Поняття та загальна характеристика керівництва

Лідер - це людина, яка веде за собою, висувається, стихійно оточуючими в наслідок їх визнання таким. Лідер виконує наступні функції:

- виступає універсальним експертом;

- є джерелом ідей;

- емоційного центру;

- інтелектуального центру;

- консультування.

Керівник - це людина, що призначається офіційно, здатна ор­ганізовувати, координувати і контролювати. Функціями керівника є:

- ініціаторство активних дій;

- інтегрування ідей;

- контролювання діяльності;

- посередництво в конфліктах.

Лідерство -- це здатність впливати на індивідуумів і групи лю­дей, щоб спонукати їх працювати для досягнення цілей.

В сучасному менеджменті розрізняють наступні концепції лі­дерства:

Теорія «великих людей». Сутність даної концепції полягає у тому, що лідерами стають через особисті якості, зокрема: високий ін­телект, приємну зовнішність, здоровий глузд, чіткість, упевненість в собі та інше.

Поведінковий підхід. Поведінковий підхід заснований на особливостях особи, манері відношення з оточуючими.

Ситуативний підхід: особливості підлеглих, характер сере­довища, зміст діяльності.

Вплив - це така поведінка однієї людини, яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття іншої людини.

Засоби впливу в організації - від прохання на вухо до приста­вленого до горла ножа («Ніж», наприклад, загроза звільнення).

Умови ефективного використання впливу в управлінні:

1) потреба, до якої апелюють повинна бути активною та актуа­льною;

2) людина, на яку впливають, повинна розглядатися як джере­ло задоволення або незадоволення певної потреби;

3) людина, на яку впливають, чекає, що виконання приведе до задоволення потреби;

4) людина, на яку впливають, повинна вірити, що її зусилля мають хороший шанс виправдати очікування керівника.

Для того, щоб зробити вплив ефективним, необхідно застосо­вувати владу.

Влада - можливість впливати на поведінку інших з метою під­порядкування своєї волі.

Влада може бути формальною і реальною.

Формальна влада обумовлена посадою особи, місцем в офі­ційній структурі організації. Даний вид влади вимірюється числом підлеглих та об'ємом ресурсів, якими можна розпоряджатися.

Реальна влада обумовлена впливом, авторитетом, місцем у фо­рмальній структурі відносин. Реальна влада вимірюється числом осіб, добровільно готових підкорятися даній особі.

Необхідність влади в управлінні обумовлена:

1. Залежністю від людей, як з боку підлеглих, так і з боку ви­щого керівництва і колег.

2. Залежність від зовнішнього середовища: постачальників, замовників, конкурентів, профспілок.

3. Сильна залежність керівника від людей, які йому формально не підкоряються.

4. Влада і вплив є єдиним засобом ефективного управління.

Керівник має владу над підлеглими і навпаки, оскільки він за­лежить від підлеглих з таких питань, як: інформація, неформальні ко­нтакти (чутки), тому необхідно підтримувати розумний баланс.

Влада керівника над підлеглими

Залежність ппідлеглого від керівника

Влада підлеглих над керівником

Залежність керівника від підлеглих

Фахівці в області влади і лідерства Френч і Рейвен розробили класифікацію форм влади. Згідно їх класифікації виділяють наступні груп влади:

1)влада, заснована на примусі;

2)влада, заснована на винагороді;

3)експертна влада;

4) еталонна влада (влада прикладу);

5)законна влада (традиційна).

Влада, заснована на примусі - це вплив через страх. Дана влада може бути реалізована як страх:

- фізичного насильства;

- перед різними санкціями (штраф, позбавлення премій для підлеглих; для керівників позбавлення авторитету, статусу, тобто

моральні санкції).

Влада, заснована на примусі, найчастіше застосовується як в державних, так і недержавних організаціях (тому її називають адміні­стративною). На практиці, особливо в сучасних умовах, така влада виявляється малоефективною.

Причини, через які влада заснована на примусі є неефективною

наступні:

- по-перше, страх примушує підкорятися тільки у межах «зони контролю», де людину можна зловити на «нестатутній поведінці»;

- по-друге, страх не створює у людей зацікавленості в результа­тах роботи, не створює дійсних стимулів до праці.

