Сутність методів управління і їх особливості в умовах ринку

В процесі управління організацією використовується безліч різ­номанітних способів, підходів і прийомів, що дозволяють упорядку­вати, цілеспрямувати і ефективно організувати виконання функцій, здійснення етапів, процедур і операцій, необхідних для ухвалення рі­шень. У сукупності вони виступають як методи управління, під якими розуміються способи здійснення управлінської діяльності, вживані для постановки і досягнення мети в управлінні підприємством.

Методи займають особливе місце в управлінні підприємством, оскільки на їх базі відбувається взаємне збагачення його теорії і прак­тики. Дійсно, відповідаючи на питання, як виконувати ту або іншу управлінську роботу, методи дозволяють сформувати систему пра­вил, прийомів і підходів, що скорочують витрати часу і інших ресур­сів на встановлення цілей та їх реалізацію.

В умовах формування ринкових відносин ефективна дія суб'єкта управління на об'єкт управління припускає уміле використання різних прийомів і способів дії на колективи і окремих працівників в ці­лях активізації їх трудової і суспільної діяльності. З цією метою по­винні використовуватися різні методи управління. Методи управлін­ня повинні використовуватися в системі і в комплексі, оскільки не­розривні і обмежені відносини, на яких вони базуються. Проте в пев­них умовах можливо переважання тих або інших методів, звідси ви­никає проблема вибору методу управління для вирішення конкретно­го управлінського завдання.

Велике значення в управлінні має оцінка порівняльної ефектив­ності, дієвості методів, їх взаємозв'язків і наслідків використання од­ного методу порівняно з іншим. В умовах адміністративно-командної системи господарювання основою управління були організаційно-розпорядчі методи управління, що становлять основу автократичного стилю управління. В умовах формування ринкових відносин перевага віддається демократичному стилю управління, тому для підприємства доцільно розширення сфери застосування методів управління, засно­ваних на інтересах учасників управлінського процесу, на мотивах їх поведінки.

Це підсилило актуальність проблеми переходу від переважно адміністративних методів управління до економічних методів управ­ління на всіх рівнях, до управління інтересами і через інтереси, до широкої демократизації управління, всемірної активізації людського фактору.

Основу системи методів, що використовуються в управлінні, складає загальнонаукова методологія, що передбачає системний, комплексний підхід до вирішення проблем, а також застосування та­ких методів, як моделювання, експериментування, конкретно-історичний підхід, економіко-математичні методи і соціологічні ви­мірювання і т.і. Специфіка управління, як виду діяльності, здійснює істотний вплив на форми, масштаби і результативність застосування загальнонаукових підходів і методів.

Системний підхід застосовується як спосіб впорядкування управлінських проблем, завдяки якому здійснюється їх структуризація, визначаються цілі рішення, вибираються варіанти рішення, вста­новлюються взаємозв'язки і залежності елементів проблем, а також чинники і умови, що надають вплив на їх вирішення.

Комплексний підхід є специфічною формою конкретизації сис­темності, оскільки його основу складає розгляд проблем управління в їх зв'язку і взаємозалежності, з використанням методів досліджень багатьох наук, що вивчають ці ж проблеми. На думку багатьох фахів­ців у області управління, комплексний підхід є найважливішою умо­вою ефективного вирішення проблем управління в багатоцільовій відкритій системі, що активно взаємодіє із зовнішнім середовищем. І якщо системний підхід є, в першу чергу, способом бачення об'єкту або проблеми, то комплексність - це форма міждисциплінарної інтег­рації і кооперації управлінської діяльності.

Ситуаційний підхід зробив великий внесок в теорію і практику управління, використовуючи можливості прямого використання до­сягнень науки у конкретних ситуаціях і умовах. Центральним момен­том ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обста­вин, які сильно впливають на підприємство в даний конкретний час. Використовуючи цей підхід, керівники торгових підприємств можуть краще зрозуміти, які прийоми більшою мірою сприятимуть досягнен­ню мети підприємства в конкретній ситуації.

Ситуаційний підхід намагається пов'язати конкретні прийоми і концепції з певними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей підприємства найефективніше.

