Література до опрацювання розділу

1. Делез Ж.Критическая философия Канта: учение о способностях. Бергсонизм. Спиноза / Жиль Делез; [пер. с фр. Я.И.Свирский]. – М.: ПЕРСЭ, 2000. – 351 с.

2. Спиноза Б.Краткий трактат о Боге, человеке и его счастье / Б.Спиноза; [пер. с лат. ] // Б.Спиноза. Избранные произведения: в 2 т. – М., 1957. - Т.1. – С. 67-173

3. Трактат об усовершенствовнии разума / Б.Спиноза; [пер. с лат.] // Б.Спиноза. Избранные произведения: в 2 т. – М.. 1957. - Т.1. – С. 317-358

4. Спиноза Б. Этика, доказанная в геометрическом порядке / Б.Спиноза; [пер. з лат. Н.А.Иванцов] // Б.Спиноза. Избранные произведения: в 2 т. – М.,1957. - Т.1. – C.359-619.

5. Богословско-политический трактат / Б.Спиноза; [пер. с лат.] // Избранные произведения: в 2 т. - Т.2. – С. 5-285.

 

АНГЛІЙСЬКИЙ ЕМПІРИЗМ XVII-XVIII СТ.

     Джон Локк, Джордж Берклі, Девід Юм – видатні представники англійського емпіризму, засновником якого став англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626). Емпіризм (грец. empeiria – досвід) – філософський напрям, який визнає чуттєвий досвід основним і єдиним джерелом та змістом знання.

 

ДЖОН ЛОКК

(1632-1704)

Біографічна довідка

Локк Джон – англійський філософ-просвітник, засновник теорії сенсуалізму (від лат. sensus – відчуття) – форми емпіризму, яка доводить, що всі знання мають чуттєве походження. Сповідувана їм теза «Немає нічого в інтелекті, чого б не було у відчуттях» є вихідним принципом сенсуалізму. Вважав, що в основі будь-якого знання перебуває чуттєвий досвід, який поділяється на зовнішній (відчуття) і внутрішній (рефлексія – діяльність розуму). Відчуття дають нам прості ідеї (біле, овальне, солодке тощо), а розум шляхом зіставлення, порівняння й узагальнення простих ідей утворює на їх основі складні загальні ідеї. Найпершою елементарною операцією рефлексії (мислення) філософ вважав розрізнення та ототожнення, а найвищою складною ідеєю – поняття субстанції. В ході пізнання людина виявляє різні за своїм характером якості речей. "Первинні" - протяжність, фігура, об'єм, рух і спокій. Це так звані об'єктивні якості, притаманні самим речам, вони вписуються у закони механіки і пояснені через них. Решта якостей - "вторинні", бо вони пов'язані з індивідуальними особливостями суб'єкта пізнання, є результатом діяльності його відчуттів і насправді властивостей речей не передають (колір, смак, холод та ін.). Заперечував існування "вроджених ідей". Від народження мозок людини за Локком є "чистою дошкою" ("Tabula rasa"), тобто в ньому немає ніяких готових наперед закладених знань і принципів, окрім простої здатності бути органом пізнання і мислення. Вважав, що для того, щоб переконатися у неможливості існування вроджених ідей, досить з'ясувати шлях, яким людина отримує знання. Основний твір – "Досвід про людський розум" (1690), над яким працював майже 20 років.

 

Фрагменти ТВОРІВ

ДОСВІД ПРО ЛЮДСЬКИЙ РОЗУМ.

У душі немає вродженних принципів ( Книга I. Розділ II )

1. Вказати шлях, яким ми приходимо до будь-якого знання, досить для доказу того, що воно не вроджене. Дехто вважає встановленим погляд, начебто в розумі є якісь вроджені принципи, якісь первинні поняття,.. так би мовити закарбовані у свідомості знаки, які душа отримує від самого початку свого буття і приносить з собою у світ. Щоб переконати неупереджених читачів у хибності цього припущення, досить лише показати, як люди винятково за допомогою своїх природних здібностей, без будь-якого сприяння з боку вроджених уявлень можуть здобути всі свої знання і прийти до їх достовірності без таких первісних понять або принципів...

2. Загальна згода як головний доказ. Ніщо не користується таким загальним визнанням, як те, що є деякі принципи, як умоглядні, так і практичні,.. з якими згідні всі люди. Звідси захисники згаданного погляду стверджують, що ці принципи з необхідністю повинні бути постійними відбитками, які душі людей отримують від початку свого буття і приносять з собою у світ з такою ж необхідністю і реальністю, як і всі інші властиві їм здібності.

