Соціально-психолоіїчні методи управління

Соціально-психологічні методи управління є специфічними спо­собами дії на кожного працівника як особу, на міжособові відносини і зв'язки, що виникають в трудових колективах, а також на соціальні процеси, що протікають в них.

Дія цієї групи методів відбувається в двох напрямах:

1) на соціальні, моральні інтереси окремого працівника - через трудовий колектив;

2) на інтереси колективу - шляхом дії на кожного його члена.

Використання соціально-психологічних методів управління на­правлене на формування трудового колективу, його об'єднання і під­вищення трудової активності. Зростання ролі соціально-психологічних методів управління пов'язане з людським чинником, з тим, що вони містять в собі невичерпні резерви зростання продуктив­ності праці на основі використання резервів особи і колективу: умінь і знань працівників, їх свідомості, ініціативності, цільових орієнтацій і соціальних інтересів і т.і.

Фахівцями встановлено, що результати діяльності багато в чому залежать від цілого ряду психологічних чинників. Уміння враховува­ти ці чинники і з їх допомогою цілеспрямовано впливати на окремих працівників допоможе керівнику сформувати колектив з єдиною ме­тою і завданнями. Соціологічні дослідження свідчать про те, що якщо успіх діяльності господарського керівника на 15% залежить від його професійних знань, то на 85% - від уміння працювати з людьми.

Знаючи особливості поведінки, характер кожної окремої люди­ни, можна прогнозувати його поведінку в потрібному для колективу напрямі. Це пов'язано з тим, що кожній групі властивий свій психоло­гічний клімат. Тому істотною умовою створення і розвитку трудових колективів є дотримання принципу психофізіологічної сумісності. Японські соціологи стверджують, що від настрою, бажання людини працювати і від того, яка морально-психологічна обстановка в колек­тиві, продуктивність праці приблизно в 1,5 рази може збільшитися або у декілька разів зменшитися.

Як показує практика, формування здорового морально-психологічного клімату, виховання відчуття товариської взаємодопо­моги і колективізму активніше йде в колективах ринкового типу: се­ред членів трудових колективів складається атмосфера взаємної ви­могливості і відповідальності, змінюється (у кращу сторону) відношення до праці і розподілу його оплати, більшість працівників "хво­ріють" за успіхи своїх колег. Так, щоб дія на колектив була найбільш результативною, необхідно не тільки знати моральні і психологічні особливості окремих виконавців, соціально-психологічні характерис­тики окремих груп і колективів, але і здійснювати управлінський вплив. Для цих цілей застосовуються соціально-психологічні методи, які засновані на використанні моральних стимулів до праці, вплива­ють на особу за допомогою психологічних прийомів з метою пере­творення адміністративного завдання в усвідомлене ставлення до ро­боти, внутрішню потребу людини, Це досягається за допомогою при­йомів, які впливають на особистість.

Головна мета застосування цих методів - формування в колекти­ві позитивного соціально-психологічного клімату, завдяки чому зна­чною мірою розв'язуватимуться виховні, організаційні і економічні завдання. Уміння враховувати цю обставину дозволить керівнику ці­леспрямовано впливати на колектив, створювати сприятливі умови для праці і, кінець кінцем, формувати колектив з єдиною метою і за­вданнями.

Основний засіб дії на колектив - переконання. Переконуючи, ке­рівник повинен максимально повно враховувати природу людської поведінки і людських відносин в процесі спільної діяльності.

Об'єктом же соціально-психологічного керівництва в трудовому колективі є взаємини працівників, їх відношення до засобів праці і навколишнього середовища.

Необхідність використання в практиці управління підприємст­вом соціально-психологічних методів управління очевидна, оскільки вони дозволяють своєчасно враховувати мотиви діяльності і потреби працівників, бачити перспективи зміни конкретної ситуації, ухвалю­вати оптимальні управлінські рішення.

Прийоми і способи соціально-психологічної дії багато в чому визначаються підготовленістю керівника, його компетентністю, орга­нізаторськими здібностями і знаннями у області соціальної психоло­гії,

Соціально-психологічні методи вимагають від керівництва до­статньої гнучкості, уміння використовувати різноманітні аспекти

управління.

Соціально-психологічні методи управління забезпечують фор­мування оптимального складу колективу на основі урахування тем­пераменту, характеру, віку і інших якостей працівника.

Тривалість дії того або іншого методу соціально-психологічної дії залежить від особливостей об'єкту впливу. Особливість соціально-психологічних методів управління полягає в тому, що одноосібна дія, зроблена керівником, нерідко перетворюється на колективну залежно від того, схвалює або не схвалює її колектив. У першому випадку він її підсилює, в другому - ослаблює, а іноді і взагалі зводить нанівець.

