Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Нотаріальний захист при укладенні угод про відчуження квартири (будинку)Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Нотаріальне посвідчення переходу права власності на житло виконує насамперед охоронювальну функцію, завдяки фіксації юридичного факту набуття чи припинення прав на житло, що має юрис-дикційне значення. Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунктах, де не має нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це особами. Згідно зі ст. 55 Закону України “Про нотаріат” та пунктами 48-53 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. за № 18/5 визначається порядок посвідчення угод про відчуження майна. У першу чергу нотаріуси посвідчують угоди, відносно яких законодавством встановлено обов’язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін і будь-які інші угоди, що не потребують обов’язкової нотаріальної форми. При цьому нотаріуси та інші посадові особи перевіряють, чи відповідає зміст посвідчу-ваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження жилого будинку, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на вказане майно в осіб, які його відчужують. Право власності на жилий будинок, квартируможе бути підтверджено, зокрема, одним із таких документів: — нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни; — договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі; — свідоцтвом про придбання жилого будинку (частини будинку) з прилюдних торгів; — свідоцтвом про право приватної власності на будинок (частину будинку); — свідоцтвом про право власності, яке видається відповідним органом (у разі приватизації житла); — свідоцтвом про право на спадщину; — свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; — договором про поділ майна; — рішенням суду тощо. Крім правовстановлюючого документа на жилий будинок (квартиру), якщо він підлягає реєстрації, нотаріус вимагає довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації, а в населених пунктах, де інвентаризація не проведена, — довідку виконавчого комітету відповідної ради, в якій викладена характеристика відчужуваної будівлі. Коли з довідки-характеристики видно, що власник, наприклад, жилого будинку здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову, в тому числі перепланування жилого будинку, переобладнання нежилого приміщення в жиле і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та споруди без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої адміністрації про дозвіл здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести господарські, побутові будівлі та споруди. У разі відсутності такого рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження жилого будинку, власником якого здійснено таку перебудову, прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі та споруди. При посвідченні договору про відчуження житлового будинку, квартири, перевіряється відсутність заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. У разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяже-ного боргом, посвідчується за наявністю згоди кредитора і набувача про переведення боргу на набувача. У разі переведення боргу на набувача нотаріус вимагає подання відповідної довідки (заяви), виданої кредитором. Посвідчення таких угод про відчуження або заставу житла провадиться за місцезнаходженням вказаного майна. Угоди про відчуження жилого будинку, будівництво якого не закінчено, посвідчуються за наявності рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження. Разом з тим необхідно зазначити, що чинне законодавство не пов’язує можливість укладення громадянином договору купівлі-продажу, міни, дарування жилого будинку (частини його) залежно від дозволу на це виконавчого органу місцевої ради, наявності у набувача прописки за місцем знаходження будинку. Повнота нотаріального захисту суб’єктів права власності на житло забезпечується правом на оскарження дій нотаріусів, відповідно до цього склалася судова практика, яка знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні” від 31 січня 1992 р. за № 2. Адміністративний захист Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому у випадках, коли чинним законодавством України передбачено право суб’єкта фізичної чи юридичної особи оскаржити рішення державного чи іншого органу, їх посадових осіб за підпорядкованістю, суб’єкти житлового права вправі на власний розсуд вирішувати питання про оскарження актів таких органів за підпорядкованістю чи шляхом звернення до суду із позовною заявою чи скаргою. Серед органів, уповноважених розглядати житлові спори в адміністративному порядку, треба назвати перш за все місцеві державні адміністрації та виконкоми місцевих рад. Цим органам підвідомчі такі спори: з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень; про відмову наймача або членів його сім’ї у згоді на вселення в жиле приміщення інших осіб або у здаванні його у піднайом; вимоги наймача до наймача іншого жилого приміщення в тій самій квартирі про примусовий обмін жилого приміщення на підставі ст. 80 Житлового Кодексу або визнання його таким, що втратив право користування приміщенням на підставі статей 71 і 107 Житлового Кодексу; про переселення в межах одного і того самого гуртожитку й інші спори, для вирішення яких можливий адміністративний порядок прийняття рішень. Разом з тим, скарги на рішення виконкомів місцевих рад, місцевих державних адміністрацій, їх посадових осіб з цих питань можуть бути предметом розгляду суду в порядку, визначеному Цивільного Процесуального Кодексу, встановленому для оскарження неправомірних дій органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян. Захист житлових прав у порядку адміністративного провадження здійснюється і судом у порядку, передбаченому ст. 236 Цивільного процесуального кодексу України, де визначено перелік та порядок розгляду справ, що виникають з адміністративно-правових відносин. Крім того, ст. 237 визначає, що справи цієї категорії справ вирішуються одноособове суддею. Скарги на спільні рішення власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації і профспілкового комітету розглядаються виконавчим органом відповідної ради. Спори в порядку адміністративного провадження можуть розглядатися вищестоящими адміністративними органами в порядку підлеглості, тобто рішення виконавчого органу місцевої ради, місцевої державної адміністрації з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень можуть бути в першу чергу оскаржені до виконавчого органу вищої за підпорядкованістю ради. Оскільки для оспорювання правомірності прийнятих державними органами рішень у загальному порядку допускається звернення до того самого органу, який прийняв неправомірне, на думку заявника, рішення, то всі винесені рішення можуть бути оскаржені безпосередньо керівнику відповідного державного органу, власнику або уповноваженому ним органу підприємства, установи, організації, органу громадської організації, профспілкового комітету, який може винести остаточне рішення зі спірного питання. Незгода з прийнятим будь-яким адміністративним рішенням може бути висловлена у формі: заяви; протесту; скарги; клопотання тощо. Відповідно до Закону України “Про звернення громадян” (ст. 3) під зверненнями громадян треба розуміти викладені в письмовій чи усній формі пропозиції, зауваження, заяви, клопотання та скарги. Заявою визнається звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів, або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, України, депутатів місцевих рад, осадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб. На жаль, у чинному законодавстві не визначено порядку, строків розгляду та інших правових наслідків, які повинні настати при поданні, розгляді, відхиленні різних форм звернень громадян. Цю прогалину в чинному законодавстві необхідно було б усунути, прийняттям закону про адміністративні процедури, з метою уніфікації проведення всіх адміністративних процедур, які здійснюються у кожному відомстві посвоєму.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 190; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.40.239 (0.01 с.) |