Поєднання локально-етіологічного та локально-патогенетичного принципів.

11. Загальна захворюваність, джерела вивченя, облікові документи,правила запоовненя.

Загальна захворюваність враховує поширеність усіх хвороб серед усього населення в цілому та окремих захворювань у певних його групах на даній території за результатами звертань.

Показники загальної захворюваності дають змогу оцінити рівні захворюваності, виявлених і зареєстрованих у амбулаторно-поліклінічних закладах протягом календарного року.

Загальна захворюваність вивчається на основі поточної реєстрації усіхпервинних звертань хворих.

Первинним звертанням при хронічних захворюваннях вважається перше звертання в даному році.

При гострих захворюваннях, які можуть мати місце кілька разів протягом року, враховується перше звертання з приводу кожного випадку.

За одиницю спостереження при вивченні загальної захворюваності беруть випадок захворювання чи травми, з приводу якого пацієнт звернувся до лікувального закладу. Джерелом інформації про загальну захворюваність є два документи: "Статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів"

та "Талон амбулаторного пацієнта"

На кожний випадок гострого захворювання заповнюється окремий "Статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів" з позначкою " + ". У "Талоні амбулаторного пацієнта" при гострих захворюваннях поруч з назвою діагнозу позначається код " 1 " у людини протягом року може бути зареєстровано кілька випадків гострих захворювань.

Діагнози хронічних захворювань реєструються лише один раз протягом року. Якщо діагноз встановлено вперше в житті хворого - роблять позначку"+" у "Статистичному талоні для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів"або кодом "2" в "Талоні амбулаторного пацієнта." Якщо діагноз хронічного захворювання встановлено раніше, то при першому відвідуванні лікаря кожного наступного року в "Статистичному талоні для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів" ставиться позначка " - " чи код» 3» у "Талоні амбулаторного пацієнта".

Інформація згаданих вище облікових документів є основою для складання "Звіту про число захворювань, зареєстрованих у хворих, які проживають у районі обслуговування лікувального закладу"

Розрізняють такі основні показники загальної захворюваності:

- первинна захворюваність рівень вперше зареєстрованих захворювань за календарний рік на даній території; при цьому враховуються всі гострі та вперше встановлені протягом року хронічні захворювання; -загальна захворюваність, або поширеність захворювань~ рівень усіх зареєстрованих захворювань за календарний рік: гострих І хронічних(зареєстрованих при першому звернені в поточному році. а виявлених як у поточному, так і в попередні роки).

12.Показники загальної захворюваності її особливості серед міського та сільського населення. Первинна захворюваність – рівень уперше зареєстрованих захворювань за календарний рік на певній території при цьому враховується всі гострі і вперше виявлені протягом року хронічні захворювання.1)Первинна захворюваність=Кількість захворювань, які зареєстровані вперше в даному році

(всі гострі + вперше виявлені хронічні захворювання) • 1000 / середньорічна чисельність населення. Загальна захворюваність, або поширеність захворювань – рівень усіх зареєстрованих захворювань за календарний рік: гострий і хронічний (зареєстрованих при першому звернені у поточному році, виявлених як в поточному, так і в попередні роки) 2)Загальна захворюваність(поширеність усіх зареєстрованихзахворювань) = Кількість усіх зареєстрованих протягом даного року захворювань(гострі + хронічні, виявлені як у поточному,так і в попередніх роках) • 1000 / середньорічна чисельність населення. Структура первинної і загальної захворюваності населення: 3)Структура первинної, загальної захворюваності (поширеності) = Кількість усіх зареєстрованих протягом року захворювань даного класу, групи, нозологічної форми (вперше зареєстрованих) • 100/ Кількість усіх (вперше) зареєстрованих протягом року захворювань.

 

