Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Структура та система судових органів, уповноважених розглядати спори у житловій сферіСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Згідно з Конституцією України, правосуддя в Україні здійснюється тільки судом. Відповідно до закону “Про судоустрій України”, діяльність суду при здійсненні правосуддя спрямована на всемірне зміцнення законності і правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням і має завданням охорону від усяких посягань: закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем; соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією і законами України; прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій. Застосовуючи міри покарання, суд не тільки карає правопорушників, а й має своєю метою їх виправлення і перевиховання. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом. Громадяни України мають право на судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров’я, на особисту свободу і майно. Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособове, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а також судом присяжних у випадках, визначених процесуальним законом. Суддя, який розглядає справу одноособове, діє як суд. Перегляд справ в апеляційному, касаційному порядку і за нововиявленими та іншими обставинами, передбаченими Конституцією України та законами України, здійснюється судом колегіальне у складі не менш як з трьох професійних суддів відповідно до процесуального закону. Систему судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України складають місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди. Верховний Суд України. 1) Місцеві загальні суди діють у межах району, міста, району в місті, кількох районів чи району та міста одночасно. У назві місцевого суду використовується назва населеного пункту, в якому він розташований. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин та інші справи, віднесені до їх компетенції. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління. Місцевий суд складається не менш як з трьох суддів. Із числа суддів місцевого суду Міністром юстиції України затверджується голова суду та заступник голови суду строком на п’ять років. Місцевий суд розглядає як суд першої інстанції, а також у зв’язку з нововиявленими обставинами цивільні, адміністративні, кримінальні та інші справи у передбачених законом випадках, за винятком справ, віднесених законом до підсудності інших судів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди. 2) Апеляційні загальні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та регіонах. У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські та адміністративні суди. Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень місцевих судів, як суди першої інстанції в адміністративних, кримінальних і цивільних справах, що віднесені до їх підсудності законом, а також переглядають справи у зв’язку з нововиявленими обставинами. В апеляційних судах можуть утворюватися відповідні судові палати для розгляду справ в апеляційному порядку, а також судові палати для розгляду справ у першій інстанції. Апеляційний суд України діє у складі: — судової палати у цивільних справах; — судової палати у кримінальних справах; — військової судової палати. Касаційний суд України має таку ж структуру. До його повноважень віднесено розгляд в касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності. 3) Вищі спеціалізовані суди є вищими судовими органами спеціалізованих судів. Ними є Вищий господарський, Вищий адміністративний, а також інші вищі спеціалізовані суди. Вищі спеціалізовані суди складаються з обраних до них Верховною Радою України суддів, обраних на посади безстрокове голови суду та його заступників. Вищі спеціалізовані суди діють як суди касаційної інстанції щодо рішень місцевих і апеляційних судів. Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами. Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України. Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів і технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів і угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до його компетенції. Господарські суди розглядають і вирішують спори між юридичними особами. Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності. Господарський суд порушує справи за позовними заявами: заінтересованих підприємств та організацій, чиї права та охоронювані законом інтереси порушено; державних та інших органів, які звернулися до господарського суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їхніх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (ст. 2 Господарського процесуального кодексу). Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб. 4) Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України і забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції в порядку, встановленому законодавством України. Повноваження Верховного Суду України: переглядає у касаційному порядку рішення загальних судів; переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; у випадках, передбачених законом, розглядає інші справи, пов’язані з виключними обставинами; вивчає і узагальнює судову практику, аналізує статистику і дає роз’яснення судам у питаннях застосування законодавства, що виникають при розгляді судових справ; Верховний Суд України складається з обраних до нього Верховною Радою України суддів. Для організації роботи з розглядута перегляду справ, не віднесених до підсудності вищих спеціалізованих судів, у Верховному Суді України діють судові палати у цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справах, Пленум та Президія Верховного Суду України. Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, до складу якого входять усі судді Верховного Суду, голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники, голови Касаційного та Апеляційного судів України. Пленум Верховного суду України: 1) розглядає питання, віднесені до повноважень Верховного Суду України Конституцією України і законами України; 2) розглядає матеріали узагальнення судової практики і судової статистики та дає роз’яснення судам з питань застосування законодавства, а у разі необхідності визнає нечинними відповідні роз’яснення вищих спеціалізованих судів; 3) затверджує чисельний та персональний склад судових палат, обирає Голову Верховного Суду України, його першого заступника, заступників Голови — голів судових палат, їх заступників, інших адміністративних посад у Верховному Суді; 4) затверджує за поданням Голови Верховного Суду України регламент Верховного Суду України; 5) розглядає і вирішує питання про внесення звернень до Конституційного суду України про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції та законів України. Третейський суд Житлові спори можуть вирішуватися і третейським судом, який створюється за згодою всіх учасників конкретного спору. Рішення третейського суду, не виконані добровільно, можуть бути виконані примусово на підставі виконавчого листа, виданого районним судом, за місцезнаходженням третейського суду. В Україні відсутній законодавчий акт, який регулював би діяльність третейського суду, у тому числі утворюваного сторонами для вирішення конкретного господарського спору. На території України в частині, що не суперечить Конституції і законам України, діє Положення про третейський суд для вирішення господарських спорів між об’єднаннями, підприємствами, організаціями та установами, затверджене постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 30 грудня 1975 року № 121 (Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 17 лютого 1997 р. за № 02-5/57). Положення про третейський суд, що уповноважений розглядати і вирішувати спори між громадянами, вміщено у додатку № 2 до Цивільного процесуального кодексу. Відповідно до цього положення громадяни можуть передати будь-який спір, який виник між ними, на розгляд третейського суду, за винятком спорів, що виникають з трудових і сімейних відносин. Третейський суд організується всякий раз за окремою угодою всіх учасників спору. Третейський суд утворюється за угодою сторін у складі одного судді або у складі кількох суддів, обраних в однаковій кількості від кожної сторони, і одного судді за загальним обранням сторін. Відповідно до ст. 4, членами третейського суду не можуть бути: 1) особи, які не досягли повноліття; 2) особи, які перебувають під опікою або піклуванням; 3) особи, позбавлені за вироком суду права займати посади в суді і прокуратурі або займатись адвокатською діяльністю, — протягом строку, вказаного у вироку; 4) особи, притягнуті до кримінальної відповідальності. Договір про передачу спору на розгляд третейського суду (третейський запис) повинен бути укладений в письмовій формі. У договорі про передачу спору на розгляд третейського суду (третейський запис) має бути зазначено: 1) найменування сторін і їх місце проживання; 2) предмет спору; 3) найменування обраних суддів; 4) строк вирішення спору; 5) місце і час укладення договору. Розгляд справ у третейських судах провадиться безкоштовно. Третейський суд не зв’язаний правилами судочинства, викладеними в Цивільному процесуальному кодексі України. Проте він не може вирішувати справи, не заслухавши пояснень сторін, крім випадків, коли сторона ухиляється від явки до суду для дачі пояснень. Рішення третейського суду приймається більшістю голосів. Викладається воно у письмовій формі; в ньому обов’язково має бути зазначено: 1) час і місце постановлення рішення і склад третейського суду; 2) третейський запис, на підставі якого суд діяв; 3) найменування всіх учасників спору; 4) предмет спору; 5) мотиви, з яких третейський суд дійшов своїх висновків; 6) постанова третейського суду. Усе провадження третейського суду після закінчення розгляду справи передається на зберігання до районного (міського) суду, в районі якого відбувався третейський суд. Рішення третейського суду, не виконане добровільно, може бути виконано примусово на підставі виконавчого листа, виданого районним (міським) судом, в районі якого відбувався третейський суд. Порядок виконання рішень третейських судів встановлено розділом V Цивільного процесуального кодексу України та Законом України “Про виконавче провадження”. Зокрема, згідно з п. 10 ст. З Закону України “Про виконавче провадження”, рішення третейських судів підлягають виконанню Державною виконавчою службою. Місцеві суди Судовий захист є останньою інстанцією вирішення спору. Звичайно кожний спір можна вирішити на договірних засадах укладенням мирової угоди, відмовою від вимог, зверненням до третейських, адміністративних органів. Якщо згоди не досягнуто, суб’єкти житлового права можуть звернутися до державних судових органів за захистом своїх порушених чи оспорюваних житлових прав. Відповідно до ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, судам загальної юрисдикції підвідомчі справи у спорах, де принаймні однією стороною виступає громадянин. Щодо підсудності деяких категорій спорів, які випливають з адміністративне правових відносин, то Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням громадянки Г. П. Дзюби щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 2481 Цивільного процесуального кодексу України 25 листопада 1997 р. вирішив те, що ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність перерахованих органів і осіб порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня відповідно до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність). Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня в адміністративному порядку не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду. Підвідомчість суду конкретних спорів у деяких випадках прямо визначається відповідними статтями Житлового Кодексу (статті 108,109).
3. Характеристика спорів, що розглядаються в судовому порядку Більшість житлових спорів є цивільно-правовими, які вирішуються місцевими судами, але в певних випадках може бути предметом розгляду господарського, адміністративного, кримінального, конституційного судочинства. За загальним правилом спори, що виникають з договору найму (оренди) жилого приміщення, пред’являються в суді за місцезнаходженням приміщення (ст. 127 Цивільного Процесуального Кодекса). Житлові спори, що підлягають розгляду в суді, залежно від правових підстав виникнення та обсягу повноважень сторін можна поділити на такі: 1) ті, що випливають з Житлового кодексу України; 2) ті, що випливають з права власності громадян на жилий будинок (квартиру); 3) ті, що пов’язані із захистом права приватної власності громадян (друга і третя група житлових спорів безпосередньо пов’язані між собою); 4) ті, що випливають з житлово-кооперативних відносин.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 330; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.15.209.178 (0.01 с.) |