Функції та структура денного стаціонару.

В денний стаціонар направляють хворих, здатних до активного пересування, при відсутності протипоказань для лікування в позалікарняних умовах і потреби суворого постільного режиму. В денних стаціонарах можна лікувати хворих у випадках:

• прийому деяких медикаментів, що потребує спостереження за станом пацієнта протягом певного часу;

• при внутрішньовенному крапельному введенні ліків;

• при підготовці хворого до складних діагностичних обстежень;

• при потребі в наданні невідкладної допомоги з приводу раптового погіршення стану під час перебування в поліклініці.

Організація денних стаціонарів в умовах впровадження економічного методу управління в охороні здоров'я дозволяє інтенсифікувати діяльність поліклініки, повніше задовольнити потреби населення в стаціонарній допомозі. Робота цього підрозділу спрямована на активне планове оздоровлення та лікування диспансерних хворих, які часто та тривало хворіють, на скорочення термінів тимчасової непрацездатності в працездатному віці, проведення в поліклінічних умовах деяких діагностичних досліджень, на розширення обсягу хірургічних втручань. Все це сприяє раціональному використанню ліжкового фонду. З огляду на потужність поліклініки і стаціонару та профілізацію стаціонарного ліжкового фонду для лікування хворих створюють денні стаціонари 1-2 профілів чи багатопрофільні. До складу денного стаціонару входять такі кабінети та палати: завідувач відділення,кабінет лікаря,

палати, кімната для прийому їжі, процедурний кабінет, кабінет психологічного розвантаження та відпочинку хворих.

 

36.Облік роботи амбулаторно-поліклінічних закладів і стаціонарів,методика визначення та аналіз показників їх діяльності.

Лікарі амбулаторій та поліклінік заповнюють низку облікових документів, основними з них є:

• медична карта амбулаторного хворого (ф. № 025/01);

• історія розвитку дитини (ф. № 112/0);

• статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів

(ф. № 025-2/0);

• талон амбулаторного пацієнта (ф. № 025-6/0, 025-7/0);

• контрольна карта диспансерного спостереження (ф. № 030/0);

• екстрене повідомлення про інфекційне захворювання (ф. № 058/0).

До основних облікових документів стаціонару належать:

• медична карта стаціонарного хворого (ф. № 003/0);

• статистична карта хворого, який вибув із стаціонару (ф. № 066/0);

• журнали обліку прийому хворих в стаціонар (ф. № 001/0);

• журнал відмовлень у госпіталізації (ф. № 001-1/0);

• журнал запису оперативних втручань у стаціонарі (ф. № 008/0);

• протокол (карта) патологоанатомічного дослідження (ф. № 013/0);

• історія пологів (ф. № 096/0);

• карта розвитку новонароджених (ф. № 102/0).

У поліклінічних і стаціонарних закладах хворим видають:

• листок непрацездатності;

• довідку про тимчасову непрацездатність.

Основним обліковим документом у поліклініці є "Медична карта амбулаторного хворого", яка заводиться на кожного мешканця району діяльності поліклініки, що звернувся за медичною допомогою.

Аналіз даних / розділу - "Штати закладу" дозволяє оцінити:

• укомплектованість лікарні (окремо поліклініки та стаціонару) лікарями, середнім і молодшим медичним персоналом:

Кількість зайнятих посад лікарів (середнього та іншого медичного персоналу) • 100 Кількість штатних посад лікарів (середнього та іншого медичного персоналу)

• коефіцієнт сумісництва (виходячи з того, що працівник може виконувати роботу як у більшому обсязі, передбаченому нормативами, так і в меншому обсязі, наприклад, 1,25 або 0,5 посади): Кількість зайнятих посад • 100 Кількість фізичних осіб За даними // розділу -"Діяльність поліклініки (амбулаторії") визначається низка показників поліклінічної допомоги:

• середнє число відвідувань лікарів на одного жителя:

Кількість відвідувань лікарів Чисельність населення

(аналогічно обчислюється середнє число відвідувань лікарями вдома);

• питома вага профілактичних відвідувань:

Кількість профілактичних відвідувань лікарів • 100. Загальна кількість відвідувань лікарів всього

• повнота охоплення профілактичними оглядами різних контингентів населення (окремо по кожній групі):

Кількість оглянутих • 100 Кількість осіб, які підлягали оглядам Обчислюють питому вагу жінок, оглянутих в оглядових кабінетах із застосуванням цитологічного дослідження.

