Поняття екскурсія та її сутність

Екскурсія (''excirsio'', що озн. "поїздка", "прогулянка) – колективна поїздка або прогулянка з метою наочного, безпосереднього пізнання об'єктів у якій беруть участь екскурсанти, на яких спрямований процес пізнання і екскурсовод, який спрямовує цей процес. При цьому, окрім пізнання, екскурсія ще забезпечує відпочинок.

З самого початку екскурсія розумілась як цілеспрямована прогулянка. Цілеспрямованість передбачає, що є певна дестинація, куди прямує особа з певною метою. Саме в такому розумінні тлумачилось це слово у словнику Даля у 1882 році. "Екскурсія" – прогулянка, вихід на пошук чогось (н/д, на збирання трав).З часом екскурсія змінює цілі. Перед нею постають наукові завдання. Це могли бути виходи з метою пошуку експонатів для музеїв та ін. Завдяки розвитку освіти поняття "екскурсія" набуває майже сучасного розуміння.

Процес пізнання в екскурсії виходить на перший план. Екскурсія починає переслідувати інші цілі із збільшенням вільного часу, доходів населення, підвищення заг.-освітнього рівня екскурсія починає розглядатись як форма відпочинку, тобто в екскурсії поруч із пізнавальною ціллю з'являється ін. мета – відпочинок. Тому перед екскурсоводом постає проблема, яка полягає в тому, що екскурсант повинен відпочивати і разом з тим отримати нові знання. Не можна обтяжувати екскурсанта знаннями, оскільки для нього це довільно і розглядається як вільний час.

В ході екскурсійного процесу екскурсовод допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема (перше завдання), почути про ці об'єкти необхідну інформацію (друге завдання), відчути велич подвигу, значення історичної події (третє завдання) опанувати практичні навики самостійного спостереження і аналізу екскурсійних об'єктів (четверте завдання). У рішенні останньої задачі велике місце займає формування уміння бачити. Матеріал екскурсії,професійна майстерність екскурсовода в його викладі дають можливість екскурсантам аналізувати, робити необхідні виводи. Ці вміння в ході показу і розповіді екскурсантам дає екскурсовод. При цьому активними помічниками екскурсовода виступають автори екскурсії.

Екскурсія — методично продуманий показ визначних місць, пам'ятників історії і культури у основі якого лежить аналіз об'єктів, що знаходяться перед очима екскурсантів, а також уміла розповідь про події, пов'язані з ними. Отже, екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудований на заздалегідь підібраних об'єктах підприємств, що знаходяться в природних умовах або розташованих в приміщеннях, лабораторій, науково-дослідних інститутів і так далі. Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця — екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядкований завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкту, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаної з цим об'єктом. Йому важливо, що побачить екскурсант, як він зрозуміє і сприйме побачене і почуте. Він своїми поясненнями підводить екскурсантів до необхідних виводів і оцінок, добиваючись тим самим потрібної ефективності заходу. У короткій формі суть екскурсії можна визначити так: екскурсія — сума знань у специфічній формі що повідомляються групі людей, і певна система дій з їх передачі.

Основа екскурсії — наявність двох основних елементів: показу і розповіді. Правильне поєднання показу і розповіді дозволяє добитися необхідного рівня проведення екскурсії, її високої ефективності. Всі екскурсії поділ на оглядові і тематичні. Оглядова ознайомлює з краєм в цілому(як розвив,як виникло те чи ін місто,особливості). Залежно від об’єктів огляду тематичні екс поділ на: арх.-ні, літ-рні, мистецтвознавчі, природознавчі, виробничі, істор, культово-релігійні.

Таким чином, екскурсія - це методично продуманий показ визначних місць, пам'яток історії та культури, показ, в основі якого лежить аналіз перебувають перед очима екскурсантів об'єктів, а так же подій, з ними пов'язаних.

Особливі методичні прийоми та прийоми демонстрації наочності

Дія методичного прийому інтеграції в екскурсії пов'язана з методом синтезу – з'єднання окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів в єдине ціле.

Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожна будівля окремо, потім екскурсовод об'єднує (інтегрує) зорові враження, одержані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На завершальному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будівель.

