Правові проблеми доприватизації

Концепція житлової політики, схвалена Постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 р. за № 254/95-ВР, вважає одним з основних напрямків забезпечення житлом за рахунок держави й органів місцевого самоврядування в межах встановленої норми соці­альне незахищених громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема малозабезпечених, інвалідів, ветеранів війни, військо­вослужбовців, осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобиль­ській АЕС, та деяких інших категорій громадян, які визначаються Житловим кодексом України та іншими законами. Це підтверджу­ється у ст. 49 Конституції України, де зазначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взя­ти в оренду. А громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою й органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату.

Проте деякі особи, використовуючи свій статус пільговика, мо­жуть зловживати правом, здійснюючи приватизацію кілька разів оскільки в законі не зазначено, скільки разів можна використовувати право на доприватизацію. Уявимо собі ситуацію, коли пільговик, як і більшість громадян України, що мешкають у квартирах державного житлового фонду, використав не в повній мірі своє право на прива­тизацію житла. Через деякий час він продає квартиру, оскільки власник приватизованого житла має право розпорядження ним на свій розсуд.

Держава виконала перед пільговиком своє зобов’язання щодо передачі йому квартири державного житлового фонду спочатку у постійне користування, а потім і у власність. І надалі начебто дер­жаву не повинно цікавити, де він проживатиме, адже він має право й на купівлю іншої квартири, має право на отримання будь-якого житла, наприклад отриманого ним у спадщину, подарованого йому тощо.

Натомість, як пільговик він може бути взятий на квартирний об­лік і включений як потребуючий поліпшення житлових умов до по­зачергового списку на отримання квартири. Після цього він може намагатися приватизувати й другу квартиру, оскільки в нього зали­шилася частина житлового чеку, навіть сама незначна. Чи має він право на приватизацію другої квартири? Законодавство відповіді не дає, а це дозволяє зробити висновок, що він таке право має.

Але вважаємо, що він використав своє право на приватизацію квартири, в якій мешкав і право на доприватизацію у нього повинно з’явитися тільки через п’ять років. Адже, за аналогією, відповідно до п. 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення жит­лових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, за­твердженого Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. за № 470, громадяни, які штучно погіршили свої житлові умови (обмін, псування, руйнування, відчуження придатно­го та достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), не беруться на квартирний облік протягом п’яти років з моменту погіршення житлових умов. Відповідні зміни до чинного законодавства необхідно вносити, оскільки багато осіб позбавлені житла, перебувають на обліку як ті, що потребують поліп­шення житлових умов, мають право на першочергове та позачерго­ве одержання квартир, але не можуть його задовольнити. У той са­мий час у нас чимало і пенсіонерів, і учасників бойових дій, і інва­лідів, які позбавлені нормальних умов проживання, не мають можливості задовольнити свої нагальні потреби у житлі.

При поліпшенні житлових умов громадяни мають право залиши­ти раніше приватизовану квартиру у своїй власності або передати органу, який здійснює поліпшення житлових умов, і тільки після цього у них з’являється можливість оформити безкоштовну прива­тизацію другого житла. Якщо громадянин свою квартиру не передав органу, який здійснює поліпшення житлових умов, залишив у своїй власності і розпорядився нею на свій розсуд, погіршивши свої жит­ії лові умови, ставши бездомним — це його особиста справа. Тобто ні про яку повторну приватизацію мови у даному випадку взагалі не повинно бути. Але це питання залишається нормативне неврегульо-ваним.

Виходячи із зазначеного, на нашу думку, поняття соціальної незахищеності має визначатися у відповідності з матеріальним станом особи, а не з її соціальним становищем.

Слід зазначити, що необхідно якнайшвидше унормувати житлові відносини відповідно до Конституції з урахуванням реалій, які скла­лися в останні роки, оскільки житлова проблема постійно загострю­ватиметься, особливо у великих містах.

Приватизація житла боржниками

Деякі категорії населення отримують пільги на відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою житла і комунальних послуг і для них цей процес не настільки болючий, як для всіх інших. Окрім того, по­криття витрат, пов’язаних з наданням пільг, законодавче не визна­чено. Компенсація витрат підприємствам, які надають житлово-ко­мунальні послуги, чинним законодавством не передбачена.

Наявність заборгованості ніяк не впливає на приватизацію і у разі укладення угоди між квартиронаймачем і відповідним органом стосовно поступової оплати заборгованості за квартирну плату і плату за користування житлово-комунальними послугами, житлово-експлуатаційні організації зобов’язані видавати громадянам довідки про склад сім’ї та прописку, а органи приватизації після отримання заяви громадянина з усіма необхідними документами протягом од­ного місяця мають здійснити передачу квартири у спільну сумісну чи спільну часткову власність. Ніяким чином наявність заборгова­ності не може впливати на отримання квартири у власність.

