Верховна Рада України та органи місцевого самоврядування

До компетенції Верховної Ради України відповідно до Конститу­ції України входить:

1) визначення категорії громадян і соціального рівня, за яким здійснюється забезпечення їх житлом за рахунок державного чи місцевого бюджету;

2) встановлення пільг для окремих категорій громадян щодо кредитування будівництва чи придбання житла, оплати житлово-комунальних послуг за рахунок державного чи місцевого бюджету;

3) встановлення правового режиму власності в Україні. Стороною правовідносин у житловій сфері крім громадян може виступати власник. Власником може бути підприємець, орган влади і управління, орган громадського об'єднання, інша юридична особа.

Виходячи з видів і форм такої діяльності до цих органів можна віднести органи місцевого самоврядування та місцеві держадміністрації. Усі ці органи та посадові особи хоча й наділені повноваженнями, але їхня роль може бути як активною, так і пасивною. Вони приймають конкретні рішення, розглядають конкретні юридичні справи, що виникають у житловій сфері, застосовують до правопорушників різні санкції. Будь-які процедури розпочинаються з ініціа­тиви заінтересованої особи. Суб'єкт житлових правовідносин реалі­зує надане йому законом право. Цьому праву кореспондує обов’язок відповідних державних органів прийняти до свого розгляду таку зая­ву чи скаргу і винести згідно з нею рішення. Особливість правового становища державних органів виявляється в тому, що виконання ними обов’язків є водночас формою реалізації і своїх повноважень, і повноважень як представника держави.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самовряду­вання і виступають як суб’єкти житлового права. Виконання своїх повноважень власник може доручити уповноваженому ним органу, який самостійно виступатиме суб’єктом житлового права, чи дору­чити уповноваженому ним органу підприємства, установи, організації, органу кооперативної або іншої громадської організації.

Як уже зазначалося, норми Житлового Кодексу України ще не відповідають нор­мам чинного законодавства України. Житловий Кодекс ще й нині передбачає ком­петенцію органів колишнього Союзу РСР. Виходячи з цього, поло­ження статей Житлового Кодексу України необхідно корелювати з нормативними документами, прийнятими пізніше. Основним документом, що ви­значає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, за­сади організації та діяльності, правового статусу та відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування у сфері житлово­го законодавства, є Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. Відповідно до цього закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах певні функції й повноваження, визначені Кон­ституцією України та іншими законами. У містах з районним поді­лом, за рішенням територіальної громади міста чи міської ради, мо­жуть утворюватися районні ради в місті. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст у межах повноважень, визначених Конституцією України та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними та міськими Ра­дами.

Відповідно до ст. 11 Закону “Про місцеве самоврядування в Ук­раїні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, район­них у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відді­ли, управління та інші створювані виконавчі органи, що є підкон­трольними та підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також під­контрольними відповідним органам виконавчої влади. Повноважен­ня органів місцевого самоврядування можна поділити на загальні та спеціальні.

Загальні повноваження належать до відання виконавчих органів сільських, селищних і міських рад:

Ø управління об’єктами житлово-комунального господарства;

Ø облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і спо­руд, що належать до комунальної власності;

Ø сприяння розширенню житлового будівництва, надання грома­дянам, які мають потребу у житлі, допомоги в будівництві житла, отриманні кредитів, у тому числі пільгових, субсидій для будівни­цтва чи придбання житла; надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об’­єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об’єднань;

Ø реєстрація житлово-будівельних кооперативів;

Ø організація благоустрою населених пунктів, залучення на до­говірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-тех­нічних ресурсів підприємств, установ та організацій, незалежно від їх форм власності, та населення;

Ø облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення конт­ролю за його використанням;

Ø надання громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного чи за доступну для них плату житла;

Ø здійснення контролю за станом квартирного обліку, додержан­ням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від їх форм власності;

Ø видача ордерів на заселення жилої площі в будинках держав­них і комунальних організацій;

Ø облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо вико­ристання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади;

Ø облік та реєстрація відповідно об’єктів нерухомого майна неза­лежно від форм власності.

До спеціальних повноважень можна віднести повноваження з окремих сфер: будівництва, соціального захисту, охорони культур­ної спадщини. Вони виходять за межі регулювання житлового права, але дозволяють відділити житлові відносини від схожих суспільних правовідносин, що регулюються іншими галузями права.

Повноваження в галузі будівництва включають:

1) організацію будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів комунального господарства, жилих будинків, а також доріг місцево­го значення;

2) виконання чи делегування на конкурсній основі генеральній будівельній (підрядній) організації функцій замовника на будівни­цтво, реконструкцію і ремонт житла, інших об’єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності;

3) координацію на відповідній території діяльності суб’єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів;

4) надання дозволу на спорудження об’єктів містобудування незалежно від форм власності;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;

6) організацію роботи, пов’язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів;

7) організацію охорони, реставрації та використання пам’яток іс­торії та культури, архітектури й містобудування.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, мі­ських рад у сфері соціального захисту населення належать такі:

а) вирішення питань щодо надання допомоги інвалідам, ветера­нам війни та праці, сім’ям загиблих (померлих або визнаних таки­ми, що пропали без вісті) військовослужбовців, а також військово­службовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби) або відставку, інвалідам з дитинства, багатодітним сім’ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітально­го ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва;

б) забезпечення вжиття передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових умов інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян, реабілітованих як жертв політичних репресій, військово­службовців, а також військовослужбовців, звільнених у запасабовідставку; сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян похилого віку, які потребують обслуговування вдома; влаштування в будинки інвалідів громадян похилого віку, які мають потребу в цьому; дітей, що залишилися без піклування батьків,— на виховання в сім’ї громадян тощо (статті 30, 31 і 34 Закону “Про міс­цеве самоврядування в Україні”).

До відання районних і обласних рад належать:

1) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку;

2) розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій та субвенцій;

3) внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення об’єктів, які мають історичну, культурну чи наукову цінність, пам'ятками історії або культури, що охороняються зако­ном. Виключно на пленарних засіданнях обласної Ради вирішуються питання щодо затвердження, відповідно до законодавства, правил забудови та благоустрою населених пунктів області.