Права і обов’язки мешканців та адміністрації гуртожитку

Мешканці гуртожитку мають права і несуть закріплені за ними обов’язки. Робітники, службовці, студенти, учні, а також інші гро­мадяни, які проживають у гуртожитку, мають право:

користуватися приміщеннями культурно-побутового призначен­ня, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутови­ми послугами;

вимагати своєчасної заміни обладнання, меблів, постільних ре­чей та іншого інвентарю, що стали непридатними;

вимагати усунення недоліків у культурно-побутовому обслугову­ванні.

Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають вїхвідособленому користуванні, вправі вселити туди своїх неповноліт­ніх дітей.

Вселення інших членів сім’ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету підприєм­ства, установи, організації та письмової згоди членів сім’ї громадя­нина, які проживають разом з ним. Робітники, службовці, студенти, учні, а також інші громадяни, які проживають у гуртожитку, зо­бов'язані: використовувати надану жилу площу відповідно до її при­значення; забезпечувати схоронність приміщень, обладнання та ін­вентаря; додержувати правил співжиття і правил внутрішнього роз­порядку гуртожитку; зберігати чистоту й порядок у жилих примі­щеннях, місцях загального користування. Особи, які вибувають з гуртожитку, зобов’язані здати все майно, що записано за ними. При нездачі указаного майна або його псуванні повинні відшкодовувати­ся заподіяні збитки.

Ремонт пошкоджених з вини мешканців приміщень гуртожитку, а також меблів, обладнання та інвентарю провадиться винними осо­бами або за їхній рахунок.

Мешканцям гуртожитку забороняється: провадити самовільно переобладнання та перепланування приміщень; захаращувати пред­метами домашнього вжитку балкони, пожежні проходи, коридори, сходові клітки й запасні виходи; зберігати в жилих приміщеннях, на балконах легкозаймисті та горючі рідини, вибухонебезпечні матеріа­ли та речовини, що забруднюють повітря; установлювати без дозво­лу керівництва гуртожитку тимчасові електронагрівальні прилади для додаткового обігрівання приміщень; у період з 23 до 7 години включати на підвищену гучність телевізори, магнітофони та радіо­апаратуру, грати на музичних інструментах і створювати інший шум, що порушує спокій громадян; самовільно переселятися з одно­го приміщення в інше.

Переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в одному гуртожитку провадиться за рішенням ад­міністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету з видачею нового ордера.

Підприємство, установа, організація, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов’язана утримувати його згідно з встановленими санітарними правилами, єдиними правилами та нормами експлуата­ції і ремонту житлового фонду; своєчасно провадити необхідний ка­пітальний і поточний ремонт будівлі та ремонт інвентарю; укомплек­тувати кожну кімнату меблями, постільними речами та іншим інвен­тарем відповідно до типових норм.

Керівники підприємств, установ, організацій, у віданні яких пе­ребувають гуртожитки, несуть відповідальність за правильну екс­плуатацію та утримання гуртожитків, підтримання в них установле­ного порядку і правил проживання.

На час проведення капітального ремонту гуртожитку, його мешканцям адміністрацією підприємства, установи, організації надаєть­ся жила площа в тому самому або іншому гуртожитку чи інше жиле приміщення. Після закінчення капітального ремонту зазначені осо­би поселяються на площу, яку вони займали раніше.

Надання жилої площі в гуртожитках

Жила площа в гуртожитках надається за спільним рішенням ад­міністрації підприємства, установи, організації та відповідного проф­спілкового комітету.

Правила ст. 129 Житлового Кодексу про те, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, ор­ганізації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною під­ставою для вселення на цю площу, не означають, що на зазначені правовідносини поширюються положення ст. 117 Житлового Кодексу про наслідки визнання ордера недійсним. Глава 2 Житлового Кодексу про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, яка включає ст. 117, і гл. 4 Житлового Кодексу про користування гуртожит­ками регулюють не аналогічні правовідносини, і в останній немає посилання на те, що на правовідносини, які нею регулюються, поширюється дія глави 2 Житлового Кодексу. Тому відсутні підстави для висновку про її поширення.

Так само окремо регулює Житлового Кодексу у гл. З користування службовими жилими приміщеннями, але на відміну від норм цієї глави у гл. 4 не передбачено, що до користування гуртожитками застосовуються правила про договір найму жилого приміщення і в тому числі пра­вила ст. 117 Житлового Кодексу.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на нада­ну жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

При одержанні ордера пред’являються паспорти всіх членів сім’ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Жила площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією підприємства, установи, організації та профспілковим комітетом.

Жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 м² на одну особу.

Громадянам, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призовом на дійсну строкову військову службу, а також офіцерам, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призовом із запасу на дійсну військову служ­бу на строк до трьох років, має бути знову надана жила площа в гуртожитку, якщо після проходження військової служби вони по­вернулися на те саме підприємство, в установу, організацію.