Прийом зорової аналогії заснований на дії одного із загальних методів наукового пізнання – методу аналогії. Прийом аналогії побудований на порівнянні: а) даного об'єкту з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкту; б) спостережуваного об'єкту з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше. Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод "ставить" перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично знаходиться перед їх очима. Завдання екскурсовода, що використовує цей прийом при показі об'єкту, – привернути екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті уявлення про зовнішній вигляд аналогічного об'єкту, який вони бачили на колишніх екскурсіях.

Прийом перемикання уваги. Після спостереження об'єкту екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт. Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.

Методичний прийом руху. Слід розрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії і "рух" як методичний прийом. Це різні речі. Рух в екскурсії як методичний прийом є рухом екскурсантів поблизу об'єкту з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі та ін.). У ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти одержали уявлення про крутизну схилу гори, висоту башти (дзвіниці), глибину рову, відстань об'єкту і т.п.

Наочність – це один з принципів пізнання й почуттєвого сприйняття дійсності. Цей принцип ґрунтується на показі конкретних предметів і явищ та їх безпосереднього відображення у свідомості людей. Засоби наочності в екскурсійній практиці прийнято поділяти на два основних види:

предметні (справжні, натурні) – це всі ті реальні об'єкти, що є основою показу і слугують предметом екскурсійного аналізу;

образотворчі засоби – це додатковий ілюстративний матеріал з відповідної теми, включений у "портфель екскурсовода".

Наочність передбачає кілька видів сприйняття, кожен з них орієнтується на один з органів чуття людини (зір, нюх, дотик, смак). Здебільшого під час екскурсій наочність розрахована на зоровий вид сприйняття. Інші види сприйняття використовуються рідко. Найбільша наочність досягається у вечірніх екскурсіях, таких, як "Нічна Ялта", "Львів запалює вогні", де активно беруть участь всі органи чуття екскурсантів. Тут у сферу наочності залучені звуки і шарудіння, світлоколірна гама, чуттєвий ефект ілюмінації і гра напівтіней, емоційне сприйняття вечірньої прохолоди і безлюдної величі вишикуваних у вулиці будівель тощо.

Важливу роль під час екскурсії відіграють образотворчі засоби наочності – допоміжні наочні приладдя з "портфеля екскурсовода". Вимоги методики їх використання (демонстрації) полягають у тому, щоб ці ілюстативні матеріали не перевантажували екскурсію, не відвертали увагу від об'єктів, а лише доповнювали показ.

ОЗНАКИ ЕКСКУРСІЇ

Екскурсія – це поїздка (колективна прогулянка) з метою наочного безпосереднього пізнання об’єктів, у якій беруть участь екскурсанти, на яких спрямований процес пізнання та екскурсовод, який спрямовує цей процес. Ознака – це те, що робить схожим між собою або відрізняє один від одного предмети і явища.

Екскурсія, як і інші форми, культурно-освітньої роботи (лекція, тематичний вечір, усний журнал, читацька конференція), має свої особливості в організації і методиці проведення. Її ознаки говорять про схожість з іншими формами або ж підкреслюють її корінну відмінність від них.

Загальними ознаками для всіх екскурсій є:

1. тривалість за часом проведення від 1 академічної години (45 мін) до однієї доби.

2. Наявність екскурсантів (групи (15-30) або індивідуалів).

3. //- екскурсовода, має бути посвідчення екскурсовода та дозвіл на проведення екскур.

4. Процес пізнання між екскурсоводом і екскурсантом, який передбачає показ і розповідь.

5. Пересування учасників екскурсії по наперед складеному маршруту.

6. Цілеспрямованість показу об'єктів, наявність певної теми.

7. Активна діяльність учасників (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів).

Відсутність хоч би одного з названих вище за сім ознак позбавляє права називати захід, що проводиться, екскурсією.

Крім цих загальних ознак у кожного виду екскурсій є свої специфічні ознаки:

- у автобусних — обов'язковий вихід з автобуса для огляду пам'ятників;

- у музейних — знайомство з матеріалами, розташованими на стендах;

- у виробничих — демонстрація об'єктів, що діють (верстатів, агрегатів, механізмів).