За даними діяльності пункту невідкладної медичної допомоги визначають число виїздів на 1000 населення:

Число всіх виїздів • 1000 Чисельність населення

 

37. Медична допомога сільському населенню надається на загальних засадах, проте здійснення лікувальних та профілактичних заходів у оптимальномуобсязі та на достатньому рівні ускладнюється низкою обставин, які потрібновраховувати при її організації.Серед них можна виділити:• соціально-економічні умови;• медико-демографічні особливості;

• стан захворюваності та інвалідності;

• природні умови;

• розвиток інфраструктури загалом і мережі медичних закладів зокрема.

Всі вони взаємопов'язані. Повільні темпи реформування народного господарства в період переходу до ринкової економіки, збільшення безробіття призвели до зниження рівня матеріального забезпечення населення, відчутно вплинули на стан його здоров'я, демографічну ситуацію, особливо в сільській місцевості.Внаслідок значного зростання смертності серед сільського населення порівняно з міським і зниження народжуваності поглиблюється процес старіння,зростає демографічне навантаження на населення працездатного віку його рівень на селі в 1,5 раза вищий від міського.Значна частина сільських пенсіонерів живе самостійно і потребує догляду.Збільшується захворюваність на хвороби з хронічним перебігом. В сільській місцевості досить важко забезпечити якісне диспансерне спостереження, особливо за людьми похилого віку. Число відвідувань лікаря та рівень загальної захворюваності зменшуються при збільшенні відстані від села до сільськоїдільничної лікарні (амбулаторії).Рівні інвалідності високі, цьому сприяє, поряд з іншими чинниками, недостатня доступність вторинної та третинної лікувально-профілактичної допомоги.Вона також обумовлює несвоєчасну діагностику та лікування, нерегулярність диспансерного спостереження, недостатнє за обсягом відновлювальне та протирецидивне лікування тощо. Україні притаманна незначна щільність розселення з розбіжностями в регіонах. Близько 10 % населених пунктів мають до 50 мешканців.Відстань між селами і особливо до пунктового села, в якому знаходиться медичний заклад, має значні розбіжності, що доводиться враховувати при створенні мережі лікувально-профілактичних закладів первинного рівня.Все це слід враховувати в процесі реформування системи охорони здоров'я як на сучасному етапі, так і надалі.Складність розв'язання цих питань зумовлена загальними для міського та сільського населення проблемами: обмеженим фінансуванням, недостатністю сучасного діагностичного та лікувального обладнання, обмеженістю підготовки лікарів і середніх медичних працівників до роботи на засадах сімейної медицини.Досить негативно впливають соціальні умови життя в сільській місцевості,недостатність транспортних засобів, низький рівень оплати праці медичних працівників і численні складнощі в їх роботі. Поступово в міру розбудови мережі і зростання забезпеченості медичним персоналом в формуванні медичної діяльності набув чинності принцип етапності. Організація медичного забезпечення на таких засадах зумовлена не тільки особливостями розселення сільських жителів, але й нагальними потребами надання, крім первинної, ще й вторинної та третинної лікувально-профілактичної допомоги.

/ етап - сільська лікарська дільниця забезпечує первинну медико-санітарну допомогу. // етап - районні медичні заклади надають в основному вторинну (спеціалізовану) допомогу (первинна допомога на цьому етапі надається лише мешканцям районного центру та прилеглих до нього сіл приписної дільниці). /// етап - обласні лікарні та диспансери забезпечують вузькоспеціалізовану допомогу. В сучасних умовах сформувався ще й IV етап, який представлений міжобласними та державними спеціалізованими центрами.Крім того в наданні медичної допомоги сільському населенню значну участь беруть і міскі ЛПЗ. І етап

-Дільнична лікарня

-Амбулаторії

-Фельдшерсько-акушерські пункти (фельдшерські, акушерські)

