Інноваційний менеджмент: сутність та основні поняття

В умовах ринкової економіки кожне підприємство прагне набути певних конкурентних переваг, що забезпечать стабільність його діяльності і розвитку. У зв'язку з цим особливого значення набуває інноваційний менеджмент, що покликаний забезпечити виявлення і використання існуючих і перспективних можливостей підприємства, баланс між зовнішніми і внутрішніми резервами розвитку, ресурсами підприємства задля досягнення конкурентоспроможності підприємства та максимізації його доходів.

В сучасній науковій літературі існують різні підходи щодо визначення сутності інноваційного менеджменту, а також таких основних його категорій як: новація, інновації, інноваційна діяльність, інноваційний процес, інноваційний потенціал, інноваційний клімат, інноваційний продукт, інноваційна активність підприємства, інноваційна політика тощо.

Інноваційний менеджмент більшістю науковців визначається як сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, організаційними структурами І їх персоналом, що зайняті в цій діяльності; як підсистема менеджменту, метою якої є управління інноваційною діяльністю і відносинами, що виникають в процесі руху інновації.

Інноваційна діяльність часто ототожнюється з поняттям інноваційного процесу, однак вона не обмежується лише інноваційним процесом, це поняття більш широке.

В вузькому значенні інноваційна діяльність є вид діяльності, що пов'язаний з розробкою і реалізацією інноваційної політики фірми, інноваційної програми та інноваційних процесів.

В широкому значенні інноваційна діяльність процес, що спрямований на забезпечення конкурентних переваг і підвищення ефективності управління підприємством за рахунок розробки та реалізації інноваційних продуктів, який передбачає реалізацію всього циклу робіт від дослідження інноваційного клімату, інноваційного потенціалу, розробки пакету інноваційних проектів підприємства до безпосередньої реалізації цих проектів.

Отже, до інноваційної діяльності відноситься вся діяльність в межах розробки та реалізації інноваційної політики, а також маркетингові дослідження ринків збуту, і пошук нових споживачів; інформаційне забезпечення щодо можливого конкурентного середовища і споживчих властивостей товарів конкуруючих фірм, пошук новаторських ідей і рішень партнерів з впровадження інноваційного проекту.

Виділяють наступні підходи щодо управління інноваційною діяльністю: системний; підхід, на основі бенчмаркінгу; функціональний; маркетинговий; нормативний; комплексний; інтеграційний; динамічний; процесний; оптимізаційний; директивний; поведінський; ситуаційний; логічний; глобальний; віртуальний; стандартизаційний; ексклюзивний; структурний; діловий.

Також в теорії виділяють три моделі управління інноваційною діяльністю: раціоналістичну, поводження та системну.

Раціоналістична модель управління інноваційною діяльністю недостатньо враховує соціально-психологічні аспекти управління інноваційною діяльністю, оскільки передбачає наявність чітких процедур щодо реалізації основних етапів процесу управління інноваційною діяльністю, жорсткого контролю виконання цих процедур, дотримання стандартів та нормативів.

Модель поводження враховує соціально-психологічні аспекти управління інноваційною діяльністю і характеризується послабленням контролю за дотриманням процедур щодо управління інноваційною діяльністю, однак не достатньо конкретизує основні процедури щодо реалізації процесу управління інноваційною діяльністю.

Недоліки цих двох моделей компенсує модель системного управління інноваційною діяльністю, яка передбачає розгляд підприємства як „техносоціальної системи", отже сполучає в собі перші дві моделі.

Суб'єктами інноваційної діяльності є фізичні і юридичні особи, які здійснюють інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Новацією може бути новий порядок, новий метод, винахід. З моменту прийняття до розповсюдження новація набуває нової якості і стає інновацією (нововведенням).

Поняття інновація є більш широке ніж новація, тому що інновація може використовувати продукт, що носить характер не лише новації але й вдосконалення, в той же час новація використовує продукти (технології, методи тощо), що носять характер лише чогось нового, але не вдосконалення. Тобто вдосконалений продукт (технологія, метод тощо) не може бути новацією, оскільки він вже використовувався на практиці. Таким чином поняття інновації, є більш широке ніж новація.

Нововведення - це результат творчого процесу у вигляді нової продукції, техніки, технології, методу тощо. Інновація - це процес введення нових виробів, елементів, підходів, принципів, замість діючих; це результат творчого процесу у вигляді створених (або впроваджених) нових споживчих вартостей, застосування яких потребує, щоб особи (або організації), що їх використовують, змінили звичні стереотипи діяльності, свої навички. Отже, інновація це і є нововведення, тобто ці два поняття є тотожними.

Інноваційний продукт результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської роботи, що відповідає вимогам, встановленим діючим законодавством.

Інноваційна продукція - - нові конкурентоспроможні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим діючим законодавством.

Інноваційний товар - продукт науково-технічної та інноваційної діяльності, що пропонує новий засіб, чи спосіб (технологію) виробництва товарів чи послуг і відкриває для споживача нові сфери задоволення своїх потреб.

Інноваційна політика є складовою політики діяльності підприємства, яка спрямована на розробку та реалізацію інновацій, та передбачає визначення інноваційних цілей та напрямків інноваційного розвитку підприємства; розробку інноваційної програми підприємства, що містить у собі певний набір інноваційних проектів; планування науково-технічних, управлінських, фінансових, економічних, збутових та інших заходів щодо реалізації інноваційних проектів.

Інноваційний клімат - це стан факторів зовнішнього середовища підприємства, що сприяють або протидіють досягненню інноваційних цілей.

Інноваційний потенціал - - це сукупність інноваційних ресурсів підприємства.

Існує декілька підходів до визначення сутності поняття „інноваційного проекту". Інноваційний проект може розглядатись як: форма цільового управління інноваційною діяльністю; процес здійснення інновацій; комплект документів.

В якості форми цільового управління інноваційною діяльністю інноваційний проект розглядають як складну систему взаємообумовлених і взаємопов'язаних за ресурсами, строками, і виконавцями заходів, що спрямовані на досягнення конкретних цілей (задач), зосереджені на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки.

В якості процесу здійснення інновацій інноваційний проект розглядають як сукупність наукових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових і комерційних заходів, що виконуються в певній послідовності і призводять до інновацій.

Останній підхід до визначення сутності інноваційного проекту розглядає його як комплект документів що визначають систему науково обґрунтованих цілей і заходів щодо рішення проблеми, організацію інноваційних процесів в просторі і в часі.

Підприємствами, в більшості випадків здійснюється реалізація декількох інноваційних проектів, що в сукупності утворюють інноваційну програму підприємства, що передбачає функціональний взаємозв'язок проектів, а також взаємозв'язок по ресурсах, виконавцях та термінах.

Серед основних понять інноваційного менеджменту можна виділити також таку окрему категорію як „інноваційна активність". Інноваційна активність -- це категорія, що характеризує інноваційну діяльність підприємств за допомогою таких ознак як: стратегічна орієнтація, раціональність і динамічність.