Значення ознак екскурсії полягає в тому, що їх правильне розуміння не дозволяє помилково тлумачити суть екскурсії.

На екскурсії неможна безсистемно оглядати об’єкти в порядку їх появи перед очима. Об’єкти відбираються інформація підпорядковується темі. Текст екскурсії ≈ сценарій: зав’язка, розвиток подій, кульмінація та розв’язка. Позбавлені необхідних ознак ті заходи, які можуть бути позначені загальним терміном, — «гідизм» — безсистемний огляд визначних місць, пам'ятників історії і культури. Гидізм слід розглядати як негативне явище, результат несерйозного підходу до підготовки і проведення екскурсії.

Інші форми культурно-освітньої роботи (лекція, тематичний вечір, усний журнал, читацька конференція), має свої особливості в організації і методиці проведення. Її ознаки говорять про схожість з іншими формами або ж підкреслюють її корінну відмінність від них.

 

МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ РОЗПОВІДІ

Методичні прийоми допомагають фахово розкрити тему. Їх сукупність формує методологію пізнання. Виділяють: прийоми показу та розповіді.

Є наступні групи методів: 1) поєднує прийоми, пов’язані із формою розповіді (довідка, опис, репортаж,цитування). Прийоми цієї групи виконують завдання, щоб донести зміст розповіді. 2) прийоми характеристики (пояснення питань, відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті).

1) Прийом екскурсійної довідки: використ у сполученні з прийомом зорової реконструкції. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостерігаємий об’єкт: карту побудови, авторів проекту, розмірт, призначення.

2) Прийом опису: надає допомогу правильному відображенню об’єкта у свідомості екскурсантів (форма, об'єм, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Для опису об’єкту характ: точність, конкретність.

3) Прийом характеристики: дається повна характеристика об’єктів. Прийом являє собою перерахування особливостей, властивостей.Цей прийом стосується лише зовнішніх сторін об’кта, не даючи х-ки внутрышным властивостям.

4) Прийом пояснення: форма викладу матеріалу, коли в розповіді, окрім довідки про історичну подію, розкриваються суть і причини, що його викликали. Використовується у виробничо-екон і природознавських екскурсіях де в розповіді пояснюються внутрішні зв'язки процесів і явищ. Прийом пояснення характерний для екскурсій з показом Витворів образотворчого мистецтва. Носить доказовий х-ер.

5) Прийом коментування: Коментар в періодичному друці використовується в двох видах — як тлумачення подій, явищ, текстів, а також як міркування або критичні зауваження про що-небудь, що викликає інтерес у читачів.

6) Прийом репортажу: Репортаж є жанром журналістики, який повідомляє про подію, є інформацією про те, що в даний момент відбувається перед очима репортера. В екскурсії - це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями.

7) Прийом цитування: приводиться чиї-небудь слова (пряма мова). До цитування прибігають: для підтвердження, яскравого і переконливого вираження своєї думки збереження особливостей мови і колориту певного історичного періоду часу.

8) Прийом питань – відповідей: в ході розповіді екскурсовод ставить різні питання екскурсантам з метою їх активізації. Велика частина таких питань не розрахована на те, щоб отримати на них які-небудь відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому.

9) Прийом завдань: використовуваний в розповіді екскурсовода, знаходить вираження в його обігу до екскурсантів: «Подумайте, чому цей пам'ятник такий названий? Пригадаєте, на що схоже це будівля (ця башта)? Які прикмети на місцевості говорять про минуле?

10 ) Прийом дискусійної ситуації: Екскурсовод висуває в своїй розповіді таке положення, яке викликає дискусійну ситуацію. Цей прийом дає можливість в частині екскурсії замінити монологічну форму матеріалу відкритим діалогом.

 

121. ФУНКЦІЇ ЕКСКУРСІЇ

1. Функція пізнання. Провідною функцією екскурсії є пізнання об'єктів, а також окремих тем. Навіть тема є головним у пізнанні. Всі знання повинні бути достовірними і відповідати останнім даним сучасної науки. Перекликається з вимогою достовірності. Всі факти і об'єкти повинні отримувати об'єктивну оцінку, подаватися у науковому трактуванні.

