Порівняльний аналіз стану метаболічних систем первинних гранул циркулюючих нейтрофілів при захворюваннях різної етіології

За останній час суттєво збільшилась захворюваність на хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ) та невиношуваня вагітності (НВ). Це велика медико-соціальна та економічна проблема сучасності, можливо, що причина її – погіршення екологічного стану.

Відомо, що в основі розвитку цих захворювань є незбалансований запальний процес, який характеризується превалюванням у циркуляції системних прозапальних цитокінів, зокрема ІЛ-1, ІЛ-6, α-ФНП. На підвищення рівня медіаторів запалення відразу реагують нейтрофіли. Рецепція нейтрофілами інтерлейкінів супроводжується зміною їхнього функціонального стану, мобілізацією ефекторного апарату, який представлений різними типами гранул. В залежності від вмісту прозапальних цитокінів нейтрофіли набувають праймований або активований стан [1, С. 7].

Головним маркером функціонального стану нейтрофілів є зміна активності ферментів азурофільних (первинних) гранул, які визначають реалізацію кисеньзалежних та частково кисеньнезалежних механізмів бактерицидної дії. Кисеньзалежна система представлена мієлопероксидазою (МПО), а кисеньнезалежна – катіонними білками (КБ) [2, С. 36].

У літературі відсутні дані порівняльного вивчення стану МПО та КБ при цих різних по патогенезу захворюваннях.

Мета нашої роботи – порівняльна оцінка стану активності МПО та КБ у хворих на ХОБ у фазу загострення та при загрозі невиношування вагітності як можливих маркерів оцінки наявності та тяжкості перебігу захворювання.

Досліджували венозну кров 100 осіб: по 30 в дослідних групах та по 20 в контрольних відповідно до кожного захворювання. Активність МПО та КБ визначали з використанням цитохімічних методів [3, P. 301 – 302; 4, С. 1321 — 1322], результати виражали за допомогою середнього цитохімічного коефіцієнту.

Для порівняння незалежних вибірок використовували тести Мана-Уїтні та Колмогорова-Смірнова. Встановлено, що показники стану активності МПО та КБ у хворих на ХОБ дослідних групах достовірно нижчі за контроль, зокрема МПО знижується на 26%, а КБ – на 11%. При загрозі НВ показники стану активності МПО та КБ теж знижені порівняно з контролем, але мають недостовірну різницю, а саме, МПО знижується на 15%, а КБ – на 5%.

Можливо, відмінність результатів свідчить про різний патогенез захворювань. Можна припустити, що при ХОБ у фазі загострення нейтрофіли перебувають у стані активації, яка супроводжується дегрануляцією азурофільних гранул, а при загрозі НВ нейтрофіли знаходяться у стані праймації.

Література

1. Tirouvanziam R. The neutrophil: new concept on a powerful and versatile actor of immunity. – Stanford: Stanford University, 2009. – 24 рр.

2. Sohnlein O. Neutrophil granule proteins: modulators of immune response. – Stockholm: Karolinska Institutet, 2008. – 85 рр.

3. Sato A., Goshimatsu Sh. // Am. J. Dis. Child. – 1925. – Vol. 29, N 3. – P. 301 – 302.

4. Шубич М. Г. // Цитология. - 1974. – Т. 16, № 10. - С. 1321 — 1322.

 

 

СЕКЦІЯ № 4 ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ

Бережний Микола

студент І курсу економічного факультету НІ ЗНУ

Наук. кер.: ст.викладач Чернявська А.І.

 

Аналіз інфляційних процесів в Україні 1991-2009 рр.

Актуальність роботи зумовлена тим, що проблема розвитку інфляційних процесів для нашої країни, вважається однією з найголовніших проблем сьогодення. Значні зусилля уряду, щодо стримування цього негативного явища, не дают бажаних результатів, також дається взнаки суттєвий вплив економічної кризи на економіку нашої країни.

