Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Загальні підходи до організації обліку витратСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначаються П(С)БО 16 "Витрати". Згідно з П(С)БО під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення | капіталу за рахунок внесків власників). Наказ про облікову політику, що забезпечує дотримання загальних принципів ведення обліку на підприємстві, обов'язково містить розділ про ^ облік витрат (рис. 13.1).
Рис. 13.1. Основні положення з обліку витрат, Іцо наводяться в наказі про облікову політику Для організації обліку витрат важливе значення має їх класифікація. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення. Велике значення класифікації витрат в
управлінні ними і, перш за все, при калькулюванні собівартості продукції для різних потреб управління (рис. 13.2).
Рис. 13.2. Класифікація витрат Витрати, безпосередньо пов'язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг), називають основними. Ці витрати в більшості випадків є прямими, тобто відносяться до конкретних об'єктів витрат на підставі первинних документів. Накладні витрати пов'язані з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством. Організація бухгалтерського обліку
За способом включення до собівартості витрати можуть бути прямі непрямі. Прямі витрати - витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів. Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. З розподілом витрат пов'язаний вибір доцільної бази розподілу, що закріплюється наказом про облікову політику. Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна звертатися увага на збільшення питомої ваги прямих витрат. Важливе значення для організації обліку витрат І калькулювання та складання фінансової звітності має поділ витрат за єдністю складу. За складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними. Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати,^ які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат с загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи. За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і постійні. Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається сталим. • До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні витрати).
За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані чи доцільні для даного виробництва витрати, та непродуктивні витрати, причиною виникнення яких є недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). Такі витрати повинні обліковуватись у розрізі причин і винуватців. У випадку ідеальної організації технології виробництва І праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними. Окремо ведеться облік поточних та одноразових витрат. До поточних відносять витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило, основна частина витрат на виробництво. Одноразовими є витрати, пов'язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо. Організація обліку витрат за економічними елементами має велике значення для складання фінансової звітності та проведення економічного аналізу. Перелік калькуляційних статей встановлюється підприємством самостійно виходячи з особливостей технології та організації Виробництва. На Його основі складаються форми калькуляційних розрахунків, кошторисів та внутрішньої звітності. До витрат, які включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) відносяться її виробнича собівартість, нерозподілені загальновиробничі витрати та понаднормативні виробничі витрати. Решта витрат розглядається як витрати того звітного періоду, в якому вони І ' виникли і класифікуються за видами діяльності. . Залежно від видів діяльності всі витрати розподіляють на дві великі Групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, *фцо виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрат» <*цо виникають в процесі звичайної діяльності, розподіляють на витрати від -Нзпераційлої (основної та іншої) інвестиційної, та фінансової діяльності '(табл. 13.1).