Принцип науковості закладений у тематиках екскурсій. Зокрема, перелік існуючих тем перегукується з окремими науками або галузями знань (н/д, історичні теми і наука історія, архітектурні теми і галузь знань архітектура). Принцип ефективності перекликається з достовірністю.

Принцип переконливості – екскурсовод має переконливо подавати факти та інформацію на екскурсії. Для цього він може використовувати документи та їх копії, переконливі порівняння, посилання на авторитетні джерела, спогади учасників та свідчення очевидців, демонстрацію фотокарток, карт, схем.

Принцип інформативності. Після кожної екскурсії людина повинна винести нові знання, тобто інформація, яка подається на екскурсії повинна бути змістовна, мати новизну. Не повинна бути сама собою зрозуміла, а також не повинна відтворювати те, що екскурсанти бачать. Розповідь повинна додавати до показу, а не дублювати його. Екскурсанти повинні побачити те, що вони самостійно ніколи б не побачили.

2. Функція виховання. Кожна екскурсія передбачає також виховний процес. Виховання ґрунтується на таких принципах:

Принцип ідейності передбачає, що тема повинна бути пронизана певною ідеєю. Екскурсовод на екскурсії повинен бути упередженим, тобто повинен інтенсивно укладати знання на противагу науковому пізнанню та навчальному процесу, які передбачають неупередженість. Упередженість – формування почуття любові і ненависті. На екскурсії можуть передаватись ідеї тільки з позитивною забарвленістю. Не можна формувати ненависть або зверхнє ставлення до інших народів, рас, віросповідання. Перший аспект зв'язку полягає в тому, що все, що існує тепер, випливає з минулих подій. Це стосується історичних екскурсій. Саме цей зв'язок робить знання актуальними.

3. Функція культурного дозвілля. Екскурсія – це не просто процес пізнання, це пізнання з метою відпочинку. Вона стоїть поруч з такими формами організації як відвідування кіно, театру, музею тощо. Роль екскурсії зростає при організації циклів екскурсії. Для мешканців міста може бути організована низка пов'язаних екскурсій, в яких послідовно будуть розкриватися окремі теми або питання. Найбільш поширеними є екскурсії, які передбачають організацію дозвілля людей на вихідні протягом тривалого періоду. Кожна екскурсія повинна розширити кругозір людини, робити його більш різноманітним. Саме на екскурсіях люди мають змогу познайомитися з невідомими та недоступними галузями.

4. Функція формування інтересів. Завдяки екскурсії не тільки повідомляються нові факти, але й зацікавленість людей формує інтерес. Н/д, побувавши на літературній екскурсії людина може перечитати всі твори письменника, якому була присвячена екскурсія. Але бажано, щоб інтерес переріс у хоббі. Це є максимальною ціллю подорожі. Кожна екскурсія повинна реалізовувати вище вказані функції без гіперболізації жодної з них. Функції мають використовуватись гармонійно, але одна з них лише переважає. Це часто залежить від теми екскурсії та її природи;

122. МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ПОКАЗУ

Методичні прийоми допомагають фахово розкрити тему. Їх сукупність формує методологію пізнання. Виділяють: прийоми показу та розповіді.

Показ включає: 1) показ самого об’єкта; 2) портфель екскурсовода; 3) зорова конструкція.

Методичні прийоми поділяються на: 1) загальні (на всіх Е); 2) спеціальні (на певних Е); 3) унікальні (одиничні, на окремих Е).

При використанні методів слід враховувати рівень підготовки екскурсантів.

Найбільш поширеною є група методів показу:

Метод попереднього огляду: використ, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування об’єкта. Є 2 варіанта викор. метода: а) екскурсовод пропонує самостійно оглянути об’єкт в цілому, після цього формує уяву про об’єкт і починає процес пізнання; б) огляду передує вступне слово екскурсовода, у якому він акцентує увагу на тому, що треба побачити.

Метод панорамного показу: спостереження панорами міста. Використовують підвищені природні місця, башти. Треба виявити композиційний центр. Особливість: охоплює велику к-ть об’єктів і дає заг увлення, пізнання йде від заг до конкретного.

