Економічна характеристика операційних витрат підприємства

У процесі діяльності підприємство проводить безліч фінансово-господарських операцій і постійно несе витрати, пов'язані з їх проведенням. Одні групи витрат безпосередньо пов'язані зі здійсненням конкретної операції (із конкретним об'єктом витрат), інші — мають загальний характер і необхідні для забезпечення функціонування підприємства в цілому. Усі витрати — і матеріальні, і трудові, і фінансові — підприємство здійснює для забезпечення своєї виробничої діяльності [19].

Загалом дбаючи про поточну господарську діяльність, керівник підприємства, його власники, головні спеціалісти зобов’язані постійно дбати про перспективу підприємства. Тільки така система управління може бути основою успішного розвитку підприємства. Управління − це перш за все передбачати: хід виконання виробничої програми, відхилення від плану і завдань параметрів, напрямки перспективного розвитку підприємства після прийняття відповідальних управлінських рішень.

Повертаючись до витоків бухгалтерського обліку слід зауважити, що одним з перших завдань обліку виступала фіксація інформації про розрахунки між підприємствами, заборгованість, що виникла в процесі господарської діяльності. Від того часу багато змінилось: обсяги, форми, види розрахунків, часткова автоматизація проведення розрахунків та їх обліку, удосконалювався облік та торгівля загалом, проте і досі питання операційних витрат підприємства є ключовими питаннями [35].

Результат діяльності будь-якого підприємства, організація та технічне оснащення виробництва, ефективність використання матеріалів чи природних ресурсів безпосередньо пов’язані із собівартістю продукції, робіт та послуг. Сьогодні існує значний відсоток підприємств, в яких витрати на одну гривню реалізованої продукції перевищують цей допустимий бар’єр. Тобто на одну гривню реалізованої продукції затрат припадає більше ніж одна гривня. Причиною цього є відсутність впровадження у виробництво науково-технічного прогресу та пасивне ставлення до вдосконалених наукових методів організації виробництва і праці. Тому основна мета аналізу шляхів зниження операційних витрат полягає у виявленні і мобілізації наявних на підприємстві резервів виробництва з метою систематичного зменшення витрат.

У процесі господарської діяльності підприємства, виробляючи готову продукцію, реалізують її заготівельним організаціям, іншим покупцям та замовникам. Некоректне витрачання грошових коштів та інших ресурсів призводить до труднощів у веденні господарства. Особливо це відчутно в умовах інфляції. Кошти, які підприємство витрачає на нераціональні господарські рішення, працюють з малою віддачею, а при нестабільній економіці можуть поступово знецінюватися і нести більшу економічну вагу для подальшої економічної діяльності підприємства [26].

З економічної точки зору витрати – це спожиті матеріальні, трудові і фінансові ресурси в процесі виробництва й реалізації продукції та управління підприємством [41].

Відповідно до П(с)БО 16 «Витрати», витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого зменшується власний капітал [14].

Відповідно до П(с)БО 16 «Витрати» витрати визнаються за наступних умов:

· зменшення активів (списання матеріалів) або збільшення зобов’язань (нарахування з/п);

· визнання на основі систематичного та раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом кількох періодів (нарахування амортизації);

· негайне визнання, якщо економічні вигоди на відповідають критеріям визнання активу (уцінка основних засобів, створення резерву сумнівних боргів);

· достовірна оцінка суми витрат.

Не визнаються витратами звітного періоду:

· платежі за договорами комісії;

· авансові платежі постачальникам;

· погашення одержаних позик.

Класифікація витрат − поділяє витрати на класи, на основі певних загальних ознак об'єктів і закономірних зв'язків між ними (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація витрат

Операційні витрати є основною складовою витрат підприємства (рис. 1.2). До них входять виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Витрати підприємства

Фінансові витрати

Операційні витрати

Інші витрати

Адміністративні витрати

Виробнича собівартість продукції

Витрати на збут

Інші операційні витрати

Прямі витрати на оплату праці

Прямі матеріальні витрати

Інші прямі витрати

Загальновиробничі витрати

 

Рис. 1.2. Структура витрат підприємства

До виробничої собівартості включають:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини та основних матеріалів, що є основою продукції, яку виробляють, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Прямі витрати на оплату праці — це заробітна плата та інші виплати робітникам, які займаються виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг.

До складу інших прямих витрат входять усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація виробничих основних засобів тощо.

До складу загальновиробничих витрат включають:

· витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

· амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

· витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

· витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;

· витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

· витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

· витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища;

· інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Так як саме операційні витрати слугують базою ціни товару і її нижньою межею для виробника, необхідно велику увагу приділити витратам виробництва, які не тільки в загальному обсязі витрат займають найбільшу питому вагу, характеризують ефективність роботи підприємства, а й відображають усі сторони виробничо-господарської діяльності. Для ефективного управління операційними витратами на підприємствах розробляється їх класифікація. Як правило, вона здійснюються з метою визначення собівартості продукції та встановлення цін на її окремі види.

Основна класифікація здійснюється за видами витрат, за економічними елементами, за статтями калькуляції. Наприклад, групування витрат за економічними елементами дає можливість встановити потребу в основних та оборотних засобах, показує скільки і яких засобів витрачено, незалежно від того, де вони вироблені і на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат. Таке групування використовується для складання кошторису виробництва. В свою чергу, складання кошторису допомагає пов'язати план по собівартості з іншими розділами плану, визначити завдання по зниженню собівартості продукції, а також порівняти ефективність витрат на різних підприємствах і розробити міжгалузевий баланс, необхідний для планування цін. Але на підприємстві можуть бути визначені й інші критерії класифікації витрат, що зумовлено безліччю техніко-економічними, маркетинговими, фінансовими особливостями, які по-різному впливають на формування собівартості [29].

