Систематизація наукових досліджень щодо аналізу витрат продукції тваринництва

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВИТРАТ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Інформаційна база для аналізу витрат на виробництво

сільськогосподарського підприємства
Група   Джерела інформації Первинні документи Акти-вимоги, акти на списання палива, енергії, акти-вимоги на зміну (внутрішнє переміщення) матеріалів, лімітно-забірної картки, матері-альні звіти, акти виконаних робіт, наряди, табелі обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати, посвідчення на відрядження, авансові звіти, довідки бухгалтерії, розрахунки бухгалтерії, накладні, рахунки тощо Рахунки бухгалтерського обліку 23 із субрахунками: 231 "Рослинництво", 232 "Тваринництво", 80, 81, 82, 83, 84, 90, 91, 92, 93, 94 Облікові регістри Журнал 5 В с.-г., 5 Г с.г., відомості: 5.5 с.-г., 5.6 с.-г., 5.7 с.-г., 5.8 с.-г., 5.9 с.-г., 5.10 с.-г., 5.12 с.-г. Фінансова звітність Ф. № 1 "Баланс", Ф. № 2 "Звіт про фінансові результати", Ф. № 5 "Примітки до річної фінансової звітності" Статистична звітність Річна звітність: Ф. № 1 – ПВ "Звіт з праці", Ф. № 1 –підпри ємництво "Структурне обстеження підприємства", 50-сг "Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств". Квартальна звітність: 9-б-сг "Внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів під урожай" Інші джерела Норми та нормативи споживання ресурсів, дані про відхилення від норм, калькуляції, матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, конструкторська і технологічна документація, кошториси витрат на виробництво, результати попередніх аналітичних досліджень
Таким чином, головними джерелами інформації для аналізу витрат на сільськогосподарському підприємстві є первинні документи, субрахунки 231 та 232, облікові регістри згідно з Методичними рекомендаціями № 390, форма № 1 та № 2 фінансової звітності, форма № 50 сг статистичної звітності.[11]

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ВИТРАТ ТВАРИННИЦТВА НА ТзОВ «Гор-Агро»

 

Аналіз динаміки витрат тваринництва та їх зміни

Ряди динаміки – надзвичайно важливий метод аналізу, завдяки якому можна охарактеризувати зміну явищ у часі, виявити особливості, основні тенденції, закономірності їх розвитку, спрогнозувати їх на майбутнє та виразити у цифровій і графічній формах. У процесі аналізу наявності та динаміки фактичні данні порівнюють з плановими або за попередні періоди, розраховують процент виконання плану, абсолютне відхилення від плану, темпи росту і приросту за проміжок часу, що аналізується, абсолютне значення однопроцентного приросту.

Аналіз наявності на ТзОВ «Гор-Агро» витрат тваринництва наведений у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Аналіз динаміки витрат тваринництва на ТзОВ «Гор-Агро»

№ п/п	Показники	Обсяг витрат тваринництва у відповідному періоді тис. грн..	Абсолютний приріст тис.грн	Темпи приросту,%
2011р.	2012р.	2013р.	2012/2011	2013/	2012/2011	2013/
	Поточні біологічні активи	1738,2	2355,3	1184,2	617,1	-1171,1	35,5	-49,72
	Готова продукція	2176,0	2040,6	1372,0	-135,4	-668,6	-6,22	-32,76
	Разом	3914,2	4395,9	2556,2	481,7	-1839,7	12,31	-41,85

 

Рис. 3.1. Динаміка витрат тваринництва на ТзОВ «Гор-Агро»

Провівши аналіз витрат тваринництва можна зробити висновок, що обсяг поточних біологічних активів в 2012р. збільшився на 617,1 тис. грн. (35,5%) у порівнянні з 2011р,а в 2013р. зменшився на 1171,1 тис.грн. (49,72%). А готова продукція у 2012р. зменшився на 135,4 тис. грн., (6,22%) у порівнянні з 2011р., а у 2013р. зменшилась на 668,6 тис. грн. (32,76%) у порівнянні 2012р..

Аналіз структури витрат тваринництва на ТзОВ «Гор-Агро».

Важливим етапом аналізу є аналіз структури та її зміни. В процесі його здійснення оцінюють структуру явища чи процесу, визначають відхилення часток складових від аналогічних даних минулих років і плану, розраховують вплив таких відхилень на зміну підсумкового показника. Аналіз структуридосліджуваного явища чи процесутісно пов'язаний з аналізом динаміки. У процесі аналізу виділяють складові явища чи процесу, що становлять найбільшу частку в сумарних даних, й складові, за якими відбулись найбільші зміни. Такий аналіз дає змогу визначити напрями подальших досліджень, звернути увагу на ті явища чи процеси, частка яких змінилася найсуттєвіше.