II етап

-ЦентральнаРайоналікарня

-Районна лікарня

-Самостійна поліклініка

-Диспансери

III етап

- Обласна лікарня

-Диспансери

-Спеціалізовані лікарні

IV етап

-Міські лікувально-профілактичні заклади

-Державні спеціалізовані центри

38. Сільська лікарська дільниця організовується для надання медичної допомоги мешканцям поселень, віддалених від районного центру. Кожний з її закладів виконує відповідні функції.На значній частині дільниць ПМСД надають лікарські амбулаторії, а на третині - дільничні лікарні, до складу яких входять і лікарські амбулаторії.Чисельність лікарів на сільських дільницях протягом останніх років не змінюється і не перевищує 8,5-8,6 тисяч. У 1997 р. в середньому на одній сільській лікарській амбулаторії працювало 2 лікарі, а середня кількість населення на дільниці становила 4,4 тисячі чоловік, тобто за цими узагальненими

даними на 1 лікаря припадало приблизно 2200 чоловік.Долікарську медичну допомогу сільським жителям забезпечують фельдшерсько-акушерські пункти, кількість яких у 1999 р. становила 16197.Слід відзначити їх недостатню укомплектованість середнім медичним персоналом.Це стосується також лікарських посад в амбулаторіях. До того ж значна частина сіл взагалі не має медичних закладів, що зумовлено передусім малою чисельністю населення.Вказані обставини спонукають до пошуку різних організаційних форм, а саме виїзних та пересувних видів медичної допомоги.Наявність значної кількості сіл з малою чисельністю населення та незадовільний стан шляхів сполучення стримують розвиток мережі ЛПЗ для забезпечення доступної лікувально-профілактичної допомоги.За останні роки загальне число лікарських, закладів на сільських дільницях не змінилося. При скороченні числа дільничних лікарень збільшилось число лікарських амбулаторій. Сільська лікарська дільниця відіграє важливу роль у наданні загальнодоступної медичної допомоги, проведенні профілактичних і оздоровчих заходів.При організації сільських дільниць враховується: • чисельність населення;

• особливості його розселення;

• площа території району;

• відстань між поселеннями;

• стан шляхів.

У регіонах і районах може бути різна кількість сільських лікарськихдільниць.Керує нею головний лікар дільничної лікарні (амбулаторії).Він відповідає за організацію лікувально-профілактичної допомоги, санітарно-епідеміологічний стан дільниці, роботу медичних закладів і безпосередньопідпорядкований головному лікарю району.Важливо визначити першочерговість певних лікувально-профілактичнихі санітарно-оздоровчих заходів. їх здійснення значною мірою залежить відрозробки головним лікарем обгрунтованих та реальних управлінських рішень,викладених у плані роботидільниці.

Завдання сільської лікарської дільниці:

• надання лікувально-профілактичної допомоги населенню (амбулаторної,домашньої, на деяких дільницяхстаціонарної);

• проведення протиепідемічних заходів;

• проведення заходів з охорони здоров'я матері та дитини (патронажвагітних, динамічне спостереження за дітьми та підлітками, прийняття пологівпри нормальному перебігу вагітності);

• здійснення поточного санітарного нагляду за територією, об'єктамигосподарської діяльності, освітніми та виховними закладами;

• вивчення стану здоров'я населення;

• проведення заходів щодо гігієнічного виховання населення.

Підрозділи дільничої лікарні:

В стаціонарі дільничної лікарні одна посада лікаря-ординатора встановлюється для терапевтичного відділення на 25, педіатричного - на 20 ліжок.Якщо в лікарні є обладнаний рентгенівський кабінет, то, залежно від потужності стаціонару, встановлюється 0,5 (чи більше) посади лікаря-рентгенолога і відповідно рентгенолаборантів.

Основні завдання дільничної лікарні:

• забезпечення населення дільниці амбулаторною та стаціонарною лікарською допомогою;

• здійснення лікувально-профілактичних і загальнооздоровчих заходів зохорони здоров'я матері та дитини;

• організація та проведення заходів щодо профілактики та зниженнязахворюваності та травматизму;

• запровадження сучасних методів профілактики, діагностики та лікування;

• організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю закладівохорони здоров'я лікарської дільниці.

Обсяг і профілі стаціонарної допомоги визначають,виходячи з потужності лікарні, укомплектованості відповідними фахівцями. Незалежно від потужності стаціонару в будь-якій сільській лікарні повинна надаватись допомога терапевтичним та інфекційним хворим. В ній повинні приймати пологи, забезпечувати невідкладну хірургічну та лікувально-профілактичну допомогу дітям.В сільських дільничних лікарнях лікують переважно хворих терапевтичного профілю. Внаслідок зростання вимог до якості медичної допомоги населення тяжіє до закладів, які надают спеціалізовану та більш якісну допомогу.

