Сутність, задачі та функції управлінського обліку.

Сутність, задачі та функції управлінського обліку.

УО— це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю і прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством, установою, організацією.УО— це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб у інформації керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів.

Завдання УО:-Забезпечення керівництва підприємства інформацією про те, якими будуть консолідовані результати бізнесу (включаючи безліч юридичних осіб і структурних підрозділів);-відображення результатів роботи структурних підрозділів, якими можуть бути відділи, цехи, юридичні особи;-здійснення контролю за витратами шляхом їх обліку по видах і центрах витрат;-нагромадження статистики про доходи і витрати підприємства у визначеному розрізі і виявлення тенденції;-ведення оперативного обліку розрахунків з окремими контрагентами взаєморозрахунків між власними юридичними особами.

Функції УО: Інформаційна – забезпечення керівників всіх рівнів управління інформацією, яка необхідна для поточного планування, контролю та прийняття рішень;Комунікаційна - формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв’язку між рівнями управління;Контрольна – оперативний контроль і оцінка результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому в досягненні мети;Прогнозна – перспективне планування і координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу і оцінки фактичних результатів діяльності.

Функції управлінського обліку, які забезпечують організацію інформаційних потоків:-Надання інформації:оцінка запасів;розрахунок прибутку;формування інформаційних файлів про доходи і витрати, у тому числі розрахунок собівартості;розробка і надання керівництву підприємства різних внутрішніх рахунків.-Аналіз:визначення шляхів найбільш ефективного використання ресурсів, в тому числі обмежених;виявлення внутрішніх резервів та оптимізації фінансового результату;підготовка інформації для прийняття управлінських рішень щодо структури та обсягів випуску продукції;підготовка інформації для прийняття управлінських рішень щодо способів фінансування різних проектів, сегментів видів діяльності.;розробка варіантів інвестування.-Планування:прогнозування майбутніх значень показників;розробка оперативних та тактичних планів;підготовка інформації для прийняття рішень щодо формування системи короткострокових та довгострокових цілей та завдань діяльності підприємства.

Функції управлінського обліку, які забезпечують змістовне наповнення інформаційних потоків:координаційна;мотивація;контроль.

Етапи розвитку управлінського обліку.

Наз.етапу	Часовий проміжок	Змістовна ідентифікація	Характеристика етапу
Аналі-тичний	Від початку ХХ ст.- до 30-х років ХХ ст..	Посилення контрольної функції обліку через застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень	Вже на початку ХХ сторіччя стало зрозуміли, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва. Внаслідок цього на підставі розробки методів нормування праці (система Тейлора, Ганта) була посилена контрольна функція обліку шляхом використання системи калькулювання стандартних витрат і оперативних аналізу відхилень
Маржи-нальний	Від 30-х років ХХ століття- до 70-х років ХХ століття	Розробка системи калькулювання змінних витрат(яка отримала назву «директ-костинг»)та обліку за центрами відповідальності.Управлінський облік як самостійна система сформувався в середині 50-х років ХХ ст.	Пов'язаний передовсім з розробкою системи калькулювання змінних витрат, що одержала назву «директ-костинг» та виконанням системи обліку за центрами витрат, яка виникла в США. В той час в СРСР було опубліковано професором М.Х.Жебрак ряд праць з «нормативного обліку» В 40-50 рр. управлінський облік є обов’язковим в університетах США, Німеччини та інших країн світу.
Страте-гічний	Від 70-х років ХХ ст. до теперіш-нього часу	Посилення ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології та в системах управління	Третій етап розвитку управлінського обліку почався в середині 70-х років у зв’язку з посиленням ролі стратегічного управління. Якщо до цього часу управлінського обліку був орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік

Порівняльна характеристика управлінського, фінансового та податкового обліку.

Ознака	Облік
податковий фінансовий управлінський
Цілі обліку	Визначення суми податків і контроль за своєчасністю їх сплати	Формування достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності	Підготовка оперативної інформації щодо діяльності в цілому та окремих підрозділів для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління банком
Головні споживачі	Податкові органи	Керівництво, службовці, фактичні і потенційні інвестори та кредитори, регулятивні органи, органи планування економіки тощо	Керівництво різних рівнів управління
Використання вимірників	Єдиний грошовий вимірник	Єдиний грошовий вимірник	Різні вимірники, у тому числі якісні показники
Об'єкт аналізу	Господарська діяльність загалом	Господарська діяльність загалом	у цілому, структурні підрозділи діяльності продукти та послуги
Форми звітності	Декларації та розрахунки	Баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів	Звіти про виконання кошторисів, звіти сегментів діяльності тощо
Періодичність складання звітів	Регулярно, як правило, квартальний інтервал наростаючим підсумком за фінансовий рік	Регулярно, щоквартально та щорічно	Змінний інтервал, оперативна інформація
Спрямованість	У минуле (ретроспективна оцінка)	У минуле (ретроспективна оцінка)	У майбутнє (прогнозування) на базі попередніх подій
Відкритість даних	Більшість даних доступна податковим органам	Більшість даних доступна всім	Комерційна таємниця

Загальнооблікова і управлінська класифікація витрат підприємства.

Для управління потрібні не просто дані про витрати, а інформація про об'єкт витрат – продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом(виконанням) витрат.

Передумовою ефективного управління витратами є їх класифікація. Існує загальнооблікова та управлінська класифікація витрат за різними ознаками. До загальнооблікової відноситься класифікація витрат за Методрекомендаціями з формування собівартості продукці (табл.1).

Групування витрат за місцями їх виникнення та за видами продукції.

Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості. Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва тощо. Це робить необхідним групування витрат за визначеними ознаками. В залежності від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу (стадіями, переділами). Різні місця виникнення витрат передбачають їх облік за структурними підрозділами (цехами, відділами, ділянками, бригадами), за центрами відповідальності. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: за економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.

 

Сутність калькулювання

Під калькулюванням розуміють систему економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг).

В процесі калькулювання розв'язуються два основних завдання управлінського обліку:

- на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначити адекватну, справедливу і конкурентноздатну продажну ціну;

- дані про собівартість продукції використовуються для прогнозування і управління виробництвом та витратами.

На промислових підприємствах, крім продукції основного виробництва, калькулюється також продукція допоміжних виробництв, за винятком випадків, коли її виготовляють у невеликій кількості і повністю споживають всередині підприємства.

Об'єкт калькулювання-це та продукція чи послуги собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція, послуги та роботи. Головний об'єкт калькулювання - готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

Для кожного об'єкту калькулювання вибирається калькуляційна одиниця - одиниця його кількісного виміру.

За використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробничих підприємств.

калькулювання за неповними витратами, тобто в калькуляцію включають не всі витрати на виробництво і збут продукції. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку. Класичним методом калькулювання за неповними витратами є таз званий метод “ direct- cost”, коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі - на певний період.

Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва. Установлюючи статті витрат, необхідно дотримуватись таких вимог:
l Максимальну частку витрат, які включаються в собівартість треба обчислювати прямо на окремі вироби
l Статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна було цілком обґрунтовано розподілити між виробами.

19. Види калькуляцій (за часом складання, за рівнем охоплення витрат, за характером виробництва).

калькуляція— визначення собівартості окремих виробів.

За часом складання: 1) директивні:стандартні (нормативні); кошторисні; планові.2) звітні.

За рівнем охоплення: 1) галузеві; 2) повні; 3) виробничі; 4) внутрішньогосподарські; 5) змінних витрат; 6) технологічні.

За характером виробництва:масові (періодичні); 2) індивідуальні; 3) проміжні.

Масові калькуляції складаються за певний період з метою розрахунку СВ одиниці виробу. Індивідуальні скл. після завершення виробництва окремого замовлення (при позамовному методі). Проміжні калькуляції складаються на окремі етапи робіт довготермінових контрактів (будівництво, наука).

Директивні калькуляції (попередні) складаються до початку робіт.

Стандартні калькуляції застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково - обґрунтованих норм.

Планова калькуляція складається на основі виробничих норм і дозволяє визначити витрати виходячи з досягнутого рівня організації праці і управління техніки, технології.

Кошторисна калькуляція застосовується в організаціях, які виконують довготермінові контракти. Вона дає можливість встановити ціну контракту.

Звітні калькуляції складаються на основі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.

Галузеві калькуляції показують рівень собівартості однойменної продукції в конкретній галузі. Складаються вище стоячою організацією.

Повні калькуляції показують витрати на виробництво та збут продукції (застосовуються для встановлення ціни на продукцію, визначення беззбитковості виробництва тощо).

Виробничі калькуляції показують виробничу собівартість продукції.

Внутрішньогосподарські калькуляції складаються на продукцію окремих цехів основного та допоміжного виробництва. Застосовуються для визначення вартості наданих послуг одного цеху іншому.

Калькуляції змінних витрат включають лише змінні витрати на виробництво. Такі калькуляції допомагають визначити маржинальний прибуток.

Технологічні калькуляції складаються на окремі види продукції, вузли, деталі тощо. Вони не включають вартість послуг сторонніх організацій, вартість купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів тощо.

Суть маржинального доходу.

Маржинальний доход — це різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами на її виробництво. Величина маржинального доходу повинна покривати постійні витрати та забезпечувати необхідне значення прибутку.

МД = V- Сзмін, де

МД – маржинальний доход;

V –виручка від реалізації;

Сзмін - змінні вмтрати.

Маржинальний доход на одиницю продукції — це різниця між ціною одиниці продукції та середніми змінними витратами на одиницю продукції. Величина маржинального доходу на одиницю продукції залишається незмінною доки не зміниться ціна одиниці продукції і змінні витрати на одиницю продукції. Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях постійні витрати відносять до коефіцієнту маржинального доходу. Коефіцієнт маржинального доходу — це відношення маржинального доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни.

 

Види управлінських рішень.

За довготривалістю дії управлінські рішення поділяються настратегічні (перспективні),тактичні (середньострокові).оперативні (короткострокові)

Стратегічні рішення визначають напрямки спеціалі­зації, обсяги виробництва, кадрову і технічну політику, перспек­тиви економічного і соціального розвитку трудового колекти­ву, встановлюють взаємодію підрозділів та ін. Тактичні рішення пов´язані з конкретною розстановкою сил і ресурсів у кожному періоді (рік, сезон, технологічний процес тощо). Оперативні рішення мають короткостроковий характер. Вони носять регулюючу направленість і виникають у тих випад­ках, коли порушується хід виробничого процесу через будь-які непередбачені внутрішні або зовнішні обставини.

2. За способом розробки і прийняття всі управлінські рішен­ня поділяться на:колегіальні (колективні);одноосібні.

3. По характеру і змісту управлінські рішення діляться натри групи:творчі;рішення за аналогією;рішення, що приймаються автоматично.

Творчі рішення приймаються за проблемами, що виника­ють вперше після ретельного вивчення стану справ, досвіду інших організацій і реальних можливостей підприємства. Рішення за аналогією приймаються на основі вивчення і по­рівняння наявного досвіду й подібних ситуацій. Узагальнення власного досвіду і запозиченого вимагає попереднього глибо­кого критичного аналізу і порівняння умов. Рішення, що приймаються автоматично бувають там, де діяльність менеджера жорстко регламентована законодавчими документами, інструкціями та іншими нормативними докумен­тами.

4. За рівнем ієрархії управління, на якому приймаються ті чи інші рішення, їх можна поділити на:рішення, що приймаються на рівні організації;рішення, що приймаються на рівні структурного підрозділу; рішення, що приймаються на рівні первинного трудового колективу.

5. За сферою дії управлінські рішення поділяються надві групи;загальні;локальні.

