В контексті комунікативного дискурсу

Особливості телебачення сьогоднішнього дня – це багатоканальність та використання різноманітних засобів телевізійного спілкування [3, с. 11], проте успіх, на нашу думку, у глядачів тієї чи іншої програми завойовує особистість телеведучого.

Ефективність телевізійного спілкування з масовою аудиторією визначається особистим іміджем ведучого. На зорі мовлення виникало питання – хто має право звертатися до аудиторії від свого чи корпоративного ім’я, адже глядачі на підсвідомому рівні ототожнюють інформацію з тією людиною, яка їм про неї говорить.

В. Саппак наголошує на тому, що телевізійний портрет постає перед нами як реальний характер та свідоцтво часу. А відтак це доводить твердження, що в багатонаціональному СРСР ведучими були лише росіяни [4, с. 63]. Комерціалізація ефіру відкрила «зелену вулицю» створювачам занадто відкритих екранних образів (іміджів) – телевізійним персонажам, які не мають жодного стосунку до особистостей та їх носіїв [4, с. 64].

Ведучий – це таке обличчя, на яке хочеться дивитися ще раз [2, с. 32]. Зауважимо, що на сьогодні молодіжна аудиторія є досить розпорошена у своїх поглядах та переконаннях, тому, підпираючи той чи інший імідж, ведучий має передусім орієнтуватися не на загальні тенденції, а своє внутрішнє почуття.

Частіше молодіжні шоу випускаються у прямому ефірі, відтак передумови створення іміджу ґрунтуються не лише на вільній поведінці перед камерами, широкому колі знань, з якими можна поділитися з глядачами, а й уміння тримати аудиторію, вільно говорити, спілкуватися з колегами, гостями та відповідати на дзвінкі. Згідно зі специфікою роботи в прямому ефірі імідж має включати уміння виходити зі складних ситуацій та уникати інформаційних пауз.

Телеведучий сприймається як вчитель людства. Репортера годують ноги, аналітика – голова, а ведучі новин виразно читають тексти, а різняться від дикторів минулого покоління тим, що розуміють їх зміст [3, с. 114]. На мою думку, ведучого молодіжних програм годує його неординарність та уміння бути своїм серед усіх.

Образ ведучого в комунікативному дискурсі є не лише передумовою виділення власне іміджу ведучого, їх індивідуальністі. Поряд із ними виділяють також і психологічні передумови, що впливають на створення індивідуального портрету ведучого молодіжних програм, а також процес впізнання каналу «за обличчями». Зовнішньобіологічні передумови це, на нашу думку, приємна виразна зовнішність, вдалі тональність та звучання голосу, а також природні жести та міміка, які виникають в людини під час роботи в програмі. Ці фактори в цілісній взаємодії створюють імідж ведучого, а також допомагають у процесі його формування. Таким чином, образ ведучого в комунікативному дискурсі є вдалим поєднанням комунікаційних, психологічних та біологічних передумов. Завершений образ ведучого є результатом власної роботи, що підкріплена визначеним іміджем каналу.

Література

1. Матизен В. Портрет ведущего на фоне жанра. М.: УТЛ «РОН», 1996.

2. Копперуд Р., Нельсон Р. Как преподносить новости. М.:, 1999.

3. Кузнецов Г.В. Телевизионная журналистика. М.: Изд-во Московского университета, 1998.- 268 с.

4. Саппак В. Телевидение и мы. М.: Факт, 1963. – 53 с.

 

Зініч Ліна

учениця багатопрофільного ліцею № 99

Наук. кер.: Морока Л.В.

 

ВПЛИВ СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

НА ПСИХІЧНИЙ СТАН ДІТЕЙ

Стан психічного розвитку школярів на сьогоднішній день. Провина батьків чи результат дії ЗМІ? Кожного дня на вулицях міста можна побачити безліч дітей, які й гадки не мають щодо мети їх перебування на блакитній планеті. Нам повинно бути соромно за тих, хто викриває байдужість нашого відношення до навколишнього світу. Підростаюче покоління ще не розуміє, як треба жити, не знає правил, не здогадується про сувору правду повсякденності. У віці 10 років школярі вже вміють струшувати попіл з цигарки та знаються на сортах пива, хоча деякі вже сміливо можуть похизуватися спогадами про смак першого ковтку горілки. Звичайно, можна ввічливо скинути провину на байдужих батьків, які не дбають про своїх дітей належним чином, та закрити справу, але питання так і залишиться невирішеним. Вчені вже прагнуть дістатися коренів цієї проблеми, з цією метою вони проводять досліди.