Соціальні методи управління використовуються для дії на внутриколективні і міжколективні відносини і індивідуально-особову по­ведінку. Розрізняють наступні їх види:

• соціального нормування і орієнтування;

• виховні;

• соціального регулювання;

• активізації і новаторства;

• морального стимулювання;

• соціальної спадкоємності;

• соціальної справедливості.

Соціальне нормування і орієнтування визначають і закріплюють соціальні відносини в трудових колективах, між ними і окремими працівниками, забезпечуючи тим самим сприятливі умови для досяг­нення поставленої мети. Соціальні норми відображають, з одного бо­ку, вимоги, які колектив (суспільство) пред'являють своїм членам для виконання ними в даних конкретних умовах, з іншого - інтереси (сус­пільні, колективні, індивідуальні), забезпечуючи їх максимальну уз­годженість з перевагою суспільних. Цю групу методів підрозділяють на три підгрупи:

• правові (закони, статут підприємства, правила внутрішнього розпо­рядку роботи);

• моральні (етичні) - підтримуються авторитетом громадської думки, власними переконаннями (етика управлінських відносин, кодекс робочої честі, відносини до праці, до форм власності);

• суспільні (неюридичні) норми, що формуються громадськими ор­ганізаціями.

Соціальні орієнтири - це певні показники або їх система, що ха­рактеризує ті або інші сторони діяльності передових колективів, що відображають якнайкращі практичні досягнення в рішенні соціальних проблем.

Соціальне регулювання використовується для впорядкування соціальних відносин, взаємодії їх з іншими видами відносин шляхом виявлення, урахування і регулювання інтересів і цілей різних колек­тивів, груп і осіб. До цих методів відносять розробку і реалізацію ста­тутів громадських організацій, договорів про співпрацю, встановлен­ня порядку, розподіл благ, черговості їх отримання і т.і.

Активізація соціального почину і новаторства орієнтована на виявлення, розвиток і підтримку в колективі прогресивних соціаль­них норм, інтересів, потреб. Серед них найбільше розповсюдження одержали обмін досвідом, гласність, критика і самокритика, соціаль­на справедливість та ін.

Моральне стимулювання - не тільки функція і метод дії, але і найважливіший елемент механізму управління. Його мета - досягнен­ня високої ефективності праці, прискорення науково-технічного про­гресу, рішення соціальних проблем.

Соціальна спадкоємність направлена на розвиток в колективах найбільш прогресивних норм і традицій. До них відносяться: дні тру­дової слави, урочисті збори щодо підведення підсумків роботи за зві­тний період та ін.

Соціальна справедливість забезпечує пошану особи, створення умов для її усестороннього розвитку. Принцип соціальної справедли­вості несумісний з такими негативними явищами, як утриманські на­строї, зрівняльні тенденції, отримання нетрудових доходів.

Психологічні методи управління покликані забезпечити форму­вання малих груп первинних трудових колективів відповідно індиві­дуальним здібностям їх членів, схильностям, інтересам, а також до­тримання психологічної сумісності шляхом регулювання відносин між людьми, дії на індивідуальну психологію окремих працівників.

Основними елементами, що визначають індивідуальну психоло­гію особи є:

• світогляд (цілеспрямованість, переконаність, моральна принципо­вість, гуманізм, колективізм, суспільний характер інтересів і моти­вів діяльності);

• соціалізація (процес входження в соціальне середовище, адаптація до нього, освоєння і виконання своєї соціальної ролі);

• підготовленість (знання, навички, особистий досвід);

• суспільна енергетика (здатність однієї людини активізувати енер­гію інших людей);

• здатність знаходити якнайкраще практичне застосування кожного працівника з урахуванням його індивідуальних психологічних зді­бностей, образу дій;

• критичність і самокритичність;

• психологічний такт (здатність встановлювати міру дії, контакту з іншими людьми в конкретній ситуації з урахуванням індивідуаль­них психологічних здібностей);

• загальний рівень розвитку (володіння загальною кмітливістю, еру­дицією і інтелектуальними здібностями);

• творча ініціатива по відношенню до себе, людей і речей;

• самоорганізація, самоконтроль, самооцінка;

• вимогливість до себе і інших людей;

• етична відповідальність;

• схильність до організаційної діяльності;

• темперамент та ін.

Ефективність і якість управлінської дії досягається також знан­ням соціально-психологічних типів працівників, які характеризують­ся сукупністю поглядів, інтересів, потреб, професійного і кваліфіка­ційного рівня, смаків, сильних і слабких сторін характеру і ін. Фахів­цями у області управління виділені десять основних соціально-психологічних типів працівників: дисциплінований, новатор, незале­жний, пристосованець, кар'єрист, зразковий виконавець, залежний, довірливий, пасивний, свавільний.