Ситуаційний підхід намагається визначити, які змінні ситуації є значущими і як вони впливають на ефективність підприємства. Мето­дологію ситуаційного підходу можна представити як чотирьохкроковий процес:

1. Керівник повинен бути знайомий із засобами професійного управління, які довели свою ефективність. Це означає розуміння про­цесу управління, групової і індивідуальної поведінки, системного аналізу, методів планування, контролю і кількісних методів ухвален­ня рішення.

2. Кожна з управлінських концепцій і методик має сильні і слаб­кі сторони, або порівняльні характеристики у разі, коли вони застосо­вуються в конкретній ситуації. Керівник повинен уміти передбачати вірогідні наслідки - як позитивні, так і негативні - від застосування даної методики або концепції.

3. Керівник повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які чинники є найбільш важливими в даній ситуації і який вірогідний ефект може спричинити зміна одні­єї або декількох змінних.

4. Керівник повинен уміти пов'язувати конкретні прийоми, які викликали б найменший негативний ефект і мали б менше недоліків, з конкретними ситуаціями, тим самим забезпечуючи досягнення мети управління підприємством найефективнішим шляхом в умовах існу­ючих обставин.

У вивченні і вирішенні проблем управління підприємством важ­лива роль відводиться конкретно-історичному підходу, відповідно до якого кожне конкретне явище повинне розглядатися в динаміці. У розвитку будь-якого об'єкту управління можна виділити стадії його життєвого циклу: проектування і створення, ріст, зрілість, завершен­ня. Очевидно, що цілі, а отже, і проблеми управління на цих стадіях розрізняються і досить істотно. Це викликає необхідність вибору зі всього арсеналу методів найбільш відповідних об'єктивним умовам, що відображають циклічний стан об'єкту. Тому при аналізі проблем, пов'язаних з управлінням, важливі такі параметри, як час створення підприємства і основні події розвитку (ріст, об'єднання та ін.).

Однією з найважливіших сучасних проблем використання сис­теми методів управління є проблема підвищення майстерності фахів­ців з використання методів непрямої дії і, перш за все, загальнонаукових методів: моделювання, прогнозування, аналізу, соціологічних досліджень і ін.

Моделювання має обширну сферу застосування в процесах управління, де розв'язуються складні проблеми, що вимагають систе­много і комплексного підходів. Рішення таких проблем немислимо без застосування моделей, під якими розуміється уявлення елементів підприємства у формі, що відображає властивості, взаємозв'язки, структурні і функціональні параметри системи, істотні для цілей рі­шення. При вирішенні проблем управління найбільшого поширення набули моделі теорії ігор, теорії черг, лінійного програмування, імі­таційні, економічного аналізу. Вони дозволяють вирішувати великий коло завдань управління із застосуванням економіко-математичних методів - ще одного важливого методичного інструментарію управ­ління, що сформувалося на стику економіки з математикою і кібернетикою.

Починаючи з 60-х років минулого століття економіко-математичні методи використовуються для вирішення завдань оптимізації планів, формування і розподілу ресурсів, складання моделей балансу, програмно-цільового планування і т.і. Особливо добрі ре­зультати одержують підприємства, які паралельно з економіко-математичними методами широко застосовують експериментування. Цінність управлінського експериментування полягає не тільки в його практичній спрямованості на вирішення проблем управління, але і в тому, що воно служить джерелом нових ідей, гіпотез, теоретичних положень, тобто дозволяє комплексно підійти до дослідження про­блем теорії і практики управління підприємством.

Методи соціологічних досліджень широко використовуються в вирішенні проблем, пов'язаних з персоналом, його роллю у виник­ненні відхилень від запланованих цілей, у виборі напрямів дій і під­вищенні зацікавленості у виконанні наміченого плану заходів. Соціо­логічні дослідження проводяться шляхом збору, обробки інформації про потреби і інтереси персоналу підприємства, про характер взаємин між людьми і групами, про тип культури, що склався під впливом структурного складу кадрів і інших чинників розвитку підприємства. З цією метою широко застосовують інтерв'ю і анкетні опитування, спостереження і самоспостереження, вивчення документів і чинників групової поведінки і ін. Все це дає необхідну інформацію, на підставі якої можна прогнозувати реакцію персоналу організації на те або ін­ше рішення, а також управляти поведінкою як окремих індивідів, так і груп людей, щоб забезпечити їх реалізацію.

Таким чином, загальнонаукова методологія складає фундамент, на якому будується складна будівля арсеналу методів управління під­приємством.