Аналіз структури витрат тваринництва на ТзОВ «Гор-Агро» наведений у таблиці.

Таблиця 3.2

Аналіз ефективності використання витрат тваринництва

Сучасні умови господарювання та рівень конкуренції потребує від підприємств підвищення ефективності їх діяльності, яка визначає здатність підприємств до фінансового виживання. Ефективність діяльності підприємства значною мірою характеризується показником ефективності використання явища, тобто максимальної його віддачі, яка виражається збільшенням суми прибутку на 1 гривню явища. Цього можна досягти за умови раціонального використання всіх видів ресурсів, недопущення їх перевитрат, втрат на всіх стадіях кругообороту.

Аналіз ефективності використання витрат тваринництва на ТзОВ«Гор-Агро» відображений у таблиці.

Таблиця 3.3

РОЗДІЛ 4. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВИТРАТ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Систематизація наукових досліджень щодо аналізу витрат продукції тваринництва

Тваринництво – це особлива галузь сільськогосподарського виробництва, що зазнала значних втрат внаслідок економічної кризи у 90-их рр. ХХ ст. Через нееквівалентні ціни на тваринницьку продукцію, високі та не завжди виправдані витрати поголів'я тварин і птиці зменшилося у 2–4 рази, в багатьох сільськогосподарських підприємствах тваринництво повністю занепало, приміщення ферм знаходяться у напівзруйнованому стані.

Вдале ведення бухгалтерського обліку та контролю в сільськогосподарських підприємствах є можливим лише при умові їх правильної організації.

Економічний аналіз витрат сільськогосподарського підприємства є основним напрямком аналізу майбутнього, тому що його методика дозволяє при наявності стислого обсягу інформації про результати діяльності господарюючого суб’єкта визначити його потенційні можливості, внутрішні резерви, використання яких дозволить досягти позитивних змін фінансових результатів діяльності.

Внесок у дослідження питань організації та методики аналізу витрат тваринництва зробили такі українські вчені як: Л.К. Сук, Г.Г. Кірейцев, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, М.Г. Чумаченко, В.В. Сопко та багато інших. Серед зарубіжних науковців варто виділити К. Друрі, Ч.Т. Хонгрен, Р. Ентоні, Р.Мюллендорфа.[1]

Також різні аспекти проблеми класифікації витрат для потреб управління знайшли відображення в роботах провідних вчених економістів України: Б.І. Валуєва, С.Ф. Голова, О.А. Грішнової, Н.І. Дорош, І.К. Дрозд, В.І. Єфіменка, Г.Г. Кірейцева, Я.Д. Крупки,Ю.А. Кузьмінського, М.В. Кужельного, Є.В. Мниха, Л.К. Сука,Н.М. Ткаченко, В.Г. Швеця, В.О. Шевчука та зарубіжних країн:П.С. Безруких, П. П. Новиченка, І.І. Поклада, С. Брю, К. Макконелла,Й.С. Мацкевічюса, П. Семюелсона, С.А. Стукова, Р. Ентоні, А. Яругової та інших.[2]

За результатами дослідження, цілеспрямовану роботу з удосконалення сільськогосподарських тварин вдалося налагодили лише в 20-ті роки,що пов'язувалося зі створенням спеціалізованих дослідних станцій. Так, у 1925 р. за ініціативою професора О.О. Браунера в Асканії-Новій організовано зоотехнічну дослідну і племінну станцію, яку очолив відомий учений у галузі тваринництва професор М.Ф. Іванов.

За його безпосереднього керівництва проведено фундаментальні дослідження з метизації, селекції та бонітування сільськогосподарських тварин; виведення нових,більш продуктивних порід; розгорнуто широку програму досліджень із біології розмноження,акліматизації та гібридизації диких тварин.

У дослідженнях брали участь академіки О.С. Серебровський, М.М. Завадовський, Б.М. Завадовський, професор Б.М. Боголюбський та інші відомі вчені Отже, 20-ті роки XX ст. є визначальним періодом у становленні науково-організаційних основ вітчизняного тваринництва, який ознаменувався запровадженням вузькогалузевої вищої зоотехнічної освіти, організацією спеціалізованих науково-дослідних одиниць тваринницького профілю. Саме на базі галузевих вищих навчальних та дослідних закладів здійснювалася фундація перших наукових напрямів, теорій і вчень, формувався методологічний апарат зоотехнічної науки.[3]

В Україні над питаннями розвитку тваринництва працює ціла мережа науково-дослідних інститутів, племінних станцій та спеціалізованих господарств. Це такі установи, як Львівcька академія ветмедицини ім. С.З. Гжицького (м. Львів), Інститут землеробства і біології тварин УААН (м. Львів), Інститут кормів УААН (м. Вінниця), Київська станція тваринництва (Київська обл.) та ін.