Метод зорової конструкції: передбач відновлення об’єкта за його рештками, допоможе портфель екскурсовода. Екскурсовод словами відновлює вигляд спираючись на уяву екскурсантів. Метод використовується при реконструкції об’єктів і подій (битви, повстання), епізоди з життя видатних людей. Різновид методу реконструкції – зоровий монтаж, використовується для того, щоб сформувати потрібний образ об’єкта в уяві за доп ін складових, які є поруч.+портфель екскурс.

Метод локалізації: конкретизація подій і прив’язка їх по певного місця. Він фокусує увагу на чомусь одному, що має унікальне значення, пізнання від заг-до конкретного, все закінч словами: «Саме тут було саме це».

Метод абстрагування: екскурсанти виокремлюють окремі елементи з того, що вони спостерігають, які слугують основою для розкриття теми. Цей прийом вибудовується через зосередження на одному (вікна, балкони) і відволікання від іншого (сприйняття об’єкту в цілому), що спостерігається одночасно.

Прийом зорового абстрагування: в Е є різні види порівн: зорове, словесне, порівняння об’єкта з ін. Прийом побудований на зоровому зіставлення предметів або частин одногоз ін. Порівнють і спільне і відмінне. Одне із завдань рпийому: вияви характерні особливості об’єкта, показати оригінальність.

Прийом інтеграції: побудований на об’єднанні окремих частин спостереження об’єкта.

Прийом зорової аналогії (асоціації): заснований на дії одного із заг методів наукового пізнання – методу аналогії. Побудований на порівнянні: 1) об’єкту з малюнком ін аналог об’єкту; 2) об’єкта з об’єктами, які спостерігалися раніше. Прийом перемикання уваги: екскурсанти переносять погляд на ін об’єкт, наявність контрасту збагачує новими враженнями.

Методичний прийом руху: рух в екскурсії як метод прийом – рух екскурсантів поблизу об’єкта з метою кращого його спостереження. Рух екскурсійної групи використовують: 1) на автобусі навколо комплексу об’єктів; 2) при панорамному показі на оглядовій площадці; 3) обхід навколо будинку, памятника.

Показ меморіальної дошки: Спочатку аналіз об’єкта, потім показ МД.

123. ВИМОГИ ДО ЕКСКУРСІЇ

Екскурсія – туристсична послуга тривалістю до 24 годин у супроводі екскурсовода за заздалегідь затвержденим мершрутом для забезпечення задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів.

При подальшому розгляді сутності поняття «екскурсії» необхідно мати на увазі обумовленість екскурсійного процесу об'єктивними вимогами. У ході екскурсійного процесу екскурсовод допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема (перше завдання), почути про ці об'єкти необхідну інформацію (друге завдання), відчути велич подвигу, значення історичної події (третє завдання), опанувати практичними навичками самостійного спостереження й аналізу екскурсійних об'єктів (четверте завдання).

Важливим відправним моментом в організації екскурсійної роботи є дотримання ознак екскурсії. Відсутність хоча б однієї з названих нижче семи ознак позбавляє права називати проведений захід екскурсією.

Основні вимоги, які повинні бути враховані укладачам маршруту, - це організація показу об'єктів в логічній послідовності та забезпечення зорової основи для розкриття теми. У практиці екскурсійних установ існують три варіанти побудови маршрутів: хронологічний, тематичний і тематико-хронологічний.

Розповідь — це індивідуальний текст екскурсовода, виконаний їм з дотриман-ням вимог усної публічної мови. Розповідь на екскурсії в повному обсязі готується заздалегідь.

Основні вимоги до розповіді:

• Тематичність;

• конкретність;

• зв'язаність;

• логічність;

• стислість;

• переконливість;

• доступність викладу;

• закінченість суджень;

• зв'язок з показом, науковість.

