Когнітивна соціальна психологія С. Московічі. Концепція соціальних уявлень

Концепція соціальних уявлень є сьогодні однією з найвпливові-ших теоретичних моделей західноєвропейської соціальної психології. Цю концепцію пов'язують з ім'ям французького психолога С. Московічі, а ширше, із "французькою дослідницькою школою", (Ж.-П. Кодол, Д. Жоделе та ін.). Для С. Московічі соціальні уявлення це осмислені знання, які в сучасному суспільстві є еквівалентом того, що в традиційних суспільствах розглядається як міфи і вірування. А тому вони можуть бути названі "сучасною версією здорового глузду".

Соціальні уявлення, згідно з автором даної концепції, це суспільна свідомість, в якій дуже складно взаємодіють на рівні здорового глузду різні переконання (частково ірраціональні), ідеологічні погляди, знання, власне наука, що розкривають і в дечому складають соціальну реальність. Наука не витісняє ці буденні переконання, навпаки, наукові уявлення і здоровий глузд тією чи іншою мірою трансформуються одне в одне.

Вивчення соціальних уявлень є дуже важливим, бо вони є та реальність, яка впливає на поведінку індивідів, суспільне життя. Особливо важливо знати, як виникають такі уявлення. Важливо бути переконаним в їх справедливості і знати їх примусовий для індивіда характер.

Центральним питанням в концепції соціальних уявлень є з'ясування того, як люди розуміють оточуючий світ, чому вони так чи інакше осмислюють своє повсякденне життя. Саме для вирішення цих питань і була створена ця концепція.

З іншого боку, соціальні уявлення це соціальна реальність, яка являє собою ту сторону психічного, яке безпосередньо детермінується соціальними умовами людей. Це є уявлення людей про різні сторони життя, що існують не як окремі думки окремих індивідів, а як уявлення члена соціальної групи, класу.

Соціальні уявлення як категорія соціальної психології є специфічною формою знання, яка об'єднує в собі понятійний і образний компоненти. Понятійний компонент обумовлюється науковим знанням, а образний буденним знанням.

Отже соціальне уявлення це не те буденне знання, як його розуміють в традиційному смислі. Соціальне уявлення це вищий щабель розвитку здорового глузду, на якому він збагачується науковою теорією.

Соціальні уявлення існують переважно в образній формі. Образний характер соціального уявлення це одна із його характерних рис.

Отже, соціальне уявлення, яке є одночасно образом і символом -це така специфічна форма пізнання, завдяки якій пізнаючий суб'єкт немов би зливається з тим, що він пізнає. Тому соціальне уявлення -це не тільки форма пізнання, а й елемент реального соціального життя.

Досліджуючи особливості формування наукових знань, Мос-ковічі виділяє 2 групи факторів, які, так би мовити, "відповідальні" за цей процес: зовнішні і внутрішні. Зовнішні описують зміни в науковій теорії, яка стає здобутком буденної свідомості. Внутрішні стосуються трансформацій, що відбуваються у "надрах" самих уявлень.

Зв'язок соц. пс. і соціології

Соціологія має безпосередній вихід на ряд суспільних і гуманітарних наук. Насамперед спостерігається її тісний зв'язок із соціальною психологією. Соціологи, які розробляють проблеми соціальної поведінки індивідів та спільностей, чимало запозичують знань з досліджень у галузі психоаналізу і деяких розділів психіатрії. В свою чергу соціальні психологи поряд з психологічними методами спостереження, лабораторного і природного експерименту, тестування широко застосовують соціологічні методи — анкетні опитування та інтерв'ю, контент-аналіз, соціальний експеримент. Спільними проблемами дослідження для соціології і соціальної психології є потреби та інтереси, соціальні установки і цілісні організації, думки та настрої людей тощо. Однак для кожної з них характерним є специфічний підхід до вивчення цих явищ. Наприклад, при вивченні громадської думки соціолога цікавлять передусім закономірності формування громадської думки людей, які належать до певних соціальних груп, тоді як соціально-психологічні дослідження спрямовані на пізнання психологічних механізмів формування і виразу громадської думки.

Соціальна психологія досліджує людину як члена групи, взаємодія між особистістю та культурою.

Соціологія вивчає явища, пов'язані з соціальній системі.

Взаємозв'язок соціальної психології із соціологією виник на початку XX ст., з використанням психологічних даних під час аналізу соціальних структур і відносин.

Загалом соціологія як наука про суспільство, соціальні інститути і соціальні спільності вивчає закони розвитку та функціонування суспільства, природу і характер суспільних, групових та індивідуальних цінностей і норм. Соціальна психологія досліджує конкретні механізми їх формування. Якщо соціологія пояснює джерела соціальної активності людини, то соціальна психологія — шляхи та закономірності її вияву. На відміну від соціології вона вивчає не об'єктивно існуючі соціальні відносини між людьми, не соціальні спільності, що виникають на основі цих відносин, а те, як люди їх відображають у своїй свідомості, конкретизують в оцінках і реальній поведінці. Досліджуючи конкретні закономірності та механізми взаємозв'язку між особистістю й суспільством, соціальна психологія з'ясовує, як і чому соціальне (суспільство, організація, група) впливає на особистість; як особистість, її діяльність позначаються на функціонуванні соціальної групи; як проявляється соціально-психологічна реальність, що виникає у процесі такого взаємозв'язку.