Знання керівником і членами колективу характеристик соціаль­но-психологічних типів працівників дозволяє визначати і вибирати стиль і методи управління, відповідні відносини ефективної дії в ко­лективі.

Резюме

Методи управління - - це способи здійснення управлінської дія­льності, вживані для постановки і досягнення мети в управлінні під­приємством.

Методи дозволяють сформувати систему правил, прийомів і підходів, що скорочують витрати часу і інших ресурсів на встанов­лення цілей та їх реалізацію.

У системі методів управління можна умовно виділити групи, що мають ті чи інші ознаки.

Принципово важливим з погляду механізму управління є розпо­ділення методів управління на методи прямої і непрямої дії.

При використанні методів прямої дії передбачається безпосере­дній результат дії, методи непрямої дії забезпечують створення умов для досягнення високих результатів, до них перш за все відносяться загальконаукові методи, які використовуються при виробленні управлінських рішень.

Основу системи непрямих методів, використовуваних в управ­лінні, складає загальнонаукова методологія, що передбачає систем­ний, комплексний підхід до вирішення проблем, а також застосування таких методів, як моделювання, експериментування, конкретно-історичний підхід, економіко-математичні методи і соціологічні ви­мірювання та т.і.

Економічні методи управління - це способи дії керуючої підсис­теми на керовану з метою поліпшення економічних показників робо­ти підприємства, посилення матеріальної зацікавленості в результа­тах праці.

Економічні методи засновані на обліку і задоволенні економіч­них інтересів, які можна розділити на три групи: суспільні, колектив­ні і особисті.

Поєднання особистих, колективних і суспільних матеріальних (економічних) інтересів - це дуже складна і актуальна проблема. За­вдання використання економічних методів зводиться до того, щоб поставити кожного працівника, колектив підприємства в такі еконо­мічні умови, які дозволяли б правильно поєднувати їх інтереси і інте­реси суспільства.

Організаційно-адміністративні методи в основному спираються на владу керівника, його права, властиву організації дисципліну і від­повідальність. Керівник представляється тут як адміністратор, суб'єкт влади, що спирається на надане йому в цьому право.

В цілому організаційно-розпорядливі методи управління здійс­нюються у формі регламентуючої, розпорядливої і дисциплінарної Дії.

Соціально-психологічні методи управління є специфічними спо­собами дії на кожного працівника як особу, на міжособові відносини і зв'язки, що виникають в трудових колективах, а також на соціальні процеси, що протікають в них.

Використання соціально-психологічних методів управління на­правлене на формування трудового колективу, його об'єднання і під­вищення трудової активності. Зростання ролі соціально-психологічних методів управління пов'язане з людським чинником, з тим, що вони містять в собі невичерпні резерви зростання продуктив­ності праці на основі використання резервів особи і колективу: умінь і знань працівників, їх свідомості, ініціативності, цільових орієнтацій і соціальних інтересів і т.і.

Соціальні методи управління використовуються для дії на внутриколективні і міжколективні відносини і індивідуально-особову по­ведінку. Психологічні методи управління покликані забезпечити фо­рмування малих груп первинних трудових колективів відповідно ін­дивідуальним здібностям їх членів, схильностям, інтересам, а також дотримання психологічної сумісності шляхом регулювання відносин між людьми, дії на індивідуальну психологію окремих працівників.

Ускладнення завдань, що стоять перед керівництвом підприємс­тва в умовах мінливого зовнішнього середовища, робить необхідним оволодіння кожним менеджером комплексом методів, за допомогою яких він здійснюватиме свої управлінські функції. Проблема полягає в тому, що керівник повинен не тільки знати всю систему методів управління, але і уміти правильно вибирати і застосовувати саме ту групу методів, яка в даних конкретних умовах дає найбільший ефект.

Велике значення має оптимальне поєднання методів управління в кожній конкретній ситуації, оскільки практично неможливо досягти бажаних результатів, застосовуючи який-небудь один метод. Найчас­тіше застосовується їх сукупність (система), в якій один метод допов­нюється, посилюється іншим або групою методів.

Контрольні питання:

1. Розкрийте сутність поняття „метод управління".

2. Яким чином можна класифікувати методи управління.

З.В чому полягають особливості методів управління прямої дії.

4. В чому полягають особливості методів управління непрямої дії.

5. Які загальнонаукові методи використовуються в управлінні під­приємством.

6. Охарактеризуйте сутність та особливості економічних методів управління.

7. Охарактеризуйте сутність та особливості організаційно-розпорядчих методів управління.

8. Охарактеризуйте сутність та особливості соціально-психологічних методів управління.

9. Яким чином керівник повинен обирати методи управління підпри­ємством.

10.У чому полягає сутність системного підходу до методів управління.