Обґрунтування шляхів підвищення якості управління витратами тваринництва на тзов «гор-агро»

Зниження витрат сільськогосподарської продукції є важливою проблемою, однією з основних умов підвищення економічної ефективності сільського господарства. Товариству далеко не байдуже, ціною яких витрат здійснюється виробництво продукції, бо від цього в кінцевому рахунку залежить ступінь задоволення потреб суспільства. Воно зацікавлене в тому, щоб при менших витратах виробничих ресурсів вироблялося більше продукції і кращої якості.

Зниження собівартості продукції - одне з основних джерел накопичень, забезпеченні розширеного виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу у всіх галузях сільськогосподарського виробництва. Чим дешевше виробництво сільськогосподарської продукції, тим більшими можливостями буде розташовувати суспільство для зниження роздрібних цін на продовольчі товари, тим повніше будуть задовольнятися потреби людей, тим конкурентоспроможніша буде продукція.

Собівартість одиниці будь-якого виду продукції є, як відомо, результатом співвідношення двох величин: виробничих витрат та якості продукції. Собівартість може бути знижена, якщо, по-перше, буде зменшуватися величина витрат при незмінному вихід продукції, по-друге, якщо буде збільшуватися кількість талів продукції при незмінних витратах і, нарешті, по-третє, якщо темпи зростання валової продукції будуть випереджати темпи збільшення витрат.

Фактори собівартості продукції сільського господарства різноманітні. З певною часткою умовності їх можна об'єднати в три групи, що впливають:

1) на величину виробничих витрат і кількість продукції;

2) тільки на величину витрат;

3) тільки на кількість продукції.

Фактори першої групи - матеріальна зацікавленість, працівників, економічно обгрунтована спеціалізація і раціональні розміри виробництва, ресурсозберігаючі технології в тваринництві сприяють як економному використанню виробничих ресурсів, так і зростанню продуктивності.

1. Матеріальна зацікавленість працівників в економному використанні виробничих ресурсів, зниження витрат виробництва продукції. Ця зацікавленість може бути забезпечена на основі тісної ув'язки розмірів економії витрат виробництва з розмірами оплати праці, що, у свою чергу, у вирішальній мірі обумовлено формами власності працівника на створений продукт (доход), засоби виробництва і форм господарювання. При приватній, орендної, кооперативної та акціонерної власності на засоби виробництва працівник у більшій мірі, ніж при державній власності, зацікавлений і економному використанні ресурсів, оскільки від цього безпосередньо залежить величина його доходу.

В умовах ринкової економіки зацікавленість працівників і зниження собівартості продукції стимулюється також конкуренцією виробників сільськогосподарської продукції, тому що скорочення витрат дозволить знизити ціни, в результаті чого продукція стане більш конкурентоспроможною.

2. Спеціалізація і концентрація виробництва. Спеціалізація і оптимальні розміри сільськогосподарського виробництва дозволяють ефективно використовувати виробничі ресурси, розводити ті види худоби, для яких є найбільш сприятливі природні та економічні умови. Поряд з цим обгрунтовані вибрані спеціалізації і концентрація виробництво виробництва створюють сприятливі умови для освоєння комплексної механізації, використання прогресивної технології праці.

Важливе значення для зниження собівартості продукції має також раціональна внутрішньогосподарська спеціалізація і концентрація виробництва.

3. Технологія виробництва. Інтенсивні та індустріальні технології виробництва продукції тваринництва сприяють як підвищенню продуктивності худоби, так і економного використання і заощадження довільних ресурсів - трудових, земельних, водних, матеріальних, у силу чого зазначені технології виступають як ресурсозберігаючих.

Важливим економічним важелем забезпечення ефективного використання виробничих ресурсів є науково обгрунтоване нормування їх витрат.

Результат освоєння ресурсозберігаючих технологій знаходить своє відображення в заощадженні виробничих ресурсів. Причому цей результат проявляється у двох формах: або як збільшення виробництва продукції при певному обсязі ресурсів, або як скорочення витрати ресурсів на виробництво певної кількості продукції. Обидві зазначені форми ресурсозбереження висловлюють економію виробничих ресурсів.

Друга група чинників відбиває ступінь ефективності використання виробничих ресурсів галузі і робить вплив на собівартість продукції через величину витрат, тобто спожитої частини цих ресурсів. В узагальненому вигляді чинники цієї групи зводяться до ресурсоємності виробництва, тобто до його трудо-, земле-, фондо-і матеріаломісткості.

1. Трудомісткість виробництва. Використання досконаліших машин, зростання рівня комплексної механізації веде до скорочення витрат живої праці і витрат на оплату праці в розрахунку на одиницю продукції. Однак зниження собівартості продукції відбудеться лише в тому випадку, якщо витрати з оплати праці зменшаться в більшій мірі, ніж збільшаться витрати, пов'язані з експлуатацією машин. Необхідною умовою зниження собівартості продукції за рахунок скорочення оплати праці у розрахунку на одиницю продукції є також випереджальні темпи зростання продуктивності праці порівняно з темпами збільшення його оплати.

2. Фондомісткість виробництва. Важливим шляхом зниження фондомісткості виробництва є перш за все збільшення і підвищення інтенсивності використання тих елементів засобів праці, які безпосередньо впливають на підвищення родючості земель і продуктивності худоби. Підвищення інтенсивності використання основних засобів веде до того, що амортизаційні відрахування відносять на собівартість окремих видів продукції в меншому розмірі, що веде до зниження її собівартості

3. Матеріаломісткість виробництва. Зниження матеріаломісткості повинно йти, з одного боку, за рахунок скорочення обсягів витрат у натуральному виразі на основі поліпшення якості та економному витрачанні матеріальних оборотних коштів, з іншого боку, шляхом придбання та використання більш дешевих матеріалів.

У тваринництві зниження матеріаломісткості виробництва може бути забезпечено в першу чергу шляхом скорочення витрат на корми. Оскільки величина витрат по цій статті залежить від кількості спожитих кормів та їх вартості, остільки всі заходи, що сприяють повному забезпеченню поголів'я всіх видів худоби власними кормами високої якості і зниження собівартості однієї кормової одиниці за рахунок зростання врожайності кормових культур і механізації кормовиробництва будуть впливати на зниження матеріаломісткості.

Третя група чинників включає в себе ті, які впливають на собівартість продукції через її кількість, - урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби, структура посіву і стада, а також збереження продукції.

Урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби. Економічні розрахунки і господарська практика показують, що чим вища продуктивність, тим нижча собівартість продукції. Це пов'язано з тим, що багато основні види витрат на вирощування худоби залишаються майже незмінними як при високій, так і при низькій продуктивності худоби, а зростають лише витрати, пов'язані з отриманням додаткової продукції. Собівартість продукції пов'язана також з її якістю, так як поліпшення якості продукції вимагає, як правило, додаткових витрат. Обчислення собівартості продукції з урахуванням її якості дає можливість визначити величину витрат у розрахунку на одиницю споживчого ефекту продукції.

Виходячи з таблиці 4 у ТОВ «Маслове» є декілька напрямків зниження витрат - це: зміст основних засобів, зниження витрат на корми і зниження інших витрат.

З вищевикладеного випливає, що для зниження витрат в першу чергу треба розробити систему стимуляції працівників по скороченню витрат і дбайливому змісту основних засобів. Застосовувати більш прогресивні види кормом за поживністю (за якістю) і скорочення їх використання за кількістю. Так як отримання, транспортування і зберігання великої кількості не ефективних за поживними властивостями кормів тягне до збільшення витрат. Також зниження інших витрат.