 

39. Важливим розділом роботи сільської лікарської дільниці є амбулаторна допомога.

Сільська амбулаторія здійснює:

• раннє виявлення захворювань і факторів ризику;

• своєчасне лікування хворих в амбулаторії та вдома;

• відбір осіб, які потребують диспансерного спостереження, своєчаснеїх обстеження, лікування та оздоровлення;

• організацію швидкої та невідкладної допомоги;

• направлення на консультації і підготовку до огляду лікарями-спеціалістами районних закладів при їх плановому виїзді на сільську лікарську дільницю;

• своєчасну госпіталізацію хворих;

• експертизу тимчасової непрацездатності;

• направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) хворих зознаками стійкої непрацездатності;

• динамічне спостереження за станом здоров'я жінок і дітей;

• складання графіків і проведення консультативних прийомів хворих натериторії діяльності ФАПів;

• проведення оздоровчих і протиепідемічних заходів.

До структури амбулаторії, як складової частини лікарні, входять реєстратура, кабінети лікарів, маніпуляційний, перев'язувальний кабінети.Якщо на дільниці діє самостійна лікарська амбулаторія, до її складу маютьтакож входити лікувально-допоміжні та діагностичні підрозділи (кабінети фізіотерапевтичний, рентгенографічний, функціональної діагностики, а також клінічна лабораторія).Амбулаторну допомогу в сільських лікарських амбулаторіях надають лікарі: терапевти, педіатри, стоматологи. Відповідно до наказу МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. на 1000 дорослого населення орієнтовно передбачено 0,6 посади терапевта та 0,25 посадистоматолога, на 1000 дитячого - 1,25 посади педіатра та 0,25 посади стоматолога.Посади акушерів-гінекологів і хірургів встановлюють за умови, що чисель-ність населення на дільниці буде перевищувати 10 тисяч.На сьогоднішній день, з огляду на конкретні умови, можна створюватилікарські амбулаторії в сільських населених пунктах з чисельністю понад1000 жителів, передбачивши обов'язково, крім терапевта, ще й посаду педіатра.Ефективність роботи амбулаторії залежить від злагодженої діяльностівсіх її підрозділів.Важливе значення має, зокрема, робота реєстратури, до основних завдань якої належать:

• запис на прийом;

• реєстрація викликів до хворих і визначення терміновості їх виконання(у цьому беруть участь середні медичні працівники);

• оформлення та збереження медичної документації;

• довідково-інформаційне забезпечення.

Особливої уваги заслуговує складання графіка прийому лікарів з урахуванням сезонності виробничої діяльності.Вони узгоджуються з центральною районною лікарнею (ЦРЛ), органами місцевого самоврядування та адміністрацією виробничих колективів. Інформацію про години роботи амбулаторії доводять до відома населення.В графіку мають бути передбачені консультативні прийоми лікарів-спеціалістів ЦРЛ. Частота виїздів спеціалістів ЦРЛ для надання консультативної допомоги сільському населенню встановлюється відповідно до потреби з урахуванням можливостей ЦРЛ.В графіку повинен бути виділений час для роботи на фельдшерсько-акушкрських пунктах.

40. Вторинна спеціалізована лікувально-профілактична допомога сільському населенню надається в районних медичних закладах.ЦРЛ забезпечує надання спеціалізованої кваліфікованої допомоги населенню району і є центром організаційно-методичної роботи, оскільки здійснює керівництво всіма лікувально-профілактичними закладами на території району, несе відповідальність за організацію та якість медичної допомоги.Посади персоналу ЦРЛ встановлюються згідно з наказом МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. Очолює роботу ЦРЛ головний лікар, який одночасно є головним лікаремрайону. Він здійснює загальне керівництво охороною здоров'я, відповідає за організацію медичної допомоги, за лікувально-діагностичну, профілактичну,адміністративно-господарчу та фінансову діяльність лікарні.