13.У нашій країні існує спеціальний облік і звітність про інфекційні захворювання. Він проводиться з метою запобігання розповсюдженню та виникненню епідемічних спалахів, а також попередженню професійних і харчових отруєнь. Обов'язковій реєстрації та обліку підлягають такі захворювання: черевний тиф, паратифи, інші інфекції, викликані сальмонельозами, бруцельоз, всі форми дизентерії та ряд інших. Перелік захворювань, який періодично змінюється,регламентує МОЗ України.Встановлено також порядок позачергових повідомлень при особливо небезпечних інфекціях у разі появи їх на території нашої країни. Особливий облік передбачено також для виявлених інфікованих і хворих на СНІД, що регламентується спеціальними інструктивно-методичними документами. Одиницею спостереження при вивченні інфекційної захворюваності є кожний випадок захворювання чи підозра на нього. При виявленні їх заповнюється "Екстрене повідомлення про Інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння" (ф. № 058/0), що є основним документом для вивчення епідемічної захворюваності. Екстрене повідомлення повинен заповнити лікар поліклініки чи іншого медичного закладу, незалежно від того, де мешкає хворий. Таким же чином необхідно діяти при виявленні інфекційного захворювання у особи, госпіталізованої для лікування до стаціонару, чи при зміні діагнозу хворого, що вже знаходиться на лікуванні. Заповнює екстрене повідомлення і лікар швидкої медичної допомоги. В сільській місцевості, окрім лікарів сільських дільничних лікарень і амбулаторій, повідомляти про ці хвороби зобов'язані завідувачі фельдшерсько-акушерських пунктів. Екстрені повідомлення в лікувально-профілактичних закладах реєструються в журналі реєстрації інфекційних захворювань. При зміні діагнозу інфекційного захворювання лікувальний заклад, у якому це було зроблено, зобов'язаний заповнити нове екстрене повідомлення на хворого та направити його до санітарно-епідеміологічної станції за місцем виявлення хвороби.Всі екстрені повідомлення мають бути протягом 12 годин направлені досанітарно-епідеміологічної станції, котра забезпечує епідеміологічне обстеження осередку інфекційного захворювання за місцем його виявлення (незалежно від місця проживання хворого). Для аналізу інфекційної захворюваності застосовуються такі показники:• частота виявлених захворювань (співвідношення їх числа до чисельності населення даної території; показники розраховуються на 100 тисяч населення);• сезонність (за основу беруться дані про число захворювань по місяцях,показники сезонних коливань - це співвідношення даних за місяць до середньо-річних);• частота госпіталізації та повнота охоплення нею (в першому випадку -це відношення числа госпіталізованих до чисельності населення, в другому – до числа виявлених захворювань, у відсотках);• частота захворювань за віком, статтю, професією (співвідношення числа захворювань у відповідній групі до чисельності населення даної групи);• число виявлених бацилоносіїв на 1000 обстежених.

 

14.спеціальному обліку підлягають такі неепідемічні захворювання: злоякісні новоутворення, психічні хвороби, венеричні хвороби, активний туберкульоз, тяжкі мікози. Необхідність обліку вказаних захворювань зумовлена високим рівнем поширення, значною частотою смертності при деяких з них, епідеміологічною значущістю, соціальною зумовленістю. При цих захворюваннях необхідне раннє виявлення і всебічне обстеження, активне динамічне спостереження за хворими,спеціальне лікування і виявлення контактів. Для реєстрації неепідемічних захворювань існують 2 основних документи:1) «повідомлення про хворого, якому вперше в житті встановлено діагноз активного туберкульозу, венеричної хвороби, фавусу, корости, трахоми, психічного захворювання» (Ф.№089/о).

2) «Повідомлення про хворого, якому вперше в житті встановлено захворювання раку чи іншого злоякісного новоутворення» (Ф.№090/о). Вони заповнюються лікарями всіх лікувально-профілактичих закладів, які вперше встановили вказані захворювання при зверненні хворих до поліклініки, при обстеженні їх у стаціонарі, при профілактичному медичному огляді. Обидва документи передаються до відповідних профільних спеціалізованих диспансерів (протитуберкульозних, онкологічних, дермато-венерологічних, психоневрологічних), що проводять облік і аналіз кожний за своїм профілем, розраховуючи показники частоти і структуру виявленої ним патології в цілому і за окремими класами, групами, нозологічними формами.

 

15.Госпітальна захворюваність дає можливість проводити облік хворих, які лікувалися в стаціонарі протягом року. Інформація про захворюваність госпіталізованих хворих дозволяє зробити висновки про її своєчасність, тривалість і результати лікування, обсяг наданої лікарської допомоги. Дані про госпітальну захворюваність ураховуються при плануванні ліжкового фонду, визначенні потреби в різних видах стаціонарної допомоги.

Одиницею спостереження є кожний випадок госпіталізації хворого з приводу захворювання, а джерелом інформації – «Статистична картка хворого, який вибув із стаціонару» (Ф.№066/о). Цей документ заповнюється лікарем, який лікував при оформленні «Медичної картки стаціонарного хворого» вдень його виписуванні чи в разі смерті.

