ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ У СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ТХЕКВОНДО (ВТФ)



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ У СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ТХЕКВОНДО (ВТФ)



В останній час інтерес до контактних видів спорту, зокрема до тхеквондо ВТФ, зростає все більше. Слід відзначити, що при достатньо розробленому навчально-тренувальному процесі, тхеквондо має явний дефіцит по медико-біологічному забеспеченню та контролю функціонального стану спортсменів. Методи оцінки загальної працездатності екстрапольовані з інших, в основному циклічних видів спорту, а оцінка спеціальної працездатності у спортсменів, які займаються тхеквондо, представлена у доступних нам літературних джерелах вкрай не достатньо.

Завданням виконуваних нами аналізу наявних даних та особистих досліджень є формування уявлення про модельні характеристики в даному виді спорту, диференційовано за антропометричними та статевими критеріями, а також в залежності від спортивної кваліфікації.

Об’єктом нашого дослідження є 10 спортсменів-тхеквондистів вищих розрядів (КМС, МС, МСМК).

Виконувались антропометричні вимірювання. Фіксувались функціональні показники сердцево-судинної системи (АТ, ЧСС, ЕКГ) та системи зовнішнього дихання (ЖЕЛ, ДО, МВЛ, РОвд, РОвид). Оцінювання загальної працездатності проводилась за допомогою 2-ступеневої велоергометричної проби. Оцінка спеціальної працездатності здійснювалась за методикою, яка була розроблена іспанськими спеціалістами в нашій модифікації. Дослідження проводились протягом базового, контрольно-підготовчого та перезмагального періодів на базі Запорізької обласної ШВСМ, лабораторії ЗНУ та Київського ДНДІФКіС.

Показники ЧСС, АТ та системи зовнішнього дихання знаходились в межах вікової та фізіологічної норм та протягом вище зазначених етапів тренувального процесу не демонстрували достовірних змін.

Оцінка загальної працездатності з дозованим велоергометричним фізичним навантаженням демонструє, що показники рівня фізичної підготовленості, швидкісної та швидкісно-силової витривалості, а також резервні можливості організмів спортсменів протягом вище вказаних періодів тренувального процесу достовірно не розрізнялись.

Оцінка спеціальної працездатності у запропонованій нами модифікації наявних тестів навпаки виявляє чітку тенденцію до покращення як техніко-тактичних (кількість залікових ударів по відношенню до загальної кількості), так і функціональних показників (по динаміці серцевого ритму). Кількість залікових ударів зростає від базового періоду до передзмагального, та протягом останнього на фоні оптимізації хронотропної функції серця, що виражається в більшій кількості результативних ударів на фіксованому рівні ЧСС (180-190 уд/хв), в меншому відносному прирості ЧСС для забезпечення результативності ударів та більш швидкому відновленні ЧСС після виконання навантаження.

Таким чином, оцінка інтегральних показників, таких як ЧСС та АТ не дає змоги належним чином визначити особливості функціонального стану спортсменів даної спеціалізації в залежності від етапів тренувального процесу. Для формування більш адекватного уявлення про стан організму спортсменів необхідні більш глибокі дослідження із використанням ширшого спектру показників кардіо-респіраторної системи.

Оцінка загальної працездатності, яка некритично переноситься із практики циклічних видів спорту, певним чином нівелює ті розбіжності, які мають місце у спортсменів, сфера спортивної діяльності яких не передбачає циклічних рухових навичок.

Оцінка спеціальної працездатності із залученням як техніко-тактичних, так і функціональних показників є більш інформативною та демонструє позитивну динаміку рівня підготовленості спортсменів, але вимагає подальших досліджень із більшою кількістю інформативних функціональних показників.

Література

6. Физиология спорта и двигательной активности / Уилмор Дж.Х., Костилл Д.Л. – К: Олимпийская литература – 1997. – 503 с.

7. Оптимизация индивидуальной подготовки таэквондистов с учетом их психофизиологических качеств: Автореф. дисс. канд. пед. наук. / Джуный Ч. – М., 1994. – 21с.

8. www.humanmovement.com.

9. www.sporttraining.com.

10. www.france.elsevier.com/direct/SCISPO.

 

Герасін Віталій

студент IV курсу факультету фізичного виховання ЗНУ

Наук. кер.: Товстоп´ятко Ф.Ф.

 

РЕАБІЛІТАЦІЯ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ ТУРИЗМУ

Відпочинок є важливим моментом у житті людини, поряд з виробничою діяльністю. Його форми, види і якість визначають успішність реабілітаційних процесів та інтеграції молоді у суспільстві.