Сучасні проблеми соціальної психології. Альтруїзм.

Три теорії дають пояснення альтруїстичної поведінки. Відповідно до теорії соціального обміну, надання допомоги, подібно до будь-якої поведінки в суспільстві, мотивується прагненням мінімізувати витрати і збільшити, наскільки можливо, доходи. Інші представники цього напряму вважають, що альтруїстична стурбованість становищем інших також може мотивувати людей.
Соціальні норми також зобов'язують нас до надання допомоги. Норма взаємності спонукає нас на допомогу відповідати допомогою, а не шкодити тому, хто нам її надав. Норма соціальної відповідальності змушує нас надавати допомогу нужденним, навіть якщо вони не в змозі відповісти тим же, причому протягом усього часу, поки це їм необхідно.
Еволюційна психологія визнає два типи альтруїзму: відданість роду і взаємність. Однак більшість еволюційних психологів вважають, що гени егоїстичних індивідуумів виживуть з більшою ймовірністю, ніж гени жертвуючи собою особистостей, і тому суспільство слід вчити альтруїзму.
Прояву альтруїзму сприяють різні ситуаційні впливу. Чим більше число очевидців надзвичайної ситуації: 1) тим, схоже, менша частка з них помічає те, що трапилося; 2) тим менше вони схильні розглядати її як надзвичайну і 3) тим менше вони схильні брати на себе відповідальність за її вирішення.
Коли люди найбільше схильні надавати допомогу? 1) Коли бачать, що інші кинулися допомагати, і 2) коли вони не поспішають. Особистісні впливи, наприклад настрій, теж мають значення. Зробивши якусь провину, люди частіше бажають надати допомогу, явно сподіваючись тим самим полегшити почуття провини або ж відновити свій Я-образ. Засмучені люди також схильні до надання допомоги.

Сексизм

Сексизм – це ідеологія, яка стверджує нерівне становище і різні права чоловіків і жінок. Якщо керують чоловіки - це патріархат, а якщо жінки - матріархат. В даний час всі відомі суспільства в світі - патріархальні, отже, сексистські.

Не тільки деякі особисті відносини, а й структура нашого суспільства досить патріархальна: керівництвом, високооплачуваною та високо оцінюваною роботою займаються в основному чоловіки; за ту ж роботу, що і чоловік, жінка отримує менше; домашнім господарством займається, як правило, жінка, і т. д. Хоча це положення очевидно несправедливе, багато до нього так звикли, що не хочуть нічого міняти.

Нас всіх виховують в дусі сексизму з раннього дитинства. Якщо не батьки, то навколишнє середовище, суспільство і традиції привчають хлопчиків грати з машинками, а дівчаток – у ляльки. Далі, юнаки повинні бути сильними і сміливими, а дівчата зобов'язані стежити за фігурою, і, нарешті, чоловіки повинні утримувати сім'ю економічно, а жінки – стежити за порядком у будинку.

У мові стійко зберігаються і відтворюються культурні стереотипи про «жіночі» і «чоловічі» види діяльності. Яскраво виражена гендерна упередженість слів, що позначають різні види професійної діяльності. Це досить чітко проявляється в оголошеннях про найм на роботу (потрібен столяр, керуючий, менеджер, брокер, пілот і т.д.). В офіційному, публіцистичному і науковому мовних стилях домінують «чоловічі» назви, в той час як «жіночі» назви професій і посад майже відсутні, а якщо і є, то «статус» їх незначний. Так професії ліфтерша, прибиральниця, кухарка, няня, продавщиця, крановщиця по статусу вкрай низькі в порівнянні зі статусом «чоловічих» професій і посад: президент, міністр, директор, завуч, керуючий, головний лікар, льотчик, ректор, депутат. Тобто самі назви як би припускають задіяність осіб чоловічого роду.

Раси́зм — політичні теорії і практичні дії, що ґрунтуються на расовій дискримінації, на поділі людей на біологічно різні групи на основі видимих особливостей зовнішнього вигляду, як-от: колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла тощо, тобто на раси, і різному ставленні до людей та їхніх спільнот залежно від принадлежності до цих груп (рас). Згідно з расистськими теоріями, люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. Тобто, до зовнішніх ознак «прив'язуються» важливі психологічні, розумові та фізичні особливості, або робляться грубі узагальнення на зразок: «усі негри ліниві», «усі жиди жадібні» тощо. Ця різниця, як стверджують послідовники расистських теорій, зумовлена механізмами спадковості і не зникає повністю у результаті виховання, соціалізації та інших культурних процесів.

Походження сучасного расизму. Расизм (сучасний) як ідеологія виник у добу колоніалізму, коли європейські держави захопили значні території, населені людьми різко відмінних від європейців антропологічних типів.

Типи расизму.

Расова дискримінація. «Расова дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, засновані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.».

Інституційний расизм. Інституційний расизм - це расова дискримінація із боку державних структур, корпорацій, релігійних та освітніх інституцій або ж інших організацій, що мають вплив на життя великої кількості індивідів.

Економічний расизм. Часто економічна та соціальна нерівність є формою дискримінації, що тісно пов'язана із расизмом.