3. Загальна згода зовсім не доводить вродженості. Доказ з посиланням на загальну згоду містить у собі ту ваду, що, навіть якщо справді буде вірним те, що існує декілька істин, визнаних усім людством, він все-таки не може довести вродженості цих істин, якщо вдалося би показати, що існує інший шлях, яким люди приходять до загальної згоди відносно речей, про які вони сходяться в поглядах...

15. Кроки, якими розум доходить до різних істин.

Припустимо, що душа є, так би мовити, чистий папір (Tabula rasa) без будь-яких позначок та ідей. В який же спосіб вона їх отримує? На це я відповідаю: з досвіду. Наші спостереження спрямовані або на зовнішні предмети, які відчуваємо, або на внутрішні дії нашої душі, які сприймаються та рефлексуються нами самими та доставляють нашому розуму увесь матеріал мислення. Ось два джерела, з яких приходять ідеї. Відчуття спершу подають нам одиничні ідеї і заповнюють ними ще порожнє місце, і по мірі того, як розум поступово знайомиться з деякими з них, вони поміщаються в пам'яті й отримують імена. Потім, рухаючись далі, розум абстрагує їх і поступово навчається вживанню загальних імен. Так розум наповнюється ідеями і словами, матеріалом для вдосконалення своєї здатності мислити. Зі збільшенням матеріалу, що дає розумові роботу, застосування його з кожним днем стає все більш і більш помітним. Але хоча запас загальних ідей і росте звичайно разом з вживанням загальних імен і розумовою діяльністю, все-таки я не бачу, як це може довести їхню вродженість...

Прості ідеї рефлексії - це дії розуму стосовно інших ідей. Отримуючи перші ідеї через відчуття, душа спрямовує свій погляд всередину себе самої і, спостерігаючи свої дії стосовно

своїх ідей, отримує звідси інші ідеї. Дії, через які розум виявляє свої здібності у стосунку до простих ідей, головним чином є такими: 1) поєднання кількох простих ідей в одну складну; 2) співставлення простих ідей; 3) відокремлення певних ідей від усіх інших, що їх супроводжують.

 

Подальші роздуми про наші прості ідеї (Книга II. Розділ 8.)

7. Ідеї в думці, якості в тілах. - Для того, щоб краще розкрити природу наших ідей і краще її зрозуміти, буде корисно розрізняти ідеї, які є ідеями чи сприйняттями в нашому розумі, та такі, які є видозміною матерії в тілах, що викликають у нас певні сприйняття, щоб ми не думали (як, мабуть, це часто буває), ніби ідеї - точні образи і подоба чогось властивого предмету. Більшість ідей, які знаходяться в розумі, є відчуттями, які так само мало схожі на щось існуюче зовні і поза нами, як мало схожі на наші ідеї назви, якими вони позначаються, хоча й вони також здатні викликати їх в нас, коли їх тільки назвуть.

8. Все, що розум помічає в собі, і що є безпосереднім об'єктом сприйняття, мислення або розуміння, я називаю "ідеєю"; здатність, що викликає в нашій думці яку-небудь ідею, я називаю "якістю" предмету, в якому ця здатність знаходиться. Наприклад, грудка снігу здатна породжувати в нас ідеї білого, холодного і круглого. Тому сили, що викликають ці ідеї в нас, оскільки вони знаходяться у снігу, я називаю "якостями", а оскільки вони суть відчуття або сприйняття в нашому розумі, я називаю їх "ідеями". Якщо я говорю іноді про ідеї, які ніби знаходяться в самих речах, я розумію під ними ті якості в предметах, які породжують в нас ідеї.

9. Первинні якості. - Серед розглянутих в такий спосіб якостей в тілах є, по-перше, такі, які абсолютно невіддільні від тіла, в якому б стані воно не було, такі, які неможливо відділити від тіла при всіх його змінах, яку б силу не застосовували при цьому, такі, які відчуття постійно виявляють в кожній частинці матерії, об'єм якої достатній для сприйняття, а розум знаходить, що вони невіддільні від жодної частинки матерії, хоча б вона була навіть менше тієї, яка може бути сприйнята нашими відчуттями; візьміть, наприклад зерно пшениці і розділіть його навпіл: кожна половина все ще володіє твердістю, протяжністю, формою і рухливістю; розділіть його знову, і воно далі буде зберігати ті ж самі якості; розділяйте його в такий спосіб далі доти, доки частинки стануть непомітними, і все ж таки кожна частинка зберігатиме всі ці якості. Бо поділ, (... перетворюючи його у непомітні частинки) ніколи не може відняти у будь-якого тіла твердість, протяжність, форму або рухливість, а тільки утворює дві чи більше окремі маси матерії з того, що раніше було однією масою; всі ці окремі частинки тепер складають певне число окремих тіл. Такі якості тіл я називаю початковими або первинними. Я думаю, ми здатні зауважити, що вони породжують в нас прості ідеї такі, як твердість, протяжність форма, рух або спокій і число.