Сучасна система соціально – педагогічної роботи з молодими студентами поступово набуває нового змісту, форм та функцій. Замість традиційного підходу до студента, на перший план висувається концепція «культурного плюралізму», в основі якої гуманістична ідея про право кожного індивіда брати участь у житті суспільства [2,115].

Туризм є унікальним засобом рекреації і реабілітації для студентів, оскільки його функції відповідають реабілітаційним задачам, включають різноманітні механізми реабілітації і самореабілітації, за умови активної участі в процесі самого студента. Саме туризм можна вважати одним з найоптимальніших засобів реабілітації з наступних міркувань:

По – перше, туризм – це рухова активність. Відомо, що рух має велике значення у розвитку людини з перших хвилин життя. Рух різних частин тіла, тіла у цілому, пересування у просторі – необхідний фактор розвитку фізичних і психофізіологічних якостей організму протягом усього життя. Захворювання призводять, як правило, до зниження рухової активності, сприяючи тим самим зниженню психічної і фізичної стійкості організму. Через туризм здійснюється терапія і профілактика психосоматичних захворювань, підтримання фізичної форми і здоров’я.

По – друге, туризм створює середовище для спілкування, у якому студент взаємодіє з іншими студентами, встановлює соціальні контакти і має можливість виконувати різні соціальні ролі. Спорт і туризм створюють можливість встановлювати незалежні і різноманітні контакти, що допомагають отримати впевнену і ефективну життєву підтримку.

По – третє, відтворююча функція туризму направлена на відновлення сил, витрачених під час навчання. Відпочинок при цьому має активний характер, включаючи різноманітні розваги, які допомагають пізнати світ, познайомитися з новими людьми, дізнатися про невідомі раніше традиції, звичаї.

По – четверте, екологічність туризму як виду діяльності. Сприятливий клімат, гарна природа, природні та історичні пам’ятки – усе це сприяє позитивному психоемоційному настрою, що також є реабілітуючим фактором.

По – п’яте, туризм надає можливість для розвитку особистості. Пізнання історії, культури, життя інших людей несе у собі великий гуманітарний потенціал, збагачує молоду людину, розширює світогляд [1,45].

Для ефективного використання туризму в якості реабілітаційного засобу для студентів необхідно дотримуватися наступних правил і умов.

1. Вид туризму підбирається у залежності від фізичної форми студента, у відповідності до програми реабілітації, також має враховуватися і персональний інтерес, бажання, фінансові можливості, очікуванні реабілітаційні результати.

2. Туризм має бути безпечним для студентів.

3. Туристична діяльність обов’язково має передбачати огляд пам´яток.

4. Студент повинен мати деяку фізичну підготовленість, готовність долати труднощі психологічного характеру, несприятливі погодні умови.

5. Туризм має усувати комплекси, приносити задоволення.

6. Форми туризму мають відповідати індивідуальності. Дуже важливі методичні тренінги.

7. У туризмі фізичні навантаження і умови мають бути адекватними стану здоров’я.

Для студентів саме із занять спортом і туризмом може розпочатися активне життя. Туризм і спорт тісно взаємопереплітаються у програмах туристських походів, що допомагає набути фізичні навички, підвищує м’язову силу, формує колектив однодумців, створює комфортну психологічну атмосферу.

Включення у соціум, впевненість у собі, активність у проведенні вільного часу, навички і вміння активного будування життя, адекватна поведінка – ось критерії успішного процесу інтеграції студентів у суспільство [3,84].

Література

1. Дехтяр В.Д. Основи оздоровчого – спортивного туризму: Навчальний посібник для ВУЗ. –К.: Науковий світ, 2003. – 203с.

2. Жданова О.М., Тучак А.М., Котова І.В., Поляковський В.І. Організація та методика оздоровчої фізичної культури і рекреаційного туризму. Навчальний посібник для студентів ВУЗ з фізичного виховання і спорту. – Львів: Вежа, 1999. – 193с.

3. Храбовченко В.В. Екологічний туризм. – М.: Фінанси і статистика, 2003. – 206 с.

 

Забелін Олександр

студент IV курсу факультету фізичного виховання ЗНУ

Наук. кер.: к. б. н., доцент Власенко К.Л.

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ЕКСТРЕМАЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ НА КАРДІОРЕСПІРАТОРНУ СИСТЕМУ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Однією з важливих проблем біології і медицини є питання про вплив несприятливих чинників, що постійно змінюються. Наприклад, фактори зовнішнього середовища та їх вплив на різні групи населення, умови життя. Протягом останнього сторіччя інфекційні захворювання, за винятком вірусних, відсунулися на другий план, а головне місце серед хвороб, що призводять до смертельного виходу, є хвороби серцево-судинної системи такі як інсульт, інфаркт, ішемічна і гіпертонічна хвороби [2, 3]. Як свідчать дослідження важливу роль, у виникненні цих захворювань, грає надмірно інтенсивна і тривала стрес-реакція. Вивчення механізмів впливу стресу на організм дає можливість проведення профілактики негативного впливу стресу [4, 5].

