Теоретичні засади аудиту в системі упавління операційними витратами підприємства

ВСТУП

Актуальність теми. Наразі в наших реаліях необхідне вірне відображення операційних витрат, це дозволить раціонально використовувати фінансові ресурси підприємства і в національній економіці в цілому.

Враховуючи й те, що принципи, організація й методика обліку, порядок формування облікової політики підприємств України відповідають міжнародним стандартам фінансової звітності, все ж існує ряд невідповідностей в окремих концептуальних підходах щодо визнання фінансових результатів. Саме тому актуальним є питання необхідності дослідження й формування методичних підходів щодо операційних витрат.

Розуміння сутності та вдосконалення облікового відображення витрат операційної діяльності підприємств та прийняття ефективних управлінських рішень щодо покращення їх використання – головна передумова підвищення ефективності діяльності підприємств.

Тема операційних витрат підприємства є завжди актуальною і є предметом постійного обговорення серед науковці та практиків у сфері економіки та управління підприємством. Вона досить широко освітлена в науковій літературі, є предметом публікацій на сторінках періодичних видань в Україні і за кордоном.

Проблеми організації та методики аудиту розглянуті в працях провідних вітчизняних науковців: М.Т. Білухи, О.С. Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, С.Ф. Голова, І.В. Замули, М.В. Кужельного, В.О. Ластовецького, Ю.Я. Литвина, В.Г. Лінника, Н.Л. Правдюк, В.В. Сопка, В.О. Шевчука й інших. У зарубіжній літературі питання аудиту витрат розкриті в працях М.Ф. Ван Бреда, Джері Ж. Вейганта, Д.Міддлтона, Р. Мюллендорфа,, Я.В. Соколова, Террі Д. Уорфілда та інших.

На сьогодні найважливішими проблемами, вирішення яких повинне сприяти поліпшенню фінансового становища господарюючих суб'єктів, є:

- правильна організація обліку операційних витрат;

- аналіз операційних витрат, який повинен бути направлений на виявлення чинників, що впливають на необґрунтоване зростання операційних витрат та нормування їх ефективного використання.

Кожне підприємство, перш ніж почати виробництво продукції, визначає, який прибуток воно зможе отримати та намагається прорахувати кожну складову своїх витрат, тому що витрати є основою майбутньої продукції (послуги, певної роботи), а також можуть становити як кількісну так і якісну складову цієї продукції (послуги, певної роботи) [28].

Проблеми аудиту операційних витрат є дуже важливими, а також вимагають особливої уваги у зв’язку із складнощами економічного сьогодення країни та нестабільності і невизначеності у нормативно-правовій базі [31].

Наразі операційні витрати становлять чи не найважливішу роль, оскільки від них залежить не лише майбутнє підприємства, а й держави загалом, тому що з витрати понесені підприємством в майбутньому перетворяться на його дохід, що у свою чергу поповнить на відповідний податковий процент державні фонди, які йдуть на підтримку різних бюджетних програм та інші важливі заходи, а також, звичайно, утворення фондів підприємства, та поповнення його власних коштів.

Мета роботи − вивчення та критична оцінка організації, методики, методології й узагальнення результатів аудиту та розробка пропозицій щодо удосконалення роботи з перевірки операційних витрат підприємства на прикладі ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп».

Предметом дослідження роботи є організаційні та методологічні аспекти роботи з перевірки операційних витрат підприємства на прикладі ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп».

Об’єктом дослідження є аудит операційних витрат на підприємстві ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп».

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

- вивчення економічної сутності операціних витрат;

- детальне вивчення інформаційної бази обліку і аудиту операційних витрат;

- визначення організаційно-методологічних аспектів аудиту операційних витрат;

- розробка пропозицій по удосконаленню роботи з аудиту операційних витрат.

Методи дослідження: спостереження за інвентаризацією або участь у ній; спостереження за виконанням господарських або бухгалтерських операцій; усне опитування; одержання письмових підтверджень; перевірка документів, одержаних клієнтом від третіх осіб; перевірка документів клієнта; перевірка арифметичних розрахунків; проведення аналізу.

