Трактат про удосконалення розуму

...Я звернусь до першого, що має бути зроблене передусім, а саме до того, щоб вдосконалити розум і зробити його здатним розуміти речі так, як це потрібно для досягнення нашої мети. А для цього, як вимагає природний порядок, я повинен тут подати зведення всіх способів сприйняття (modi percipiendi), які я до цього мав у розпорядженні, щоб із впевненістю стверджувати чи заперечувати будь що; таким чином я з усіх оберу найкращий, а разом з тим почну пізнавати свої сили і природу, яку бажаю зробити досконалою.

Якщо уважно придивитися, всі вони можуть бути зведені до найголовніших чотирьох.

1. Є сприйняття, яке ми отримуємо за чутками (ex auditu) чи за якоюсь довільною, як її називають, ознакою (ех aliquot signo).

П. Є сприйняття, яке ми отримуємо від безладного досвіду (ab experiential vaga), тобто від досвіду, який не визначається розумом і лише тому називається досвідом, а не інакше, що спостереження має випадковий характер, і в нас немає жодного іншого експерименту (experimentum), який би цьому суперечив, через що він і лишається в нас ніби непохитним.

 Ш. Є сприйняття, за яким ми робимо висновок про сутність речі за іншою річчю, але не адекватно; це буває, коли ми за певним наслідком знаходимо причину чи коли робиться висновок з якогось загального явища (ab alique universali), якому завжди відповідає якась властивість.  

1У. Нарешті, є сприйняття, за яким річ сприймається єдине через її сутність або через пізнання її найближчої причини.

 

...Правильний метод не полягає в тому, щоб шукати ознаку істини після набуття ідей, але правильний метод – це шлях знаходження в належному порядку самої істини, чи об’єктивних сутностей речей, або ідей (все це означає те ж саме).

„...Метод є нічим іншим як рефлексивним пізнанням (cognitio reflexive) чи ідеєю ідеї; а оскільки не дана ідея ідеї, якщо не дана перше ідея, то, отже, не буде даний метод, якщо не дана перше ідея. Тому хорошим буде той метод, який показує, як слід спрямовувати дух у відповідності з нормою даної істинної ідеї.

Перейдемо тепер до фікцій, які стосуються сутностей, взятих окремо чи разом з будь-якою дійсністю чи існуванням. Щодо них перш за все слід взяти до уваги наступне: що чим менше дух ясно розуміє і разом з тим сприймає, тим більшу він має здатність створювати фікції, а чим більш ясно розуміє, тим більше послаблюється ця здатність. Так само, як ми не можемо,... до тих пір, поки ми мислимо, створювати фікції, що ми мислимо і не мислимо, так ми не можемо, знаючи природу тіла уявити, що муха безмежно велика, чи не можемо, знаючи природу душі, мати фікцію, що вона квадратна, хоч вербально ми все можемо висловити. Проте, як ми сказали, чим менше люди знають природу, тим легше їм створювати численні фікції, наприклад, що дерева говорять, що люди миттєво перетворюються на каміння, струмки, що в дзеркалах з’являються привиди, що дещо перетворюється на ніщо чи що боги перетворюються на тварин і людей, і багато іншого цього роду.  

 

Оскільки властивості розуму, як і все, що ми отримуємо від розуму, не можуть бути ясно і виразно сприйняті, якщо не пізнана їх природа, то, отже, визначення розуму з’ясується саме по собі, якщо ми звернемо увагу на його властивості, які ми розуміємо ясно і виразно...

Властивості розуму, які я особливо помітив і ясно розумію, такі:

1. Розум має в собі достовірність, тобто знає, що речі формально такі, які вони в ньому самому об’єктивно містяться.

П. Розум сприймає деякі речі чи утворює деякі ідеї абсолютно, а деякі – з інших (речей). Так, ідею кількості він утворює абсолютно, не звертаючись до інших думок; а ідею руху – не інакше, як звертаючись до ідеї кількості.

Ш. Ті ідеї, які він утворює абсолютно, виражають безконечність; обмежені ж ідеї він утворює з інших. Так, якщо він сприймає ідею кількості через певну причину, то він обмежує кількість, як, наприклад, коли він сприймає виникнення тіла з руху певної площини, площини – з руху ліній, лінії – з руху точки. При цьому ці сприйняття служать не для ясного розуміння кількості, а тільки для його обмеження...

1У. Позитивні ідеї розум утворює раніше, ніж негативні.

У. Він сприймає речі не стільки з точки зору тривалості, скільки під деякою формою вічності... і в безмежній кількості; чи, краще, для сприйняття речей він не звертає уваги ані на тривалість, ані на число, коли ж він уявляє речі, то сприймає їх у певному числі, в певній тривалості і в кількості.

У1. Ідеї, які ми утворюємо ясними і виразними, уявляються настільки такими, що випливають з однієї тільки необхідності нашої природи, що здаються абсолютно залежними від однієї лише нашої могутності; смутні ж навпаки: часто вони утворюються проти нашої волі.

УП. Ідеї речей, що утворюються розумом з інших, дух може визначати багатьма способами, так, наприклад, для визначення площі еліпсу він уявляє, що вістря, яке торкається нитки, рухається навколо двох центрів, або ж він уявляє безліч точок, що мають постійно одне й те ж певне відношення до певної прямої лінії, чи конус, перерізаний певною похилою площиною, так що кут нахилу більший ніж кут на верхівці конусу, чи безліччю інших способів.

УШ. Чим більше досконалості певного об’єкту виражають ідеї, тим вони досконаліші. Дійсно, ми не так дивуємося майстру, який створив ідею якої-небудь каплиці, як тому, хто створив ідею якогось знаного храму.

 

№ 1, № 3. Онтологія. Філософська антропологія

Геометрично доведена етика

1. Під причиною самого себе (causa sui) я розумію те, сутність чого містить в собі існування, іншими словами, те, чия природа може бути представлена не інакше, як існуючою.

2. Конечною в своєму роді називається така річ, яка може бути обмежена іншою річчю тієї ж природи. Так, наприклад, тіло називається конечним, оскільки ми завжди уявляємо інше тіло, ще більше. Так само думка обмежується іншою думкою. Але тіло не обмежується думкою, а думка не обмежується тілом.

3. Під субстанцією я розумію те, що існує саме в собі і уявляється саме через себе, тобто те, уявлення чого не потребує уявлення іншої речі, з якого воно мало би утворитися.

4. Під атрибутом я розумію те, що розум уявляє в субстанції як таке, що складає її сутність.

5. Під модусом я розумію стан субстанції (Substantiae affection), іншими словами, те, що існує в іншому і уявляється через це інше.

6. Під богом я розумію істоту абсолютно безконечну (ens absolute infinitum), тобто субстанцію, яка складається з безлічі атрибутів, з яких кожен виражає вічну і безконечну сутність...

7. Свобідною називається така річ, яка існує через одну лише необхідність своєї власної природи і призначається до дії тільки сама через себе. Необхідною ж чи, краще висловитись, змушеною називається така, яка чимось іншим призначається до існування і дії за відомим і визначеним зразком.

8. Під вічністю я розумію саме існування, оскільки воно уявляється як таке, що необхідно випливає з простого визначення вічної речі.

 

№ 2. Гносеологія

Немає розумного життя без пізнання, і речі є добрими лише настільки, наскільки вони сприяють людині насолоджуватися духовним життям, що втілюється у пізнанні. І, навпаки, лише те, що перешкоджає людині вдосконалювати свій розум і насолоджуватися розумним життям, ми називаємо злом.

 

№ 4. Вчення про свідомість

Етика