При владі заснованій на винагороді виконавець вірить, що той, хто впливає, має нагоду задовольнити певні потреби.

При застосуванні експертної влади виконавець вірить, що той хто впливає має спеціальні знання, які дозволяють задовольнити по­требу.

Еталонна влада (влада прикладу). При даному виді владі хара­ктеристики або властивості керівника настільки привабливі для вико­навця, що він хоче бути таким же, як той, хто впливає. Еталонна вла­да пов'язана з впливом за допомогою харизми.

Харизма - це влада, заснована не на логіці, не на давній тради­ції, а на силі особистих якостей або здатності лідера.

Основними характеристиками харизматичних осіб є:

• Обмін енергією (створюється враження, що ці люди одержу­ють енергію і заражають нею оточуючих їх людей).

• Значна зовнішність (харизматичний лідер не обов'язково є красивим. Але є привабливим і добре тримається в присутності вели­кої кількості людей).

• Незалежність характеру (у своєму прагненні до благопо­луччя і пошани ці люди не покладаються на інших).

» Хороші риторичні здібності. У харизматичних людей є уміння добре говорити і здібність до міжособистого спілкування.

• Сприйняття захоплення своєю особою. Харизматичні люді відчувають себе комфортно, коли інші виказують їм своє захоплення, при цьому не виявляючи зневаги.

• Гідна і упевнена манера триматися. Таки люди виглядають людьми, які володіють собою і ситуацією.

Останній різновид влади - законна влада. При застосуванні та­кої влади виконавець вірить: той хто впливає має право віддавати розпорядження, і що його обов'язок підкорятися їм. Він виконує роз­порядження того хто впливає, тому що традиція учить, що підпоряд­кування приведе до задоволення потреб виконавця. Тому законну владу називають традиційною владою.

Стиль управління -- звична манера поведінки керівника сто­совно підлеглих з метою здійснення на них впливу і спонукання до досягнення цілей організації.

Стиль управління - сукупність конкретних способів, методів і форм практичної діяльності менеджера.

Стиль - це система постійно вживаних методів управління. Кожному з методів управління адекватний цілком визначений стиль управління. Це значить, що кожен метод для своєї реалізації має потребу в особистостях, що володіють визначеними якостями.

Метод - більш рухливий, чим стиль, що у визначеній мері від­стає від розвитку й удосконалювання методів управління й у зв'язку з цим може вступити з ним у протиріччя. Тобто стиль управління як ві­дображення застарілих методів управління може привносити в них нові, більш прогресивні елементи.

Єдність методів і стилю полягає в тім, що стиль служить фо­рмою реалізації методу. Менеджер із властивим йому стилем управ­ління у своїй діяльності може використовувати різні методи управ­ління (економічні, адміністративні, соціально-психологічні).

Стиль управління -- явище суто індивідуальне, оскільки, дії певної людини повторити практично неможливо. Як немає двох од­накових відбитків пальців, так і немає двох однакових керівників з однаковим стилем управління.

Стилі управління можуть бути „одномірні" і „багатомірні". До «одномірних», тобто обумовленим одним фактором стилям, відносяться:

- авторитарний;

- демократичний;

- ліберальний.

Авторитарний стиль відображається в теорії «X» Дугласа Мак-Грегора. Сутність:

1) Люди споконвічне не люблять трудитися і при будь-якій

можливості уникають роботи.

2) У людей немає честолюбства, вони прагнуть позбутися від­повідальності., більш комфортно відчувають себе коли ними керують.

3) Більше всього люди хочуть занедбаності.

4) Щоб змусити людей трудитися, необхідно використовувати примус, контроль і погрозу покарання.

Таким чином, слід застосовувати централізацію повноважень, відсутність волі в прийнятті рішень, тиск на підлеглих, погрози з пе­ріодичним заохоченням. Необхідно віддавати розпорядження підлег­лим у наказовому порядку без усяких пояснень. При цьому оптима­льним є концентрація влади в руках одного керівника. Характер від­носин офіційний, дотримання дистанції. Тобто зміст діяльності авто­ритарного керівника - це накази і команди.

Недоліками даного стилю управління є догматизм і стереотип­ність мислення, що створює неприємні відносини, тому що підлеглі всіляко уникають тісного контакту з таким керівником.

