Література до опрацювання розділу

1. Даун Р. Фрейд. Пер с фр. Д.Т.Федорова. – М.: Изд-во ХГС, 1994.

2. Лоренцер А. Археология психоанализа: интимность и социальное страдание. – М.: Проресс – Академия, 1996.

3. Фрейд З. Психология бессознательного: Сб. прлоизведений. – М.: Просвещение, 1990.

4. Фрейд З. Я и Оно: Труді разніх лет. Книга 1 и 2. – Тбилиси: Мерами, 1991.

ОГЮСТ КОНТ

(1798-1857)

 Біографічна довідка

   Огюст Конт – французький філософ і соціолог, засновник філософії позитивізму, родоначальник соціології як науки, яку називав «соціальною фізикою». Навчався і працював у Паризькому політехнікумі, був секретарем відомого соціаліста Сен-Сімона. Головні праці: «Курс позитивної філософії» у 6 т. (1830-1842), «Система позитивної політики, або Трактат про соціологію, що встановлює релігію Людства» в 4 т. (1851-1854), «Позитивістський катехізис» (1852).

Стрижнем його філософії є закон трьох стадій у розвитку людського знання, людства в цілому і окремого індивіда. На його думку, всі знання і людство загалом неминуче долають наступні стадії: 1) теологічну або фіктивну, коли явища природи пояснюються через дію волі речей чи надприродних сил; 2) метафізичну або абстрактну, коли за явищами шукають абстрактні причини, сутності, ідеї й сили, тобто піднесені до абсолюту абстракції; 3) наукову або позитивну, коли через спостереження реальних фактів і експеримент виявляються постійні зв'язки між явищами, їх закони. Принципова відмінність позитивної стадії від попередніх полягає в тому, що вона відмовляється від пошуку абсолютних знань і кінцевих причин буття, а лише прагне фіксувати факти. Головним завданням своєї філософії О.Конт вважав дослідження процесів розвитку, структури і функцій наукового знання. Під науковим він розумів все, що охоплюється поняттям "позитивне" (спостережуване, реальне, корисне, достовірне, точне, ясне, конструктивне). Висунув гасло: "Наука сама собі філософія", а "філософія - служниця науки". Вважав, що за філософією слід зберегти лише функції систематизації знання, логічного пояснення мови науки, узагальнення механізмів пізнання.

В останні роки життя пережив глибоке, але трагічне кохання, розчарувався у можливостях науки і звернувся до містики та релігії, за якою визнавав велику організаційну і виховну роль.

 

  Фрагменти

 

ДУХ ПОЗИТИВНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ВИЗНАЧЕННЯ "ПОЗИТИВНОГО"

   31. Слово "позитивне", що розглядалося спочатку в його давнішому і більш загальному значенні, означає реальне на противагу химерному: у такому розумінні воно цілком відповідає новому філософському мисленню, яке характеризується тим, що повсякчас присвячує себе дослідженням, які дійсно доступні нашому розуму, і неодмінно виключає тумані таємниці, якими він переважно займався в період свого дитинства.

   У другому значенні, надзвичайно близькому до попереднього, але дещо відмінному від нього, це основне розуміння вказує на контраст між корисним і непотрібним: в цьому випадку воно нагадує у філософії про необхідне призначення всіх наших здорових роздумів безперервно покращувати умови нашого дійсного індивідуального або колективного існування замість марного задоволення безплідної цікавості.

У своєму третьому звичному значенні це вдале поняття часто вживається для визначення протилежності між достовірним і сумнівним: воно вказує, таким чином, на характерну здатність цієї філософії мимоволі створювати між індивідом і духовною спільнотою цілісну логічну гармонію замість тих нескінчених сумнівів і неперервних суперечок, на які був приречений попередній спосіб мислення.

Четверте звичне значення, яке дуже часто плутають з попереднім, полягає у протиставленні точного і сумнівного. Це значення нагадує постійну тенденцію істинного філософського мислення домагатися усюди міри точності, сумісної з природою явищ і відповідної до наших дійсних потреб; тоді як старий філософський метод неминуче приводить до плутаних думок, визнаючи необхідну дисципліну тільки через постійний тиск, який чинить на нього протиприродний авторитет.

32. Нарешті, окремо слід звернути увагу на п'яте значення, менш вживане, ніж інші, але таке ж значуще, коли слово "позитивне" вживається як протилежне негативному. В цьому випадку воно вказує на одну з найважливіших властивостей нової істинної філософії, показуючи, що за своєю природою вона призначена переважно не руйнувати, а організовувати.

Чотири спільні характерні риси, які ми тільки що відзначили, відрізняють її одночасно від всіх можливих форм, як теологічних, так і метафізичних, властивих початковій філософії. Останнє ж значення, вказуючи, крім того, на постійну тенденцію нового філософського мислення, має тепер особливу вагу для безпосереднього визначення однієї з його головних відмінностей вже не від теологічної філософії, що довгий час було органічним, але й від метафізичного духа у власному значенні, який завжди міг бути лише критичним.

 

КУРС ПОЗИТИВНОЇ ФІЛОСОФІЇ.