Природа стресу та управління ним

 

Життя, і зокрема трудова діяльність - - має проблеми, рішення яких приводить до стресових ситуацій. Навіть у найбільш продуманій і добре налагодженій управлінській роботі спостерігаються ситуації, які негативно впливають на людей і приводять до стресу. У стресо­вому стані поведінка особи дезорганізується, спостерігаються неконтрольовані рухи, певні мовні відхилення, з'являються емоції, не адек­ватні культурі взаємостосунків.

Стрес - - це сильний прояв емоцій, які викликають комплексну фізіологічну реакцію, це стан душевного і поведінкового розладу, по­в'язаного з нездатністю особи оптимально діяти у відповідних ситуа­ціях. При частих стресових ситуаціях у людини зникає апетит, насту­пає депресія, знижується інтерес до роботи, спілкування, наступає апатія, знижується ефективність роботи. Стресові ситуації негативно позначаються на здоров'ї, у людини з'являється велика кількість за­хворювань.

Виділяються фізіологічні і психологічні ознаки стресів.

Фізіологічні ознаки - язви, мігрень, гіпертонія, біль у спині, ар­трит, астма і болі у серці.

Психологічні ознаки - - дратівливість, втрата апетиту, депресія, знижений інтерес до міжособових і сексуальних відносин. Надмірний стрес дорого обходиться організаціям. Він відображається на продук­тивності праці співробітників, їх здоров'ї, відношенні до роботи, ви­тратах на працю.

Виділяються дві групи причин стресу: організаційні та особові

чинники.

Серед організаційних чинників виділяється:

1) чинник перевантаження або недовантаження працівни­ків. Співробітник, перевантажений завданнями, відчуває занепокоєн­ня і фрустрацію, у нього виникає відчуття безнадійності. Працівник, що одержав мале за об'ємом завдання, відчуває занепокоєння щодо своєї цінності і положення у соціальній системі організації і вважає себе ненагородженим;

2) конфлікт ролей виникає, коли до працівника пред'являють суперечливі вимоги, тобто порушується єдиноначальність;

3) невизначеність ролей виникає тоді, коли працівник не упев­нений у тому, що від нього чекають. На відміну від конфлікту ролей, тут вимоги не будуть суперечливими але вони ухильні і невизначені;

4) нецікава робота. Працівники, яким робота цікава, менше ту­рбуються і схильні до фізичних нездужань, ніж ті, кому робота не ці­кава;

5) погані умови роботи. Наприклад, температура приміщення, погане освітлення або надмірний шум, дефіцит часу для ухвалення управлінських рішень.

Серед особових чинників виділяються:

1) позитивні особові причини стресів: підвищення по службі і значне збільшення доходів за короткий проміжок часу, істотні зміни у житті (весілля, переїзд та інше).

2) негативні — смерть, складні проблеми у сім'ї, пониження по

службі та інше.

Якщо неприємностей неможливо уникнути, то доцільно спробу­вати одержати, наскільки можливо, користь за рахунок зміни точки зору, зокрема:

• спробувати сприйняти негативну подію як позитивну (напри­клад, втрату роботи як можливість знайти кращу);

• ставитись до стресу як до джерела енергії (у спокійному стані людина не змогла б стільки зробити);

• доцільно сприймати проблему як виклик;

• не думати про минулі події як про поразку;

• не прагнути відповідати за вчинки інших людей, а зосереди­тись тільки на контролі власної реакції на них. Головне - - перемога над емоціями;

• не прагнути догодити всім;

• лікувати трудоголізм.

Для управління собою у стресових ситуаціях можна запропону­вати наступні рекомендації:

1. Розробити систему пріоритетів у роботі.

2. Навчитись говорити «ні», коли досягнута межа, після якої людина вже не може узяти на себе більше роботи.

3. Налагодити надійні та ефективні відносини з керівником.

4. Не погоджуватись з керівником або з ким-небудь, хто почи­нає виставляти суперечливі вимоги, щоб уникнути конфлікту ролей.

5. Повідомити керівника або співробітників при відчутті неяс­ності очікування або стандартів оцінки, з метою уникнення невизна­ченості ролей.

6. Знайти щодня час для відпочинку і відключення.

Для того, щоб вибрати ефективні способи самодопомоги у стре­совій ситуації, необхідно мати уявлення про динаміку розвитку внут­рішнього напруження про стан людини.