Розвиток інфляції в нашій державі відстежується ще з періоду незалежності України. Швидке поглиблення інфляції від прихованої до гіперінфляції протягом 1991-1993рр, було зумовлено, з одного боку, вкрай незадовіль­ною структурою виробництва, його низькою ефективністю, падінням темпів росту, а потім і абсолютних обсягів виробництва, а з іншого - нарощуванням дефіциту державного бюджету. Результатом цього стала безперервна емісія, а річні темпи інфляції становили: у 1992 році - 1308,0%; у 1993 році - 4834,9%; у 1994 році - 992,0%; у 1995 році -253,5%. За даними Кабінету Міністрів України інфляція в цей період, в Україні, приблизно на 86% визначалась збільшенням обсягів грошової маси і швидкіс­тю її обігу, та на 14 % зниженням обсягів виробництва. Найбільших темпів розвитку інфляція в нашій країні сягнула саме в 1993 році. Дії уряду щодо стримування інфляційних процесів не давали бажаних результатів і згідно до Наказу Президента, постанови Кабінету Міністрів та Національного Банку з 1 по 16 вересня 1996 року в Україні було проведено грошову реформу: введено в загальний обіг єдину національну одиницю - гривню. Ціни споживчого ринку за 9 місяців 1998 р. зросли на 6,2%, що на 0,5% нижче від відповідного показника попереднього року (6,7%). Рівень інфляції у вересні становив 3,8%. Це найвищий рівень інфляції з початку 1998 року. В період з 2000 по 2009 рр. інфляції стрімко зростала, але уряд кожного року прогнозував лише оптимістичні прогнози, які насправді не мали місця бути. Найвищих темпів розвитку інфляція зазнала саме в 2007-2008 роках. Так якщо в 2006 році найбільш стрімке зростання цін спостерігалося на комунальні послуги: підвищення цін на житло, воду, електроенергію, газ та опалення, то у 2007 р. визначальну роль відігравало суттєве подорожчання на продовольчому ринку. Приріст цін виробників промислової продукції у 2007 р. спостерігався за всіма основними видами діяльності: добувної промисловості (127,3%); переробної промисловості (126,2%); виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (150,4 %); хімічної та нафтохімічної промисловості (117,3 %); виробництва іншої неметалевої продукції (129,7 %); металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (122,2 %); машинобудування (111,9 %); виробництва та розподілення електроенергії, газу, води (120,9%), на відміну від наступного року. У квітні 2008 року Міжнародний валютний фонд (МВФ) поліпшив прогноз зростання ВВП України в 2008 році з 5,4% до 5,6%, а також погіршив прогноз інфляції (грудень) з 10,6% до 17,1%, так інфляція в Україні за підсумками 2008 року склала 22,3%. В листопаді 2009 року інфляція зафіксована на рівні 1,1%, не стала несподіванкою, якщо ми поглянемо на аналогічні місяці попередніх років, ми побачимо закономірність. Зазвичай в листопаді-грудні, особливо в грудні, спостерігається певне зростання інфляції, яке, в першу чергу, пов'язане з сезонними чинниками. Серед причин, котрі сприяли зростанню інфляції, в першу чергу треба виділити такі як, зростання цін на продукти харчування і тарифів на житлово-комунальні послуги. У листопаді-грудні подорожчали овочі, м'ясо, молочні продукти, яйця. Окрім цього, в окремих областях продовжувалось зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, що не дивно, враховуючи попереднє зростання цін на газ. Інфляція на 2010 рік прогнозується на рівні 9,7%. При цьому за оцінками експертів прогнозується зростання ВВП на 3%. В свою чергу міжнародне рейтингове агентство Fitch прогнозує інфляцію на рівні 13% й середньорічний курс 7,90 гривні за долар. Але більшість експертів прогнозують дефіцит державного бюджету на рівні 8-10%, що в свою чергу спровокує розвиток інфляції на рівні 15-20%. Розвиток інфляційних процесів в нашій державі набуває хронічного характеру, уряд нашої країни повинен негайно вжити заходів, щодо її подолання і поліпшення економічного стану.