Необхідно розрізняти два різновиди авторитарного стилю:

1. «Експлуататорський», при якому керівник не довіряє підле­глим, не цікавиться їх думкою, бере на себе відповідальність за всю діяльність, дає виконавцям лише вказівки. Основні форми стимулю­вання: покарання, погрози. Результат такого стилю -- несприятливий морально-психологічний клімат.

2. «Доброзичливий» - поблажливе відношення до підлеглих, іноді прояв інтересу до думки підлеглих, надання відносної самостій­ності підлеглим. Мотивування страхом мінімальне.

Демократичний стиль (теорія «У» Дугласа МакГрегора) ха­рактеризується наступним:

1) праця - природний процес;

2) якщо люди залучені до організаційних цілей, вони будуть випробувати самоврядування і самоконтроль;

3) залучення до мети є функцією винагороди;

4) здатність до творчого рішення проблеми зустрічається час­то, а інтелектуальний потенціал людини використовується лише час­тково.

Таким чином, в основі мотивації лежать не тільки фізіологічні, але і соціальні потреби самовираження. Керівник прагне створити си­туацію, у якій люди можуть виявити себе, а сама робота є винагоро­дою. Сутність: характеризується високим ступенем децентралізації повноважень, активною участю співробітників у прийнятті рішень,

створення умов, при яких досягнення успіху служить винагородою. Існують два різновиди демократичного стилю:

- Консультативний -- керівник довіряє підлеглим, консульту­ється з ними, прагне використовувати все краще, що вони пропону­ють,

- Партисипативний керівник цілком довіряє підлеглим у всіх питаннях, залучає їх до постановки цілей і контролює їх вико­нання.

Звичайно демократичний стиль управління застосовується в тому випадку, коли виконавці добре, іноді краще керівника розбира­ються в роботі і можуть внести в неї багато новизни і творчості.

Ліберальний стиль має місце у випадку, коли керівник ставить перед підлеглими задачі, створює необхідні організаційні умови, ви­значає правила, задає границі, а сам відходить на другий план. За со­бою залишає функції консультування, арбітра, експерта, що оцінює одержання результату. Головне приданому стилі - внутрішнє задово­лення, яке одержує підлеглий від можливості реалізовувати творчі можливості.

Ліберальний стиль може бути попустительним або бюрокра­тичним.

У чистому вигляді всі ці стилі зустрічаються рідко, тому зараз використовують «багатомірні» стилі, що представляють собою ком­плекс підходів, кожний з який незалежний від інших, тому може реа­лізовуватися поряд з ним.

Концепція підходу до ефективності керівництва по двох крите­ріях, розроблена в університеті штату Огайо, була модифікована і по­пуляризована Блейком і Мутоном, які побудували грати (схему), що включали 5 основних стилів керівництва. Як показано на рисунку 7.4, вертикаль цієї схеми ранжує «турботу про людину» за шкалою від 1 до 9. Горизонталь ранжує «турботу про виробництво» також за шка­лою від 1 до 9.

Стиль керівництва визначається обома цими критеріями. Блейк і Мутон описують середні і чотири крайніх позицій ґрат, як:

1.1 - Страх перед бідністю. З боку керівника потрібне лише мінімальне зусилля, щоб добитися такої якості роботи, яка дозволить уникнути звільнення.

1.9 - будинок відпочинку. Керівник зосереджується на добрих, теплих людських взаємостосунках, але мало піклується про ефектив­ність виконана завдань.

9.1 - Авторитет - - підпорядкування. Керівник дуже піклуєть­ся про ефективність роботи, що виконується але звертає мало уваги на моральний настрій підлеглих.

5.5 - Організація. Керівник досягає прийнятної якості виконан­ня завдань, знаходячи баланс ефективності і доброго морального на­строю.

9.9 - Команда. Завдяки посиленій увазі до підлеглих та ефекти­вності, керівник добивається того, що підлеглі свідомо залучаються до цілей організації. Це забезпечує і високий моральний настрій, і ви­соку ефективність.