Користування жилою площею в гуртожитках

Вселення в гуртожиток громадян провадиться завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Мешканці гуртожитку сплачують за користування гуртожитком. Розмір плати, встановлений для студентських гуртожитків, визна­чається спільним наказом Міністерства освіти, охорони здоров’я та фінансів “Про встановлення граничного розміру плати за про­живання в студентських гуртожитках” від 21 грудня 1998 р. за № 453/362/260. Граничний розмір плати за проживання у сту­дентських гуртожитках — для студентів, абітурієнтів, слухачів під­готовчих відділень, викладачів і працівників навчальних закладів, які перебувають у відрядженнях, аспірантів, докторантів, клінічних ординаторів, інтернів, слухачів системи підвищення кваліфікації — не вище ставки квартирної плати, встановленої для будинків дер­жавного житлового фонду. Конкретний розмір плати за проживання, в гуртожитках встановлюється адміністрацією вищого навчального. закладу.

Розмір плати за проживання в гуртожитках вищих навчальних закладів для студентів, які навчаються за державним замовленням, не повинен перевищувати мінімальний розмір стипендії студента ви­щого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

До обов’язкових послуг, що надаються особам, які проживають у гуртожитку, належать:

комунальні послуги (тепло-, електро-, газо-, водопостачання);

обслуговування обладнання гуртожитку;

дезинфекція, дератизація та дезінсекція;

охорона та протипожежна сигналізація;

поточний ремонт будівель гуртожитку та його обладнання;

прання та поновлення білизни;

матеріальне забезпечення утримання приміщень у чистоті.

Виселення з гуртожитків

Сезонні, тимчасові працівники й особи, які працювали за строко­вим трудовим договором і припинили роботу, а також особи, які навчалися в навчальних закладах і вибули з них, підлягають висе­ленню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які посели­лися в гуртожитку у зв’язку з роботою, може бути виселено без на­дання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним ба­жанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

З гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не мо­жуть бути виселені:

1) інваліди війни та інші інваліди з числа військовослужбовців, які стали такими внаслідок поранення, контузії або каліцтва, яких вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, зв’язаного з перебу­ванням на фронті; учасники Великої Вітчизняної війни, які перебу­вали у складі діючої армії; сім’ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали без вісті при захисті СРСР чи при вико­нанні інших обов’язків військової служби; сім’ї військовослужбов­ців; інваліди з числа осіб рядового та начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали такими внаслідок поранення, контузії або каліцтва, яких вони дістали при виконанні службових обов’язків;

2) особи, які пропрацювали не менш як 10 років на підприємстві. в установі, організації, що надали їм жилу площу в гуртожитку;

3) особи, звільнені у зв’язку з ліквідацією підприємства, устано­ви, організації або за скороченням штату працівників;

4) пенсіонери по старості, персональні пенсіонери; члени сім’ї померлого працівника, якому було надано жилу площу в гуртожит­ку; інваліди праці І і II груп, інваліди І і II груп з числа військово­службовців і прирівняних до них осіб;

5) одинокі особи з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Осіб, які проживають у гуртожитках, виселяють також у разі знесення будинку чи переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує об­валом. При цьому особам, які підлягають виселенню, надається ін­ша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення (сім’ї — кімната в гуртожитку для проживання сімей, а одинаку, який про­живає в кімнаті, що перебуває в його відособленому користуванні, — така сама кімната).

Інше жиле приміщення, що передається громадянам у зв’язку з виселенням з гуртожитку, має відповідати встановленим законодав­ством вимогам. Громадян, які самоправне зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Громадяни можуть бути виселені з гуртожитку без надання ін-шого жилого приміщення також на підставах, передбачених ст. 116 Житлового кодексу.

При цьому слід мати на увазі, що п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12 квітня 1985 р. за № 2 зазначає, що при вирішенні спорів про виселення з гуртожитків, судам обов’язково слід з’ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач.

Для цього, зокрема, необхідно затребувати дані про те, чи пере­буває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні пози­вача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для цього переобладнаний; чи є дозвіл санепідемстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконавчому органі районної, міської, районної в місті ради; чи видавався ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований буди­нок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, ін­вентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для про­живання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслугову­вання гуртожитку, як оплачується проживання тощо. Також слід враховувати те, що гуртожитками вважаються спеціально побудова­ні підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для ма­лосімейних, щодо яких адміністрацією, органом громадської органі­зації і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожитків і вони заре­єстровані у виконкомі як гуртожитки.

Якщо гуртожиток надано у зв’язку з роботою, слід з’ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що, згідно зі ст. 132 Житлового Кодексу, без надання іншого жилого приміщення можуть бути висе­лені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші пра­цівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних при­чин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перераховані в ст. 125 Житлового Кодексу, можуть бути виселені тільки з наданням іншого жилого приміщення.