Основні показники фінансово-господарської діяльності тов «брокер Сервіце Гроуп» за 2013-2015 рр.

№	Назва показника	Алгоритм розрахунку	Результат
2013 р.	2014 р.	2015 р.
	Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів	(ф.1ряд.430+ф.1ряд.480+ф.1ряд.620) / ф.1ряд.380	30,546	24,803	11,530
	Коефіцієнт платоспроможності	ф.1ряд.380/ф.1ряд.640	0,032	0,039	0,080
	Коефіцієнт маневреності власних коштів	ф.1ряд.380-ф.1ряд.080/ф.1ряд.380	-9,480	-9,987	-4,692
	Коефіцієнт ефективності використання власних коштів	ф.2ряд.130/ф.1ряд.380	0,418	0,276	0,131
	Коефіцієнт використання фінансових ресурсів	ф.2ряд.130/ф.1ряд.280	0,013	0,011	0,010

Трудовий колектив ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп» складають громадяни, які беруть участь своєю працею у його діяльності на підставі трудового договору або колективної угоди. ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп» гарантує мінімальний розмір заробітної плати найманим працівникам згідно діючого законодавства. Режим праці та відпочинку працюючих на підприємстві громадян, їх соціальне забезпечення, соціальне і медичне страхування встановлюється з додержанням вимог відповідних норм законодавства.

2.2. Планування аудиту операційних витрат ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп»

Проведення аудиторської перевірки операційних витрат має свою послідовність і як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід аудиторської практики, він складається з окремих послідовних етапів, які в узагальнюючому вигляді можна назвати так: підготовчий, проміжний, етап фізичної перевірки, основний і заключний.

Згідно з МСА 210 «Узгодження умов завдань з аудиту», початковим етапом є надсилання фірмою-замовником аудиторських послуг Листа-запиту (додаток Д) на проведення аудиту. Наступним етапом аудиторська фірма надсилає фірмі-замовнику, в разі згоди на проведення аудиту, Лист-зобов’язання (додаток Е) [4].

У листі-зобов’язанні міститься необхідна інформація щодо умов проведення перевірки:

· мета аудиту;

· розподіл відповідальності;

· обсяг (масштаб) аудиту;

· форми підсумкових документів;

· вимога вільного доступу до необхідної інформації та недопущення впливу (тиску) на думку аудитора;

· можливість аудиторського ризику та межа суттєвості;

· можливість залучення до проведення аудиту інших спеціалістів і експертів (у тому числі спеціалістів замовника);

· планування аудиту і порядок визначення винагороди за проведення аудиту.

Після обміну листами між аудитором та його клієнтом укладається договір на проведення аудиту. Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит проводиться на підставі договору між аудиторською фірмою (аудитором) та замовником. Договір є основним документом, який засвідчує досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиту.

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки, він документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов'язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально зрозуміло обумовлювати в договорі всі ключові аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки [11,12].

Зміст договору на проведення аудиту може бути різним в залежності від конкретної ситуації, проте існує ряд моментів, які у будь-якому випадку повинні знайти відображення у договорі. В договорі обов'язково повинні бути обумовлені наступні положення:

· мета аудиту;

· масштаб аудиту, включаючи посилання на діюче законодавство, стандарти, нормативи та інші аналогічні документи (поняття масштабу аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кількість і обсяг аудиторських процедур);

· можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, замовленої у зв'язку з аудитом;

· відповідальність керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудиторам інформацію (при необхідності обумовлюється вимога про одержання від керівництва підприємства, яке перевіряється, письмового підтвердження, яке стосується наданої інформації);

· умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором;

· вказівка на те, що у зв'язку з сутністю перевірки та інших властивих аудиту обмежень, існує можливість і навіть імовірність того, що будь-які навіть суттєві помилки можуть залишитись не віднайденими;

· форма, у якій замовнику буде видана інформація про результати проведеної аудитором роботи (обсяг і склад переданої замовнику документації).