Показники.-частота госпіталізації (Відношення числа госпіталізованих з приводу певного захворювання у розрахунку до чисельності населення, яке мешкає на певній території) -рівень госпіталізації за віком, статтю, місцем проживання(Відношення числа госпіталізованих хворих певної групи в розрахунку до чисельності населення цієї групи)-структура госпіталізації (Відношення числа госпіталізованих хворих певної групи в розрахунку до загальної кількості хворих)-середня тривалість лікування(відношення числа ліжко-днів, проведених хворими в стаціонарі до числа вибулих хворих). Цей показник доцільно пов’язувати з віком хворих, діагнозами і аналізувати окремо для виписаних зі стаціонару і померлих хворих.

 

16. Захворюваність із тимчасовою втратою працездатності ви вчається серед працюючих і враховує випадки захворювань, результатом яких є невихід на роботу. Цей вид захворюваності складає від 25 до 75 % первинних звертань за медичною допомогою. Захворюваність працюючих призводить до значних економічних втрат суспільства, чим обумовлене велике соціально-економічне значення даної проблеми. Одиницею обліку є випадок втрати працездатності. Обліковим документом для реєстрації кожного випадку тимчасової непрацездатності працівника протягом року є листок непрацездатності. Виданий лікувальним закладом після одужання листок працівник зобов'язаний подати адміністрації підприємства або організації. Подальше його оформлення(зворотної сторони) передбачає відмітку табельника, відділу кадрів, бухгалтерії та профспілкової організації, яка всі листки реєструє в спеціальному журнал із відміткою - № листка непрацездатності, прізвища, ім'я та по-батькові хворого,його адреси, місця роботи, діагнозу, прізвище лікаря, тривалості звільнення від роботи. На підставі даних реєстрації складається "Звіт про причини тимчасової непрацездатності" (ф. № 23-ТН). Він містить дані про число випадків і календарних днів непрацездатності щодо найбільш поширених захворювань, у зв'язку з доглядом за хворим, із відпусткою при вагітності та пологах,санаторно-курортним лікуванням тощо. Звіт складається медико-санітарними частинами, лікарськими пунктами охорони здоров'я, дільничними лікарнями, поліклініками та амбулаторіями,міськими та центральними районними лікарнями, іншими лікувально-профілактичними закладами системи МОЗ України незалежно від відомчої підпорядкованості. Медичні заклади складають звіт про причини тимчасової непрацездатності працюючих на підприємствах, в установах, закладах, організаціях, що знаходяться на території, яка ними обслуговується. Основою для складання звіту є листки непрацездатності, здані в звітному періоді. До нього включають усі лікарняні листки, видані лікувальними закладами як за місцем роботи, так і за місцем проживання робітника та службовця, а також за місцем їх тимчасового перебування в період відрядження, відпустки тощо. Захворюваність працюючих із тимчасовою втратою працездатності аналізується за такими основними показниками:

 

Показник випадків тимчасової= Абсолютне число випадків тимчасової непрацездатності *100/

непрацездатності на 100 працюючих середня чисельність населення

 

Показник календарних днів = Абсолютне число календарних днів тимчасової не-

тимчасової непрацездатності працездатності *100/ Середня чисельність працюючих

на 100 працюючих

 

Середня тривалість випадку =Число календарних днів тимчасової непрацездатності/ число

тимчасової непрацездатності випадків тимчасової непрацездатності/ Число випадків

тимчасової непрацездатності

 

Показник структури Число випадків (або календарних днів) непрацездатності з даного

захворюваності з тимчасовою = захворювання *100/ Числа випадків непрацездатності при всіх

втратою працездатності захврюваннях

 

При порівнянні показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності по окремих галузях, підприємствах або в динаміці слід оцінювати показники, розраховані для якісно однорідних сукупностей працюючих. Для з'ясування впливу умов праці на здоров'я працюючих, оцінки ефективності оздоровчих заходів переважно на великих підприємствах проводиться поглиблений облік захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Такий облік дозволяє одержати додаткову інформацію про:• тих, хто часто та тривало хворів протягом року;• питому вагу осіб, які хворіли протягом року;• питому вагу працюючих, які не хворіли протягом календарного року(індекс здоров'я).При відборі групи тих, що часто та тривало хворіють, використовують такі критерії:• етіологічний фактор;• число випадків втрати працездатності;• число днів втрати працездатності. Група осіб, що часто хворіли, визначається при наявності:• 4-х і більше випадків етіологічно пов'язаних захворювань за поточний рік,• 6-ти та більше випадків етіологічно не пов'язаних захворювань запоточний рік. До групи осіб, що тривало хворіли, відносять таких, що протягом поточного року:• мали лікарняні листки тривалістю більше 40 днів у зв'язку з. етіологічно пов'язаними захворюваннями;• 60 днів і більше в зв'язку з етіологічно не пов'язаними захворюваннями