Матеріальна шкода: поняття та порядок відшкодування

Під матеріальною шкодою розуміють зменшення або знищення майнових благ, що охороняються законом та мають певну економічну цінність і виражаються в

грошовій оцінці.

Підприємство має право вимагати відшкодування шкоди, завданої його майну, від матеріально відповідальної особи за наявності вищезазначених ознак правопорушення, а також прямої дійсної шкоди.

Для покладання на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст 130 КЗпП, а саме наявність прямої дійсної шкоди, якщо таку шкоду завдано підприємству протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

До прямої дійсної шкоди відносять недостачі, псування цінностей, витрати на ремонт зіпсованого майна, витрати на його заміну, понаднормові витрати сировини, паливно-мастильних матеріалів тощо.

Окрім цього розрізняють шкоду, заподіяну підприємству, і шкоду, належну до відшкодування винною особою. В багатьох випадках їх розміри не співпадають.

При розрахунку суми шкоди, завданої підприємству, передусім, визначають розмір відсутнього, зіпсованого або викраденого майна в натурі, а потім його вартість Сума шкоди для підприємства завжди визначається за фактичними втратами, на основі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей за вирахуванням зносу або природного убутку згідно діючих норм.

Матеріальна відповідальність покладається на працівника не тільки за шкоду, безпосередньо завдану підприємству, з яким він знаходиться в трудових відносинах, але також І за збитки, що виникли у підприємства в зв'язку з відшкодуванням ним шкоди, завданої його працівником третім особам.

У разі заподіяння шкоди бригадою при колективній матеріальній відповідальності вона розподіляється між членами пропорційно посадових

Основи організації бухгалтерського обліку
'і \

окладів і фактично відпрацьованого часу за період з дня проведення останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди Якщо встановлені винуватці є членами бригади, що заподіяла шкоду, то обов'язок її 'Відшкодування покладається на конкретних осіб, а отже, порядок і розмір

відшкодування регулюють індивідуальну матеріальну відповідальність.

вЧ -

'І Зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником,

ІН

^допустиме лише у виключних випадках за наявності зазначених у ст. 137 ЖЗпП умов, які мають бути підтверджені перевіреними в судовому засіданні

1а <т,...

/доказами, з обов язковим викладенням у рішенні мотивів зниження суми, яка

'і | й

І^тягується.

>я

7, До конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду, відносять

*^І-

'(ІЛбставини, що перешкоджали працівнику виконувати належним чином

'Докладені на нього обов'язки, зокрема, відсутність нормальних умов

зберігання матеріальних цінностей, неналежна організація праці. Разом з тим

необхідно враховувати, чи вживав працівник можливих заходів з метою

запобігання виникненню шкоди.

Зниження розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, не допускається, якщо шкоду заподіяно злочинними діями працівників, вчиненими з корисливою метою.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою, дією або бездіяльністю І завданою матеріальною шкодою враховується при покладанні відповідальності. Вимога про відшкодування матеріальної шкоди може бути задоволена лише тоді, коли протиправна поведінка порушника стала причиною її виникнення. Якщо ж ця шкода виникла з інших причин, то немає підстав вимагати її відшкодування.

Чинним законодавством встановлена недопустимість покладання на працівника відповідальності за таку шкоду, яка може бути віднесена до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

При визначенні розміру завданого матеріального збитку необхідно керуватися чинними законодавчими актами.

При розкраданні, недостачі, умисному знищенні чи умисному псуванні запасів підприємства розмір збитку визначається за цінами, діючими в даній

Організація бухгалтерського обліку

місцевості на день відшкодування збитку (з урахуванням ПДВ, акцизного збору тощо).

При визначенні розміру шкоди у випадку обмеженої матеріальної відповідальності в межах середнього місячного заробітку середній місячний заробіток визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передували виданню наказу про відшкодування шкоди (якщо стягнення здійснюється в судовому порядку, то за останні два місяці, що передували розгляду справи у суді). Якщо працівник відпрацював менше двох місяців, то середній заробіток визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо працівник останні місяці перед розглядом справи не працював чи справа розглядається після його звільнення, то розмір шкоди вираховується виходячи з виплат за два останні місяці роботи на підприємстві, якому завданий збиток.

Згідно з відшкодування збитку працівниками в розмірі, що не перевищує середній місячний заробіток, здійснюється за наказом (розпорядженням) власника чи уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом утримання із заробітної плати.

Розпорядження (наказ) власника, уповноваженого ним органу або вищестоящого органу повинен бути виданий не пізніше двох тижнів з дня виявлення завданої працівником шкоди та прийнято до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівнику.