Інформаційної базою дослідження є Міжнародні стандарти аудиту, Податковий кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про аудиторську діяльність», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Наказ МФУ «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку», Наказ МФУ «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», Наказ МФУ «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», Наказ МФУ «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» та інша нормативна база, а також економічна література з питань аудиту операційних витрат.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АУДИТУ В СИСТЕМІ УПАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНИМИ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Рис. 1.1. Класифікація витрат

Операційні витрати є основною складовою витрат підприємства (рис. 1.2). До них входять виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Витрати підприємства

Фінансові витрати

Операційні витрати

Інші витрати

Адміністративні витрати

Виробнича собівартість продукції

Витрати на збут

Інші операційні витрати

Прямі витрати на оплату праці

Прямі матеріальні витрати

Інші прямі витрати

Загальновиробничі витрати

 

Рис. 1.2. Структура витрат підприємства

До виробничої собівартості включають:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини та основних матеріалів, що є основою продукції, яку виробляють, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Прямі витрати на оплату праці — це заробітна плата та інші виплати робітникам, які займаються виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг.

До складу інших прямих витрат входять усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація виробничих основних засобів тощо.

До складу загальновиробничих витрат включають:

· витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

· амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

· витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

· витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;

· витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

· витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

· витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища;

· інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Так як саме операційні витрати слугують базою ціни товару і її нижньою межею для виробника, необхідно велику увагу приділити витратам виробництва, які не тільки в загальному обсязі витрат займають найбільшу питому вагу, характеризують ефективність роботи підприємства, а й відображають усі сторони виробничо-господарської діяльності. Для ефективного управління операційними витратами на підприємствах розробляється їх класифікація. Як правило, вона здійснюються з метою визначення собівартості продукції та встановлення цін на її окремі види.

Основна класифікація здійснюється за видами витрат, за економічними елементами, за статтями калькуляції. Наприклад, групування витрат за економічними елементами дає можливість встановити потребу в основних та оборотних засобах, показує скільки і яких засобів витрачено, незалежно від того, де вони вироблені і на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат. Таке групування використовується для складання кошторису виробництва. В свою чергу, складання кошторису допомагає пов'язати план по собівартості з іншими розділами плану, визначити завдання по зниженню собівартості продукції, а також порівняти ефективність витрат на різних підприємствах і розробити міжгалузевий баланс, необхідний для планування цін. Але на підприємстві можуть бути визначені й інші критерії класифікації витрат, що зумовлено безліччю техніко-економічними, маркетинговими, фінансовими особливостями, які по-різному впливають на формування собівартості [29].

До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності». Облік витрат операційної діяльності узагальнюється у Звіті про фінансові результати, в Примітках до річної фінансової звітності та в статистичній звітності підприємства. Інформація розділу I ф. № 2 «Звіт про фінансові результати» дає можливість оцінити сукупні обсяги операційних витрат підприємства та їх співвідношення за звітний квартал чи рік. Розділ II наводить інформацію про витрати в розрізі економічних елементів. Результати кожного виду іншої операційної діяльності, використовуючи дані ф. № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» (розділ V), дозволяють виявити співвідношення витрат окремих видів іншої операційної діяльності.

Також можна визначити, що операційні витрати – це ті витрати, які пов’язані з управлінням підприємством і його діяльністю з реалізації товарів і продукції; це вартість ведення будь-якого бізнесу, яка включає в себе будь-які витрати, пов’язані з безпосередньою роботою компанії. Вони систематизують витрати періоду звітів, не пов’язані з безпосереднім виробництвом продукції. П(с)БО «Витрати» впорядковують угруповання витрат операційної діяльності якого підприємства за деякими економічними елементами:

· трудові витрати;

· амортизація – це різниця, яка виникає в тому випадку, якщо такі активи, як виробниче обладнання або транспортні засоби поступово зношуються, внаслідок чого їх ринкова вартість стає трохи нижче первісної;

· відрахування фінансових коштів на здійснення соціальних заходів;

· витрати з оплати праці працівників – найбільш поширена стаття операційних витрат, в деяких випадках вона займає найбільшу вагу у загальних витратах підприємства;