Блейк і Мутон виходили з того, що найефективнішим стилем керівництва оптимальним стилем - - була поведінка керівника у по­зиції 9.9. На їх думку, такий керівник поєднує в собі високий ступінь уваги до своїх підлеглих і така ж увага до продуктивності. Вони та­кож зрозуміли, що є безліч видів діяльності, де важко чітко і однозна­чно виявити стиль керівництва, але вважали, що професійна підготовка і свідоме відношення до цілей дозволяє всім керівникам наближа­тися до стилю 9.9, тим самим підвищуючи ефективність своєї роботи.

Резюме

Трудовий колектив - це соціальна спільність людей, які об'­єднані загальною трудовою діяльністю у межах певної організації для досягнення загальної мети і зв'язані між собою відносинами співпраці.

Колектив - - вища форма соціальної групи, в якій об'єднані два основні компоненти: матеріальний (люди) і духовний (спрямованість людей, їх думки, переживання та інше).

У колективі виділяються три сфери відносин: професійну (тру­дову), суспільно-політичну і життєдіяльність.

Ознаками трудового колективу є: єдність, співробітництво, ке­рівництво, демократизм, дисципліна.

Трудовий колектив виконує наступні функції: управлінсько-політичну; суспільно-продуктивну і задоволення потреб.

Виділяють наступні стадії розвитку колективу: формування, диференціація, інтеграція.

Конфлікт в менеджменті - це відкрите зіткнення сторін, думок, сил, пов'язане з відмінністю уявлень про цілі, шляхи і методи їх дося­гнення, про характер задач і способи їх рішення та інше.

Конфлікт виконує ряд функцій: групо утворення; встановлення і підтримка стабільної структури усередині групових і міжгрупових відносин, інтеграції, централізації і адаптації, як індивідів, так і груп до умов, що динамічно змінюються; отримання додаткової інформа­ції; створення і підтримка балансу сил, розробка і вдосконалення фо­рми і методів соціального контролю; нормотворчість; створення но­вих соціальних інститутів.

За потребами розрізняють: ресурсний, статусно-рольовий та ідейний конфлікти.

За інтенсивністю конфлікти можуть бути: низького, середньо­го, високого рівнів.

За ступенем розробленості нормативних способів вирішення розрізняють: конфлікт, для вирішення якого не розроблено ніяких нормативних механізмів; конфлікт, нормативне врегулювання якого здійснюється частково; повністю інстітуціоналізований конфлікт.

За сферою життєдіяльності людини конфлікти можуть бути: економічними, сімейно-побутовими, соціальними, ідеологічними.

За складом і кількістю сторін або учасників виділяють: внутрі­шньо-особовий, міжособовий, особово-груповий і міжгруповий кон­флікти.

За часом протікання конфлікти можуть бути: швидкоплинними і тривалими.

За тенденцією до перетворень конфлікти є: конструктивними і деструктивними.

За формами і ступенями зіткнення розрізняють: відкритий, прихований і стихійний конфлікти.

За комунікативною спрямованістю конфлікти є: горизонталь­ними, вертикальними, змішаними.

За масштабами розрізняють: локальний (парціальний) і загаль­ний (глобальний) конфлікти.

За способами врегулювання виділяють: антагоністичний (чис­тий) і компромісний (змішаний) конфлікти.

Опоненти конфлікту можуть мати ранг від 0 до 3, так, 0-ий ранг - індивід сам з собою; 1-ий ранг - індивіди; 2 ранг - група; 3 ранг -організація.

Конфлікт проходить декілька фаз: конфліктна ситуація; інци­дент; криза і розрив відносин між опонентами; завершення конфлік­ту.

Стрес - - це сильний прояв емоцій, які викликають комплексну фізіологічну реакцію, це стан душевного і поведінкового розладу, по­в'язаного з нездатністю особи оптимально діяти у відповідних ситуа­ціях.

Фізіологічними ознаками стресів є: язви, мігрень, гіпертонія, біль у спині, артрит, астма і болі у серці.

До психологічних ознак стресів відносять: дратівливість, втрату апетиту, депресію, знижений інтерес до міжособових і сексуальних відносин.

Виділяються дві групи причин стресу: організаційні та особові чинники.

Серед організаційних чинників виділяють: перевантаження або недовантаження працівників; конфлікт ролей; невизначеність ролей; нецікава робота; погані умови роботи

Серед особових чинників виділяються: позитивні і негативні особові причини стресів.