До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності». Облік витрат операційної діяльності узагальнюється у Звіті про фінансові результати, в Примітках до річної фінансової звітності та в статистичній звітності підприємства. Інформація розділу I ф. № 2 «Звіт про фінансові результати» дає можливість оцінити сукупні обсяги операційних витрат підприємства та їх співвідношення за звітний квартал чи рік. Розділ II наводить інформацію про витрати в розрізі економічних елементів. Результати кожного виду іншої операційної діяльності, використовуючи дані ф. № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» (розділ V), дозволяють виявити співвідношення витрат окремих видів іншої операційної діяльності.

Також можна визначити, що операційні витрати – це ті витрати, які пов’язані з управлінням підприємством і його діяльністю з реалізації товарів і продукції; це вартість ведення будь-якого бізнесу, яка включає в себе будь-які витрати, пов’язані з безпосередньою роботою компанії. Вони систематизують витрати періоду звітів, не пов’язані з безпосереднім виробництвом продукції. П(с)БО «Витрати» впорядковують угруповання витрат операційної діяльності якого підприємства за деякими економічними елементами:

· трудові витрати;

· амортизація – це різниця, яка виникає в тому випадку, якщо такі активи, як виробниче обладнання або транспортні засоби поступово зношуються, внаслідок чого їх ринкова вартість стає трохи нижче первісної;

· відрахування фінансових коштів на здійснення соціальних заходів;

· витрати з оплати праці працівників – найбільш поширена стаття операційних витрат, в деяких випадках вона займає найбільшу вагу у загальних витратах підприємства;

· інші операційні витрати – це маркетинг, реклама, оплата ліцензій та юридичних послуг, канцелярські товари, оплата комунальних послуг, витрати на купівлю необхідної сировини, витрати на дослідницьку та наукову діяльність.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не входять до собівартості реалізованої продукції, поділяють на адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносять такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

· загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

· витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством, а також іншого загальногосподарського персоналу;

· витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона тощо);

· винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

· витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

· амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

· податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, які включають до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

· плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

· інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут — це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, тобто витрати:

· пакувальних матеріалів для збуту готової продукції;

· на ремонт тари;

· на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

· на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

· на передпродажну підготовку товарів;

· на відрядження працівників, зайнятих збутом;

· на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

· на транспортування та страхування готової продукції;

· на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

· інші витрати, пов'язані зі збутом продукції. До інших операційних витрат належать:

Ø витрати на дослідження та розробки;

Ø собівартість реалізованої іноземної валюти;

Ø собівартість реалізованих виробничих запасів (їх облікова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією);

Ø сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

Ø втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами та зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

Ø втрати від знецінення запасів;

Ø нестачі й втрати від псування цінностей;

Ø визнані штрафи, пеня, неустойка;

Ø витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

Ø інші витрати операційної діяльності.

До інших операційних витрат відносять:

· витрати на дослідження і розробки відповідно до П(с)БО 8 «Нематеріальні активи»;

· собівартість реалізованої іноземної валюти, що визначається перерахуванням іноземної валюти на грошову одиницю України за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати пов’язані з продажем іноземної валюти;

· собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їхньої облікової вартості та витрат, пов’язаних з їхньою реалізацією;

· сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

· втрати від операційної курсової різниці;

· визнані штрафи, пені, неустойки;

· інші витрати операційної діяльності.

У всіх галузях господарства операційні витрати розподіляються за економічними елементами. Ці показники останнім часом грають більш важливу роль в ході роботи організацій в умовах жорсткої конкуренції не тільки з закордонними, але і з вітчизняними виробниками.

По-перше, сучасний ринок вимагає ефективного та адекватного управління організацією. Для успіху керівники підприємств повинні наймати управлінський персонал з високою кваліфікацією. Це вимагає більш ретельного контролю використання коштів і уважного аналізу ефективності їх користування.

По-друге, успішне просування послуг і товарів на ринку вимагає від підприємства значних витрат на збут. Унаслідок високої конкуренції виробники змушені проводити серйозні і дорогі маркетингові дослідження, витрачати значні фінансові кошти на рекламу і здійснювати обробку товару перед продажем.

По-третє, інноваційний (новаторський) характер розвитку нинішніх підприємств вимагає вміння звикати до нових умов, впевнено працювати в сфері обігу.

Операційні витрати групують за такими економічними елементами:

· матеріальні затрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація;

· інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включають вартість витрачених у виробництві сировини та основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» входять заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Елемент «Відрахування на соціальні заходи» включає відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» відносять суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп.22-25 цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

На даний момент найпопулярніший та найефективніший спосіб отримання даних про стан операційних витрат – це ведення обліку управлінського або використання спеціального програмного забезпечення для менеджменту фінансів. Адже в тому випадку, якщо величина витрат з року в рік змінюється (особливо у бік їх підвищення), то цікавляться сторони (кредитори та акціонери) захочуть пояснень від менеджменту. Наявність такої інформації допоможе визначити причини зміни витрат, що надалі дозволить усунути проблему зростаючих витрат.