Характеристика інноваційного процесу

Інноваційний процес являє собою підготовку- і здійснення інноваційних змін і складається з взаємопов'язаних фаз, що утворюють єдине, комплексне ціле. Це процес перетворення наукового знання в інновацію, тобто послідовний ланцюг подій створення, впровадження і поширення інновацій.

С. Д. Ільєнкова виділяє три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньобрганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений. Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання нововведення всередині однієї і тієї ж самої організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як об'єкт купівлі-продажу. Така форма процесу означає відокремлення функції створювача і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес являє собою процес створення нових виробників нововведень, з метою порушення монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконаленню споживчих властивостей товару, що виробляється. В умовах товарного інноваційного процесу діють не менш ніж два суб'єкти господарювання: виробник і споживач нововведення. Якщо нововведення - технологічний процес, його виробник і споживач можуть бути сполучені в одному суб'єкті господарювання.

Поняттям, що характеризує час реалізації інноваційного процесу є поняття інноваційного циклу. Інноваційний цикл визначається як період часу реалізації всіх етапів інноваційного процесу.

Інноваційний процес в виробничому підприємстві передбачає реалізацію наступних етапів:

• фундаментальні і пошукові дослідження;

• прикладні дослідження і розробки;

• досліджуване виробництво і розробки;

• підготовка до виробництва;

• виробництво;

• збут.

Інноваційний процес починається з фундаментальних досліджень, що спрямовані на одержання нових знань і виявлення найбільш істотних закономірностей. Під час проведення фундаментальних досліджень керівництво підприємства намагається розкрити нові зв'язки між явищами, пізнати закономірності розвитку природи і суспільства відносно до їхнього конкретного використання.

На даному етапі встановлюється життєвий цикл виробу (впровадження на ринок, прискорений ріст, уповільнений ріст, зрілість, спад), який є предметом інноваційного процесу. Також визначається характер динаміки життєвого циклу попиту.

Життєвий цикл попиту передбачає виділення наступних основних стадій:

1. Зародження •- це період становлення галузі, коли декілька підприємств намагаються зайняти місце лідера на ринку, виграти в конкурентній боротьбі.

2. Прискорення росту час збору врожаю, коли попит більший за пропозицію.

3. Уповільнення росту період, під час якого пропозиція починає перевищувати попит.

4. Зрілість - період, який характеризується насиченням попиту.

5. Спад - зниження обсягів або відсутність попиту.

Також слід вивчати життєвий цикл технології, тобто її трьох різновидів: стабільної технології, продуктивної та мінливої технології.

Стабільна технологія являється незмінною на протязі всього життєвого циклу попиту.

Продуктивна технологія, також як і стабільна не змінюється на протязі тривалого часу, однак на відміну від першої використовується для виробництва нових видів продукції.

Мінлива технологія передбачає не лише зміну продукції, що виробляється на різних стадіях життєвого циклу попиту, але й технологій, що використовуються під час їх виробництва.

Необхідно аналізувати можливості сполучання вищеозначених трьох життєвих циклів для забезпечення прийняття оптимальних управлінських рішень щодо розробки і реалізації інновацій.

Наступний етап інноваційного процесу прикладні науково-дослідні роботи, їхнє виконання пов'язане з високою вірогідністю одержання негативних результатів.

Етап дослідно-конструкторських і проектно-конструкторських робіт зв'язаний з розробкою нового виду продукції. Він включає: ескізно-технічне проектування, випуск робочої конструкторської документації, виготовлення й випробування дослідницьких зразків.

Практична реалізація результатів інноваційної діяльності здійснюється на ринковому етапі, що включає: упровадження на ринок, розширення ринку, зрілість продукції і падіння.

На стадії попереднього виробництва виконуються дослідницькі експериментальні роботи. Експериментальні роботи спрямовані на виготовлення, ремонт і обслуговування спеціального устаткування, яке необхідне для проведення наукових досліджень і розробок.

Стадія виробництва включає два етапи: саме виробництво нової продукції і її реалізацію споживачам. Перший це безпосередньо суспільне виробництво матеріалізованих досягнень науково-технічних розробок у масштабах, що визначаються попитом споживачів. Другий - доведення нової продукції до споживача.

Після виробництва інновацій відбувається їхнє використання кінцевим споживачем з наданням послуг, забезпеченням безаварійної роботи, а також необхідна ліквідація застарілого і створення замість нього нового виробництва.