Окрім цього, до договору можуть бути включені такі положення:

· угоди, які стосуються планування аудиту;

· угоди, які стосуються залучення до перевірки інших аудиторів та експертів з деяких аспектів аудиту;

· угоди, які стосуються залучення до перевірки внутрішніх аудиторів та іншого персоналу клієнту;

· порядок розрахунків за виконання робіт по проведенню аудиту;

· будь-які можливі обмеження аудиторського зобов'язання;

· посилання на будь-які додаткові угоди між аудитором та клієнтом.

Метою укладання договору є погодження змісту, строків надання аудиторських послуг та визначення прав, обов'язків і відповідальності аудиторської організації і економічного суб'єкта.

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів.

Після укладення договору на проведення аудиту починається процес безпосереднього планування аудиторської перевірки за укладеним договором. МСА 300 «Планування аудиту фінансової звітності» визначає, що в основі розробки плану аудиторської перевірки знаходиться документ, який має назву «Загальна стратегія аудиту» (додаток Ж) [14].

Отже, планування аудиту – це складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямах перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур у період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Сам процес планування аудиту умовно можна розділити на декілька етапів. У таблиці 2.5 виділено 7 етапів планування. Розглянемо послідовність планування більш детально.

Таблиця 2.5

Етапи планування

Етап	Види робіт
	Згода клієнта та укладання договору
	Постановка мети і завдань аудиту Мета: - висловлення незалежної думки на предмет достовірності фінансової звітності Завдання: - збір загальних даних та інформацію про бізнес клієнта - ознайомлення з системою обліку і внутрішнього контролю - визначення й оцінка матеріального й аудиторського ризику - визначення критеріїв оцінки фінансової звітності - збір аудиторських доказів та їх аналіз
	Оцінка існуючого середовища суб’єкта перевірки Внутрішні фактори системи: - управління - облік і внутрішній контроль - виробництво - фінансова діяльність - діяльність персоналу Зовнішні фактори сфери: - економічна - політична - соціальна - юридична
	Складання загального плану аудиту
	Розробка програми аудиту
	Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльності
	Коригування загального плану і програми протягом усього процесу

 

Таким чином, така загальна стратегія аудиту встановлює обсяг, час та напрямок аудиту та допомагає в розробці більш детального плану аудиту (додаток З).

Зокрема, розробка загальної стратегії аудиту включає:

· визначення характеристик завдання, що встановлюють його обсяг (наприклад, застосована концептуальна основа фінансової звітності, специфічні вимоги галузі до звітності та місцезнаходження підрозділів суб’єкта господарювання);

· уточнення цілей надання висновку з завдання для планування часу аудиту та характеристики необхідного інформування, наприклад, кінцевих термінів подання проміжної на кінцевої звітності та ключові дати очікуваного інформування управлінського та найвищого управлінського персоналу;

· розгляд важливих факторів, що визначать головні напрямки зусиль групи з завдання, наприклад, визначення відповідних рівнів суттєвості, попередня ідентифікація зон зі збільшеними ризиками суттєвих викривлень, попередня ідентифікація суттєвих складових та залишків на рахунках, оцінка, чи планує аудитор отримати докази ефективності внутрішнього контролю та ідентифікація останніх подій на суб’єкті господарювання, галузі, фінансовій звітності тощо.

Загальна стратегія аудиту та план аудиту повинні розроблятися лише після того, як аудитор дослідить та задокументує систему внутрішнього контролю підприємства і дасть оцінку ризику суттєвих викривлень на рівні фінансових звітів і на рівні тверджень за класами операцій, залишками на рахунках та на рівні розкриття інформації.

Також для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об’єкта аудиту [42].

Під час планування аудитору слід дотримуватись ряду принципів, які б забезпечили належне планування. До них можна віднести такі:

· комплексність планування;

· безперервність планування;

· оптимальність планування.