Динаміка стресу проходить три основні стадії: наростання на­пруженості, ріст внутрішнього стресу і зниження внутрішньої напру­женості.

Розрізняють наступні методи нейтралізації стресів: планування, фізичні вправи, дієта, психотерапія, медитація і розслаблення.

Лідер - це людина, яка веде за собою, висувається, стихійно оточуючими в наслідок їх визнання таким.

Лідер виконує функції: виступає універсальним експертом; є джерелом ідей; емоційного центру; інтелектуального центру; консу­льтування.

Керівник - це людина, що призначається офіційно, здатна орга­нізовувати, координувати і контролювати.

Функціями керівника є: ініціаторство активних дій; інтегруван­ня ідей; контролювання діяльності; посередництво в конфліктах.

Лідерство - це здатність впливати на індивідуумів і групи лю­дей, щоб спонукати їх працювати для досягнення цілей.

В сучасному менеджменті розрізняють наступні концепції лі­дерства: теорія «великих людей»; поведінковий і ситуативний підхо­ди.

Вплив -- це така поведінка однієї людини, яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття іншої людини.

Влада - можливість впливати на поведінку інших з метою під­порядкування своєї волі.

Влада може бути формальною і реальною. Формальна влада обумовлена посадою особи, місцем в офіційній структурі організації. Реальна влада обумовлена впливом, авторитетом, місцем у формаль­ній структурі відносин.

Згідно класифікації Френча і Рейвена виділяють: владу, засно­вана на примусі; владу, засновану на винагороді; експертну владу; еталонну владу; законну владу.

Харизма - це влада, заснована не на логіці, не на давній тради­ції, а на силі особистих якостей або здатності лідера.

Основними характеристиками харизматичних осіб є: обмін енергією; значна зовнішність; незалежність характеру; хороші рито­ричні здібності; сприйняття захоплення своєю особою; гідна і упев­нена манера триматися.

Стиль управління - звична манера поведінки керівника стосов­но підлеглих з метою здійснення на них впливу і спонукання до дося­гнення цілей організації.

Стиль управління -- сукупність конкретних способів, методів і форм практичної діяльності менеджера.

Стиль - це система постійно вживаних методів управління.

Метод - більш рухливий, чим стиль, що у визначеній мері від­стає від розвитку й удосконалювання методів управління й у зв'язку з цим може вступити з ним у протиріччя.

Стиль управління - явище суто індивідуальне, оскільки, дії пе­вної людини повторити практично неможливо.

До «одномірних», тобто обумовленим одним фактором стилям, відносяться: авторитарний; демократичний; ліберальний.

Контрольні питання:

1. Визначте сутність понять „колектив", „трудовий колектив".

2. Яким ознаки повинна відповідати соціальна група, щоб назива­тись трудовим колективом?

3. Які виділяються сфери відносин у колективі?

4. Назвіть функції трудового колективу.

5. Які види трудових колективів Вам відомі?

6. Назвіть стадії розвитку колективу та визначте рівень їх конфлікт­ності.

7. Поняття конфлікту та конфлікту в менеджменті.

8. Розкрийте динаміку конфлікту.

9. Які функції виконує конфлікт? Які з них позитивні, а які негатив­ні?

10. За якими критеріями здійснюється класифікація конфліктів?

11. Охарактеризуйте і наведіть приклади ресурсного, статусно-ролевого і ідейного конфліктів.

12. Надайте характеристику різних конфліктів за інтенсивністю.

13. Проведіть порівняльну характеристику між конфліктами, для ви­рішення яких не розроблено ніяких нормативних механізмів та повні­стю інституалізованими конфліктами.

14. Розкрийте сутність економічних, сімейно-побутових, соціальних та ідеологічних конфліктів. Наведіть приклади.

15. Опішить особливості внутрішньо-особових, міжособистісних, особово-групових і міжгрупових конфліктів. Наведіть приклади зі свого життя.

16. У чому полягає різниця між швидкоплинними і тривалими конфліктами. Який конфлікт більш небезпечний?

17. Охарактеризуйте конструктивні і деструктивні конфлікти.

18. Сутність організаційних, особово-емоційних та соціально-трудових конфліктів.