Найбільш поширеним методом вивчення впливу інформації, яка містить елементи насильства, стало спостереження за поведінкою піддослідного в контролюючих лабораторних умовах. Досліди, проведені цим методом показали, що після перегляду епізодів з елементами насильства (погоні, стрілянини, бійки) діти починали імітувати побачене, їх агресія ставала направленою на однолітків, що провокувало збільшення кількості бійок серед дітей, агресивність у грі; думки дітей, навіяні побаченими сценами, стають більш агресивними [1, с. 7-9].

Уряд нашої країни намагався вирішити це питання. 2003 року було ухвалено Закон “Про захист суспільної моралі”, у якому йде мова про заборону та обмеження розповсюдження інформації, зокрема еротичного та порнографічного характеру. То все правильно, але владу не турбує вихід на екран закордонних мультфільмів, творці котрих за допомогою хитрих прийомів негативно впливають на ще несформовану дитячу психіку. Тож потрібно сконцентрувати якомога більше уваги на фільтрації інформації, що найчастіше доходить до дітей.

У підлітковому віці діти мають схильність до наслідування поведінки, вчинків їх кумирів, як реально існуючих, так і екранних. Це пов’язано, передусім, з характером „перехідного” віку. У цей період змінюється фізіологія дитини, її світобачення, світовідчуття, інтереси, духовні цінності, ідеали, відносини з суспільством, рідними та друзями. З’являється психічна нестабільність, під час якої формується своєрідна порожнина в різних сферах розвитку підлітка. Ці прогалини потрібно заповнити різними мотивами та ідеями, джерелами яких успішно можуть бути телебачення та кіно. Підліток заповнює прогалини в сферах розвитку переглядом фільмів і копіюванню поведінки, вчинків його екранного кумира в ідентичній ситуації свого власного життя. Небезпека для дитини полягає ще й у тому, що, прагнучи віддалитися від реальності, вона може штучним шляхом змінити свій психічний стан, що дає їй ілюзію безпеки, психічної рівноваги. Таким чином, дитина створює „сприятливі” умови для виникнення різних форм девіантної поведінки [2, с. 7].

Нами були знайдені шокуючі показники статистики: 61% дітей молодше 5 років дивляться телевізор разом з мамою чи батьком; 21% дітей молодше 5 років дивляться ті ж передачі, що й інші члени родини; 64% дітей молодше 5 років дивляться телевізор зранку; 40% батьків не знають, що дивиться дитина.

Добре, якби діти переглядали програми такого формату, як “Найрозумніший”. Але під час виходу в ефір ток-шоу, у яких підіймаються сімейні проблеми тощо, потрібно вимикати телевізор та виходити з дитиною на прогулянку, що принесе їй більше користі.

Чому саме телевізор? Назвемо позитивні впливи телебачення. Не дивно, що саме перегляд телевізора впливає на дитину найбільше. Адже по радіо неможливо щось побачити, у книжці або розважальному журналі неможливо щось почути. Український підліток проводить біля телевізора 3-5 годин на добу, а у вихідні дні – до 6 годин. Телебачення все активніше втручається в часовий режим школяра. Воно обмежує час спілкування з однолітками, заняття спортом, перебування на свіжому повітрі, сну, а отже, зменшує шанси на повноцінний фізичний та розумовий розвиток учня.

Однією з переваг телебачення серед чинників впливу на дитину є його багатозмістовність. Широкий спектр програм надає дитині можливість поповнити свої знання з різних сфер життя, розвинути його моральність, збагатити соціальний досвід. Для сучасної дитини телевізор став своєрідним засобом необмеженої загальної культури і тут особливої ваги набуває зміст того, що відбувається на телеекрані. Кількість і різноманітність передач та фільмів, що транслюються по українському телебаченню, необмежена у тематиці та жанрі: від мультиплікаційних фільмів до фільмів жаху, трилерів; до речі, час транслювання останніх може бути будь-який [3, 350].

Отже, можемо дійти висновку, що телебачення є одним із впливових джерел формування підліткової агресивності. Подальшого вивчення потребує роль телебачення та кіно у формуванні різних форм поведінки підростаючого покоління.

Література

1. Допира А. Воздействие экранного насилия на подростающее поколение: история социально-психологических исследований // Науково-практичний та освітньо-методичний журнал. – 2000. – № 8. – С. 7-9.

2. Здіорук С. Психологічне обґрунтування використання ЗМІ та різних видів рекламної продукції з метою профілактики нарко-, токсикоманії та алкоголізму. // Науково-практичний та освітньо-методичний журнал. – 2004. – № 10. – С. 7-8.

3. Змановская Е. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): – М.: центр Академия, 2003. – 288с.

 

Карпюк Олександр

студент магітратури факультету журналістики ЗНУ

Наук.кер.: к. філол. н., доцент Чернявська Л.В.