Сутність науково-технічної революції

Задовольняючи свої потреби, люди мають справу не лише з природою, яку використовують, пристосовують до своїх вимог, а також з так званою «другою приро­дою», тобто з тим, що вони створюють. «Створене» зно­ву використовується у виробництві. Між людиною і тим, що вона створює, діють взаємозумовлені, досить складні діалектичні зв'язки, які значною мірою зміню­ють умови її життєдіяльності.

Сучасне виробництво характеризується не лише ма­теріальними, а й духовними факторами, поєднанням на­уки Й виробництва. Обов'язковими елементами вироб­ництва виступають результати науково-технічних дослі­джень, нові технології, наукові програми, плани та про­гнози, автоматизовані системи управління, системи нау­кової організації праці тощо. Дедалі зростаючу роль у виробництві відіграє наука, яка забезпечує теоретичну, духовну сторону практичної виробничої діяльності. Без­посереднім виявом цього стану є науково-технічний про­грес (НТП), який перетворився в головний чинник еко­номічного прогресу

Адже щоб успішно здійснювати сучасне суспільне виробництво необхідне знання основних об'єктивних тенденцій розвитку науки і техніки Окрім того, глибо­ке розуміння процес їв, пов'язаних з НТП, має врахову­ватися в морально-етичному аспекті виробничої діяль­ності суспільства, у вирішенні проблем взаємовідносин людини і природи, виживання людства тощо.

Відомо, що будь-яке соціальне явище слід розгляда­ти в розвитку, в чіткому усвідомленні його суті, тобто в сукупності глибинних зв'язків, відношень і внутрішніх законів, які визначають основні риси і тенденції розвит­ку даного явища Сучасний етап НТП прийнято нази­вати науково-технічною революцією (НТР). Насампе­ред необхідно уточнити співвідношення понять «НТП» і «НТР».

Науково-технічний прогрес – це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи.

Це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку «матеріального виробництва, результатом якої є послідов­не вдосконалення техніки, технології та організації ви­робництва, підвищення його ефективності.

Науково технічна революція – це більш вузьке по­няття. Вона являє собою одну із стадій чи форм НТП, коли він набуває прискореного, стрибкоподібного ха­рактеру. Виявом науково-технічної революції є доко­рінна перебудова усієї технічної і технологічної основи виробництва, його організації й управління, які здійсню­ються на базі практичного використання фундаменталь­них відкриттів сучасної науки. Виробництво перетво­рюється з простого процесу праці в науковий процес, у технологічне застосування науки.

Методологічного основою дослідження сутності нау­ково-технічної революції може бути такий підхід до розвитку науки і техніки, коли в процесі аналізу їхньої ролі та значення у виробництві і взагалі в житті су­спільства в центр уваги ставиться трудова людська діяль­ність в її історичному русі. При цьому розвиток техні­ки слід розглядати не як самостійний, сам по собі, а через призму людської активності, тобто як процес по­слідовної передачі виробничих функцій від робітника. до техніки, як заміну «природних виробничих інстру­ментів» штучними. В результаті прогресу техніки де­далі більше функцій передасться техніці, машині. Мож­ливий такий стан, коли людина в кінцевому рахунку вийде з безпосереднього процесу виробництва і замість того, щоб бути головним елементом процесу виробниц­тва, стане поряд із цим процесом. Отже, розглядаючи сутність НТР, необхідно враховувати цей бік явища, а саме – зміну місця та ролі людини в процесі виробниц­тва, що відбувається в результаті технічного прогресу.

Слід звернути увагу на органічну єдність науки та техніки в процесі їхнього розвитку. Сучасна техніка і технологія немислимі без втілення в них наукових до­сягнень. Якщо в минулі часи наука виступала як само­стійна сфера діяльності, незалежна від інших чинників суспільного життя, го з певного часу вона починає вхо­дити в тісний зв'язок з іншими сферами діяльності людини. Особливо зростає її взаємозв'язок з виробництвом, технікою. Здійснюючи на них суттєвий вплив, вона сама вже не може прогресувати без них.

Правда, наукові відкриття далеко не завжди стають оперативним надбанням виробництва. Ілюстрацією мо­жуть послужити такі дані. Відомо, що практична реалі­зація ідеї одержання фотографічного знімка відбулася лише через 100 років (1727-1839), ідея телефону - через 56 років, радіо через 35 років, радара – 15 років, телебачення 14 років, атомна бомба була ство­рена через 6 років після теоретичного обгрунтування можливостей її створення, транзистор пробив собі доро­гу протягом року. Але, як бачимо, спостерігається тен­денція до скорочення часу реалізації наукових від­криттів,

При характеристиці сучасного виробництва набуває величезного теоретичного і методологічного значення тенденція до технологічного застосування науки і не­ухильне поступове перетворення її безпосередню про­дуктивну, силу. Наука виступає в ролі суспільної про­дуктивної сили,

Наука шляхом втілення її досягнень в техніці, в тех­нологічних процесах, а також розвитку творчих здібно­стей, духовного вдосконалення учасників виробництва безпосередньо підсилює виробничі можливості людини і суспільства, а отже, є безпосередньою продуктивною силою.

