Психологічні особливості внутрішнього іміджу організації

На сьогодні в науковому суспільстві зростає інтерес до вивчення психологічних особливостей та механізмів створення позитивного іміджу певного об’єкту чи суб’єкту соціального середовища. Перш ніж розкривати психологічні особливості внутрішнього іміджу організації важливим постає завдання визначення поняття “імідж” в контексті психології.

В психології проблемі визначення іміджу приділяли увагу А. Петровський, Г. Ярошевский, В. Шепель, О. Виханский, Д. Майерс, В. Орешкін та інші. В. Шепель трактує імідж як “індивідуальний вигляд або ореол, який створюється засобами масової інформації, соціальною групою або власними зусиллями особистості з метою привернути до себе увагу” [1, с.45]. За визначенням В. Орешкіна, “імідж – феномен символічної реальності, мета або результат зусиль, спрямованих на виявлення та презентацію певних якостей суб’єкта або об’єкта цільової аудиторії” [1, с.34]. До основних характеристик іміджу як психічного образу відносять: ідеальність об'єкта, що виникає у свідомості людей і не підлягає прямому вимірюванню, а піддається оцінці лише вході відносин, які виявляється в спілкуванні, діяльності та виборі; цілісність і несуперечність ефективного іміджу; необхідність підкріплення; як стереотип містить обмежену кількість компонентів; імідж передбачає сильний емоційний відгук; імідж прагматичний, тобто орієнтований на обмежене коло завдань, які відповідають цілям діяльності суб’єкта чи об’єкта або особливостям актуальної сітуації [2, с.87].

Зазначимо, що імідж організації – певне уявлення або образ організації, який виникає в уяві членів організації, а також усіх суб’єктів, які безпосередньо чи опосередковано вступають у взаємодію з нею, шляхом когнітивного емоційного ставлення до організації. Таке уявлення будується на основі взаємозалежності та компліментарності його зовнішніх та внутрішніх складових іміджу організації. Розрізняють внутрішній та зовнішній імідж.

Внутрішній імідж складається з різних форм вербального, візуального, етичного, естетичного вираження і поведінки, а суб'єктом є ті люди, які вступають з ним у прямий або опосередкований контакт [2, с.67]. Основними детермінантами внутрішнього іміджу є культура організації та соціально-психологічний клімат. Розглянемо кожне з цих понять окремо.

М. Томілова виокремила декілька рівнів культури організації. Перший включає соціальну адаптацію. У разі успішної адаптації нові працівники стають носіями культури організації, а потім передають її новим співробітникам. Другий рівень становлять відносини між членами організації. Він складається із відносин між представниками адміністрації організації, або відносин між керівництвом та підлеглими; системи внутрішніх комунікацій. Третій рівень – рівень мотивації, який включає систему атестацій, винагород, соціальних визнань, ідентифікації. По відношенню до процесу формування іміджу, культура організації виступає стабілізуючим чинником, оскільки зменшує ступінь колективної невизначеності, вносить ясність в уявлення співробітників про організацію, сприяє накопиченню позитивних моделей поведінки [3, с. 27; 4. с. 53].

Соціально-психологічний клімат організації в контексті її внутрішнього іміджу можна розглядати як задоволення або незадоволення членів організації міжособистісними відносинами, що виявляється в таких групових ефектах, як настрій і погляди колективу, індивідуальне самопочуття та оцінка умов життя і роботи людини в групі. До факторів, що зумовлюють соціально-психологічний клімат належать: схожість і відмінність соціально-демографічних характеристик, систем ціннісних орієнтацій і соціальних установок (які мають для суб’єктів принципове значення), а також найбільш важливих психологічні рис індивидів, які вступають у взаємодію; екологічні змінні, або ситуативні чинники; культурний контекст, або субкультура групи, до якої належать індивіди, що спілкуються [3, с. 30].

Таким чином, внутрішній імідж представляє собою образ чи уявлення, що відображає психологічне ставлення до компанії її співробітників, менеджерів, власників, які складають внутрішнє середовище компанії. Внутрішній імідж є не менш важливим, ніж імідж у зовнішній сфері, оскільки наявність позитивного ставлення співробітників до організації згуртовує колектив, дає впевненість у завтрашньому дні кожному окремому працівнику, стимулює його ідентифікації себе з фірмою, в якій він працює. З іншого боку, згуртованність колективу та наявність тісних зв’язків між окремими рівнями в системі культури організації стають факторами, які визначать рівень сформованості внутрішнього іміджу організації.

Література

1. Почепцов Г. Имиджелогия. – М.: СмартБук, 2009. – 575 с.

2. Психологические основы “Паблик рилейшенз” / Е.Богданов, В.Зазыкин. – СПб.: Питер, 2003. – 208 с.

3. Томилова М. Модель имиджа организации // Корпоративна культура.– 2007.- №9.- С.27-32.

4. Шейн Э. Х. Организационная культура и лидерство. – СПб: Питер, 2002. – 336 с.

Закревська Уляна

студентка IV курсу факультету СПП

Наук. кер.: к. пед. н., доцент Голованова Т. П.

ҐЕНДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ ВИЩІЙ ШКОЛІ

Актуальність роботи полягає в необхідності забезпечення ґендерної рівності в українському суспільстві, що безпосередньо пов'язно з впровадженням ґендерних досліджень в систему вищої освіти країни, надання їм статусу незалежного курсу, розроблення спеціальних навчальних програм, методичних посібників, а також відповідних змін у професійній підготовці викладачів.

Розвиток women's / gender studies - нової формальної навчальної дисципліни - можна назвати одним з найважливіших досягнень у розвитку навчальних планів університетів за останні 35 років. Свій початок вони беруть на заході в США і Західній Європі в рамках Women's Liberation Movement в кінці 60-х рр. З тих пір цей науковий напрямок став частиною «боротьби жінок за самовизначення».

Сьогодні у США дослідницькі центри з ґендерної проблематики діють у всіх великих учбових закладах, а координацією їх діяльності займається Національна асоціація жіночих досліджень. Щорічно в США й Канаді захищається багато докторських дисертацій з проблем становища жінок. У країнах Північної Європи, в Нідерландах науково-дослідницька робота в галузі жіночої проблематики фінансується із спеціальної статті бюджетних витрат. Ґендерні дослідження активно підтримуються ЮНЕСКО, Міжнародним дослідницьким і учбовим інститутом розвитку жінок при 00Н. Спеціалізовані агенції 00Н відіграють велику роль у створенні навчальної та дослідницької ґендерної інфраструктури в усьому світі.

Ґендерні дослідження не дарма знайшли міцну підтримку світового товариства, адже їх функціонування безпосередньо впливає на формування ґендерної рівності в суспільстві та покращення якості життя студентів, які приймають в них участь. У 2007 році було проведено дослідження впливу програм «Жіночі дослідження» на зайнятість жінок в Європі.

Що стосується розвитку ґендерної бази науки в Україні, ґендерні дослідження існують тут близько 20-ти років, тобто залишаються доволі новою, переважно локальною, освітньою і науковою сферою життя. Тому на сучасному етапі інтеграція ґендерного підходу в національну систему вищої освіти є вкрай необхідною, оскільки ґендерна збалансованість в українському суспільстві є одним із індикаторів його визнання як розвиненої держави, що стоїть перед європейським вибором.

Проблемами розвитку ґендерних підходів в освіті є:

- їх інституалізація в системі освітніх та науково-дослідних установ України, а саме створення відповідних кафедр у ВНЗ, відділів у науково-дослідницьких установах НАН України, АПН України, галузевих науково-дослідних установах;

- включення актуальних ґендерних проблем до навчальних курсів програм інститутів та центрів підвищення кваліфікації працівників;

- здійснення заходів з ґендерної освіти/просвіти в системному режимі.

Подальшою перспективою можна назвати широке впровадження ґендерних досліджень в освітній простір гуманітарних факультетів університетів країни, створення незалежної спеціалізації з ґендерних досліджень з правом студентом отримання магістратури та ресурсна підтримка цього наукового напрямку з боку держави.

Результатом ґендерної освіти має стати творення механізмів входження жінки в державні та громадські структури, що представляють Україну на міжнародному рівні, використання сучасних інформаційних технологій для вдосконалення глобального обміну інформацією, досягненнями в галузі рівності статей.

Пріоритетними стратегіями діяльності кафедри ґендерних досліджень в Запорізькому національному університеті будуть:

1. Розвиток наукової та методичної бази щодо забезпечення ґендерних курсів в різних спеціальностях, подолання консервативних ґендерних стереотипів в системі освіти.

2. Формування мотивації жінок, студенток до просування в науці та активній участі в управлінні університетом та студентському самоврядуванні, створення позитивного іміджу жінки-лідера в суспільній свідомості, подолання феномену самодискримінаціі жінок і «боязні успіху».

Проблемами ґендерної освіти в Україні займаються такі вчені: Приходькіна Η. Ο. «Сучасні проблеми ґендерної освіти у вищих навчальних закладах України», І.О. Головашенко «Ґендерний підхід в системі освіти, узгодження соціального досвіду з міжнародними стандартами», Наталя Чухим, Марфа Скорик «Ґендерна освіта в Україні», Оксани Кісь «Дефініції фемінізму».

Література

1. Голованова Т. П. Теорія і практика формування гендерної рівності студентської молоді: Монографія. - Запоріжжя: Запорізький національний університет., 2007.- 338 с.

2. Гуманізм та освіта: зб. матеріалів VIII міжнар. наук-практ. конф., м. Вінниця / Вінниц. нац. ун-т, Мін-во освіти і науки України: Вид-во ВНТУ "УНІВЕРСУМ-Вінниця", 2006. - 463 с

3. Успенская Валентина. Опыт интеграции женских и гендерных исследований в учебное расписание университетов США и Западной Европы / Успенская Валентина // «Социологические исследования». - 1992. - №5. - 159 с.

 

Іщук Ольга

аспірант факультету СПП

Наук. кер.: к. психол. н., доцент Спіцина Л. В.