Психологи виділяють у цьому процесі три основні стадії: нарос­тання напруженості (перша стадія, лінія АВ), ріст внутрішнього стре­су (стадія 2, лінія ВС) і зниження внутрішньої напруженості (стадія З, лінія СО). Лінія АО показує рівень фонової активності людини, що знаходиться у спокійному бадьорому стані.

На першій стадії відбувається поступове руйнування самоконт­ролю, зникає психологічний контакт у спілкуванні, з'являється відчуження, дистанція у ділових відносинах з колегами. Люди перестають дивитися один одному в очі, різко змінюється предмет розмови: із змістовно-ділових моментів він переходить на особисті випади. За своєю тривалістю перша стадія строго індивідуальна. Одна людина «заводиться» протягом 2—З хвилин, а у іншої наростання стресу мо­же проходити протягом декількох днів і навіть тижнів.

Друга стадія стресового стану починається у крапці В, в якій у людини відбувається втрата ефективного свідомого самоконтролю (повна або часткова). За своєю тривалістю також строго індивідуаль­на. Вичерпавши свої енергетичні ресурси (досягнення вищої напруги відмічено у крапці С) людина відчуває стомлення.

На третій стадії людина зупиняється та як би повертається «до самого себе», часто переживаються відчуття вини. Людина прагне да­ти собі слово, що «цей кошмар» більше ніколи не повториться.

На жаль, через деякий час стрес повторюється. Причому, у кож­ної людини є свій індивідуальний сценарій стресової поведінки (за частотою і формою прояву).

З одного боку керівників можна обвинувачувати у тому, що во­ни є причиною розладу здоров'я у підлеглих, з іншої керівник може стати істотним захистом проти стресу, тоді як підтримка сім'ї може тільки погіршити справу.

Керівник - - важлива фігура у тому, як відчувають себе його підлеглі і чи постраждає їх здоров'я.

Підходи, типові для начальника, який добивається найбільшої ефективності, допомагаючи співробітникам подолати стрес, полягає у наступному:

• забезпечення співробітників засобами для вирішення їх про­блем, але керівник не робить це за них (корисніше показати голодній людині, як користуватися вудкою, а не ловити рибу за нього);

• захист своїх підлеглих від непотрібних проблем;

• порада. Якщо співробітник зациклився на певній проблемі, на­чальник повинен порадити відкласти її на якийсь час або засипати питаннями, які б примусили подумати про цю проблему з іншого бо­ку:

• налагодження взаємодії. Якщо керівник відчуває, що у колек­тиві назріває конфлікт, необхідно організувати яку-небудь справу, в якій конфліктуючі сторони могли налагодити взаємодію.

У якості методів нейтралізації стресів називають: планування, фізичні вправи, дієту, психотерапію, медитацію.

 

Таблиця- Методи нейтралізації стресів

Методи	Характеристика методу
1. Плану­вання	Необхідно спланувати рішення задач (особистих або службових) наступного дня або на найближчу перспек­тиву. У планах необхідно співвіднести особисті цілі з метою організації.
2. Фізич­ні вправи	Фізичні вправи, зарядка протягом дня можуть допомог­ти уникнути стресів, оскільки є хорошим виходом для негативної енергії, сприятливо впливають на фізичний стан організму.
3. Дієта	Тривалий стрес може привести до утворення нестачі ві­тамінів, ослаблення організму і кінець кінцем до хворо­би. Окрім того, під час стресу порушується нормальний режим харчування. Тому необхідно вибрати разом з лі­карем правильну дієту.
4. Психо­терапія	Необхідно звернутися до психотерапевта, який пореко­мендує спеціальні вправи з урахуванням стресової ситу­ації, що склалася, і фахівця-професіонала для проведен­ня інтенсивної роботи один на один на основі психоана­лізу.
5. Меди­тація і розслаб­лення	Медитація - це процес внутрішньої зосередженості, концентрації уваги на чомусь, можна також використо­вувати йогу, дзен-буддизм, релігію, молитву.

З урахуванням їх складаються індивідуальні програми нейтралі­зації стресів. На рівні організації проводять семінари, навчають пра­цівників техніці розслаблення, способам зміни поведінки, виявлення індивідуальних стресів.