Коментар Мартіна Г айдеггера на вихідні ідеї Феноменології Е.Гуссерля

Інтенціональність – це не властивість, яку можна було би додати та запропонувати сприйняттю; сприйняття інтенціонально початково і завжди, абсолютно незалежно від того, існує чи не існує сприйняте у реальності... Інтенціональність – це не відношення до зовнішнього предмету, яким можна було би наповнювати переживання і який був би явлений у переживаннях; переживання інтенціональні самі по собі як такі.

 

Якщо виходити з прямого значення назви, феноменологія є наукою про феномени … Феноменологія - це дозвіл бачити відкрите в собі самому та з нього самого. Предмети філософського дослідження носять характер феномену; коротко кажучи, дослідження спрямоване на феномени і лише на них.           У початковому та істинному значенні цього слова феноменологія означає спосіб, яким дещо зустрічається і спосіб цілком певного демонстрування себе в самому собі. Феноменологія вивчає інтенціональність в її апріорності.

 

З позиції феноменології суперечить смислу вести розмову про феномени як про якісь речі, за якими стоїть дещо інше, таке, що виражає себе в явищах. За феноменом нічого немає, точніше стосовно феномену взагалі неможливо ставити питання про це “за”, оскільки те, що надане як феномен, є якраз дещо в самому собі.

 

Опрацьовуючи дані фрагменти творів Е.Гу с серля, слід перш за все пам’ятати, що вони становлять лише незначну частину його теоретичних досліджень. Проте в цих фрагментах знайшло відображення найважливіше у феноменологічному вченні: пояснення відмінності між натуралістичною установкою у підході до пізнання та установкою феноменологічною (фр. 1-2), пояснення сутності феноменології як теорії та методу (фр.3), досить чітке висвітлення сутності так званої феноменологічної редукції (фр. 6-9), результатом якої, на думку Е.Гуссерля, повинна стати докорінна зміна нашої пізнавальної орієнтації. Далі слід відзначити тему інтенціональності (фр. 4) – одного із провідних понять феноменології, та тему “іншого”, що конституюється в досвіді сприйняття світу Я як суб’єкта пізнавальної діяльності (фр. 16).

Перш за все, слід зрозуміти, що феноменологія наставляє нас на те, щоби ми не шукали якоїсь дійсності поза полем нашої інтелектуальної активності, бо не сприйняте нами для нас не існує. Реально нам наданий потік образів, предметів, явищ, речей, подій, але це потік, що тече в нас і через нас. А оскільки ми довільно не можемо маніпулювати змістом цього потоку, виникає завдання його проаналізувати, виявити його структуру і разом з тим наші можливості щодо взаємодії із ним. Наголос у феноменології падає на те, що акт сприйняття будь-чого відкритий сам собі із, так би мовити, останньою очевидністю. Це означає, що коли я бачу, то не маю сумніву, що бачу, хоча б непевно та туманно, коли чую – то саме це чуття надане мені саме як чуття і ніяк інакше. Цей фундаментальний факт Е.Гуссерль називає “даним із самого першоджерела” та робить висновок, що в певному сенсі свідомість тотожна буттю, оскільки буття саме, в своїй самонаданості заявляє про себе в актах усвідомлення. Щоправда, за М. Г айдеггером, який певний час був асистентом Е.Гуссерля, з цього все тільки починається, оскільки феноменологія далі ставить питання: як дістатись до внутрішньої очевидності свідомості? Які сутності відкриваються нам через цю очевидність? Як відрізнити буттєвість акту свідомості від буттєвості того, що надане в такому акті? – Всі ці питання тією чи іншою мірою представлені в наведених фрагментах, які слід уважно і неодноразово перечитати задля того, щоби увійти в особливий світ феноменологічного бачення дійсності.

Питання та завдання для опрацювання фрагментів творів

1. Поясніть своїми словами, у чому, на думку Е.Гуссерля, полягає принципова відмінність між натуралістичним на лаштуванням у пізнанні та філософським. Аргументуйте свою згоду або незгоду із твердженнями філософа.

2. Чому Е.Гуссерль вважає, що повинна існувати особлива наука про суще як таке?

3. Що таке феномен згідно міркувань Е.Гуссерля? Як він визначає, що таке феноменологія?

4. В чому можна побачити сенс феноменологічної редукції, а також „чистого іманентного вбачання”?

5. Спів ставте між собою дещо відмінні визначення феноменології, що подаються у наведених фрагментах, та спробуйте поєднати їх між собою, щоби отримати виправдане уявлення про сутність феноменології.

6. Поясніть своє розуміння інтенціональності, спираючись на твердження Е.Гуссерля та М.Гайдеґґера.

7. Подайте своє осмислення „принципу усіх принципів” Е.Гуссерля. Яка філософська позиція проглядається у даному твердженні?

8. Спробуйте пояснити співвідношення між ноетичним та ноематичним складовими інтенціонального переживання. Яке значення має їх розрізняння для аналізу пізнання?