Мета нашого дослідження: з'ясувати вплив стрес-реакції (іспитів) на кардіо-респіраторну систему організму студентів ІІІ курсу факультету фізичного виховання ЗНУ.

Дослідження було проведено в VI семестрію У якості екстремальної ситуації була використана екзаменаційна сесія. Були обстежені студенти ІІІ курсу в кількості 10 чоловік.

Завдання дослідження:

1. Визначити функціональний рівень серцево-судинної системи студентів, що обстежуються.

2. Визначити рівень функціонування дихальної системи студентів, що обстежуються.

3. Порівняти показники кардіореспіраторної системи на І і ІІ етапі обстеження.

Для виконання поставлених завдань використовувалися методи:

- непряма тонометрія за Коротковим;

- варіаційна пульсометрія за Баєвським Р.М.;

- визначення частоти дихання візуальним методом;

- спірометрія;

- статистична обробка отриманих даних за Лакіним.

Дослідження проводилися в учбово-науковій лабораторії біохімії і фармакології спорту при кафедрі медико-біологічних основ фізичної культури ЗНУ в два етапи:

І – протягом семестру (VI семестр) і ІІ – під час весняної сесії. Аналіз отриманих даних показав, що протягом семестру (І етап обстеження) показники дихальної функції і функції кровообігу такі як: ЧСС, ДО, ХОД, ЖП, а також АТс, АТд, АТп, СОК, ХОК відповідали в стані спокою віковій нормі [1].

Аналіз ЕКГ показав досить високий рівень функціонування серцево-судинної системи, а показники математичного аналізу серцевого ритму визначили помірне переважання регуляції парасимпатичного відділу нервової системи в роботі ССС, тому що ∆х дорівнює 0,15 ± 0,02 секунди, Ао 60% ± 2,0, а інтегральний показник - індекс напруги відповідав 49 ± 4,0 (а.о.).

Екзаменаційне навантаження під час весняної сесії істотно вплинуло на досліджувані показники. Частота подиху вірогідно зросла від 16 ± 0,9 разів у хвилину до 18 ± 0,5 разів у хвилину, тобто на 12,05% (р<0,05). Дихальний об'єм (ДО) зменьшився на 6,45%, при цьому хвилинний об'єм дихання недостовірно несуттєво збільшився. Досліджувана ситуація ще більше впливала на показники гемодинаміки: АТс збільшився на 13,27%, АТд – вірогідно не змінився, АТп зріс на 21,8%, що говорить про функціональну напругу серцево-судинної системи в екзаменаційний період. Дані варіаційної пульсометрии показали, що контур регуляції роботи серцево-судинної системи змінився у бік дизрегуляції з явним переважанням симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Так варіаційний розмах (∆х) на ІІ етапі обстежень дорівнює 0,05 ± 0,002 секунди, амплітуда моди (АМо) 87 ± 3,0, а індекс напруги зріс до 485 ± 16 (а.о.).

Отримані нами дані дозволяють зробити висновки:

– навчальне навантаження протягом семестру не викликає напруги в роботі кардіореспіраторного блоку, тобто досліджувані показники відповідали віковій фізіологічній нормі;

– екстремальна ситуація відбила стрес-реакцію в період екзаменаційної сесії, тому що досліджувані нами показники дали адекватну реакцію мобілізації дихальної і серцево-судинної систем, що свідчить про їхню функціональну напругу.

Література

1. Смирнов В.М., Дубровский В.И. Физиология физического воспитания и спорта. - М.: Владос, 2002. – 605 с.

2. Агаджанян Н.А. Адаптация и резервы организма. – М.: ФиС, 1983. – 176 с.

3. Баевский Р.М., Барсенева А.П. Донозологическая диагностика в оценке состояния здоровья // Валеология: диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. – СПб.: Наука, 1993. – С. 33-48

4. Апанасенко Г.Л. Охрана здоровья здоровых: некоторые проблемы теории и практики // Валеология: диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. – СПб.: Наука, 1993. – С. 49-60

5. Маліков М.В., Філімонов В.І., Богдановська Н.В. Фізіологія людини. – Запоріжжя, 2009. – 757 с.

 

Ковальова Алла

студентка ІІ курсу факультету

фізичного виховання виховання ЗНУ

Наук.: кер.: к. б. н., доцент Шкопинський Є.О.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.16.210 (0.011 с.)