До адміністративно-управлінського персоналу відносяться заступникиголовного лікаря:

• з медичної частини (при наявності 100 та більше ліжок);

• з медичного обслуговування населення району;

• з експертизи тимчасової непрацездатності при наявності не менше25 лікарських посад на амбулаторному прийомі (при меншій кількості лікарівйого функції виконує завідувач поліклініки);

• з дитинства та пологової допомоги в районах з населенням 70 тисяч ібільше замість посади лікаря-педіатра районного;

• з економічних питань (при наявності ПО і більше ліжок).

Встановлюється також посада завідувача поліклініки при умові, що вполіклініці є не менше 30 лікарських посад.У штаті передбачений також завідувач господарством. Заступник головного лікаря з медичного обслуговування населення відповідає за лікувально-профілактичну роботу в ЛПЗ району та організаційно-методичну роботу. Заступник головного лікаря з дитинства та пологової допомоги відповідає за організацію медичного забезпечення дітей та акушерсько-гінекологічну допомогу в районі. Посади лікарів для надання амбулаторно-поліклінічної допомоги встановлюються з розрахунку на 1000 населення залежно від місця його проживання:

• для жителів населеного пункту, де розташована лікарня;

• для жителів, які проживають поблизу населеного пункту, в якомурозташована лікарня (приписна дільниця);

• для жителів, які проживають на іншій території та обслуговуютьсялікарнею (без урахування населення території діяльності районної лікарні).

Посади лікарів у стаціонарі залежать від кількості ліжок і профілю відділень.

Основні завдання ЦРЛ:

• безпосереднє надання первинної амбулаторно-поліклінічної допомогинаселенню райцентру та приписної дільниці;

• надання спеціалізованої амбулаторно-поліклінічної допомоги всьомунаселенню району;

• надання спеціалізованої стаціонарної допомоги всьому населенню району;

• забезпечення швидкою та невідкладною медичною допомогою населеннярайону;

• впровадження в практику роботи ЛПЗ району сучасних методів і засобівпрофілактики, діагностики та лікування;

• організація консультативної допомоги;

• організаційно-методичне керівництво роботою всіх ЛПЗ району, а такожконтроль за їх діяльністю;

• розробка та впровадження заходів, спрямованих на підвищення якостімедичного забезпечення;

• розробка, організація та здійснення заходів щодо підвищення кваліфікації медичних кадрів та раціонального використання медичних кадрів і матеріально-технічних ресурсів;

• планування, фінансування та організація матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров'я району.

Виконання цих складних і багатопланових завдань покладено на відповідніструктурні підрозділи у лікарні.У випадках, коли потужність деяких ЦРЛ не дозволяє створювати спеціалізовані відділення (офтальмологічні, урологічні, травматологічні), створюють міжрайонні відділення.

Управління охороною здоров'я населення району потребує співпраці всіхпосадових осіб ЛПЗ району.Важливу роль у цій роботі відіграє організаційно-методичний кабінет, очолюваний заступником головного лікаря з медичного обслуговуваннянаселення району.В останній час замість цих кабінетів в складі ЦРЛ створюють інформаційно-аналітичні відділення. Штатними в них є посади лікарів-методистів, фельдшерів, акушерок, медичних статистиків, операторів персональних комп'ютерів тощо (залежно відчисельності населення). Напрямки організаційно-методичної роботи:

• аналіз показників здоров'я населення;

• аналіз показників роботи ЛПЗ району;

• вивчення та розповсюдження передового досвіду роботи;

• планування та організація виїздів спеціалістів ЦРЛ на сільські дільницідля консультативної допомоги населенню та лікарям;

• планування та забезпечення проведення профілактичних медичнихоглядів;

• планування та організація підвищення кваліфікації медичних працівниківрайонних і дільничних ЛПЗ;

• розробка заходів щодо покращання медичного забезпечення населеннярайону.

Безпосередньою організацією лікувально-профілактичної допомоги зокремих спеціальностей займаються районні (головні) спеціалісти, обов'язкияких виконують досвідчені лікарі (переважно завідувачі відділень ЦРЛ).

