Член сім’ї як суб’єкт права на пільги

Аналіз положень Конституції України, законів України, якими встановлюються пільги на оплату житлово-комунальних послуг, низки ратифікованих Україною міжнародних угод, в яких вживаєть­ся термін “член сім’ї”, проведений Конституційним Судом України (у справі про офіційне тлумачення терміна від 3 червня 1999 року, Справа № 1-8/99) засвідчив, що у них відсутні узагальнюючі нор­ми-дефініції щодо понять “член сім’ї” та “утриманство”. Не розроб­лено єдиного критерію розуміння цих термінів і у відповідній, у тому числі науковій, літературі.

У Конституції України терміни “сім’я”, “члени сім’ї”, “родичі”, “сімейне життя”, “утримання” тощо без визначення змісту вжива­ються неодноразово.

Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права гро­мадян на житло, встановлює права і обов’язки наймача жилого при­міщення та членів його сім’ї, які проживають разом з ним, за дого­ вором найму, обов’язковим елементом якого є плата за користуван­ня житлом і за комунальні послуги. Частина 2 ст. 64 цього Кодексу передбачає, що до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їхні діти та батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й ін­ших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ве­дуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення щодо членів сім’ї власника будинку (квартири) містить ч. 4 ст. 156 Кодексу.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім’ї наймача, але визначив крите­рії, за якими осіб, не пов’язаних шлюбними або родинними стосун­ками, віднесено до них.

У Кодексі про шлюб та сім’ю України терміни “сім’я”, “члени сім’ї” та похідні від них “сімейний”, “сімейні відносини”, “родин­ний” використовуються у багатьох статтях. Відповідні положення або конкретний перелік осіб, які вважаються членами сім’ї, тут та­кож відсутні. Але зважаючи на загальний зміст Кодексу, особливо розділів II і III, можна дійти висновку про такі важливі ознаки сім’ї, членства в сім’ї, як кровна спорідненість, родинні зв’язки, шлюбні відносини, а положення про встановлення батьківства, викладені у ч. З ст. 53 (статтях 125, 126 нового Сімейного кодексу України), дають підстави для визнання ознаками сім’ї фактичних шлюбних відносин. Стаття 17 цього нормативного акта (відповідно ст. 26 нового Сімейного кодексу України) вводить до правового обігу понят­тя родичі по прямій лінії, повнорідні та неповнорідні брати й сестри, а у ст. 95 (розділ 5 нового Сімейного кодексу України) вжито термін “інші родичі”, до яких віднесено прадіда, прабабу, діда, бабу, брата, сестру, а також вітчима й мачуху дитини та осіб, які постійно вихо­вували дитину й утримували її як члена своєї сім’ї, надаючи їй сис­тематичну матеріальну допомогу.

У п. 1.26 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. членами сім’ї фізичної особи “вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоло­віка (дружини)”. У цьому Законі застосовано термін “прямі родичі”, до яких належать діти та батьки.

Про поняття “близькі родичі” йдеться у п. 11 ст. 32 Криміналь­но-процесуального кодексу України. До них віднесено батьків, дру­жину, дітей, рідних братів, сестер, діда, бабу, онуків. Таке саме коло близьких родичів закріплює і ст. 2 Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 р.

Стаття 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визна­чає коло непрацездатних членів сім’ї. Ними вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 роківабо стар­ші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення18 років, при цьому брати, сестри й онуки — за умови, якщо вонине мають працездатних батьків;

б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки — 60 років, жінки — 55 років;

в) один із батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зай­нятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся у разі відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати.

Аналогічного змісту є ст. 30 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, де зазначається, що право на пен­сію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей за­гиблих, померлих або таких, що пропали безвісти, військовослуж­бовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, які перебували на їх утриманні. Відповідно до зазначеної статті, незалежно від перебування на утриманні годувальника, пен­сія призначається:

непрацездатним дітям;

непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування;

непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослуж­бовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули чи померли або пропали безвісти в період про­ходження служби, або пізніше — внаслідок поранення, контузії, ка­ліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 р. до членів сі­мей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, пар­тизанів та інших осіб належать:

утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв’яз­ку з цим виплачується пенсія;

батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім’ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;

діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Не встановлено єдиних критеріїв чи поосібного переліку членів сім’ї міжнародно-правовими актами. Так, відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини (прийнятої Генеральною Асамблеєю І ООН 10 грудня 1948 р., резолюція № 217 А/ІІІ/), п. 2 ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р., резолюція № 2200 А/ХХІ), ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1973 р. за № 2148-УШ) за чоловіками та жінками, які досягли шлюбного віку, визнається право на одруження і право засновувати сім’ю.

Ті що стосується поняття “член сім’ї”, який проживає з наймачем, власником, тобто суб’єктом права на пільги щодо безоплатного за­безпечення житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також на користування іншими пільгами, передбачени­ми законодавством для тих, хто живе і працює у сільській місцевості та в селищах міського типу, то вирішальне значення для його розу­міння має з'ясування місця і часу проживання того чи іншого члена сім’ї.

У зв’язку з вищенаведеним Конституційний Суд вирішив, що під членом сім’ї треба розуміти особу, яка перебуває з суб’єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послу­гами у правовідносинах, природа яких визначається:

кровними (родинними) зв’язками або шлюбними відносинами;

постійним проживанням;

веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано у конкретних випадках визначення членів сім’ї.

До кола членів сім’ї належать дружина (чоловік), їхні діти та батьки. Щодо них, ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб’єктом права на пільги в оплаті користування житлом і кому­нальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім’ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або по­зашлюбні.

Членами сім’ї можуть бути визнані й інші особи за умови постій­ного проживання разом із суб’єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не тільки його (її) близькі родичі (рід­ні брати, сестри, онуки, дід, баба), а й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках (неповнорідні бра­ти, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).

Щодо членів сім’ї, які проживають з громадянином, треба розу­міти так, що ці особи постійно проживають разом з громадянином в будинках приватного, державного і громадського житлового фонду.