Винятком для відмови у приватизації можуть бути тільки випад­ки, передбачені п. 2 ст. 2 Закону України “Про приватизацію дер­жавного житлового фонду”. У цьому пункті немає такої підстави для відмови у приватизації, як наявність заборгованості за квартир­ну плату та сплату житлово-комунальних послуг. Мешканці цих квартир мають право на їх приватизацію на умовах, визначених ука­заним вище законом.

Водночас, у п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовт­ня 1992 р. зазначено, що обласні, Київська та Севастопольська адміністрації, міністерства і відомства, у віданні яких перебуває державний житловий фонд, повинні сприяти задоволенню потреб громадян у здійсненні приватизації та вживати заходів до посадових осіб, які створюють перешкоди на шляху проведення приватизації вказаного житла.

 

Запитання для самоконтролю

Тема 5. Приватизація державного і громадського житлових фондів

1. Правові підстави виникнення житлових відносин у приватному житловому фонді.

2. Законодавче регулювання приватизації державного житлового фонду.

3. Механізм приватизації державного житлового фонду.

4. Правові підстави виникнення права приватної власності на житло.

5. Документи, необхідні для оформлення приватизації.

6. Строки приватизації.

7. Обмеження в приватизації.

8. Приватизація частини комунальної квартири.

9. Приватизація будинку, що потребує ремонту.

10. Порядок приватизації громадського житлового фонду.

11. Поняття та правовий зміст ремонту приватизованого житла.

12. Поняття приватизації та доприватизації житла.

13. Момент виникнення права власності в процесі приватизації.

14. Правовий зміст поняття “реприватизація”.

 

Використані джерела

Житловий кодекс Української РСР.

Постанова Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.

Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 р. за № 2482-ХІІ.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про механізм впроваджен­ня Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 8 жовтня 1992 р. за № 572.

Порядок надання наймачам одноквартирних будинків і квартир будинків, включених до планів ремонту, компенсації за непроведений ремонт.

Порядок участі в організації та фінансуванні ремонтуприватизованих жилих будинків їх колишніх власників.

Порядок визначення коефіцієнтів споживчої якості квартир (будинків), що підлягають приватизації.

Порядок виплати грошової компенсації наймачам за заміну займа­них квартир на квартири меншої площі.

Положення Державного комітету України по житлово-комунально­му господарству “Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян” від 15 вересня 1992 р. за № 56.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок передачі у приватну власність громадян незавершених будівництвом будинків садибного типу” від 28 червня 1997 р. № 637.

Положення “Про порядок передачі у приватну власність громадян незавершених будівництвом будинків садибного типу”.

Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству “Про затвердження Тимчасового положення про по­рядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов” від 1 червня 1995 р. за № 24.

Тимчасове положення про порядок передачі громадянами житла,щоперебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліп­шення житлових умов.

Наказ Державного комітету з будівництва, архітектури та житлової політики України “Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб” від 9 червня 1998 р. за № 121.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб (додається).

Закон України”"Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р. за № 2173-ХІІ.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків” від 26 квітня 1993 р. за № 305.

Постанова Верховної Ради України “Про затвердження коефіцієнта конверсії приватизаційних майнових сертифікатів і житлових чеків”.

Рекомендована література

Житлове законодавство України. — К.:, Юрінком Інтер, 1998.

Житлове законодавство України — К.: Юрінком Інтер, 2001 р.

Забезпечення житлом, приватизація, субсидії та захист власності / Укл.: М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

В. П. Кукса, Г. І. Онищук, О. І. Охтень. Приватизація державного житла: запитання і відповіді. — К., 1996.

Приватизация жилья: Полный текст документов. — Киев— Херсон: “Высшая школа”, 1993.

Житлове законодавство і приватизація в запитаннях та відповідях / Укл. Н. Ф. Грабець, М. В. Горделадзе. — К.: ДАЖКГ Держбуд України, 2001.

Г. І. Коваленко. Приватна власність на житло: Закон і реальність — К.: ДАЖКГ Держбуд України, 2001.

Приватизація житла в Україні /Укл. Н. Ф. Грабець, М В Горде­ладзе. — К.: ДАЖКГ Держбуд України, 2001.

Г. /. Коваленко, Н. Ф. Грабець. Ключові проблеми житлової політики. — К.: ДАЖКГ Держбуд України, 2001.

Приватизація житла в Україні. — К.: Держжитлокомунгосп, 1993. Збірник документів, пов’язаних із змінами та доповненнями порядку приватизації державного житлового фонду. — К.: Держжитлоко­мунгосп, 1993.

Законодавство України про нерухомість. / Упор. Я. М. Гутарін — К.: Юрінком Інтер, 1999.

 

Розділ 6