Загальні рішення — це такі рішення, які стосуються органі­зації в цілому. Вони визначають головні завдання організації, основні напрямки її розвитку. Локальне (обмежене) рішення — це таке управлінське рішення, яке приймається по окремому підрозділу організації.

6. За функціональними відзнаками відрізняють такі управ­лінські рішення:адміністративні;економічні;технологічні;технічні та Ін.

У кожній організації, крім перелічених внутрішніх функцій, є рішення і зовнішні, тобто для взаємодії з суб´єктами зовніш­нього середовища, про відносини з постачальниками, покупця­ми, фінансовими та контролюючими органами, про одержання кредиту в банку тощо.

Планування як функція управління.

Основними загальними функціями управління підприємства є планування і прогнозування, організація, координація і регулювання, активізація і стимулювання, облік, аналіз і контроль.

Планування у структурованій за різновидами управлінській діяльності слугує основою для прийняття управлінських рішень.

Мета планування полягає в створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.
Схематично процес планування в організації можна представити як послідовність таких етапів:
1. Встановлення цілей діяльності організації, які визначають очікуваний або бажаний стан організації.
2. Розробка стратегії діяльності організації - безпосереднє опрацювання шляхів, якими організація досягатиме очікуваних результатів.
Надання стратегії конкретної форми - це впровадження стратегії перетоврення стратегії у конкретні дії організації. Цей етап здійснюється шляхо розробки забезпечуючих планів та бюджетів.
На практиці існує багато критеріїв класифікації планів організації. Найчастіше з них використовують такі:
1) за критерієм широти охоплюваної сфери розрізняють стратегічні й оперативні плани;
2) за критерієм часового горизонту планування плани поділяють на довгострокові й короткострокові;
3) за ступенем конкретизації виділяють завдання й орієнтири.

 

Сутність, задачі та функції управлінського обліку.

УО— це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю і прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством, установою, організацією.УО— це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб у інформації керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів.

Завдання УО:-Забезпечення керівництва підприємства інформацією про те, якими будуть консолідовані результати бізнесу (включаючи безліч юридичних осіб і структурних підрозділів);-відображення результатів роботи структурних підрозділів, якими можуть бути відділи, цехи, юридичні особи;-здійснення контролю за витратами шляхом їх обліку по видах і центрах витрат;-нагромадження статистики про доходи і витрати підприємства у визначеному розрізі і виявлення тенденції;-ведення оперативного обліку розрахунків з окремими контрагентами взаєморозрахунків між власними юридичними особами.

Функції УО: Інформаційна – забезпечення керівників всіх рівнів управління інформацією, яка необхідна для поточного планування, контролю та прийняття рішень;Комунікаційна - формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв’язку між рівнями управління;Контрольна – оперативний контроль і оцінка результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому в досягненні мети;Прогнозна – перспективне планування і координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу і оцінки фактичних результатів діяльності.

Функції управлінського обліку, які забезпечують організацію інформаційних потоків:-Надання інформації:оцінка запасів;розрахунок прибутку;формування інформаційних файлів про доходи і витрати, у тому числі розрахунок собівартості;розробка і надання керівництву підприємства різних внутрішніх рахунків.-Аналіз:визначення шляхів найбільш ефективного використання ресурсів, в тому числі обмежених;виявлення внутрішніх резервів та оптимізації фінансового результату;підготовка інформації для прийняття управлінських рішень щодо структури та обсягів випуску продукції;підготовка інформації для прийняття управлінських рішень щодо способів фінансування різних проектів, сегментів видів діяльності.;розробка варіантів інвестування.-Планування:прогнозування майбутніх значень показників;розробка оперативних та тактичних планів;підготовка інформації для прийняття рішень щодо формування системи короткострокових та довгострокових цілей та завдань діяльності підприємства.

Функції управлінського обліку, які забезпечують змістовне наповнення інформаційних потоків:координаційна;мотивація;контроль.