· інші операційні витрати – це маркетинг, реклама, оплата ліцензій та юридичних послуг, канцелярські товари, оплата комунальних послуг, витрати на купівлю необхідної сировини, витрати на дослідницьку та наукову діяльність.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не входять до собівартості реалізованої продукції, поділяють на адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносять такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

· загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

· витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством, а також іншого загальногосподарського персоналу;

· витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона тощо);

· винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

· витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

· амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

· податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, які включають до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

· плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

· інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут — це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, тобто витрати:

· пакувальних матеріалів для збуту готової продукції;

· на ремонт тари;

· на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

· на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

· на передпродажну підготовку товарів;

· на відрядження працівників, зайнятих збутом;

· на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

· на транспортування та страхування готової продукції;

· на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

· інші витрати, пов'язані зі збутом продукції. До інших операційних витрат належать:

Ø витрати на дослідження та розробки;

Ø собівартість реалізованої іноземної валюти;

Ø собівартість реалізованих виробничих запасів (їх облікова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією);

Ø сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

Ø втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами та зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

Ø втрати від знецінення запасів;

Ø нестачі й втрати від псування цінностей;

Ø визнані штрафи, пеня, неустойка;

Ø витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

Ø інші витрати операційної діяльності.

До інших операційних витрат відносять:

· витрати на дослідження і розробки відповідно до П(с)БО 8 «Нематеріальні активи»;

· собівартість реалізованої іноземної валюти, що визначається перерахуванням іноземної валюти на грошову одиницю України за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати пов’язані з продажем іноземної валюти;

· собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їхньої облікової вартості та витрат, пов’язаних з їхньою реалізацією;

· сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

· втрати від операційної курсової різниці;

· визнані штрафи, пені, неустойки;

· інші витрати операційної діяльності.

У всіх галузях господарства операційні витрати розподіляються за економічними елементами. Ці показники останнім часом грають більш важливу роль в ході роботи організацій в умовах жорсткої конкуренції не тільки з закордонними, але і з вітчизняними виробниками.

По-перше, сучасний ринок вимагає ефективного та адекватного управління організацією. Для успіху керівники підприємств повинні наймати управлінський персонал з високою кваліфікацією. Це вимагає більш ретельного контролю використання коштів і уважного аналізу ефективності їх користування.

По-друге, успішне просування послуг і товарів на ринку вимагає від підприємства значних витрат на збут. Унаслідок високої конкуренції виробники змушені проводити серйозні і дорогі маркетингові дослідження, витрачати значні фінансові кошти на рекламу і здійснювати обробку товару перед продажем.

По-третє, інноваційний (новаторський) характер розвитку нинішніх підприємств вимагає вміння звикати до нових умов, впевнено працювати в сфері обігу.

Операційні витрати групують за такими економічними елементами:

· матеріальні затрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація;

· інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включають вартість витрачених у виробництві сировини та основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» входять заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Елемент «Відрахування на соціальні заходи» включає відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» відносять суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп.22-25 цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

На даний момент найпопулярніший та найефективніший спосіб отримання даних про стан операційних витрат – це ведення обліку управлінського або використання спеціального програмного забезпечення для менеджменту фінансів. Адже в тому випадку, якщо величина витрат з року в рік змінюється (особливо у бік їх підвищення), то цікавляться сторони (кредитори та акціонери) захочуть пояснень від менеджменту. Наявність такої інформації допоможе визначити причини зміни витрат, що надалі дозволить усунути проблему зростаючих витрат.

 

Квартальні звіти

Форма звіту

1. Податкова декларація з ПДВ

2. Звіт про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів діяльності

3. Баланс

4. Фінансовий звіт

5. Звіт про нараховані внески та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності Ф4-ФСС з ТВП

Дана інформація, яка консолідується у річних звітах про фінансові результати є підставою для прийняття правильних рішень, щодо купівлі акцій підприємства. Бухгалтерська звітність повинна виявляти будь-які факти, зміст яких може вплинути на оцінку користувачами інформації про стан власності, фінансової ситуації, прибутків і збитків. Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змінах, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства.

ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп» подає такі річні звіти (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Річні звіти

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури ресурсів, їх ліквідності і платоспроможності підприємства;прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати і ФР діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат
Звіт про власний капітал	Зміни у складі ВК підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів	Отримання та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства

 

Продовження табл. 2.2

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Примітки до річної фінансової звітності	Обрана облікова політика Інформація, що не наведена у фінансовій звітності, але суттєва і обов'язкова. Додатковий аналіз статей звітності,для формування обґрунтованих висновків та пояснення змін	Оцінка та прогноз: облікової політики: ризиків або непевності, які впливають на підприємство, діяльності підрозділів підприємства, тощо

Динаміка основних показників діяльності ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп» в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Операційних витрат

Назва виду запиту	Сутність запиту
Позитивний	пропонується дати відповідь на запит незалежно від того, чи вірна інформація, яку необхідно підтвердити
Негативний	пропонується дати відповідь тільки у разі, якщо інформація невірна

Перед тим як відправити запит аудитору необхідно виконати наступні аудиторські процедури:

· Відібрати суми до підтвердження;

· Підготувати документи для контролю за запитами;

· Підготувати запити та зробити їх копії;

· Ознайомити працівника підприємства зі складеними запитами.

Після надсилання запитів аудитору треба обробити запити звіряння, зокрема:

· звірити одержані відповіді;

· вивчити всі запити, які повернулися не діставшись адресата;

· якщо після надіслання позитивних запитів, відповіді не надійшли, треба надіслати повторний запит;

· вивчити всі різниці та пояснити їх.

Також, аудитору в ході проведення аудиту необхідно не лише підтвердити реальність операцій, а й своєчасність її відображення. Для цього виконуються тести відсікання. Вони полягають у перевірці операцій в період перед датою балансу і після неї. Також необхідно провести звірку дат, зазначених в документах та у регістрах бухгалтерського обліку [44].

У основному етапі аудиту (аудиту рахунків), аудитор здійснює конкретні аудиторські процедури щодо перевірки операційних витрат за встановленими критеріями оцінки фінансової звітності, за такими як повнота інформації про операційні витрати, фактична наявність, незалежність, правильність оцінки та обачність.

Аудитору при оцінці повноти інформації щодо операційних витрат необхідно з’ясувати, чи всі рахунки були відображені і чи в повному обсязі сума операційних витрат відображена на рахунках бухгалтерського обліку.

Перевірка фактичної наявності передбачає впевнення у реальному існуванні операційних витрат, а саме в тому, що витрати, які були понесені, помилково чи навмисно, не були включені на інші рахунки.

Згідно критерію незалежності аудитор зобов’язаний переконатися, що всі операційні витрати належать саме ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп».

Також за критерієм обачності, аудитор повинен впевнитись, списані операційні витрати на витрати звітного періоду. При цьому слід проконтролювати правильність застосування методики списання операційних витрат, з метою правильного їх відображення.

ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп» відображає операційні витрати згідно загальноприйнятої методики, проте при проведенні аудиту, аудитор все таки повинен впевнитись у додержанні підприємством принципу обачності, який означає, що підприємство не повинно завищувати доходи і занижувати витрати, тобто правильно відображати наслідки господарських операцій, зокрема операційних витрат. Тому важливим аспектом є перевірка як підприємство списує складові операційних витрат. Аудитор повинен з’ясувати причини їх виникнення та правильність їх списання на фінансовий результат. При їх списанні в бухгалтерському обліку повинен відображатися записи, на прикладі витрат на збут (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У процесі господарської діяльності підприємства, виробляючи готову продукцію, реалізують її заготівельним організаціям, іншим покупцям та замовникам. Некоректне витрачання грошових коштів та інших ресурсів призводить до труднощів у веденні господарства. Особливо це відчутно в умовах інфляції. Кошти, які підприємство витрачає на нераціональні господарські рішення, працюють з малою віддачею, а при нестабільній економіці можуть поступово знецінюватися і нести більшу економічну вагу для подальшої економічної діяльності підприємства [26].

З економічної точки зору витрати – це спожиті матеріальні, трудові і фінансові ресурси в процесі виробництва й реалізації продукції та управління підприємством [41].

Відповідно до П(с)БО 16 «Витрати», витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого зменшується власний капітал [14].