Принцип комплексності планування аудиту передбачає забезпечення взаємопов’язаності і узгодженості всіх етапів планування – від попереднього планування до складання загального плану і програми аудиту.

Принцип безперервності планування аудиту передбачає встановлення сполучених завдань групі аудиторів і ув’язку етапів планування по термінах і по суміжних господарюючим суб’єктам (структурним підрозділам, виділеним на окремий баланс, філіям, представництвам, дочірнім організаціям). При плануванні аудиту на тривалий період (у разі аудиторського супроводу економічного суб’єкта протягом року) аудиторської організації слід своєчасно коректувати плани і програми проведення аудиту з урахуванням змін і результатів проміжних аудиторських перевірок.

Принцип оптимальності планування аудиту передбачає забезпечення варіантності планування в процесі планування аудиторської організації для можливості вибору оптимального варіанту загального плану і програми аудиту на підставі критеріїв, визначених самою аудиторською організацією [26,28].

У складі загального плану повинна бути інформація про:

· склад аудиторської групи;

· їх підпорядкованість;

· інструктаж;

· перевірку якості роботи молодих працівників старшими та ін. Орієнтовна послідовність складання плану подана в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Порядок складання плану аудиту

Види робіт

Домовленість по контракту 1. Схвалення замовника та укладання договору 2. Ознайомлення з особливостями діяльності клієнта та станом галузі

I. Рівень планування 1. Огляд результатів попереднього аудиту 2. Оцінка фінансових показників діяльності за попередній період 3. Розрахунок попереднього бюджету часу

II. Рівень планування 1. Зустріч із замовником 2. Коригування питань, поставлених перед аудитором 3. Підготовка програми проміжних аудиторських процедур

III. Рівень підготовки 1. Аудиторська перевірка

IV. Рівень підготовки 1. Аудиторський звіт

V. Рівень підготовки 1. Аудиторський висновок

 

План бажано погодити з керівництвом підприємства. Це дасть можливість узгодити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, при чому їх причини повинні докладно документуватись.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту (додаток И).

Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта по усуненню недоліків та виконанню рекомендацій попереднього аудитора [20].

У процесі планування аудиторської перевірки вирішуються такі завдання:

· визначення обсягу перевірки, видів та кількості аудиторських тестів і процедур;

· ознайомлення із бізнесом підприємства-клієнта;

· попередня оцінка надійності системи внутрішнього контролю та ефективності системи бухгалтерського обліку;

· визначення величини аудиторського ризику і значень окремих його складових;

· вибір підходу до проведення аудиту;

· оцінка загальних витрат на здійснення перевірки;

· досягнення взаєморозуміння із керівництвом підприємства із усіх важливих питань до початку перевірки;

· визначення головних напрямів перевірки та аудиторських доказів, на основі узагальнення яких аудитор зможе сформувати думку про перевірену звітність;

· окреслення строків виконання аудиту й окремих його етапів;

· призначення групи аудиторів і здійснення попередньої координації роботи окремих її членів.

Програма аудиту – це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролювати їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об’єктів аудиту за його напрямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

Програма може бути представлена як у формі таблиці, яка містить перелік аудиторських процедур, що є необхідними для виконання, так і у вигляді програми тестів контролю тестів процедур по суті [22].

Наступним етапом в проведенні аудиту операційних витрат є проміжний етап. На даному етапі аудитор аналізує правильність складання фінансової звітності і відображення в ній операційних витрат за дев’ять місяців звітного періоду. В разі виявлення суттєвих недоліків аудитор у письмовому вигляді інформує ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп» з рекомендаціями по виправленню помилок.

Наступним етапом є фізична перевірка, на цьому етапі головна мета аудитора – впевнитись у реальному існуванні операційних витрат. Для цього аудитор вибірково надсилає запити з проханням підтвердити чи назвати суму операційних витрат. Існує два типи запитів, сутність яких розкрита в табл. 2.7.

Таблиця 2.7