Поняття та види технопарків і технополісів

Більшість підприємств не здійснюють інноваційну діяльність самостійно, а залучають до різних стадій інноваційного процесу різні наукові і технічні підприємства, отже інноваційний процес охоплює багатьох учасників і багато зацікавлених організацій. Всі учасники мають свої цілі і засновують свої оргструктури для їхнього досягнення. Активно поширюються різні форми спільного проведення науково-дослідних робіт, спрямованих переважно на забезпечення великих технологічних проривів. Вирішення таких задач вимагає організації складних програм НДДКР і значних фінансових, матеріально-технічних і людських ресурсів. Здійснюються програмно-цільова форма організації науково-технічної діяльності в автономних колективах і проектне управління процесом НДДКР, а не адміністративно-господарська форма в рамках лінійно-функціональних корпораційних систем. Виникають міжкорпораційні програмно-цільові кооперативні науково-технічні організації.

Виділяють багато різних внутріфірмових організаційних форм -від виділення учасників інноваційної діяльності усередині фірми до створення спеціальних інноваційних підрозділів. Далі - фірмовий і міжфірмовий, ринковий і галузевий рівні, на яких виникають різні організаційні форми.

Технопарк (науково-технічний парк) - компактно розташований науково-технічний комплекс, до складу якого входять наукові установи, вищі навчальні заклади, комерційні фірми, консалтингові, інформаційні та інші сервісні служби і який функціонує на засадах комерціалізації науково-технічної діяльності.

Виділяють три основних шляхи створення технопарків:

1. Створення малих підприємств у межах університету його співробітниками, що прагнуть комерціалізувати результати власних наукових розробок. До них можуть приєднуватись інші невеликі підприємства.

2. Створення власних спеціалізованих дрібних підприємств науково-технічним персоналом великих промислових об'єднань, який вже не належить до підприємства, а займається власним бізнесом.

3. Створення парку завдяки реорганізації підприємств заради отримання пільгових умов здійснення діяльності, які забезпечуються чинним законодавством для технопарків.

Науковий парк є новою формою співробітництва промислових фірм з університетами. Промислові підприємства створюють біля університетів свої науково-дослідні організації і підприємства, що залучають для роботи над замовленнями фірм персонал університетів, а науковці мають можливість практично застосовувати результати своїх досліджень,

Технологічний парк є однією з форм функціонування розроблювачів нових технологій з ризикофірмами. У якості дрібних і середніх підприємців часто виступають співробітники університетських і науково-дослідних центрів, що прагнуть комерціалізувати результати власних наукових розробок, створення власних спеціалізованих дрібних фірм науково-технічним персоналом великих промислових об'єднань, що залишає свою фірму, щоб відкрити власну справу. Великі фірми сприяють розвитку цього процесу, оскільки вони одержують можливість згодом підключатися до виробництва новітньої продукції, якщо вона виявиться перспективною. Дрібні і середні фірми в технологічних парках виникають у результаті перетворення вже діючих підприємств, які бажають скористатися пільговими умовами відповідно до державного законодавства.

Отже можуть виникати територіальне замкнуті центри, де молоді підприємства ведуть НДДКР, у результаті яких створюються і доводяться до стадій практичного використання нові товари чи технології. Інноваційний процес в таких умовах значно полегшений. Фірмам надаються на пільгових умовах необхідні ресурси для ведення НДДКР, вони можуть одержати необхідну консультацію в області виробництва, маркетингу, фінансів та патентну інформацію, їм надаються більш вигідні умови кредитування, а також полегшуються контакти з великими виробничими фірмами в регіоні і потенційними замовниками.

Технополіс це новітня дієва форма інтеграції науки з виробництвом, яка передбачає об'єднання наукових, науково-технічних, інноваційних, технологічних парків і інноваційних підприємств на певній території для стимулювання економічного розвитку регіону. Кожен технополіс може складатися з трьох основних компонентів: великих промислових підприємств різних галузей; групи державних або приватних університетів, НДІ, лабораторій; житлової зони із сучасними будинками, розвиненою мережею шляхів, шкіл, спортивних, торгових, культурних центрів;

технополіс повинний бути розташований поряд з великим розвиненим містом, а також з великим аеропортом чи залізничним

вузлом.

функціонування технополісів і технопарків сприятиме розвитку

інноваційної діяльності в певному регіоні, що зробить значний позитивний внесок в його соціально-економічний розвиток.

Резюме

Інноваційний менеджмент являє собою сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, організаційними структурами і їх персоналом, що зайняті в цій діяльності; як підсистема менеджменту, метою якої є управління інноваційною діяльністю і відносинами, що виникають в процесі руху

інновації,

Інноваційною діяльністю виступає діяльність в межах розробки та реалізації інноваційної політики, а також маркетингові дослідження ринків збуту, і пошук нових споживачів; інформаційне забезпечення щодо можливого конкурентного середовища і споживчих властивостей товарів конкуруючих фірм, пошук новаторських ідей і рішень партнерів з впровадження інноваційного проекту.

