Дослідження факторів формування рівня інфляції В Україні

Актуальність дослідження зумовлена тим, що в умовах світової економічної кризи ситуація в Україні додатково погіршується за рахунок внутрішніх чинників, у першу чергу інфляції. Інфляція – це процес зростання загального рівня цін в країні внаслідок порушення закону грошового обігу, виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових).

Основні причини інфляції, які пливають на економічне становище країни:

Невідповідність емісії к ВВП. Виникає в тих випадках коли держава включає «друкарський верстат» для фінансування дефіциту бюджету за рахунок емісії. В нашій країні даний принцип заборонено законодавством Закон України «Про державний бюджет України», а також проведені розрахунки (за допомогою коефіцієнта кореляції), які визначили те, що інфляція не залежить від грошовою масою в Україні, тобто можна стверджувати те що ці два показника не зв’язані між собою.

Зменшення ВВП на фоні не змінення грошової бази в країні. Дана причина є симетричною до невідповідності емісії к ВВП, але в даному випадку не відбувається емісії, загалом ВВП має тенденцію зниження, а грошова маса в країні не змінюється і з цього слідує тенденція до зростання цін в країні. Динаміка про загальний рівень ВВП з 1996 - 2008 в Україні мали тенденцію до зростання (дані Держкомстату) проте в 2009, на фоні світової фінансової кризи, ВВП України дещо знизився. Тобто дана причина також не є основною щодо інфляційних процесів в нашій країні.

Монополія профспілок. Поява даної причини можлива лише за змовою профспілок основних галузей країни, відбувається тиск на підприємства (страйками) після чого піднімається рівень зарплат в країні тобто інфляцію пропозиції (витрат), яка проявляється в зростанні цін на ресурси та фактори виробництва. Після розрахунків коефіцієнта кореляції між індексом споживчих цін та рівнем зростання середньої заробітної плати, показали те що в Україні темпи інфляції не залежать від росту заробітних плат тобто ні яким чином профспілки не впливають на інфляцію. Якщо б профспілки змовилися то багато підприємств збанкрутіли і рівень безробіття в Україні почав би зростати значними темпами, оскільки б підприємства не змогли б повністю збільшити заробітні плати усім працівникам.

Монополія ціноутворення. Є більш імовірною причиною появи інфляційних процесів в Україні тому, що рівень цін на товари загального призначення та стратегічні, мають не стабільність. Єдиним виходом з такої ситуації є запровадження державного регулювання цін і тарифів передовсім підприємств-монополістів, до складу яких входять як природні монополії, так і підприємст­ва, що займають монопольне становище на ринку. Тобто розглядаючи ситуацію, яка є на Україні можна стверджувати, що існує відкрита інфляцію, яка виникає за рахунок росту цін на споживчі товари і споживчі ресурси, що і спостерігається в нашій країні. В даному випадку потрібно лише якісний контроль антимонопольного комітету щодо ціноутворення в Україні.

Імпортована інфляція. Інфляцію, що імпортується, зумовлюють надмірний наплив іноземної валюти, підвищення імпортних цін тощо. Рівень валютного курсу, національної валюти до іноземних може бути як інфляційним, так і антиінфляційним чинником. Низький курс національної валюти робить дорожчим імпорт і дешевшим (за межами країни) експорт товарів. Це призводить до зростання цін на імпортовані товари. Тому існує пряма залежність між інфляційними процесами та обсягом чистого експорту (різниця між експортом та імпортом). Отже, зниження курсу національної валюти підвищує вартість імпортованих товарів та сировини на внутрішньому ринку. А це збільшує загальну собівартість виробництва, у тім числі й виробництва продукції на експорт. В Україні товари першочергового вжитку тобто субститути загалом є імпортовані, а на фоні знецінення національної валюти відбулося збільшення цін на ці товари, що і призводить до інфляційних процесів тобто виникнення відкритої інфляції. Загалом для України імпортована інфляції займає основне місце у формуванні інфляційних процесів.

Отже, серед вище зазначених причин виникнення інфляційних процесі та проведених розрахунків можна стверджувати, що основні причини виникнення інфляційних процесів в Україні є монополія ціноутворення та імпорту інфляції. Антимонопольний комітет України повинен чітко виконувати свої обов’язки з приводу регулювання цін та завчасно виявляти необґрунтоване підвищення цін в країні. НБУ повинен, і як зазначено Законом України «Про НБУ» повинен підтримувати стабільний курс гривні, якщо буде стабільний курс та подальше укріплення національної валюти то імпортовані товари будуть зменшуватися у ціні, що призведе в Україні до зменшення інфляційних процесів.