Соціальні наслідки НТР

З'ясувавши сутність та основні напрямки сучасного етапу науково-технічної революції, доцільно перейти до характеристики її соціальних наслідків. НТР – явище глобального характеру, воно охоплює як усі сторони внутрішнього життя певного суспільства, так і зовнішні сторони його життя. Розвиток науки і техніки сам по собі не залежить від того, в якій соціально-економічній системі він відбувається. Науково-технічний прогрес створює можливість для розвитку суспільства, а як ви­користовуються наукові і технічні досягнення – зале­жить від конкретної соціально-економічної будови су­спільства.

Соціальні наслідки науково-технічної революції мож­на звести до таких основних груп:

-- загострення екологічної обстановки, виникнення проблеми виживання людства внаслідок забруднення та отруєння навколишнього середовища;

– зміна взаємовідносин у системі «людина техніка» (робітник стає регулятором, наладчиком, програмі­стом і тим, хто керує технологічним процесом),

– зміна змісту і характеру праці (збільшується пи­тома вага творчих, пошукових визначальних функцій, що веде до стирання суттєвих відміни остей між людьми розумової і фізичної праці);

– зростання питомої ваги висококваліфікованих робітників і спеціалістів, що зайняті обслуговуванням нової техніки і технології (це вивільняє трудові ресурси);

– підвищення вимог до культурно-технічної та інте­лектуальної підготовки кадрів,

– прискорення структурних змін у співвідношенні сфер людської діяльності (перекачування трудових ре­сурсів із сільського господарства в промисловість, а з неї – в сферу науки, освіти, обслуговування). Це зу­мовлює зростання концентрації населення в містах, поглиблення міграційних процесів, значне скорочення робочого і збільшення вільного часу (звідси можливість гармонійного розвитку особистості);

– «інтернаціоналізації» суспільних відносин (зок­рема, неможливо виробляти що-небудь в одній країні, не рахуючись з міжнародними стандартами, цінами на світо­вому ринку, з міжнародним поділом праці),

-- втрата людиною емоційності, інтелектуальне пе­ревантаження, формалізація контактів, одностороння, технічна свідомість;

– виникнення проблем біологічної і психологічної адаптації людини в звичайних і екстремальних умовах навколишнього середовища (надвисоких і наднизьких тисків, температур, електромагнітних полів, радіоактив­ності і т д.).

Однією із найсерйозніших проблем, породжених на­уково-технічною революцією, є проблема подальшого вдосконалення системи освіти. НТР потребує постійної освіти, яка складається з двох підсистем; базова освіта і додаткова (що має здійснюватися переважно шляхом самостійної освіти). Вимагається насамперед досконала підготовка кадрів. Адже виробництво в нинішніх тради­ційних галузях промисловості потребує від 35 до 57 відсотків некваліфікованих і малокваліфікованих робіт­ників, 4 – 8 відсотків спеціалістів із середньою і 1 – 2 відсотки з вищою освітою На повністю автоматизованих виробництвах необхідно мати 40 - 60 відсотків ква­ліфікованих робітників з середньою освітою і 20—40 відсотків спеціалістів з вищою освітою.

Систему перепідготовки, навчання нових спеціаль­ностей і підвищення професійної грамотності трудів­ників нам ще належить створити. Успішне розгортання науково-технічної революції вимагає подолання нега­тивних тенденцій зниження інтересу молоді до інже­нерної професії, до занять науковою діяльністю. Сьо­годні потрібно відродити високий суспільний статус інженерно-технічної освіти, використання інженерно-технічних працівників у суворій відповідності з їхнім цільовим призначенням. Виробничий потенціал країни в сучасних умовах залежить від ефективного викорис­тання найновіших досягнень науки, техніки і технології.

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність суспільного виробництва?

2. Як ви розумієте поняття «матеріальне виробниц­тво»?

3. Як ви розумієте поняття «духовне виробництво»?

4. Яка структура продуктивних сил?

5. У чому відмінність понять «засоби праці», «зна­ряддя праці», «засоби виробництва"

6. Чому матеріальне виробництво є основою суспіль­ного розвитку?

Теми рефератів

1. Діалектика матеріального і духовного виробництва.

2 Людина як головна продуктивна сила

3. Взаємодія продуктивних сил і виробничих відно­син як головна рушійна сила поступу суспільства.

4. Діалектика виробництва та споживання

5. НТР як вирішальний фактор розвитку продук­тивних сил

6. Сутність та основні напрямки сучасного етапу НТР

7 Основні соціальні наслідки НТР

8. Взаємозв'язок науково-технічного прогресу та моральності.