Рішення Кабінету Міністрів України

Вищий орган державної виконавчої влади в межах своєї компе­тенції наділений правом видавати постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. На постанови Кабінету Міністрів по­винні спиратися найважливіші-рішення, що мають нормативний ха­рактер. Рішення оперативних, поточних питань приймаються у ви­гляді розпоряджень.

Найважливішою функцією Кабінету Міністрів України є систематичний нагляд за виконанням вимог Конституції та законів України, актів Президента України органами виконавчої влади всіх рівнів та вжиття заходів до усунення їх порушень.

Кабінет Міністрів України є центральним органом виконавчої, влади, покликаним реалізувати державну політику у сфері житла.

Він має забезпечувати виконання визначеної Верховною Радою України житлової політики, зокрема:

1) встановлювати єдиний порядок державної реєстрації прав власності та інших майнових прав на житло;

2) затверджувати, за погодженням з Федерацією профспілок України, правила обліку та надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов;

3) затверджувати правила користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, їх утримання та інші нор­мативні документи;

4) щорічно під час формування державного бюджету передбача­ти кошти на будівництво нового житла для громадян, які мають пра­во на пільги, тобто забезпечувати житлом за рахунок держави; об­сяг кредитів для будівництва чи придбання власного житла, а також розмір субсидій та пільг населенню для відшкодування витрат опла­ти житлово-комунальних послуг;

5) визначати порядок надання пільг юридичним і фізичним особам, які беруть участь у будівництві або утриманні житлового фонду;

6) встановлювати порядок здійснення державного наглядутаконтролю за використанням і збереженням житлового фонду;

7) встановлювати порядок визначення мінімальної норми забезпечення загальною площею житла для визнання громадян такими, щз потребують поліпшення житлових умов.

Кабінет Міністрів спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади. Центральні органи управління, що входять до системи виконавчої влади, перебувають у його безпосередньому віданні та підпорядковуються йому. Уряд відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верхов­ній Раді України у межах, передбачених статтями 85 і 87 Конститу­ції України.

Саме постановами Кабінету Міністрів України регулюються:

Ø питання щодо розміру витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива у разі надання житлової субсидії;

Ø система державного регулювання розміру квартирної плати та плати за утримання будинків і прибудинкових територій;

Ø порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання та використання майна жилих будинків, що перебуває у загальному користуванні;

Ø порядок надання наймачам одноквартирних будинків і квартир у будинках, включених до планів ремонту, компенсації за непрове-дений ремонт;

Ø порядок виплати грошової компенсації наймачам за умови об­міну їхніх квартир на квартири меншою площею;

Ø організаційна та фінансова діяльність молодіжного житлового будівництва;

Ø порядок обстеження стану жилих будинків з метою встанов­лення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання;

Ø правила користування приміщеннями жилих будинків і прибу-динковими територіями тощо.

Слід зазначити, що механізм здійснення виконавчих розпоряд­чих функцій не досить ретельно врегульований. Закон “Про Кабінет Міністрів” поки що не прийнятий, тому існують випадки їх дублю­вання і неузгодженості. Організація, повноваження і порядок діяль­ності Кабінету Міністрів України та центральних і місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією та законами України.

Рішення Центральних органів виконавчої влади

У сферах своєї діяльності Центральні органи виконавчої влади можуть видавати нормативно-правові акти, що підлягають реєстра­ції у Міністерстві юстиції. Відповідно до Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 3 жовтня 1992 р., зазначені нормативні акти підлягають обов’язковій державній реєстрації у Мі­ністерстві юстиції України чи у його відповідних органах з 1 січня 1993 р.

Але така реєстрація не є незаперечним доказом відповідності певного акта чинному законодавству України. Тому посадові особи не повинні застосовувати акти, які не відповідають законодавству України.

Основними нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади є:

Ø наказ Міністерства охорони здоров’я УРСР “Про затверджен­ня переліку хронічних захворювань, при яких особи, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї” від 8 лютого 1985 за № 52;

Ø наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству “Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян” від 15 вересня 1992 р. за № 56;

Ø наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству “Про затвердження Тимчасового положення про поря­док передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній влас­ності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов” від 1 черв­ня 1995 р. за № 24;

Ø наказ Державного комітету з будівництва, архітектури та жит­лової політики України “Про затвердження Інструкції про поря­док державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб” від 9 червня 1998 р. за № 24;

Ø наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Фонду державного майна України “Про затвердження Типового статуту об’єднання (товариства) співвласників багато­квартирного будинку” від 5 квітня 1996 р. за № 28/389;

Ø наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житло­вої політики України “Про затвердження Типового положення про порядок конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій та Типового договору на утри­мання житлових будинків і прибудинкових територій” від 7 вересня 1998 р. за № 194;

Ø наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастро­фи “Про затвердження Методики визначення розміру грошової компенсації за втрачене нерухоме майно в разі самостійного переселення з радіоактивне забруднених територій” від 24 вересня 1998 р. за № 290;

Ø наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству “Про затвердження Положення про порядок відшкодування власникам житла витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж та обладнання житлового фонду і збиран­ня платежів з населення” від 17 жовтня 1996 р. за № 87;

Ø наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству “Про затвердження Положення про порядок проведен­ня безплатного капітального ремонту жилих будинків (квартир) ін­валідів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, членів сімей загиблих військовослужбовців та прирівняних до них осіб” від 5 серпня 1994 р. за № 73.

Місцеві органи

До системи житлового законодавства входять інші правові акти, що мають нормативний характер. Як правило, ці акти приймаються органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Вони зобов’язані забез­печувати виконання Конституції та законів України, актів Прези­дента України, Кабінету Міністрів України та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади.