Заключна ненаукова післямова до «філософських крихт»

… Та обставина, що висновок відсутній, повинна розглядатися... як категоріальне визначення щодо релігійного існування,... відсутність висновку є найпершим визначенням внутрішнього, оскільки висновок – це завжди дещо зовнішнє, а повідомлення такого висновку залишається зовнішнім відношенням між обізнаним та необізнаним.

… З етичної та релігійної точки зору, героєм стаєш не тому, що ти такий відчайдух, котрий звик ставитися до життя вкрай легко, але тому, що ти здатний ставитися до життя вкрай важко, - і мабуть, зауважте собі, що ця важкість проявляється...у формі постійної наполегливості в глибині внутрішнього.

Гріх є вирішальним для всієї сфери екзистенції, рівно ж як і для релігійної сфери у вузькому сенсі слова… “Страх і трепіт” означають стан телеологічно завислої людини, коли вона відчуває себе такою, що перебуває у відчайдушному звільненні від здійснення етичних вимог. Коли істиною є суб’єктивність, внутрішня напруженість переживання гріха, що проявляється для екзистуючого індивіда як страх, означає разом з тим найбільш можливу... відстань від істини.

Істинно релігійний індивід завжди вкрай милосердний до інших, він завжди проявляє чудеса винахідливості видумуючи для них виправдання; тільки у стосунку до себе самого він холодний і суворий як Великий інквізитор. З іншими ж він подібний до доброго старця, який поблажливо дивиться на юнака; тільки щодо себе він суворий та невблаганний.

… Отже, суб’єктивність, внутрішнє і є істиною… Коли вічна істина вступає у відношення з екзистуючим індивідом, вона стає парадоксом.

… Люди зовсім забули, що це означає – екзистувати, а також забули, що таке глибина внутрішнього… Я невпинно продовжую повторювати, що пізнаючий дух – це дух екзистуючий, і всяка людина є таким духом, екзистуючим для самої себе… Суб’єкт є екзистуючим, а екзистувати – означає перебувати у становленні, а тому істина як тотожність мислення і буття є всього лише химера абстракції.

МИТТЄВОСТІ

Слово Боже гласить: “Спочатку – Царство Небесне”, а тлумачення його... таке: спочатку – все інше, а під кінець – Царство Небесне; спочатку поспіхом вхопимо земного, а потім, під кінець, прийде і для нас час проповідей про те, як треба прагнути Царства Небесного... А спершу слід потурбуватись про земне: про те, що приємне владі, чи більшості,...спочатку земне, спочатку гроші, а насамкінець чесноти.

Себе, себе слухай, бо ж саме тим і небезпечне існування у цьому світі, який даний тобі народженням, що голос, який кличе тебе стати на шлях істинний, звучить зовсім тихо, в той час як тисячі голосів навколо тебе і в тобі самому оглушливо кричать, іноді зовсім протилежне; саме в цьому небезпека, що голос цей звучить тихо, тому що хоче перевірити: чи зрозумілий тобі ледь чутний його шепіт… Нема нічого легшого, аніж заглушити голос вічності, який говорить, що страждання за правду – це єдине, про що можна згадувати вічно… З усіх людських занять найлегше для людини – вічно обманювати саму себе.

 

Ознайомившись з даними фрагментами творів С. К’єркеґора, спробуйте з’ясувати основні особливості його способу філософування, відчути психологічно загострений стиль його творів. Зверніть особливу увагу на те, навколо яких тем обертаються думки мислителя та з′ясуйте, чому С. К’єркеґора характеризують як попередника філософії екзистенціалізму. Приділіть належну увагу також і тому, як розуміє і тлумачить філософ людину, її життєвий шлях, стадії екзистенціального становлення людини. Спробуйте прояснити для себе і питання про те, чому С. К’єркеґор вважає відношення людини до Бога єдино можливою підставою для пояснення її сутності. Підтверджуйте свої відповіді посиланнями на уривки. Знайдіть паралельні моменти між основними характеристиками стадій у данського мислителя та особливостями розуміння сучасною філософією становища людини у світі.

 

Питання та завдання для опрацювання фрагментів творів

1. Скільки і яких саме стадій життєвого сходження виділяє С. К’єркеґор?

2. Які характеристики людського життєвого самовідчуття та людської життєдіяльності є вирішальними для кожної з цих стадій?

3. Знайдіть паралельні моменти між основними характеристиками стадій у даному тексті та особливостями сучасного становища людини у світі.

4. Як Ви розумієте тезу «індивід перебуває в абсолютному відношенні до Абсолютного»? Як вона пов’язана з людською індивідуальністю і тим, що у певних випадках індивідуальне може стояти над всезагальним?

5. Якими міркуваннями обставляє філософ своє переконання у єдності людини і Бога? Яким, на його думку, постає шлях до Бога?

6. Якого значення у становленні істинної людської особистості надає філософ нріху, страху, відчаю?