Відповідно до П(с)БО 16 «Витрати» витрати визнаються за наступних умов:

· зменшення активів (списання матеріалів) або збільшення зобов’язань (нарахування з/п);

· визнання на основі систематичного та раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом кількох періодів (нарахування амортизації);

· негайне визнання, якщо економічні вигоди на відповідають критеріям визнання активу (уцінка основних засобів, створення резерву сумнівних боргів);

· достовірна оцінка суми витрат.

Не визнаються витратами звітного періоду:

· платежі за договорами комісії;

· авансові платежі постачальникам;

· погашення одержаних позик.

Операційні витрати є основною складовою витрат підприємства. До них входять виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Інформаційної базою дослідження обліку і аудиту операційних витрат є Міжнародні стандарти аудиту, Податковий кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про аудиторську діяльність», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Наказ МФУ «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку», Наказ МФУ «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», Наказ МФУ «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», Наказ МФУ «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» та інша нормативна база, а також економічна література з питань аудиту операційних витрат (див. табл. 1.2 та табл. 1.3).

Вивчення і дослідження теми курсової роботи проводилось за даними підприємства ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Театральна, будинок 5. Підприємство займається агентською діяльністю у сфері страхування.

Проведення аудиторської перевірки операційних витрат має свою послідовність і як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід аудиторської практики, він складається з окремих послідовних етапів, які в узагальнюючому вигляді можна назвати так: підготовчий, проміжний, етап фізичної перевірки, основний і заключний.

Згідно з МСА 210 «Узгодження умов виконання завдань з аудиту», початковим етапом є надсилання фірмою-замовником аудиторських послуг Листа-запиту (див. додаток Д) на проведення аудиту. Потім аудиторська фірма надсилає фірмі-замовнику, в разі згоди на проведення аудиту, Лист-зобов’язання (див. додаток Е) [4].

Після обміну листами між аудитором та його клієнтом укладається договір на проведення аудиту. Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Метою укладання договору є погодження змісту, строків надання аудиторських послуг та визначення прав, обов'язків і відповідальності аудиторської організації і економічного суб'єкта.

Після укладення договору на проведення аудиту починається процес безпосереднього планування аудиторської перевірки за укладеним договором. МСА 300 «Планування аудиту фінансової звітності» визначає, що в основі розробки плану аудиторської перевірки знаходиться документ, який має назву «Загальна стратегія аудиту» (див. додаток Ж) [14].

Також для виконання плану (див. Додаток З) аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки (див. Додаток И) з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об’єкта аудиту [42].

Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта по усуненню недоліків та виконанню рекомендацій попереднього аудитора [20].

Наступним етапом в проведенні аудиту операційних витрат є проміжний етап. На даному етапі аудитор аналізує правильність складання фінансової звітності і відображення в ній операційних витрат за дев’ять місяців звітного періоду. В разі виявлення суттєвих недоліків аудитор у письмовому вигляді інформує ТОВ «Брокер Сервіце Гроуп» з рекомендаціями по виправленню помилок.

Наступним етапом є фізична перевірка, на цьому етапі головна мета аудитора – впевнитись у реальному існуванні операційних витрат. Для цього аудитор вибірково надсилає запити з проханням підтвердити чи назвати суму операційних витрат.

У основному етапі аудиту (аудиту рахунків), аудитор здійснює конкретні аудиторські процедури щодо перевірки операційних витрат за встановленими критеріями оцінки фінансової звітності, за такими як повнота інформації про операційні витрати, фактична наявність, незалежність, правильність оцінки та обачність.

Заключним етапом згідно МСА 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності» формулювання думки аудитором щодо фінансової звітності виходячи з оцінки висновків на основі отриманих аудиторських доказів та надання аудиторського висновку (див. Додаток Л).

Наразі закордонні аудиторські фірми розробили і використовують спеціальні інформаційні системи та програми, орієнтовані на внутрішню регламентацію аудиторської діяльності із застосуванням внутрішньо-фірмових і Міжнародних стандартів.

Проте, ринок аудиторського програмного забезпечення в Україні тільки починає розвиватися, тому зараз одними з головних інструментів аудитора, як і раніше, залишаються Word та Excel.