Організація бухгалтерського обліку Таблиця 13.1 Класифікація витрат за видами діяльності
13.2. Особливості організації обліку витрат ' Основними завданнями організації" бухгалтерського обліку процесу * виробництва є: =* облік і контроль випуску продукції: обсягу, асортименту, якості і виконання плану за цими показниками; => облік витрат виробництва і контроль за виконанням кошторису \ витрат; ^ калькуляція собівартості продукції і контроль за виконанням плану собівартості;
^ виявлення невикористаних резервів виробництва, боротьба з безгосподарністю, втратами від браку І простоями. В центральній бухгалтерії підприємства облік витрат на виробництво в більшості випадків веде виробничий відділ, до складу якого входять не менше 2-х осіб. Лише на невеликих підприємствах облік виробничої діяльності може бути поєднано з обліком матеріальних цінностей (матеріальним відділом). У цьому випадку відділ може називатися матеріально-виробничим. За умов, що виробничий відділ центральної бухгалтерії складається з однієї особи, індивідуальний графік роботи цього співробітника може бути одночасно і структурним графіком робіт цього відділу (табл. 13.2). Таблиця 13.2. Індивідуальний графік роботи бухгалтера виробничого відділу центральної бухгалтерії
У встановлені графіком документообігу дні документи з обліку витрат надходять По бухгалтерії підприємства, де їх відображають в журналі-ордері № 10. Підсумкові дані з журналу-ордера № 10 переносять до Головної книги, а також у разі калькуляційних статей - до виробничого звіту. / У виробничому звіті всі фактичні виробничі витрати порівнюють з нормативами, перерахованими на фактично вироблену продукцію, з визначенням економії та перевитрат по кожній статті нормативної калькуляції окремо за місяць і наростаючим підсумком з початку року. Дані виробничого звіту керівництво і спеціалісти підприємства використовують для аналізу роботи підприємства як щодо додержання ліміту витрат, так і щодо виконання плану виходу продукції. Порядок організації обліку виробничих витрат представлений на рис. 13.3. Організація обліку витрат на виробництво: а) облік формування елементів витрат за центрами первинного б) облік розподілу та перерозподілу елементів витрат за напрямками в) облік ведення витрат за центрами і відповідними особами г) облік сукупної собівартості продукції, випущеної з виробництва д) облік собівартості окремих видів продукції
Рас. 13.3. Організація бухгалтерського обліку витрат виробництва Організація обліку витрат виробництва не залежить від форм власності і організаційно-правових форм діяльності господарюючих суб'єктів. На організацію обліку виробничих витрат впливають різноманітні фактори, основними з яких є: види діяльності, характер виробництва і продукції, яка виробляється, структура управління і розміри підприємства, особливості технології та організації виробництва. Можна виділити наступні загальні принципи організації обліку витрат: => показники обліку витрат І калькулювання собівартості продукції повинні бути погоджені з плановими і нормативними показниками; •=> документування витрат в момент їх здійснення, різне відображення витрат за нормами і відхиленнями від норм витрат ресурсів і оплати праці; ^ всі витрати, які відносяться до виробництва продукції даного періоду, повинні бути включені до її собівартості; "^всі витрати через систему рахунків бухгалтерського обліку повинні бути згруповані за об'єктами обліку витрат і статтями витрат;
^собівартість продукції калькулюється на основі даних бухгалтерського обліку витрат, що потребує ідентифікації об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання. Розглянемо класифікацію виробництв з точки зору їх впливу на організацію обліку витрат виробництва. Всі виробництва в залежності від характеру технологічного процесу можна поділити на дві групи: видобувні і переробні. До галузей видобувної промисловості відносять виробництва з видобутку з надр землі, з води і лісів мінеральних та органічних ресурсів для наступної їх переробки і використання. Найбільш характерними представниками цієї групи є підприємства по видобутку вугілля, нафти, газу, руди, лову риби, заготівлі лісу тощо. Вони характеризуються, як правило, масовістю виробництва і відносно простою технологією. Галузі переробної промисловості являють собою групу виробництв, яка характеризується великою різноманітністю. За технологічною ознакою створення продукту вони, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи. Перша з них охоплює виробництва, в яких кінцевий продукт утворюється шляхом послідовної переробки вихідної сировини. Технологічний процес в цих виробництвах характеризується рядом переділів, процесів (фаз). Продукт кожного переділу, який називається напівфабрикатом, передається на наступний переділ. В ряді випадків він може бути використаний і в інших виробництвах. Прикладом виробництва цієї підгрупи є металургійний завод з повним циклом виготовлення продукції, текстильна фабрика. Другу підгрупу утворюють виробництва, в різних цехах яких створюються окремі деталі, які збираються в проміжні вузли, які в кінці з'єднуються в завершений виріб. Найбільш характерним прикладом такого типу виробництва є машинобудівний завод, швейна фабрика. На організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції істотно впливають ступінь спеціалізації підприємства і масовість випуску продукції. За цією ознакою виробництва поділяються на одиничні, серійні і масові, Одиничним називається виробництво окремих видів продукції. Прикладом такого типу виробництв можуть бути кораблебудівні заводи, заводи важкого машинобудування, продукція яких, як правило, не повторюється. Організація бухгалтерського обліку
Серійне виробництво характеризується періодичним випуском визначених партій (серій) продукції. Організація виробництва по цьому типу найбільш часто зустрічається у верстате- і приладобудуванні, інструментальному виробництві. Масове виробництво являє собою найбільш досконалий тип організації виробництва, при якому в більшій мірі, ніж в інших виробництвах, забезпечується автоматизація і механізація багатьох процесів. В масовому виробництві випускається безперервно однотипна продукція при відносно обмеженій номенклатурі. До нього, як правило, відносяться видобувні виробництва. В оброблговапьних галузях масове виробництво характерно для ряду галузей машинобудування (автомобільної, тракторної промисловості), легкої і харчової промисловості. Великі і середні виробничі підприємства в свою чергу поділяються на цехи, ділянки або інші структурні підрозділи. На підприємстві, як правило створюються дві групи таких підрозділів (виробництв): основні і допоміжні (рис. 13.4).
