Визначення видів та обсягів робіт

Види й обсяги робіт з капітального ремонту будинку (квартири) визначаються спеціальною комісією, яка створюється при місцевому органі влади й самоврядування із залученням спеціалістів житлово-експлуатаційних, ремонтно-будівельних організацій, представників місцевого органу влади, що фінансує виконання ремонтних робіт, органу технічної інвентаризації та інших уповноважених осіб, у при­сутності власника житла.

На основі обстеження будинку (квартири) визначається перелік робіт, які необхідно виконати під час безплатного капітального ре­монту, обґрунтовується необхідність їх проведення з урахуванням строку останнього капітального ремонту та виходячи з тривалості експлуатації елементів будинку, обладнання, комунікацій і т. ін. та їхнього технічного стану відповідно до Положення про систему тех­нічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будівель у містах і селищах України, затвердженого наказом Держжитлоко-мунгоспу України від 31 грудня 1991 р. за № 135.

У цьому разі не враховуються роботи, пов’язані з підвищенням і рівня благоустрою житла, які повинні виконуватися за рахунок коштів власника будинку (квартири).

За результатами обстеження складається розцінковий опис ро­біт. За визначеними обсягами робіт складається кошторисний роз­рахунок і визначається вартість капітального ремонту будинку (квартири) згідно з діючим порядком визначення вартості ремонту жилих будівель. Кошторисний розрахунок і вартість капітального ремонту будинку (квартири) затверджуються рішенням місцевого органу влади й самоврядування.

Вартість капітального ремонту 1 м² будинку (квартири) не по­винна перевищувати середньої вартості аналогічного ремонту 1 м² житла державного житлового фонду у даному регіоні.

Загальна площа будинку (квартири), що ремонтується безоплатно, не повинна перевищувати встановленого розміру — 21 м² на кожного члена сім’ї, що має право на зазначену пільгу. Ремонт надлишків загальної площі здійснюється на загальних умовах. Періодичність ремонту — в міру необхідності, але не частіше одного разу на 10 років.

Виконання капітального ремонту і приймання будинків (квартир) після закінчення ремонтних робіт

Капітальний ремонт жилих будинків (квартир) може проводитися господарським або підрядним способом ремонтними чи ремонтно-будівельними організаціями різних форм власності на замовлення служби, уповноваженої місцевим органом влади й самоврядування. Строки проведення ремонту обумовлюються договором між за­мовником і виконавцем робіт, узгоджуються з власником житла і не повинні перевищувати: 6 місяців — для ремонту будинку, 3 мі­сяці — для ремонту квартири.

Приймання будинків (квартир) після закінчення капітального ремонту здійснюється комісією, яка створюється місцевим органом влади й самоврядування у складі представників місцевого органу влади й самоврядування, виконавця робіт, власника житла та інших уповноважених осіб.

Приймання відремонтованих будинків (квартир) здійснюється відповідно до Правил приймання в експлуатацію відремонтованих жилих будівель, об’єктів культурно-побутового призначення, їх час­тин і окремих елементів, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1992 р. за № 92.

У технічному паспорті будинку (квартири) робиться відмітка про виконання капітального ремонту.

Порядок проведення першочергового поточного ремонту жилих будинків (квартир)

Першочерговий поточний ремонт жилих будинків (квартир), де мешкають особи, які мають право на пільгу, здійснюється незалеж­но від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду. Поточний ремонт проводиться в міру необхідності, але не частіше одного разу на 5 років.

Далі наведений перелік основних робіт, що виконуються при проведенні першочергового поточного ремонту.

Незалежно від форми власності житлового фонду поточний ре­монт жилих будинків (квартир) виконується за рахунок коштів квартиронаймачів, у приватному житловому фонді — за рахунок коштів власника житла.

Проектом нового Житлового кодексу також передбачено норми щодо проведення ремонту та реконструкції жилих будинків.

За Проектом Житлового Кодексу ремонт жилого будинку включає комплекс бу­дівельних робіт, спрямованих на його відновлення з можливим по­ліпшенням експлуатаційних параметрів елементів будинку, які яв­ляють собою сукупність технічних, санітарно-гігієнічних, екологіч­них, ергономічних та естетичних характеристик будинку, що визначають його експлуатаційні якості.

Ремонт жилого будинку проводиться спеціалізованими підприємствами, робітниками, яких наймає власник будинку, або самим власником. Договори між власником будинку та підприємствами, що здійснюють ремонт, укладаються, як правило, на конкурсній основі.

Ремонт жилого будинку проводиться і оплачується згідно з кошторисом (проектом), розробленим в установленому порядку на під­ставі укладеного письмового договору.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи та організації

1) можуть надавати пільгові кредити для ремонту жилих будинків;

2) сприяють розширенню ринку послуг з ремонту жилих бу­динків;

3) проводять перший капітальний ремонт у будинках, в якихусі квартири приватизовані;

4) проводять позачерговий і першочерговий безоплатний ремонт і жилих будинків і квартир категоріям громадян, що визначені чин­ним законодавством.