Конкуренція, що посилюється в аудиторсько-консалтинговому бізнесі, вже змушує компанії знаходити нові шляхи підвищення ефективності організації та рентабельності діяльності. Неабияку роль у цьому буде відведено й пошуку шляхів рішення підвищення ефективності діяльності, якості надаваних послуг за допомогою застосування спеціалізованих програмних засобів.

Пропозиції щодо удосконалення роботи з аудиту операційних витрат їх оптимізації:

· створення нової уніфікованої програми, яка забезпечить ефективність праці аудиторів, яка буде базуватись на Міжнародних стандартах аудиту, а також буде враховувати національні особливості аудиторської діяльності;

· обов’язково створити в програмі окремі постатейні можливості щодо відокремленого аудиту, тобто дати можливість аудитору розглядати статті, що перевіряються як суцільно, так і окремо;

· зробити в програмі (або окрему програму як доповнення до основної) можливість «історичного нагромадження» (архівації), таким чином аудитор зможе узнати інформацію про проведення аудиту за минулі роки, не даючи запитів (якщо робила інша аудиторська фірма), а також дати можливість швидше ознайомитись з інформацією минулого аудиту (часто в межах однієї аудиторської фірми, на перевірку підприємства, що перевірялося, наприклад, в минулому році, відправляють іншу особу (групу осіб) навіть одного відділу), а також робити певну динаміку проведення аудиторських перевірок;

· зробити в програмі не тільки вкладку, наприклад, операційні витрати, а й рубрикацію згідно їх економічного змісту і призначення, а також дати можливість в них зазначати дату, тип операції за якої відбулися витрати, а також інші обов’язкові реквізити;

· дати можливість «зв’язувати» постатейні питання за датами, часом, наприклад, ті ж витрати і доходи (не завжди вони співпадають по даті);

· дати можливість програмі синхронізувати дані інших програм, без додаткових обробок чи незначних доопрацювань (у вигляді незначних порушень, що не стосуються суті отриманих даних, наприклад колір шрифту, його розмір тощо) отриманої інформації.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Міжнародний стандарт контролю якості,аудиту,огляду,іншого надання впевненості та супутніх послуг (видання 2013 року) № 210 «Узгодження умов завдань з аудиту», затв. рішенням Аудиторської Палати України від 24.12.2014 № 304/1 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://apu.com.ua/msa?layout=edit&id=783.

2. Міжнародний стандарт контролю якості,аудиту,огляду,іншого надання впевненості та супутніх послуг (видання 2013 року) № 300 «Планування аудиту фінансової звітності», затв. рішенням Аудиторської Палати України від 24.12.2014 № 304/1 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://apu.com.ua/msa?layout=edit&id=783.

3. Міжнародний стандарт контролю якості,аудиту,огляду,іншого надання впевненості та супутніх послуг (видання 2013 року) № 450 «Оцінка викривлень, ідентифікованих під час аудиту», затв. рішенням Аудиторської Палати України від 24.12.2014 № 304/1 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://apu.com.ua/msa?layout=edit&id=783.

4. Міжнародний стандарт контролю якості,аудиту,огляду,іншого надання впевненості та супутніх послуг (видання 2013 року) № 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності», затв. рішенням Аудиторської Палати України від 24.12.2014 № 304/1 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://apu.com.ua/msa?layout=edit&id=783.

5. Міжнародний стандарт контролю якості,аудиту,огляду,іншого надання впевненості та супутніх послуг (видання 2013 року) № 705 «Модифікація думки у звіті незалежного аудитора», затв. рішенням Аудиторської Палати України від 24.12.2014 № 304/1 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://apu.com.ua/msa?layout=edit&id=783.

6. Господарський кодекс України, затв. ВР України від 13.01.2013 № 436-IV (в редакції від 25.12.2015 р. зі змінами та допов.) [Електронний ресурс] Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

7. Податковий кодекс України, затв. ВР України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції від 24.12.2015 р. зі змінами та допов.) [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

8. Про аудиторську діяльність: Закон України, затв. Постановою ВР України від 22.04.93 р. № 3125-ХІІ (в редакції від 25.11.2015 р. зі змінами та допов.) [Еле