Класифікація методів управління

У системі методів управління можна умовно виділити групи, що мають ті чи інші ознаки.

Принципово важливим з погляду механізму управління є розпо­діл методів управління на методи прямої і непрямої дії.

При використанні методів прямої дії передбачається безпосере­дній результат дії, методи непрямої дії забезпечують створення умов для досягнення високих результатів, до них перш за все відносяться загальнонаукові методи, які використовуються при розробці управ­лінських рішень.

Методи управління незалежно від їх змісту мають певні органі­заційні форми дії на керований об'єкт. Характеристика організаційної форми методів управління включає такі елементи: тип дії, його при­значення і спосіб здійснення.

Виходячи з типу дії розрізняють наступні методи управління: пряма дія, при якій керівник віддає розпорядження у вигляді детальних інструкцій без яких-небудь пояснень; постановка завдання, що є основним типом сучасного управління; створення стимулюючої си­туації, що характеризується тим, що виконавці самі вибирають шля­хи, відповідні поставленим цілям.

За термінами дії методи підрозділяються на довгострокові і ко­роткострокові, такі, що періодично повторюються і одиничні, перс­пективні і поточні.

Отже, можна класифікувати методи управління за:

1. змістом, характером °дії;

2. масштабом використання;

3. джерелом дії, що управляє;

4. рівнем застосування:

5. тривалістю дії;

6. способом дії;

7. типом дії;

8. організаційними особливостями дії.

Найбільш важливе значення має класифікація методів управлін­ня на основі специфіки відносин, що складаються в процесі сумісної праці, в залежності від способу дії. Ця класифікація припускає розпо­діл методів на групи залежно від того, на яку складову механізму дії вони спираються (організаційну, економічну або соціальну складову). Відповідно до специфіки цих складових методи управління поділя­ються на економічні, організаційно-розпорядливі і соціально-психологічні.

Відповідно до підходу, представленого на рисунку 6.1 методи організації спільної діяльності людей можна поділити на три групи:

• організаційно-розпорядливі;

• економічні;

• соціально-психологічні.

Вони чинять пряму і непряму дію на мотиви поведінки, інтереси і потреби людей, які також згруповані по трьох напрямках. Детальні­ше угрупування потреб згідно ієрархії потреб Маслоу може служити підставою для розробки і використання методів їх задоволення в про­цесі організації спільної діяльності.

У основу ієрархії потреб покладене прагнення людини задово­льнити в першу чергу найважливіші потреби. Як тільки це досягнуто, вона на якийсь час перестає бути рушійним мотивом його поведінки. Одночасно з'являється спонукання до задоволення наступної по важ­ливості потреби (рух від нижнього рівня потреб до вищих потреб).

 

Методи мотивації включають всі види і форми спонукання лю­дей до праці: оплата праці, преміальні системи, участь в прибутках, моральні стимули, підвищення у посаді, навчання і т.п. Тому склад методів, вживаних на підприємстві, повинен відображати структуру ієрархії потреб працюючих в ній людей, тобто мотиваційну структуру.

Задоволення потреб першого рівня (фізіологічних) вимагає роз­робки і застосування, перш за все, методів економічної дії, що вклю­чають способи індивідуального, групового і колективного стимулю­вання праці, методи економічної взаємодії між підрозділами і служ­бами підприємства, методи участі в прибутках і доходах і т.і.

На задоволення потреб середнього рівня (в безпеці, захищеності, статусі) направлені методи організаційно-розпорядливої дії, у складі яких можна виділити способи прямої дії шляхом розпоряджень, ко­манд, вказівок, побудови формальної структури влади - підпорядкування, а також способи непрямої дії, здійснюваної по лінії формальних зв'язків і структур.

На вищому рівні ієрархії переважними є соціально-психологічні методи, що забезпечують потребу тих, що працюють, в саморозвитку і самореалізації.

Не дивлячись на деяку умовність ієрархічного представлення потреб людей, що працюють у підприємстві, воно може служити до­статньо точним індикатором для розробки системи методів, що від­повідають якісному стану персоналу фірми.

Здійснення функції координації в першу чергу покладене на ке­рівників різного рівня, які повинні забезпечити безперервність і ефек­тивність протікання всіх процесів управління у підприємстві. Це ви­магає використання методів комунікації, у складі яких виділяються групи методів міжособових комунікацій, збору, обробки і передачі інформації.

Методи, вживані при виконанні функції контролю, залежать від характеру облікових, аналітичних і контрольних операцій. Статисти­чний облік базується на методах збору, обробки і інтеграції за певний період часу, бухгалтерський облік - на методах, що забезпечують що­денні дані про рух фінансових коштів, матеріалів, продукції, праці і т.і,; оперативно-виробничий облік - на інформації про стан виробни­чої діяльності підрозділів. Методи контролю за діяльністю підприєм­ства характеризуються великою різноманітністю у зв'язку з тим, що сама функція контролю охоплює практично всі операції і процедури, що виконуються на підприємстві для досягнення мети.