В торговельному підприємстві інноваційний процес повинен передбачати реалізацію наступних етапів:

• визначення потреб споживачів і працівників підприємства та розробку ідей щодо їх реалізації;

• формування портфелю можливих варіантів інновацій та оцінка їх привабливості;

• аналіз інноваційного потенціалу підприємства;

• розробка інновації;

• прогнозування потреб і результатів щодо реалізації інновації;

• планування та реалізація процесу реалізації інновації;

• пробна реалізація інновації;

• усунення недоліків та вдосконалення інновації;

• остаточна реалізація інновації.

Інноваційна діяльність як процес умовно поділяється на три складові:

• інноваційна ініціатива;

• визначення потреб ринку;

• розробка і виробництво нового продукту задля задоволення виявлених ринкових потреб.

Інноваційна ініціатива передбачає виникнення нової ідеї, її аналіз і втілення даної ідеї в життя, якщо вона представляє інтерес для підприємства і може підвищити ефективність його діяльності.

Визначення потреб ринку проводиться за допомогою маркетингових ринкових досліджень, що проводяться за наступними напрямками: вивчення споживача; дослідження мотивів його поведінки на ринку; визначення обсягу попиту; визначення потенційних покупців; аналіз власного ринку підприємства; вивчення потреб в товарі; дослідження продукту; вивчення конкурентів, визначення форм і рівня конкуренції; аналіз форм і методів збуту (реалізації) продукції; визначення найбільш ефективних способів просування товарів на ринку; аналіз цін; аналіз динаміки цін; визначення крапок насичення ринку; визначення часу виведення товару на ринок та його реалізації на ньому тощо.

Розробка і виробництво нового продукту починається з процесів планування та організації створення нового продукту.

Слід відзначити, що нова продукція може відноситись до трьох типів: продукція, яка раніш не вироблялась і не має аналогів; продукція, яка раніш вироблялась, однак її можна суттєво змінити та вдосконалити; продукція, яка має ті ж властивості, що і раніш, однак її дизайн суттєво змінений.

Більшість підприємств не може собі дозволити (через обмеженість ресурсів) випускати абсолютно новий товар, в основному випускаються товари модернізовані або удосконалені. Це надає підприємству можливість виживати в конкурентній боротьбі оскільки модернізовані та вдосконалені товари можуть набувати нових споживчих цінностей, бути більш привабливими для споживачів, розширяти можливості їх використання.

Розробка концепції нового товару базується на комплексному оцінюванні таких чинників:

• сфери можливого застосування товару, кола його потенційних споживачів та їх кількості;

• відповідності якісних параметрів товару вимогам визначеного ринкового сегменту;

• головних переваг нового товару над можливими товарами конкурентами;

• можливостей суміщення нового товару за технологією та методами реалізації з товарами, що освоєні виробництвом;

• передбачуваних змін розвитку в системі збуту нового

товару;

• імовірних строків виведення нового товару на ринок;

• можливих негативних наслідків виробництва, збуту та використання товару (екологічні, соціальні, тощо);

• змін у виробництві та збуті, які пов'язані з переходом до випуску нового товару та величини відповідних витрат;

• можливих ризиків, у тому числі імовірність конкурування нового товару з тими, що давно виготовляються фірмою (товарний канібалізм);

• прогнозування цін, доходів та прибутків.

Отже, концепція нового товару поєднує елементи універсального алгоритму оцінки ринку нового продукту і показники його конкурентоспроможності. Таке оцінювання ідеї товару допомагає зрозуміти, як він буде сприйнятий ринком і чи достатній потенціал техніко-технологічної бази підприємства для його освоєння. Товари, концепції яких визнані найперспективнішими з комерційного погляду, починають фінансувати і виготовляти.

Перед початком масштабного виробництва підприємства здійснюють так званий пробний маркетинг, який дозволяє за допомогою випуску та реалізації пробної партії вивчити реакцію споживачів на новий товар; підвищити якість продукту у відповідності з потребами споживачів; запропонувати економію ресурсів споживачів за рахунок підвищення якості продукту, якості сервісу і інших факторів; забезпечити економію ресурсів в виробництві продукту за рахунок реалізації, масштабу, науково-технічного прогресу, вдосконалення системи тощо.