 

Пелехатий Сергій

студент І курсуТК ЗНУ

Наук. кер.: Богданова Л.М.

ПЕРСПЕКТИВИ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ

НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ

Україна – друга за величиною країна Європи. За чисельністю населення вона наближається до Франції, а за обсягом валового національного продукту – до Італії. Але сьогодні, як і протягом попередніх століть, право остаточно схвалювати рішення, що стосуються основних царин життя українців, зосереджене здебільшого поза межами їхньої території.

Зовнішньополітична діяльність українського уряду з самого початку незалежності орієнтувалася на два вектори: развиток відносин з Росією і країнами СНД та ітеграція в європейські та євроатлантичні структури.

Для обґрунтування власної лінії на міжнародній арені Верховна Рада України схвалила «Основні напрями зовнішньої політики України». Цей документ визначив національні інтереси України і завдання її зовнішньої політики. Починається якісно новий етап зовнішньополітичної діяльності України. Перед нею на міжнародній арені відкривається потенційна можливість перетворитись із об’єкта геополітики на повноцінного суб’єкта, що самостійно вирішує власну долю. У культурно – цивілізаційному аспекті європейська інтеграція – це входження до сім’ї європейських народів, повернення до європейських політичних і культурних традицій.

За оцінками експертів, саме така інтеграція є для України одним з найоптимальніших способів реалізації національних інтересів – побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Орієнтація на геополітичний вектор у перспективі сприятиме вирішенню проблем у різних сферах суспільного життя.

За минулі роки Україна чимало зробила для того, щоб органічно інтегруватися до європейської міжнародної спільноти. Вона першою з країн СНД уклала угоди про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом (ЄС) (березень 1994р.), стала повноцінним членом Ради Європи (РЄ), учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), підписала документи про співробітництво і партнерство з НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Співпрацює вона з міжнародним валютним фондом, Світовим банком, іншими світовими та європейськими кредитно-фінансовими інститутами.

Важливою віхою в процесі інтеграції України до європейських структур став Гельсінський самміт Євросоюзу (грудень 1999р.), на якому вперше в офіційних документах було визначено «європейські прагнення України», позитивно оцінено її «проєвропейський вибір».

Характерною рисою процесу інтеграції України до європейських структур є надзвичайно обмежена позиція Євросоюзу, уповільнений розвиток економічних зв’язків. Але активізації інтеграційних процесів також перешкоджають такі чинники:

1. суттєві відмінності нормативно-правової бази України та ЄС.

2. зношеність основних виробничих фондів української економіки.

3. низький рівень конкурентоспроможності більшості українських підприємств.

4. катострофічне падіння обсягів виробництва.

5. недосконалість системи управління зовнішньоекономічними відносинами.

Сьогодні в системі міжнародного поділу праці Україна практично займає місце периферійної країни, яка покликана своїми сировинними ресурсами, дешевою робочою силою й територією для розміщення екологічно шкідливих виробництв обслуговувати високорозвинуті країни “центру”. Тому,якщо Україна має наміри залишитися суверенною незалежною країною та ітегрувати в міжнародні економічні відносини, вона повинна терміново докорінно змінювати акценти в зовнішньоекономічній діяльності.

Ітерація економіки України в світове господарство не є самоціллю. Вона повинна забезпечити зростання ефективності національної господарської системи. На початку ХХI ст. Україна залишаеться ареною, на якій перетинаються впливи Росії, США, західноевропейських держав, і в цій непростій ситуації вона намагаеться, хоч не завжди вдало і послідовно, проводити власну незалежну і послідовну політику.

В цілому ж для України більш сприятливий двовекторний шлях розвитку міжнародних відносин, тобто Євроінтеграція і взаємозближення з Росією, що є доцільним і актуальним.

Література

1.Кульчицький С. Закономірності державотворчого поцесу в незалежній Україні. - К., 2001.

2.Травников А. Коса Тузла и Стратегические интереси Росии. – Ростов-на-Дону, 2005.

3.Чекалеко Н. Зовнішня політика і безпека України: Монографія. – К., 2004.

4.Політична економія / за редакцією Башнянина Г.І. Видавництво Київ, Ніка-Центр, 2000.

 

Піщанецька Яна

студентка I курсу факультету менеджменту НІ ЗНУ

Наук. кер.: ст. викладач Кіслань А.О.