Література до опрацювання розділу

1. Кьеркегор С. Страх и трепет. – М.: Республика, 1993. – 383с.

2. Кьеркегор С. Еаслаждение и долг. – К.: Air Land, 1994. - 504c.

3. Кьеркегор С. Заключительное ненаучное послесловие к «Философским крохам». – СПб.: Изд-во С.-Петерб. Ун-та, 2005. – 680с.

4. Дахній А. Становлення людської екзистенції у творчості Скорена К’єркегора: від естетизму до релігійності // Переображення. Альманах християнської думки. Вип.1. – Львів.: Національна академія наук України. Інститут народознавства, 2003. – С.78-89.

Зігмунд Фрейд

(1856 – 1939)

Біографічна довідка

З.Фрейда називають «зодчим сучасного розуміння людини», «одним з наукових новаторів нашої епохи», а його вчення — «коперніканським переворотом», що змінив не тільки науку, але й культуру суспільства в цілому. Творець психоаналізу З.Фрейд народився у місті Фрейбурзі (нині Пршибор). В 1873 р. він вступив до медичного факультету Віденського університету. В 1881 р. Фрейд працював у психіатричній клініці Т. Майнерта. Згодом він стає приват-доцентом по неврології Віденського університету. В праці «Етюди по істерії» (1895 р.) вперше робить спробу пов’язати патогенетичні механізми неврозу з незадовільними мотивами і емоціями, витисненими з свідомості. Важливим етапом на шляху розробки теорії психоаналізу стала праця Фрейда «Тлумачення сновидінь» (1900 р.). В межах цієї теорії Фрейд розвиває психоаналітичну концепцію особи, аналізує механізм функціонування суспільних інститутів, формулює теорію потягів як основного стимулюючого початку діяльності людини.

До Фрейда вважали, що поведінка людини перебуває під контролем свідомості, однак Фрейд зміг довести і продемонструвати потужний вплив на життя та поведінку людини явища несвідомого – як особливого шару психіки. Ідея про те, що наша повсякденна поведінка обумовлена неусвідомленими мотивами, яскраво продемонстрована Фрейдом в роботі «Психопатологія буденного життя» (1901 р.). Різні помилкові дії, забуття імен, обмовки, помилки на письмі зазвичай вважають випадковими, пояснюють їх слабкістю пам’яті. За Фрейдом в них виявляються приховані мотиви.

 

Фрагменти ТВОРІВ

 

Я і воно

1. Поділ психіки на свідоме і несвідоме є основною передумовою психоаналізу і тільки вона дає йому можливість зрозуміти і піддати науковому дослідженню патологічні процеси духовного життя. Психоаналіз не може вважати свідоме сутністю психічного, яке може приєднуватись чи ні до інших його якостей...                                                            

Для більшості філософськи свідомих людей ідея психічного, яке водночас не було б свідомим, до такої міри не зрозуміла, що уявляється їм абсурдною і несумісною з простою логікою…                                                                                                                

Бути свідомим – це перш за все чисто описовий термін, який спирається на безпосереднє і надійне сприйняття. Досвід показує нам далі, що психічний елемент, наприклад, уява, звичайно, не буває довго свідомою. Навпаки, характерним для неї є те, що стан усвідомлення швидко проходить; уява, в даному випадку свідоме, в наступну мить перестає бути таким, однак може знову стати свідомим при певних, легко досягнутих умовах. Яким воно було у проміжний період – ми не знаємо; можна сказати, що воно було латентним, розуміючи під цим те, що воно в будь-яку мить може стати свідомим. Якщо ж ми скажемо, що воно було несвідомим, ми теж дамо правильний опис. Це несвідоме в такому випадку співпадає з латентним чи потенційним свідомим».

2. Поняття несвідомого ми… отримуємо із вчення про витиснення. Витиснене ми розглядаємо як типовий приклад несвідомого. Ми бачимо, однак, що є два види несвідомого: латентне, що здатне стати свідомим і витиснене, що саме по собі і без подальшого впливу не може стати свідомим...

Ми створили собі уявлення про зв'язок організації духовних процесів в одній особі і позначаємо його як Я особи. Це Я пов’язане зі свідомістю, воно панує над спонуками до руху, тобто до розрядки спонук до зовнішнього світу. Це та душевна інстанція, яка контролює власні процеси… і … керує цензурою сновидінь. З цього Я виходить також витиснення, завдяки якому відомі душевні спонуки належать виключенню не тільки зі свідомості, але і з інших ділянок впливу і дій. Це усунення шляхом витиснення в аналіз протиставляє себе Я, і аналіз стоїть перед завданням усунути опір, який Я робить спробам наблизитись до витисненого.

3. Все наше знання постійно пов’язане свідомістю. Навіть несвідоме ми можемо пізнати тільки шляхом перетворення його на свідоме»...

…Питання: «Яким чином що-не-будь стає свідомим?» – доцільніше було б перевести в іншу форму: «Яким чином що-не-будь стає передсвідомим?». Тоді відповідь була б такою: «За допомогою поєднання з відповідними словесними представленнями слів»…

Я є тільки зміненою під прямим впливом зовнішнього світу за посередництва W-Bw частиною. Воно - …продовження диференціації поверхневого шару. Я прагне також сприяти впливу зовнішнього світу на Воно і здійсненню тенденцій цього світу, реальності. Сприйняття має для Я таке ж значення, як потяг для Воно. Я уособлює те, що можна назвати розумом і розсудливістю на противагу Воно, яке утримує пристрасті.