Маркетинг інновацій - це процес, що містить в собі планування виробництва інновацій, дослідження ринку, налагодження комунікацій, встановлення цін, організацію просування інновацій та розгортання служб сервісу, це цільовий маркетинг, він ґрунтується на виборі певного сегменту ринку з подальшою розробкою інновацій і комплексу маркетингу стосовно даного сегмент}⁷. Маркетинг інновацій має справу лише з новими продуктами і новими технологіями.

Концепція маркетингу інновацій спрямована на задоволення потреб певної групи споживачів.

• розробки інноваційної кадрової політики, що має за мету підвищення ролі людського фактору в процесі інноваційної

діяльності.

Оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємства передбачає визначення економічної, фінансової, ресурсної ефективності та науково-технічного, соціального, екологічного

ефекту.

Економічна ефективність інноваційної діяльності

характеризується такими показниками як: прибуток від реалізації, рентабельність витрат на інноваційну діяльність, приріст обсягу збуту, скорочення строку окупності інвестицій в інноваційні програми тощо.

Науково-технічний ефект від інноваційної діяльності характеризується такими показниками як: збільшення частки нових інформаційних технологій, збільшення частки прогресивних технологічних процесів, підвищення коефіцієнту автоматизації робіт на підприємстві, підвищення організаційного рівня торгівлі і праці на підприємстві, підвищення конкурентоспроможності підприємства тощо.

Соціальний ефект від інноваційної діяльності визначається такими показниками як: приріст доходу робітників що здійснюють інноваційну діяльність, підвищення ступеню задоволення фізіологічних потреб робітників, підвищення ступеню задоволення соціальних та духовних потреб робітників, підвищення ступеню безпеки робітників, збільшення робочих місць, підвищення кваліфікації робітників, покращення умов праці та відпочинку, збільшення тривалості життя робітників.

Фінансова ефективність характеризується приростом доходу підприємства, а також сумою інноваційного маржинального доходу та коефіцієнтом інноваційного маржинального доходу підприємства.

Ресурсну ефективність від інноваційної діяльності характеризують показники ефективності використання ресурсів підприємства.

Екологічний ефект від здійснення інноваційної діяльності характеризується такими показниками як: збільшення частки екологічних товарів в асортименті підприємства, зниження викидів в атмосферу шкідливих компонентів, підвищення екологічності роботи підприємства, ергономічності роботи підприємства, збільшення частки високоекологічних товарів в асортименті підприємства, збільшення частки товарів з високою ергономічністю з асортименті підприємства, зниження штрафів за порушення екологічних норм тощо.

Для забезпечення ризикозахищеності інноваційної діяльності підприємства повинні здійснювати моніторинг і аналіз як зовнішніх так і внутрішніх факторів ризику, оцінку інноваційних ризиків, планування робіт щодо управління інноваційними ризиками, розробку заходів щодо зниження ризиків інноваційної діяльності.

Метою моніторингу і аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів ризику є забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності підприємства інформацією щодо основних факторів ризику. Ця інформація є необхідною для прийняття управлінських рішень відносно постійного відстеження тих факторів, що являють собою джерело імовірного виникнення ризику.

Від планування і здійснення робіт щодо управління інноваційними ризиками залежить ефективність системи управління інноваційними ризиками в цілому. Дані процеси передбачають: планування дослідження зовнішніх і внутрішніх факторів ризиків; аналіз параметрів об'єкту ризику; розробку пропозицій щодо покращення об'єкту ризику; економічне обґрунтування робіт щодо управління ризиками; стимулювання виконання робіт на високому рівні; формулювання принципів організації управління ризиками; розробку організаційної структури управління ризиками; вибір заходів та моделей щодо управління ризиками; забезпечення адаптивності процесів щодо управління ризиками; автоматизацію робіт щодо управління інноваційними ризиками; розробку інформаційної архітектури системи управління ризиками.

Заходи щодо зниження інноваційних ризиків повинні передбачати вибір з загальної маси і використання методів зниження інноваційних ризиків, яке може призвести до бажаного результату та для реалізації яких підприємство має необхідний потенціал. До методів управління інноваційними ризиками відносять: профілактичні методи, метод ухилення від ризику, метод розподілу ризиків (між співвиконавцями проекту), метод диверсифікації ризиків, метод локалізації джерел ризику, метод дисипації ризику, метод компенсації ризиків, метод страхування ризиків та метод хеджирування.