Вимоги до екскурсовода

Екскурсовод повинен знати:

-Нормативну базу і стандарти, які регулюють надання екскурсійних послуг в Україні;

-Історію, культуру, географію регіону; Основні екскурсійні об’єкти і місцевості

-Інструкції о правилах поведінки туристів на транспортних засобах;

-Схему дій на випадок непередбачуваних ситуацій;

-Іноземну мову (основної клієнтури);

Екскурсовод повинен володіти: - основи протоколу та етикету;

-граматикою та стилістикою української та російської мови;

-теорією міжособистісних комунікацій; - технікою публічних виступів;

-основами психології; конфліктології; організаційної культури; педагогіки; логіки; Екскурсовод зобов’язаний:

- Постійно вдосконалювати знання та навички з професійної майстерності;

-Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку; норми охорони праці.

124. УКЛАДАННЯ МЕТОДИЧНОЇ РОЗРОБКИ

Екскурсія – це поїздка (колективна прогулянка) з метою наочного безпосереднього пізнання об’єктів, у якій беруть участь екскурсанти, на яких спрямований процес пізнання та екскурсовод, який спрямовує цей процес.

У роботі з підготовки нової екскурсії можна виділити 2 основні направлення:

• розробка нової теми екскурсії

• підготовка початківця або вже працюючого екскурсовода до проведення новою для нього але вже раніше розробленій екскурсії, що проводиться в даній установі.

Перше направлення — процес створення нов. для екскурсійної установи екскурсії.

Підготовка нової екскурсії доручається творчій групі. У її склад включається від 3 до 7 чоловік, а в окремих випадках і більше. В більшості своїй це екскурсоводи, що працюють в установі. Кожному з учасників творчої групи доручається розробка одного з розділів, одній з підтем екскурсії або одного або декількох питань підтеми. В цілях контролю за роботою вибирається керівник творчої групи.

Підготовка нової екскурсії проходить три основні ступені:

• Попередня робота — підбір матеріалів для майбутньої екскурсії, їх вивчення (тобто процес накопичення знань по даній темі, визначення мети і завдань екскурсії). Одночасно з цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.

• Безпосередня розробка самої екскурсії включає складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над вмістом екскурсії, її основною частиною що складається з декількох основних питань; написання контрольного тексту; роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу і розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.

• Завершення — прийом (захист) екскурсії на маршруті. Затвердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, що захистили свою тему, до роботи на маршруті.

У простому вигляді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, вигляду і форми проведення, однакова: вступ, основна частина, висновок.

Вступ склад з 2 частин: 1)організаційною (знайомство з екск групою і інструктаж про правила безпеки); 2)інформаційною (коротке повідомлення про тему, протяжність і тривалість маршруту, часу відправлення і прибуття назад, санітарних зупинках і місці закінчення екскурсії).

Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, поєднанні показу і розповіді. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайна від 5 до 12.

Висновок не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно займ 5-7 хв і складатися з 2 частин: 1) — підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізовує мету екскурсії. 2) — інформація про інші екскурсії, які можуть розширити і поглибити дану тему.

В процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд етапів, які розташовуються в певному порядку. Вперше поняття «Етапи підготовки екскурсії» було введене в 1976 р. Тоді ж було названо п'ятнадцять етапів:

1. Визначення мети і завдань екскурсії.

2. Вибір теми.

3. Відбір літератури і складання бібліографії.

4. Визначення джерел екскурсійного матеріалу. Знайомство, з експозиціями і фондами музеїв по темі.

5. Відбір і вивчення екскурсійних об'єктів.

6. Складання маршруту екскурсії.

7. Об'їзд або обхід маршруту.

8. Підготовка контрольного тексту екскурсії.

9. Комплектування «портфеля екскурсовода».

10. Визначення методичних прийомів проведення екскурсії.

11. Визначення техніки ведення екскурсії.

12. Складання методичної розробки.

13. Складання індивідуальних текстів.

14. Прийом екскурсії. 15.Затвердження

125. ОСОБЛИВОСТІ ЕКСКУРСІЙНОГО ПІЗНАННЯ

Екскурсійна справа пройшла великий історичний шлях, перш ніж досягти свого сучасного стану. У різні історичні періоди розвитку нашої країни екскурсії виконували різні завдання. Історія екскурсійної справи є органічною частиною історії вітчизняної культури в цілому. Вона показує, як розвивалася національна самосвідомість, культурний рівень суспільства в той або інший історичний період.