Якщо працівник не згоден з утриманням завданого збитку з його заробітної плати чи його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в судовому порядку

Якщо розмір завданого матеріального збитку перевищує середній місячний заробіток працівника, то відшкодування збитку здійснюється шляхом подання власником чи уповноваженим ним органом позову до суду за місцем проживання протягом одного року з дня виявлення завданого працівником збитку.

Однак згідно ст. 130 КЗпП працівник, який завдав збитку, може добровільно відшкодувати його повністю або частково. ЗІ згоди власника працівник може передати для відшкодування завданого збитку рівноцінне майно чи виправити зіпсоване майно за свій рахунок.

'.•.. Основи організації бухгалтерського обліку

М

ч

*< Днем виявлення збитку, вважається день, коли власнику чи ¹1

• і уповноваженому органу стало відомо про наявність збитку, що повинно бути

л,\

-^підтверджено відповідним чином оформленими документами: актом, поясненням винного працівника, актом Інвентаризації тощо.

Днем виявлення збитку, виявленого в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, вважають день підписання відповідного акту чи висновку. Якщо акт підлягає затвердженню керівником підприємства, то днем Його підписання вважається день затвердження акту. Якщо акт чи висновок складається іншою організацією (наприклад, органами контрольно-ревізійної служби), то днем виявлення збитку вважають день офіційного отримання такого акту (висновку) підприємством.

Працівник, яким заподіяно матеріальну шкоду, повинен бути
ознайомлений з фактами, викладеними в акті, за якими він повинен дати
письмове пояснення. При відмові від подання письмового пояснення
складається акт. /

У деяких випадках власник чи уповноважений ним орган призначає наказом по підприємству комісію з перевірки фактів та причин виникнення матеріального збитку.

За результатами роботи комісії оформлюється акт, до якого додаються документи, що засвідчують факт завдання збитку, пояснення працівника та інші документи, які підтверджують наявність вини працівника.

Якщо розмір завданого матеріального збитку не перевищує середнього місячного заробітку, то протягом двох тижнів, як уже зазначалося видається наказ, з яким працівник повинен бути ознайомлений під розписку. Якщо він відмовляється від розписки, то складається акт про відмову.

При встановленні колективної (бригадної) матеріальної відповідальності розмір завданої матеріальної шкоди розраховується пропорційно на кожного члена бригади. Якщо інвентаризаційною комісією чи комісією підприємства, що створена для перевірки причин виникнення матеріальної шкоди, буде встановлено, що в завданні матеріальної шкоди винні не всі члени бригади, то матеріальна шкода розраховується пропорційно на кожного винного члена бригади. Якщо матеріальна шкода, що припадає на одного члена бригади, не перевищує його середньомісячного

ОрганізацІ^бухгалтерського обліку

збитку, то вона стягується на підставі наказу, шляхом утримання із заробітної плати, якщо перевищує - в судовому порядку.

При утриманні матеріальної шкоди із заробітної плати враховується, що при кожній виплаті заробітної плати розмір всіх утримань не може перевищувати 20 %, а у випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при утриманні аліментів чи інших сум за вироком суду), -50 % заробітної плати, яка належить до виплати працівнику

Крім того, не допускаються утримання із вихідної допомоги, компенсаційних виплат, на які відповідно до законодавства не поширюються стягнення.

Якщо завдана матеріальна шкода стягується в судовому порядку, то підприємство, якому завдано шкоду, повинно звернутися з позовною заявою за місцем проживання працівника протягом року з дня виявлення завданого працівником збитку. При зверненні з позовом до суду необхідно оплатити держмито б розмірі 5 % від ціни (суми) позову.

До позовної" заяви повинні бути прикладені документи, які підтверджують наявність факту завдання матеріального збитку та вини працівника, такі як:

=> дані бухгалтерського обліку та інших документів про наявність та розмір прямої дії збитку: матеріали інвентаризації, акти ревізій, облікові документи, висновки торгово-промислової експертизи, бухгалтерської чи іншої експертизи тощо;

=> докази про порушення працівником своїх трудових обов'язків: акти перевірок, пояснення працівника, акти експертизи та ін.;

^ інші докази, що мають значення для визначення виду матеріальної відповідальності та розміру сум, які підлягають стягненню: договір про повну Індивідуальну чи колективну (бригадну) відповідальність, довіреність чи Інший разовий документ на отримання в підзвіт матеріальних цінностей, розрахунки визначення розміру завданого збитку тощо.

 

 

Р

О

з

Д І

л