10. Вторинні якості. По-друге. Такі якості, як колір, звук, смак і т. ін., що насправді не містяться в самих речах, але є силами, котрі викликають в нас різні відчуття своїми первинними якостями, такими як об'єм, форма, взаємодія і рух їхніх непомітних частинок, я називаю вторинними якостями. До них можна було би додати третій вид, який розглядається лише як сила, хоча й це реальні якості, як і ті, які я назвав для кращого розмежування вторинними якостями. Бо сила вогню надавати нове забарвлення або щільність воску чи глині через свої первинні якості - така ж властивість вогню, як і його сила породжувати в мені нову ідею або відчуття теплоти чи горіння, які я раніше не відчував, через ті ж самі первинні якості, тобто об'єм, взаємодію і рух непомітних частинок.

15. Ідеї первинних якостей - це схожість, а вторинних - навпаки. Таким чином, легко помітити, що ідеї первинних якостей схожі з самими тілами, а їх прообрази дійсно існують в самих тілах, у той час, як ідеї, викликані в нас вторинними якостями, зовсім не мають схожості з ними. В самих тілах немає нічого схожого з цими ідеями. У тілах, які ми позначаємо цими ідеями, є тільки здатність викликати в нас ці відчуття. Те, що є солодким, голубим або теплим в ідеї, те в самих тілах, які ми так називаємо, є тільки певним об'ємом, формою і рухом непомітних частинок.

16. Полум'я називають гарячим і яскравим, сніг - білим і холодним, манну кашу - білою і солодкою через ідеї, які ці предмети в нас породжують. Як правило, думають, що якості в речах - те ж саме, що й ідеї в нас, як це буває у дзеркалі. Більшість людей була би вкрай здивована, якби хтось стверджував інше. Однак хто звернув увагу на те, що один і той же вогонь на одній відстані породжує в нас відчуття теплоти, а при наближенні - зовсім інше: відчуття болю, той повинен подумати, на якій підставі він може стверджувати, що ідея теплоти, викликана в ньому вогнем, дійсно знаходиться в вогні, а ідея болю, викликана в ньому тим же самим вогнем і в той же самий спосіб не знаходиться у вогні. Чому білизна і холод знаходяться в снігу, а біль - ні, якщо сніг також викликає в нас одну й другу ідею, і може це зробити тільки через об'єм, форму, число і рух своїх частинок?

17. Певний об'єм, число, форма і рух частинок вогню або снігу реально зперебувають  в них самих, незалежно від того, чи сприймають їх чиї-небудь відчуття чи ні. Отже, їх можна назвати реальними якостями, тому що вони реально існують в цих тілах. Проте світло, тепло, білизна чи холод не більш реальні, ніж нездужання або біль. Заберіть всі відчуття. Нехай очі не бачать світла і кольорів, хай вуха не чують звуків, язик не смакує, ніс не нюхає, і всі кольори смаки, запахи і звуки як особливі ідеї зникнуть, бо будуть зведені до своїх причин, тобто до об'єму, форми і руху частинок.

19. Ідеями первинних якостей є схожість, ідеями вторинних - ні. - Подивимося на червоний і білий колір в порфірі (гірський мінерал). Зробіть так, щоб світло не падало на нього, і його забарвлення зникає; він більше не викликає в нас цих ідей. Спрямуємо на нього світло і знову будемо спостерігати ті ж самі явища. Невже можна думати, що в порфірі дійсно відбувалися якісь зміни в залежності від присутності чи відсутності світла, і, що ідеї білого і червоного дійсно знаходилися в освітленому порфірі, коли в темноті він, вочевидь, не має ніякого забарвлення? Насправді, порфір має таке взаєморозташування частинок і вдень і вночі, яке здатне викликати в нас ідею червоного, коли промінь світла відображається одними частинами цього твердого каменя, і ідею білого, коли вони відображаються іншими його частинками. Однак у ньому самому ніколи не було ані білого, ані червоного, а є тільки певне поєднання частинок, котре викликає у нас відповідні відчуття.

20. Розтовчіть мигдаль. Чистий білий колір перетвориться на брудний, солодкий смак - на маслянистий. Але які реальні зміни з тілом можуть зробити удари товкача, окрім зміни в поєднанні його частинок?