19. Визначте особливості конфліктів, які виділяють за ступенем об­ґрунтованості: справжній, зміщений, невірно співвіднесиний, випад­ковий, прихований, помилковий. Наведіть приклади.

20. Охарактеризуйте об'єктивні і суб'єктивні конфлікти. Визначте їх особливості.

21. Визначте сутність горизонтальних, вертикальних і змішаних конфліктів. Запропонуйте шляхи виходу з них.

22. Надайте характеристику загальних і локальних конфліктів.

23. Антагоністичні і компромісні конфлікти. Які конфлікти більш „бажані" для керівника.

24. Хто може бути опонентами в конфлікті?

25. Як визначаються ранги опонентів у конфлікті? Приклади, яких рангів Ви можете навести?

26. Які фази проходить конфлікт? Охарактеризуйте їх.

27. Назвіть результати, які можуть бути після завершення конфлікту.

28. У чому полягає сутність стресу?

29. Дайте характеристику фізіологічним ознакам стресу.

30. Висвітлить психологічні ознаки стресів.

31. Опишіть організаційні чинники стресів.

32. Зробіть порівняння позитивних і негативних причин стресів.

33. Охарактеризуйте особливості поведінки трудоголиків і визначте ознаки трудоголізму.

34. Визначте методи управління собою у стресових ситуаціях.

35. Дайте характеристику основним стадіям динаміки стресів.

36. Які підходи керівника щодо подолання стресу підлеглого Ви зна­єте?

37. Охарактеризуйте методи нейтралізації стресів.

38. Поняття лідера.

39. Які функції повинен виконувати сучасний лідер?

40. Поняття керівник та відмінності цього терміну від поняття „керівник".

41. Вкажіть функції керівника.

42. Опишіть та охарактеризуйте відомі Вам концепції лідерства.

43. Визначте поняття „вплив".

44. Вкажіть засоби, за допомогою яких суб'єкт управління може

здійснювати вплив на об'єкт управління.

45. Якими умовами визначається ефективність використання впливу

в управлінні?

46. Поняття влади та її роль в управлінні.,

47. У чому полягає формальна влада.

48. Хто є носієм реальної влади?

49. Підставте терміни „вплив" та „влада".

50. Чим обумовлена необхідність використання влади в управлінні?

51. Представте графічне зображення балансу влади.

52. Надайте класифікацію влади за науковими розробками Френча і Рейвена.

53. Охарактеризуйте владу, яка заснована на примусі. На основі якої властивості людини реалізується даний вид влади? Який деструктив можливий при постійному застосуванні влади, заснованої на приму­сі?

54. Визначте особливості влади, заснованої на винагороді.

55. Розкрийте сутність еталонної влади. На чому ґрунтується еталон­на влада?

56. Поняття харизми.

57. Дайте характеристику харизматичних осіб.

58. У чому сутність законної влади?

59. Поняття стилю управління.

60. Вкажіть відмінності стилю управління від його методів. В чому єдність цих понять?

61. Поняття „одномірних" стилів правління.

62. Розкрийте сутність авторитарного стилю управління. Постула­ти якої теорії Дугласа Мак-Грегора реалізуються при авторитарному стилі.

63. Які різновиди авторитарного стилю Ви знаєте? Охарактеризуйте їх („експлуататорській" і „доброзичливий").

64. Надайте характеристику демократичного стилю управління. Яка теорія Дугласа Мак-Грегора розкриває сутність демократичного стилю?

65. Опішить особливості консультативного демократичного стилю.

66. Охарактеризуйте другий різновид демократичного стилю - пар-тисипативний стиль управління.

67. Розкрийте сутність ліберального стилю управління, які його різ­новиди? Охарактеризуйте їх.

68. Порівняйте „одномірні" та „багатомірні" стилі управління. Охарактеризуйте „багатомірні" стилі управління.

69. Вкажіть відомі Вам багатомірні стилі управління.

70. Розкрийте сутність теорії Блейка-Мутона. Графічно зобразити управлінські грати. Охарактеризуйте п'ять крайніх стилів управ­ління.

71. Які критерії вибору стилю управління запропонували більшість вчених, які займалися розробкою даної проблеми.