Рис. 13.4. Види виробництв Різноманітність прийомів обліку і калькулювання собівартості продукції визначається рядом факторів, які можна звести в дві групи: галузеві особливості та організаційні передумови. Галузеві особливості обліку витрат виробництва залежать від номенклатури виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, характеру виробництва і технології, яка застосовується. Наведені фактори змінюються в залежності від конкретних умов та впливають на організацію
обліку, вибір об'єктів витрат і об'єктів калькулювання собівартості продукції. Виділяють наступні організаційні передумови: О рівень розвитку виробничого обліку і діяльності структурних підрозділів підприємства, В залежності від деталізації обліку за місцями виникнення витрат, центрами відповідальності, його поглибленням (доведенням до бригад і робочих місць) змінюється і ступінь аналітичності обліку витрат; =* прийнятий спосіб оперативного контролю за собівартістю. На багатьох підприємствах застосовується прогресивний спосіб документування відхилень від діючих норм в ході виробництва, що дозволяє оперативно виявити причини відхилень і впливати на них з метою попередження негативних наслідків; => ступінь забезпеченості адміністрації, власників, засновників та акціонерів інформацією для прийняття рішень. Повнота цієї інформації, скорочення періоду її представлення, забезпечення інформацією необхідних рівнів управління розширюють можливості управлінського впливу на процес формування собівартості продукції. Але водночас зменшуються або підвищуються ступінь деталізації виробничого обліку та його трудомісткість. Це, як правило, погіршує контроль за витратами в процесі виробництва продукції і знижує вплив управління на собівартість продукції (робіт, послуг). Витрати виробництва в залежності від його типу можуть обліковуватись за декількома методами; позамовним, попередільним, попроцесним; із застосуванням або без застосування нормативного методу (табл. 13.3). Таблиця 13.3. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості
Організація бухгалтерського обліку
Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства. Витрати трудових, матеріальних і грошових ресурсів контролює бухгалтерія підприємства відповідно до встановлених на підприємстві нормативів на підставі первинних і зведених документів. Правильно оформлені та перевірені документи систематизують і групують у зведені відомості (листки-розшифровки). Документи, за якими відпускались матеріальні цінності та видавались кошти понад встановлені нормативи (ліміти, кошторисні суми), групують і узагальнюють окремо (табл. 13.4). Таблиця 13.4 Схема організації бухгалтерського обліку і оперативного економічного контролю витрат на виробництво в умовах діючої системи обліку
У листках - розшифровках здійснюють групування витрат за об'єктами обліку (за видами продукції") і витрат за нормами, відхиленнями від норм та змінами норм за встановленою номенклатурою статей. Заключним етапом обліку' виробничих витрат є калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Калькулювання - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат. Процес калькулювання передбачає відповідний порядок робіт (рис. 13.5).
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 484; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.226.34.148 (0.016 с.) |