21. Якщо в такий спосіб розуміти ідеї, то можна пояснити, чому одна і та ж вода в один і той же час може через одну руку породжувати ідею холоду, а через другу - ідею тепла. Якби ці ідеї дійсно знаходилися у воді, то було би неможливо, щоб одна і та ж вода в один і той же час була і гарячою і холодною. Навпаки, якщо ми уявимо собі, що теплота, яка відчувається нашою рукою, є тільки певним станом і способом руху найдрібніших частинок по наших нервах або життєвих силах, то ми можемо зрозуміти, як можливо, що одна і та ж вода в один і той же час в одній руці викликає відчуття тепла а в іншій - відчуття холоду. Проте з формою ніколи не буває нічого подібного: ніколи не породжує ідею квадрата в одній руці те, що в іншій породжує ідею кулі. Але якщо відчуття тепла і холоду є тільки збільшенням або зменшенням руху найдрібніших частинок нашого тіла, викликаним корпускулами інших тіл, то легко зрозуміти, що якщо в одній руці рух сильніший, ніж в інший, і якщо до обох рук було прикладене тіло, рух найдрібніших частинок якого сильніший, ніж рух найдрібніших частинок однієї руки і слабший, ніж рух найдрібніших частинок іншої, то це посилить рух в одній руці і зменшить рух в іншій і залежно від цього виникають різні відчуття тепла і холоду.

 

 

ДЖОРДЖ БЕРКЛІ

(1685-1753)

Біографічна довідка.

  Берклі Джордж – англійський філософ, представник радикального сенсуалізму та суб'єктивного ідеалізму. Найперші питання філософії вирішував у дусі суб'єктивного ідеалізму та радикального сенсуалізму, доводячи, що незаперечне існування має лише те, що сприймається органами відчуття. Звідси його теза "Esse est percipi" – "Бути – значить бути сприйнятим". Критикуючи філософську позицію Дж. Локка, відмовився від поділу якостей речей на первинні та вторинні. Він стверджував, що всі якості речей "вторинні", оскільки існують лише у сприйнятті людини і мають суб'єктивний характер. При чому ідеї, що виникають при цьому, не можуть бути копіями чи подобою зовнішніх речей, бо ідея може бути схожою тільки з ідеєю. Подібна позиція перетворює людське сприйняття на єдине джерело існування будь-якої реальності і логічно приводить до "соліпсизму" – позиції, згідно з якою існує лише суб'єкт з його відчуттями, а все інше є продуктом його власних відчуттів. Основні твори: "Досвід нової теорії зору" (1709), "Трактат про початки людського знання" (1710), "Три розмови між Гіласом та Філонусом" (1713).

 

Фрагменти ТВОРІВ

ТРАКТАТ ПРО ПОЧАТКИ ЛЮДСЬКОГО ЗНАННЯ.

    Я підтримую аксіому схоластів: немає нічого в інтелекті, чого б не було раніше у відчуттях. Що їжа живить нас, сон зміцнює, вогонь гріє, що посів весною є запорукою врожаю осінню, і що взагалі саме певні засоби служать для досягнення відповідної мети, - про все це ми довідуємось не через відкриття необхідних зв'язків між нашими ідеями, а тільки через спостереження законів природи.

Субстанцію тіла ми знаємо. Субстанції духа ми не знаємо, вона не доступна пізнанню. Я не заперечую існування жодної речі, яку ми можемо сприйняти за допомогою відчуттів чи рефлексії. Я говорю: стіл існує, - це означає, що я бачу його та відчуваю його на дотик; якби я перебував поза моїм кабінетом, то сказав би, що стіл існує, розуміючи це так, що, будучи у своєму кабінеті, я міг би сприйняти його. Я зовсім не сумніваюся в тому, що речі, які я бачу своїми очима або яких торкаюся своїми руками, дійсно існують. Зовнішній світ дійсно існує поза нашим розумом, але тільки як система ідей створених універсальним духом - Богом, і які ним безперервно сприймаються. Якщо висловлюватися правильно, сприймає дух, а не око. Усі погодяться з тим, що ані наші думки, ані пристрасті, ані ідеї, що створюються уявою, не існують поза нашою душею.

Матерії немає. Єдине, існування чого ми заперечуємо, є те, що філософи називають матерією, або тілесною субстанцією. Немає субстанції, крім духа чи того, хто сприймає... Не може бути немислячої субстанції або немислячого субстрату цих ідей. Безперечно, що саме поняття про те, що називається матерією або тілесною субстанцією, містить у собі суперечність.

     ПАРАДОКСИ МАТЕРІЇ. Матерія визначається через об'єктивно існуючу протяжність. Але протяжність характеризується мірою відстані. Відстань же не існує, бо містить у собі суперечність: з одного боку, ми говоримо про неї, і отже вона ніби є, а з іншого, якщо подумати про неї і спробувати розібратися, то її немає тому, що й бути не може.