Виділяють три моделі управління інноваційною діяльністю: раціоналістичну, поводження та системну.

Інновація розглядається як процес введення нових виробів, елементів, підходів, принципів, замість діючих; це результат творчого процесу у вигляді створених (або впроваджених) нових споживчих вартостей, застосування яких потребує, щоб особи (або організації), що їх використовують, змінили звичні стереотипи діяльності, свої навички.

Інноваційна політика передбачає визначення інноваційних цілей та напрямків інноваційного розвитку підприємства; розробку інноваційної програми підприємства, що містить у собі певний набір інноваційних проектів; планування науково-технічних, управлінських, фінансових, економічних, збутових та інших заходів щодо реалізації інноваційних проектів.

Інноваційний проект може розглядатись як: форма цільового управління інноваційною діяльністю; процес здійснення інновацій; комплект документів.

Принципами інноваційної діяльності являються: принципи генерування інноваційної політики, принцип врахування змін, принцип стратегічної спрямованості; принцип орієнтації на потреби ринку; принцип цілеспрямованості; принцип комплексності; принцип системності; принцип планомірності; принцип інформаційної забезпеченості та інші.

Розрізняють наступні підходи до визначення інновацій: функціональний (процесний), атрибутивний, предметний, об'єктивний, процесно-фінансовий, підхід, що розглядає інновацію як можливість отримання переваг.

Інноваційний процес являє собою процес перетворення наукового знання в інновацію, тобто послідовний ланцюг подій створення, впровадження і поширення інновацій.

Виділяють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений.

Ефективність інноваційної діяльності залежить від багатьох факторів основними з яких є: забезпечення стійкої конкурентної позиції підприємства за рахунок формування на основі інноваційної політики напрямків діяльності підприємства, що мають за мету задоволення потреб споживачів;планування і організація реалізації інноваційних програм підприємства, що покликані забезпечити досягнення інноваційних цілей підприємства; розробка програми щодо вдосконалення існуючої технології та організації діяльності підприємства в цілому; розробка інноваційної кадрової політики, що має за мету підвищення ролі людського фактору в процесі інноваційної діяльності.

Оцінку ефективності інноваційної діяльності підприємства проводять за наступними напрямками: визначення економічної, фінансової, ресурсної ефективності та науково-технічного, соціального, екологічного ефекту.

Функціонування технополісів і технопарків сприятиме розвитку інноваційної діяльності не лише на певному підприємстві, а в певному регіоні, що сприяє його соціально-економічному розвитку.

Контрольні питання:

1. Розкрийте сутність інноваційного менеджменту.

2. Розкрийте зміст інноваційної діяльності.

3. Які виділяють підходи щодо управління інноваційною діяльністю?

4. Назвіть та охарактеризуйте основні моделі управління інноваційною діяльністю.

5. Розкрийте зміст понять новація, інновація, нововведення. Чим вони відрізняються?

6. Охарактеризуйте поняття інноваційної продукції, інноваційного товару, інноваційного продукту.

7. Дайте характеристику понять інноваційної політики, інноваційного потенціалу, інноваційного клімату.

8. Дайте характеристику основних підходів до визначення сутності поняття „інноваційного проекту".

9. Дайте характеристику поняттю інноваційної активності.

10. Назвіть і охарактеризуйте основні принципи інноваційної діяльності.

11. Розкрийте сутність поняття „інновація".

12. Назвіть і охарактеризуйте основні підходи до визначення інновацій.

13. Назвіть основні види і класифікаційні ознаки інновацій.

14. Охарактеризуйте сутність і основні форми інноваційного процесу.

15. Назвіть основні етапи інноваційного процесу.

16. Назвіть і охарактеризуйте основні стадії життєвого циклу попиту.

17. Дайте характеристику основних різновидів технології.

18. Назвіть основні складові, на які інноваційна діяльність поділяється як процес.

19. Визначте особливості концепції нового продукту.

20. Дайте визначення І охарактеризуйте поняття „маркетингу інновацій".

21. Від чого залежить ефективність інноваційної діяльності?

22. Яким чином здійснюється оцінка ефективності інноваційної діяльності?

23. Які види робіт сприяють ризикозахищеності інноваційної діяльності?

24. Розкрийте сутність поняття „технопарк" і охарактеризуйте основні шляхи його створення.

25. Розкрийте сутність поняття „технополіс".

26. Яка різниця між поняттями „технопарк і технополіс"?