Реконструкція жилого будинку проводиться в разі потреби у змі­ні основних експлуатаційних параметрів або функціонального призначення жилого будинку шляхом перепланування та переоблад­нання його приміщень, здійснення надбудови (прибудови) з одночасним приведенням експлуатаційних параметрів елементів будинку у відповідність із сучасними вимогами.

Зокрема, в будинках, в яких житло надається інвалідам або сім’ям, в яких члени сім’ї інваліди, вхід у будинок, сходи на під’їзді мають бути пристосовані для пересування інвалідів на інвалідних колясках, а також обладнані спеціальними засобами та пристосу­ваннями, а квартири — телефонним зв’язком.

Реконструкція жилого будинку проводиться його власниками з дозволу місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування.

Реконструкція проводиться, як правило, в жилому будинку, після звільнення його мешканцями. В інших випадках рішення про переобладнання та перепланування квартир (їх частин) приймається власником будинку після погодження проектної документації з наймачами, орендарями. У разі відсутності згоди дозвіл на реконст­рукцію будинку не видається або спір розв’язується в судовому порядку.

Перепланування або переобладнання квартир (їх частин) у будинках, де створено об’єднання співвласників, без спільної згоди власників квартир і наймачів, орендарів не допускається. У жилих будинках, співвласниками яких є дві фізичні та/чи юридичні особи, реконструкція проводиться за їх спільною згодою.

Запитання для самоконтролю

Тема 10. Квартирна плата. Пільги по квартирній платі. Субсидії. Безоплатний ремонт

1. Квартирна плата, порядок її нарахування.

2. Пільги по квартирній платі.

3. Порядок проведення безоплатного ремонту.

4. Поняття “член сім’ї”, “утриманець”.

5. Поняття “поточний ремонт” та “капітальний ремонт”.

6. Субсидія. Поняття та правовий зміст.

7. Випадки, за яких субсидії не призначаються.

Використані джерела

Житловий кодекс Української РСР. Кодекс про шлюб та сім’ю України. Сімейний кодекс України.

Постанова Верховної Ради України “Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України” від 18 березня 1999 р. за № 512-ХІУ.

Наказ Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України “Про встановлення гра­ничного розміру плати за проживання в студентських гуртожит­ках” від 21 грудня 1998 р. за № 453/362/260.

Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. № 3723-12.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 р. № 2011-12.

Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. № 565-12. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. № 1789-12.

Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р. № 2229-12.

Закон України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві” від 17 жовтня 1990 р. № 400-12.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про пільги Героям Радянського Союзу і повним кавалерам ордера Слави” від23 квітня 1993 р. № 37-93.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого га­зу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива у разі надан­ня житлової субсидії” від 27 липня 1998 р. за № 1156.

Постанова Кабінет Міністрів України “Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива” від 21 жовтня 1995 р. за № 848.

Лист Державної податкової адміністрації України “Щодо визначен­ня сукупного доходу сім’ї при наданні житлових субсидій” від 25 вересня 1997 р. за № 17-0117/10-7659.

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України “Порядок повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субси­діями” від 29 грудня 1997 р. за № 39/283/90/5.

Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству “Про затвердження Положення про порядок проведення безплатного капітального ремонту жилих будинків (квар­тир) інвалідів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, членів сімей загиблих військовослужбовців та прирівняних до них осіб” від 5 серпня 1994 р. за № 73.

Положення про порядок проведення безплатного капітального ремонту жилих будинків (квартир) інвалідів війни, осіб, які мають і. особливі заслуги перед Батьківщиною, членів сімей загиблих військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Закон України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комуналь­ні послуги” від 13 листопада 1996 р. № 486/96-ВР.

Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачен­ня положень пункту 6 статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, час­тин четвертої і п’ятої статті 22 Закону України “Про міліцію” та частини шостої статті 22 Закону України “Про пожежну безпе­ку” (справа про офіційне тлумачення терміна “член сім’ї”) від З червня 1999 року.

Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993 р. № 3721-ХІІ.

Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх оціального У захисту” від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ.

Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” від 17 квітня 1991 р. № 962-ХІІ.

Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 р. № 796-ХП.

Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст­рофи “Про затвердження Методики визначення розміру грошо­вої компенсації за втрачене нерухоме майно в разі самостійного переселення з радіоактивне забруднених територій” від 24 ве­ресня 1998 р. за № 290.

Рекомендована література

Жилищный кодекс Украинской ССР: Науч.-практич. комментарий / М. А. Голодний й др. — К.: Политиздат Украины, 1990.

Комментарий к Правилам учета граждан, нуждающихся в улучшении жилищных условий, й предоставлении им жилых помещении в Украинской ССР / М. А. Голодннй й др. — К.: Политиз­дат Украины, 1989.

Житлове законодавство України / Укл. М.К. Галянтич, Г.І. Кова­ленко. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

Г.І. Коваленко, Н.Ф. Грабець. Ключові проблеми житлової політики. К.: ДАЖКГ Держбуду України, 2001.

Г.І. Коваленко. Приватна власність на житло. Закон і реальність. — К.: ДАЖКГ Держбуду України, 2001.

 

Розділ 11