Тваринництво в залежності від видів вирощуваних тварин має ряд самостійних галузей: велика рогата худоба, свинарство, вівчарство, птахівництво і т. д. У свою чергу, кожна з цих галузей може включати конкретні виробництва зі спеціалізацією на випуску окремих видів продукції: галузь великої рогатої худоби - молочне тваринництво і вирощування худоби на м'ясо; птахівництво - виробництво яєць і м'яса, і т. д. Отже, витрати у тваринництві розмежовуються по галузях і видах виробництва. Це має знайти відображення і в бухгалтерському обліку.

Скотарство, як найбільш складна і надзвичайно важлива галузь сільського господарства, є найважливішим індикатором стану тваринницької галузі. [4]

Термін “витрати” нерідко вживається вченими- кономістами,бухгалтерами, контролерами-ревізорами,аудиторами.

За економічною сутністю поточні витрати сільськогосподарського підприємства являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства; а за натурально-речовим складом – спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

В економічних науках це один із найважливіших термінів, навколо якого групуються інші менш важливі терміни, адже однозначне трактування терміну “витрати”, визначення сфер його застосування в науці та практиці має непересічне значення. Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв’язані з безпосереднім використанням підприємством своєї основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних витрат. Велике значення класифікації затрат в управління ними і перш за все здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління. Оскільки управлінські рішення зазвичай спрямовані на перспективу, керівництву насамперед необхідно інформація про очікувані витрати та доходи.

У тваринництві витрати обліковують за видами і групами тварин, від яких одержують конкретну продукцію. Тому об'єктами обліку витрат є групи тварин, а об'єктами визначення собівартості - конкретні види продукції. У тваринництві часто одночасно одержують кілька видів супутньої продукції: в молочному скотарстві - молоко і приплід, у вівчарстві - вовну, приплід, приріст живої маси та ін. Отже, тут важливо правильно розподілити витрати між окремими видами супутньої продукції.

У тваринництві також особливе місце займають загальновиробничі витрати. Проведене дослідження показує, що для розподілу загальновиробничих витрат тваринництва можуть бути використані наступні бази: оплата праці виробничих працівників; обсяг діяльності; коефіцієнти; прямі витрати (без вартості кормів).

Непрямими витратами у тваринництві вважають витрати, пов'язані з оплатою послуг вантажного автотранспорту, електропостачанням, еплопостачанням, водопостачанням, машинно-тракторним парком, сторонніми організаціями; витрати на утримання основних засобів загальнофермського призначення. Названі непрямі витрати відносять до виробничої собівартості; адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати – собівартість реалізованої продукції.

Змінні загальновиробничі витрати у тваринництві, на думку автора, більш доцільно розподіляти пропорційно до фактичних прямих витрат. Постійні загальновиробничі витрати запропоновано розподіляти пропорційно до нормативних (планових) прямих витрат або натуральних показників (площі пасовищних кормів, кількості умовних голів, перевезення вантажів тощо). Нерозподілені умовно-постійні загальновиробничі витрати відносять до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення.

Вартість робіт, виконаних вантажним автотранспортом для тваринництва, може бути доволі високою.Така ситуація зобов'язує завідувача ферми, з одного боку, щоденно фіксувати кількість (у тоннах) вантажів, перевезених на ферму, а також обсяг виконаних робіт (у тонно-кілометрах), а з іншого боку, водії щоденно (а не в кінці місяця) повинні візувати у завідувача ферми обсяги фактично виконаних робіт.

З метою скорочення (ліквідації) приписок при транспортних перевезеннях доцільно використовувати в обліковій роботі затверджений керівником підприємства акт заміру відстаней від ферми до різних внутрішньогосподарських та зовнішніх об'єктів. Для більш об'єктивного обліку робіт, виконаних кіньми, оплату за цей вид послуг доцільно здійснювати не за коне-день, а за кожну годину відпрацьованого часу.

Оскільки транспортні роботи, виконані машинно-тракторним парком, обліковують у кілометрах, визначати вартість наданих послуг МТП потрібно за групами тварин пропорційно до кількості тонно-кілометрів.