При розгляді поняття «Суть екскурсії» необхідно мати на увазі обумовленість екскурсійного процесу об'єктивними вимогами. Кожна екскурсія представляє особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними закономірностями (тематичність, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність і ін.)

Вперше про закономірність екскурсій було сказано на науковій конференції, проведеній в 1978 р. Головним екскурсійним управлінням Центральної ради з туризму і екскурсій і Центральною науково-дослідною лабораторією по туризму і екскурсіям. В даний час екскурсія виступає як щось закінчене, цілісне, таке, що має свої специф. функції і ознаки, своєрідну індивідуальну методику. В значній мірі вона збагатилася за змістом, формам проведення і методиці підношення матеріалу і характеризується як невід'ємна частина ідейно-виховної і культурно-масової роботи. Отже, екскурсія -наочний процесом пізнання людиною навк. світу, побудований на заздалегідь підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташованих в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д.

У практиці використ. немало різних методів пізнання: індуктивний, дедуктивний, аналіт., синтетичний, методи абстрагування, аналогії, моделювання, узагальнення, експерименту і ін. Всі ці методи в тій чи іншій мірі використовуються при проведенні екскурсій. Поняття «метод» ширше, ніж поняття «спосіб» і «прийом». У простому вигляді кожен прийом є як би частинкою методу. Головна вимога до методу - він повинен забезпечити досягнення мети з найбільшою ефективністю і найменшими витратами ресурсів. У екскурсіях до числа таких ресурсів входить словесний матеріал (розповідь), демонстровані об'єкти (показ), транспортні засоби, робочий час екскурсовода. У вузьк. сенсі екскурс. метод це суку. методич. прийомів, які застос. на екскурсіях. У більшості екскурсій висунуті в розповіді екскурсовода положення аргументуються за доп. зорових доказів. Нерідко розповідь є лише коментарем до зорової характеристики екскурсійних об'єктів. Мета екскурсійн. методу - навчання (передача певної системи знань) і виховання (формування всесторонньо розвиненої особи).

В даний час екскурсійні установи в своїй діяльності керуються наступними основними положеннями: а) у основі будь-якої екскурсії лежить один екскурсійний метод повідомлення знань; б) показ і розповідь - складові частини екскурсії; в) рух (моторність) - одна з ознак екскурсії; г) екскурсійна методика є приватною методикою і складається з двох частин - методики підготовки і методики проведення екскурсій; д) методика проведення екскурсій є сукупністю методич. прийомів показу екскурсійних об'єктів. Реалізацію функціон.змісту екскурсій забезпечує екскурс. дія-сть – специ. вид діяльності людини з надання послуг організаційного, інформ.-методич. і виробнич. забезпечення проведення екскурсій - екскурсійного обслуговування Теоретичним підґрунтям цього виступає екскурсознавство - галузь теоретичних знань, яка вивчає проблеми моделювання ідеальної екскурсії і впливу екскурсії на свідомість людей; практичних методів підготовки екскурсій, техніки їх проведення, підготовки екскурсоводів.

126. “ПОРТФЕЛЬ ЕКСКУРСОВОДА” ТА ЙОГО УКОМПЛЕКТОВУВАННЯ. ВИЗНАЧ. МЕТОДИЧНИХ ПРИЙОМІВ ТА ТЕХНІКИ ВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ

«Портфель екскурсовода» - умовне найменування комплекту наочних матеріалів, використовуваних у ході проведення екскурсії. Ці матеріали звичайно містяться в папці або невеликому портфелі.

Завдання «портфеля екскурсовода»:

• відновити відсутні ланки при показі (об'єкт не зберігся до наших днів, дати уявлення про первісний вид об'єкта, показати перспективу в майбутньому)

• дати зорове уявлення про об'єкт (рослини, мінерали, механізмах шляхом показу справжніх зразків, їхніх фотографій, макетів).

У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції, копії справжніх документів, рукописів, літературних творів, макети, муляжі й ін. Такі «портфелі» створюються, як правило, по кожній темі і використовуються в кожній екскурсії. Кількість їх не повинна бути великою, тому що в цьому випадку екскпонати будуть відволікати екскурсантів від огляду справжніх об'єктів, розсіювати їхню увагу.