 

41.Стаціонарна допомога надається хворим, які потребують постійного медичного нагляду, застосування складних методів обстеження та інтенсивного лікування, а також оперативних втручань, що не можуть бути виконані в амбулаторних умовах.Основні завдання міської поліклініки: надання первинної та спеціалізованої кваліфікованої медичної допомоги амбулаторно та вдома; проведення диспансерного спостереження за різними контингентами; проведення лікарської експертизи працездатності; організація та проведення профілактичних заходів, включаючи і проти-епідемічні; гігієнічне виховання населення; вивчення показників здоров'я населення. В період реформування системи охорони здоров'я робота поліклініки повинна бути спрямована на суттєве підвищення якості лікування населення,повне комплексне обстеження його соціально значущих груп, повноцінну реабілітацію.Всі ці заходи сприятимуть зменшенню сучасного досить високого рівнягоспіталізації і забезпечать направлення хворих на стаціонарне лікування увипадках крайньої необхідності.Основні розділи роботи поліклініки: профілактична, включно з протиепідемічними заходами; лікувально-діагностична; організаційно-методична.До профілактичних заходів відносяться як суто профілактичні (первинні),так і потенційно-профілактичні (вторинні).Первинні заходи: щеплення; гігієнічне виховання населення; диспансерне спостереження за здоровими та особами з факторамиризику; санітарно-протиепідемічні заходи.Вторинні заходи:' своєчасне виявлення інфекційних захворювань і повідомлення про інфек-ційного хворого в санітарно-епідеміологічну станцію; організація ізоляції хворих, спостереження за контактними та одужуючими; організація поточної дезінфекції.Лікувально-діагностична робота включає: раннє виявлення захворювань та повноцінне своєчасне обстеженняхворих; лікування хворих в поліклініках і вдома, в тому числі в стаціонарах у дома із застосуванням відповідного комплексу методів відновлювального лікування;надання невідкладної медичної допомоги при раптовому порушенні стану здоров'я хворого; обстеження, відбір і направлення хворих на госпіталізацію;

 

42Охорона здоров'я матері та дитини-ц е комплекс державних і громадських заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я жінок і дітей та покращання демографічної ситуації, на забезпечення здорового всебічного розвиткумолоді та дітей. Будь-яке суспільство має бути зацікавленим у відтворенні та збереженні повноцінного людського потенціалу. Медико-соціальне значення системи охорони здоров'я матері та дитини визначається її провідною роллю в збереженні та поліпшенні здоров'я жінки, зниженні материнської та смертності немовлят, вихованні здорового, гармонійно розвиненого покоління. Значущість системи охорони матері та дитини зростає з огляду на негативні зміни демографічної ситуації, підвищення захворюваності на окремі хвороби та інвалідності як працездатного населення, так і дітей. Ефективність охорони здоров'я матері та дитини залежить від вирішення низки завдань, до яких відносяться: соціальний захист родини, матері та дитини, адресне надання соціальної допомоги; першочергове спрямування відповідних ресурсів на розвиток відповідних лікувально-профілактичних і оздоровчих закладів; впровадження медичного страхування та реорганізація діючої системи лікувально-профілактичної допомоги; антенатальна охорона плода за участю відповідних лікувальних і санітарно-профілактичних закладів; впровадження сучасних ефективних медичних технологій; профілактика інфекційних захворювань, здійснення в повному обсязі імунопрофілактики; формування здорового способу життя. Тільки дієва соціальна політика держави може забезпечити їх реалізацію шляхом інтенсифікації діяльності структур, причетних до охорони материнства та дитинства. Здійснення численних державних, громадських, медико-соціальних заходів повинно відбуватися на основі засад, передбачених відповідними законодавчими актами. Законодавча база охорони здоров'я жінок і дітей в Україні включає більшість визнаних на міжнародному рівні прав людини. Згідно з Конституцією України: людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3); кожна людина має невід'ємне право на життя і здоров'я та право на їх захист (стаття 27); кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49).

 

43.Акушерсько-гінекологічна допомога м оже надаватися як у самостійних лікувально-профілактичних закладах - пологових будинках і жіночих консультаціях, так і у відповідних відділеннях різних лікарень, поліклінік або медико-санітарних частин, в Українському консультативно-діагностичному центрі матері та дитини. Вона забезпечується також у перинатальних центрах і в Центрі реабілітації репродуктивної функції жінки, в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. Важливе місце в забезпеченні всіма видами акушерсько-гінекологічної допомоги займає пологовий будинок. До складу пологового будинку можуть входити стаціонар і жіноча консультація; остання може функціонувати самостійно. До управлінського апарату пологового будинку відносяться: головний лікар; заступник головного лікаря з медичної частини; завідувач жіночої консультації; головна медична сестра. У сільській місцевості акушерство-гінекологічна допомога надається поетапно:I етап - у ФАПах, сільських лікарських амбулаторіях,виїзних лікарських амбулаторіях; II етап – у жіночих консультаціях ЦРЛ і районних лікарнях; III етап – у базових жіночих консультаціях обласних лікарень.