Витрати на утримання основних засобів загальнофермського призначення автор пропонує розподіляти пропорційно до залишкової вартості основних засобів, що обслуговують відповідні види та статево-вікові групи тварин і птиці. Витрати на оплату праці завідувача ферми, зоотехніка, ветлікаря, механіка, та інших працівників загальнофермського значення рекомендуємо розподіляти пропорційно до вартості валової продукції, виробленої за місяць (квартал); кількості умовних голів тварин; кількості (обсягу) наданих послуг, встановивши за кожну послугу відповідну суму.

Суттєвий вплив на методологію обліку витрат на виробництво здійснюють організація і технологія виробництва, види валової і товарної продукції. Ці фактори в більшості випадків визначають вибір методів обліку витрат.

Виходячи з цього, актуальність теми статті сумніву невикликає. Термін ”витрати” знаходимо у працях вчених-політекономів (С.В. Мочерного, Г. Фанделя), фінансистів (В.С.Загорського, О.Д.Вовчак,І.Г.Благуна, І.Р. Чуя), економістів підприємств (Л.Г. Мельник, З.Г. Ватаманюка,С.М. Панчишина, П.С.Харіва, М.І. Хопчан та ін.), менеджерів у сфері витрат (А.М.Трубочкіної, А.А. Турило, М.Г. Грещака, О.С. Коцюби, Т.П. Карпової, Л.В. Нападовської,М.Ф. Огійчука, Г. В. Нашкерської, О.В. Олійник, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, Я.В. Соколова,Л.К.Сука, П.Л. Сука, Н.М. Цветкової), мовознавців (В.Т. Бусела, Б.Грінченка) тощо. Ці теоретики і практики зробили вагомий внесок у розвиток термінології, пов’язаної з витратами та її застосування в економічних науках, проте в цій термінології ще й досі залишилось чимало неузгоджених і недостатньо досліджених питань. Про цей термін вчені-економісти написали чимало. Суперечки точаться навколо того, що він означає, коли і як вживати терміни “витрати”, “затрати”, “витрати на виробництво”,“затрати на виробництво”. Вчені-політекономи розглядають витрати у загальноекономічному аспекті як одну із важливих економічних категорій. Правда, переважна їх більшість вживає категорію “затрати на виробництво”, “витрати на виробництво”. Зокрема, в “Економічній енциклопедії” зазначено: “Витрати виробництва – спожиті в процесі виробництва продукту виробничі фонди підприємства ”.

В іншому перекладному виданні “Особливості бухгалтерського обліку в США…”,виданому у Житомирі за редакцією доктора економічних наук, професора Ф.Ф.Бутинця, сказано: “Витрати – це те, що фірма платить для того, щоб вести діло і отримувати доход”.У практичному посібнику “Аналіз вигід і витрат” (від Секретаріату Ради Скарбниці Канади), що перекладений з англійської мови і виданий у 1999 р. київським видавництвом

“Основи”, відзначено: “Витрати (“Cost”).

Витрати на виробництво продукції тваринництва рекомендується класифікувати за такими основними ознаками:

•співвідношенням витрат до норм (нормативів);

•рівнем складності віднесення витрат на об'єкти обліку (прямі та непрямі);

•видами виробленої продукції тваринництва (витрати на основну (суміжну) •продукцію та витрати на побічну продукцію);

•характером витрат (виробничі та невиробничі);

•центрами витрат (за групами тварин, конкретними працівниками ферми, цехами, бригадами);

•відношенням до обсягу випуску продукції (умовно-постійні та змінні витрати);

•калькуляційними статтями та економічними елементами витрат;

•тривалістю здійснення витрат (довготривалі, повсякчасні, короткотривалі та періодичні).

Наводимо визначення поняття “витрати” як економічної категорії в працях сучасних вчених в Додатку 1.

 

 

 

Рис. 2. Схема узгодження об’єктів обліку витрат та поголів’я

 

Надійність фінансового стану сільськогосподарських підприємств, результативність і привабливість їх діяльності для інвесторів залежать від ефективності використання виробничих ресурсів, від правильності формування собівартості продукції. Саме ці показники є вирішальними при формуванні прибутку і, найголовніше, залежними від раціональної та розумної системи управління діяльністю. Оскільки витрати сільськогосподарського підприємства залежать від ефективного використання ресурсів, від вміння управлінців керувати ними, оптимізувати в певних умовах виробництва та мінімізувати в даній сфері діяльності.

На думку В.А. Вергунова, передумовою прискореного розвитку тваринництва слід розглядати державне замовлення на виробництво даного виду продукції. Участь держави, передусім, позначилася в організації навчальних і дослідних закладів, їх фінансуванні й підпорядкуванні діяльності державним інтересам.