Наочні експонати «портфеля екскурсовода» повинні бути зручні для використання. До кожного експоната, включеного в «портфель», прикладається картка з поясненнями або довідковим матеріалом. Іноді пояснення приклеюються зі зворотної сторони експоната. Така анотація служить вихідним матеріалом для екскурсовода при показі експоната екскурсантам.

Визначення методичних прийомів проведення екскурсії

Успіх проведення екскурсії перебуває в прямої залежності від використаних у ній методичних прийомів показу й розповіді. Вибір того або іншого методичного прийому диктується завданнями, поставленими перед екскурсією, інформаційною насиченістю конкретного об'єкта.

Робота творчої групи на цьому етапі складається з декількох частин:

А) відбору найбільш ефективних методичних прийомів для висвітлення підтем, методичних прийомів, які рекомендуються залежно від екскурсійної аудиторії (дорослі, діти), часу проведення екскурсії (зима, літо, день, вечір), особливостей показу;

Б) визначення прийомів збереження уваги екскурсантів і активізації процесу сприйняття екскурсійного матеріалу;

В) вироблення рекомендацій з використання виразних засобів у мові екскурсовода;

Визначення техніки ведення екскурсії

Техніка ведення екскурсії поєднує всі організаційні питання екскурсійного процесу. Ці вказівки відносяться як до екскурсовода так і до водія і до екскурсантів.

В основному формулюються вказівки щодо:

• місць зупинок транспорту й виходам для огляду об'єктів;

• пересування між об'єктами, його швидкості;

• демонстрації матеріалів «портфеля екскурсовода»;

• використання пауз;

• дотримання часу, відведеного на висвітлення підтем;

• організацію відповідей на питання екскурсантів;

• про порядок дотримання елементів ритуалу

• місця екскурсовода при показі об'єктів і при пересуванні групи.

127. ПОКАЗ І РОЗПОВІДЬ У ЕКСКУРСІЙНОМУ ПІЗНАННІ

Проведення екскурсії зводиться не лише до передачі певних знань і донесення їх до відвідувачів. Мистецтво екскурсовода полягає у поєднанні нових знань з тими, які людина вже має. Суть технології здійсн. екскурсійного впливу полягає в тому, що отримана інфо. в процесі екскурсії засвоюється, коригується, порівнюється і стає власністю одержувача цієї інформації. Найефективніше цей процес відбувається у випадку, коли розповідь підкріплена ораторським мистецтвом, мімікою та жестами екскурсовода. Будь-яка екскурсія базується на поєднанні двох головних елементів: показу екскурсійних об'єктів і розповіді про них. Зазвичай усе, про що йде мова під час екскурсії, має бути представлене в зоровому ряді і спостерігатися екскурсантами. Якщо немає об'єктів, що розкривають тему, не може бути і самої екскурсії. Тому теоретики екскурсійної справи показ вважають первинним елементом екскурсії, а розповідь – вторинним (супровідно-доповнюючим).

Показ – це глибоке ознайомлення з особливостями об'єкта (технікою виконання, архітектурними чи іншими деталями тощо). Показ на екскурсії – це спостереження об'єкта під керівництвом кваліфікованого фахівця-екскурсовода. При огляді людина сприймає тільки зовнішній вигляд пам'ятки. Під час цього вона не лише бачить пам'ятку, а й за допомогою екскурсовода розрізняє у ній усілякі елементи, бере участь у їхньому аналізі, складає з допомогою акцентування уваги та супровідних пояснень екскурсовода комплексне візуальне й уявно-емоційне враження про цю пам'ятку.

Показ – процес реалізації принципу наочності, наочний засіб ознайомлення з екскурсійним об'єктом або кількома об'єктами одночасно (наприклад, пам'яткою архітектури або архітектурним ансамблем). Показ може розглядатися як дія (або сума дій) екскурсовода, направлена на виявлення сутності об'єкта. Показ об'єктів є дією, що займає найщільніше місце в екскурсії. Правильно відібрані об'єкти, їх кількість, послідовність показу впливають на якість екскурсії.

Отже, показ об'єкта – це система цілеспрямованих дій екскурсовода й екскурсантів, огляд об'єкта під керівництвом квал