Державні контрольні та наглядові органи

Контроль — одна із соціальних функцій держави, що виникла внаслідок розвитку суспільства. Її сутність полягає у перевірці діяльності всіх суб’єктів суспільних відносин стосовно приписів, що встановлені в суспільстві.

Суспільство здійснює контроль в першу чергу через державу. Держава для охорони та захисту інтересів суспільства здійснює функції контролю через різні органи та організації.

Контроль за відмінними принципами, методами, формами здій­снення є самостійним видом діяльності держави. Мета контролю по­лягає у забезпеченні нормального функціонування держави, забез­печенні прав і свобод людини. Правова природа контролю полягає в застосуванні норми права для розв’язання конкретних юридичних завдань.

Державний контроль має чіткі правові рамки відповідно до нада­них органам повноважень. Здійснюється він уповноваженими орга­нами, що володіють передбаченими чинним законодавством права­ми та обов’язками, і за необхідності застосовують відповідні санкції.

Державний контроль виявляється в проведенні юридичне значу­щих дій з нагляду та перевірки відповідності виконання підконтроль­ними суб’єктами нормативно-правових приписів і недопущення та припинення неправових дій відповідними організаційно-правовими засобами. Контроль здійснюється відповідно до закону, на основі права та має юридичні наслідки і є елементом законодавчої, вико­навчої та судової влади.

Рішення контрольного органу можуть носити рекомендаційний чи примусовий характер. За умови протиправних діянь контроль здійснюється правоохоронними органами.

Розрізняють загальний і спеціалізований види контролю. До загального можна віднести парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина, спрямований на захист прав кожного в Україні, який в межах юрисдикції Верхов­ної ради України на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної ради України з прав людини. Метою парламентського конт­ролю є:

1) захист прав і свобод людини та громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними догово­рами України;

2) додержання та повага до прав і свобод людини та громадянина;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини та громадяни­на чи сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України щодо прав і сво­бод людини та громадянина відповідно до Конституції України, між­народних стандартів у цій галузі;

5) поліпшення та подальший розвиток міжнародного співробіт­ництва в галузі захисту прав і свобод людини та громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфі­денційної інформації щодо особи.

Державний контроль за діяльністю державних органів та їх посадових осіб. Вищий нагляд за додержанням і правильним засто­суванням житлового законодавства здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють спеціальні види контролю за додержанням законодавства в житловій сфері.

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в ме­жах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та зако­нами України, і не повинен призводити до втручання органів дер­жавної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

На підставі ст. 144 Конституції України рішення органів місце­вого самоврядування можуть бути визнані такими, що не відповіда­ють Конституції чи законам України, а на підставі ст. 124 Конститу­ції — акти органів державної виконавчої влади міністерств, ві­домств, місцевих державних адміністрацій тощо.

Тому нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради Украї­ни, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій то­що) підлягають оцінці в суді на відповідність як Конституції, так і за­кону. При розгляді будь-якого питання в суді має бути встановлено, чи відповідає закону нормативно-правовий акт, що підлягає застосу­ванню.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, ви­конавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встанов­лених Конституцією межах і відповідно до законів України. Крім державного існує також і громадський контроль. Квартирний об­лік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під обов'язковим громадським контролем, що і закріплено у відповідних нормах житлового законодавства. Разом з тим, громадський контроль не може бути обмежений законом.

Спеціальний контроль здійснюють спеціально уповноважені державні органи. Серед таких органів можна назвати Спеціальну контрольну комісію Верховної Ради України з питань приватизації, контрольні комісії відповідних рад з питань приватизації. Антимоно-польний комітет України, що є державним органом, покликаним за­безпечувати відповідно до його компетенції державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів спо­живачів житлово-комунальних послуг від його порушень.

Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

1) захист законних інтересів споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання та припинення порушень антимонопольно­го законодавства;

2) накладання стягнень за порушення антимонопольного законо­давства в межах своїх повноважень;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки, в тому числі у сфері житла.

Для здійснення спеціальних контрольних функцій можуть створюватися місцеві постійні та тимчасові спеціальні конт­рольні комісії.

Якщо виходити із зв'язку контрольного та підконтрольного, можна виділити зовнішній і внутрішній (відомчий і міжвідомчий) контроль. Контроль може здійснюватися епізодично, а може бути основною діяльністю організацій та їх органів.

Міжвідомчий контроль здійснюють міністерства, державні комі­тети, органи місцевої адміністрації, інспекції та органи нагляду міс­цевого самоврядування — кожен у певній, чітко визначеній сфері. Сфера державного контролю розширюється.

Так, у ст. 136 проекту Житлового Кодексу для здійснення державного контролю пропонується створити спеціальний державний орган.

Контроль за використанням житла та його утриманням пропону­ється покласти на місцеві органи Державної інспекції України з на­гляду і контролю за використанням та утриманням житлового фон­ду і об’єктів соціально-культурного призначення, що підпорядковуються Державній інспекції України та місцевиморганам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування.

Для організації діяльності органів контролю пропонується прий­няти положення про Державну інспекцію України з нагляду та конт­ролю за використанням та утриманням житлового фонду.

Профспілки та їх об’єднання

Профспілки та їх об’єднання також мають повноваження щодо забезпечення житлових прав громадян. Згідно зі ст. 32 Закону Ук­раїни “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 р. профспілки, їх об’єднання, відповідно до своїх ста­тутів (положень), беруть участь у розробленні державної житлової політики, вживанні заходів, спрямованих на розвиток житлового бу­дівництва, поліпшення використання та забезпечення збереження житлового фонду, у захисті економічних і соціальних прав грома­дян, пов’язаних з одержанням, утриманням і збереженням житла.

Разом з роботодавцем відповідно до колективного договору профспілки визначають розмір коштів, що будуть спрямовані на будівництво, реконструкцію та утримання житла, здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і беруть участь у розподілі збудованого житла.

Контроль за станом квартирного обліку на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється виконавчими органами місце­вих рад і відповідними органами професійних спілок.

Виходячи з положень чинного законодавства можна констатува­ти, що відбувся перерозподіл контрольних функцій між органами державної влади з наданням більших повноважень органам місцево­го самоврядування та профспілками. Але з метою подальшої децен­тралізації функцій управління його необхідно продовжувати шляхом чіткого визначення та перерозподілу функцій між всіма органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, профспілковими організаціями у сфері контролю за використанням та утриманням житла.