 

44. В стаціонарах пологових будинків з відповідними підрозділами надають кваліфіковану стаціонарну допомогу жінкам під час вагітності, пологів, у післяпологовому періоді, при гінекологічних захворюваннях, а також новонародженим. Стаціонар пологового будинку: Приймально-пропускний блок, Для вагітних і роділь, Для гінекологічних хворих, Фізіологічне акушерське відділення, Обсерваційне відділення, Відділення патології вагітних, Пологовий блок, Післяпологове відділення, Палати для ново-народжених. Гінекологічні відділення: Для консервативногоЛікування, Для оперативноголікування, Дляштучногопереривання вагітності. При наявності екстрагенітальної патології, гестозу другої половини вагітності, неправильного положення плода жінку за направленням госпіталізують до відділення патології, в разі поліпшення здоров'я її виписують під спостереження консультації, а з початком пологів переводять до пологового будинку. При підозрі на інфекційне захворювання чи виявленні його ознак вагітну слід направити до обсерваційного відділення. Певна частина вагітних та жінок з гінекологічними хворобами поступають до стаціонару за екстреними показаннями. Особливості перебігу вагітності, стану вагітної на початку пологів і т. ін. обумовлюють вимоги до діяльності приймально-пропускного блоку. До завдань його працівників належать: обстеження вагітних, породіль і гінекологічних хворих; санітарна обробка; своєчасне виявлення вагітних з підозрою на інфекційне захворювання та наступна госпіталізація до обсерваційного відділення; розподіл вагітних по відповідних відділеннях; надання невідкладної допомоги; інформаційно-довідкове забезпечення

 

45.Жіноча консультація.структура,функції,показни ки діяльності.Роль жіночої консультації в антенатальній охороні плоду,зв'язок з дитячою поліклінікою та санепідемстанцією.

Акушерсько-гінекологічна допомога може надаватися як у самостійних лікувально-профілактичних закладах - пологових будинках і жіночих консультаціях, так і у відповідних відділеннях різних лікарень, поліклінік або медико-санітарних частин, в Українському консультативно-діагностичному центрі матері та дитини.Вона забезпечується також у перинатальних центрах і в Центрі реабілітації репродуктивної функції жінки, в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.

Важливе місце в забезпеченні всіма видами акушерсько-гінекологічної допомоги займає пологовий будинок.

До складу пологового будинку можуть входити стаціонар і жіноча

консультація; остання може функціонувати самостійно. До управлінського апарату пологового будинку відносяться:

• головний лікар;

• заступник головного лікаря з медичної частини;

• завідувач жіночої консультації;

• головна медична сестра.

Основні завдання ЖК.

проведення заходів щодо профілактики ускладнень вагітності, пологів і післяпологового періоду та гінекологічних захворювань;

надання акушерсько-гінекологічної допомоги;

впровадження сучасних методів діагностики, лікування вагітних, гінекологічних хворих та груп ризику;

проведення роботи з питань контрацепції та профілактики абортів;

профілактика та лікування безпліддя;

надання соціально-правової допомоги.

Основні функції ЖК.

амбулаторний прийом вагітних і хворих;

профілактичних огляд жінок;

повноцінне комплексне обстеження вагітних і гінекологічних хворих;

диспансерне спостереження;

виявлення ускладнень вагітності та госпіталізація;

профілактика та лікування безпліддя;

експертиза тимчасової непрацездатності;

гіг. виховання з метою майбутнього материнства.

Підрозділи ЖК.

штат лікарів акушер-гінекологів – 1 посада на 3300 жінок;

лікар-гінеколог дитячого та підліткового віку – 0,5 посади на 10.000 дітей;

терапевт – на 60.000, стоматолог – на 100.000 дорослого населення.

Акушерки – відповідно до посад акушер-гінекологів.

В жіночій консультації проводиться цілеспрямоване гігієнічне виховання вагітних щодо дотримання правил особистої гігієни, режиму праці, відпочинку, харчування.

ЖК працює за дільнично-територіальним принципом. Акушери-гінекологи надають мед. допомогу в консультації та вдома, співпрацюють з дільничними терапевтами, педіатрами, що надають допомогу жінкам, які проживають в районі діяльності консультації.

 

 

46.Організація лікувально-профілактичної допомоги дітям,основні типи закладів. Дитяча поліклініка,функції,структура.Профілактична та протиепідемічна робота дитячої поліклініки.

Європейська стратегія «Здоров’я і розвиток дітей і підлітків»основними проблемами охорони здоров’я дітей визначає:

-стан здоровя дітей віком до 1 року і смертність немовлят

-раціональне харчування захворюваність на інфекційні хвороби

-поширеність травм і насилля

-здоровя підлітків

-здоровя дітей-інвалідів

-доступність до спеціалізованої медичної допомоги

Лікувально-профілактична допомога дитячому населенню забезпечується завдяки потужній мережі закладів,серед них:

-дитячі лікарні (міські,обласні,спеціалізовані дитячі лікарні)

-поліклініки(об’єднана,самостійна чи дитяче відділення загальних поліклінік)

-консультативні поліклініки науково-дослідних інститутів і кафедри вузів

-дитячі санаторії

-швидка допомога (педіатричні бригади)

-спеціалізовані диспансери

-перинатальні,діагностичні і реабілітаційні центри

Медична допомога дітям надається також медичними працівниками,які працюють у дошкільних і шкільних закладах.Але основними закладами,що надають лікувально-профілактичну допомогу дітям залишаються дитячі поліклініки і дитячі лікарні.

Дитяча поліклініка забезпечує:

1)організацію і проведення комплексу профілактичних заходів

2)лікувально-консультативна допомога дітям в поліклініці і вдома.

3)лікувально-профілактичну роботу в дитячих дошкільних закладах,школах

4)протиепідемічні заходи

5)правовий захист дітей.

Структура дитячої поліклініки:

реєстратура

-фільтр із ізолятором

Долікарський кабінет

Кабінет(відділення) по вихованню здорової дитини

Лікувально-профілактичні кабінети (відділення)

Відділення відновлювального лікування

Денний стаціонар

Дошкільно-шкільне відділення

Відділення невідкладної медичної допомоги.

Організація роботи дитячої поліклініки ґрунтується на дільнично-територіальному принципі.За кожною дільницею,рекомендована чисельність якої становить 900 дітей,закріплено дільничного лікаря-педіатра.

Підрозділами роботами дільничного педіатра є:

-лікувально-діагностична

-профілактична

-протиепідемічна

-організаційно-методична і звітно-статистична

Профілактична робота педіатра здійснюється за участі кабінету здорової дитини.Одним із важливих завдань кабінету здорової дитини є підтримка грудного вигодовування.

 

47.Дільничний принцип організації медичної допомоги дітям.Зміст роботи дільничного педіатра та медичної сестри.

Організація роботи дитячої поліклініки ґрунтується на дільнично-територіальному принципі.За кожною дільницею,рекомендована чисельність якої становить 900 дітей,закріплено дільничного лікаря-педіатра. Чисельність дитячих лікарів в Україні у 2008 році становила 12916,серед яких 5677-дільничні педіатри (за останні роки знизилася відповідно на 20 % та 17 %).

Підрозділами роботами дільничного педіатра є:

-лікувально-діагностична

-профілактична

-протиепідемічна

-організаційно-методична і звітно-статистична

Головні завдання в роботі дільничного педіатра полягають у формуванні,збереженні та зміцненні здоров'я дітей, подальшому зниженні захворюваності та смертності, забезпеченні оптимального фізичного та нервово-психічного розвитку за рахунок широкого впровадження комплексу профілактичних заходів.

Дільничний педіатр здійснює постійний зв'язок із жіночою консультацією,проводить антенатальний патронаж, що має особливо важливе значення для вагітних жінок з групи ризику.

Лікар-педіатр опікується здоров'ям дітей від моменту виписки з пологового будинку до передачі для подальшого спостереження до пі