Таким чином для подолання інфляції доцільно: на час кризи необхідно централізувати банківську систему країни, створити систему стимулювання розвитку дрібного бізнесу в сфері виробництва і послуг, протягом кризового періоду треба також проводити раціональну державну політику захисту внутрішнього ринку і суворого контролю приватної експортної діяльності, налагоджувати постачально-збутові зв'язки між підприємствами, й вкладати гроші в розвиток економіки нашої держави для забезпечення нормального функціонування всіх економічних сфер нашої держави.

 

Бубенець Артем

студент ІІ курсу економічного факультету НІ ЗНУ

Наук. кер.: ст. викладач Чернявська А.І.

 

РИНОК ПРАЦІ В УКРАЇНІ

У світі існує понад 40 тисяч професій. Щорічно з цього переліку зникають десятки, і стільки ж виникає нових. Світ професій настільки динамічний, що навіть дорослі не встигають відстежувати основні професії, які представлені на вітчизняному ринку праці, що ж вже говорити про молодь. На вітчизняному ринку праці існує ряд проблем. Йдеться передусім про нестачу робочих місць та високу частку робочих місць з небезпечними умовами праці та низькими вимогами до якості робочої сили, що є результатом не лише низьких інвестицій, а насамперед нераціональної їхньої спрямованості, відсутності чіткої програми інвестиційної діяльності. Якість пропозиції робочої сили часто не відповідає сучасним вимогам щодо її професійно-освітньої підготовки, трудової та виконавчої дисципліни, мобільності та економічної активності в цілому. Наслідком незбалансованості пропозиції робочої сили із попитом на неї є високий рівень безробіття, зокрема прихованого та часткового, та велика частка безробітних, які не мають роботи понад 1 рік.

Понад половина безробітних в Україні не мають роботи більше 1 року. Такий високий рівень, характерний для більшості країн з перехідною економікою, є наслідком недостатньо динамічного розвитку економіки, невисокої мобільності робочої сили та загальної негнучкості ринку праці. Цілком імовірно, що дається взнаки також поширення незареєстрованої зайнятості. Безумовною проблемою ринку праці, наслідки якої виходять далеко за його межі, є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері. Пропозиція робочої сили в Україні, незалежно від економічної ситуації, визначається демографічними чинниками, передусім чисельністю населення віком 20-65 років. Саме ці вікові рамки всупереч законодавству реально окреслюють економічно активний вік в Україні - до 20 років молодь переважно навчається і не виходить на ринок праці, а по досягненні пенсійного віку населення, як правило, не припиняє трудової діяльності. Сучасний рівень економічної активності населення України, попри значно нижчий, ніж у більшості країн світу пенсійний вік, є досить високим за міжнародними стандартами. Це пояснюється головним чином активністю жінок 20-49 років. Найвищі рівні економічної активності населення характерні для Волинської, Вінницької областей та м. Києва, найнижчі - для Тернопільської, Чернівецької та Івано-Франківської областей.

При обмежених можливостях працевлаштування і низькій заробітній платі чимало економічно активних громадян України, передусім у віці 20-49 років, стають трудовими мігрантами. Понад 80% учасників трудових міграцій не мали постійної роботи в Україні і ще 7% перебували в неоплачуваних відпустках.

Отримання можливостей праці за кордоном хронологічно збіглося з початком економічного спаду і стало засобом поліпшення не тільки економічного становища, а й соціального статусу, особливо у сільській місцевості та невеликих містах західних регіонів.

Основними центрами тяжіння українських трудових мігрантів є Росія (40-50%), Польща (15-20%), Чехія (10-15%), Італія (майже 10%), Португалія (4-6%).

Тому задля покрашення ситуації на українському ринку праці законодавча та виконавча влади мають якнайшвидше створити передумови розв'язання зазначених проблем, сприяти якнайповнішому використанню трудового потенціалу суспільства. Актуальність цього посилюється в зв'язку із неминучим скороченням у найближчій перспективі чисельності населення працездатного віку та його старінням. Прогнози розвитку ринку праці мають стати невід'ємною складовою всіх стратегічних документів, програм розвитку всіх без винятку галузей економіки та регіонів і територіальних одиниць. Необхідно розв'язати існуючі суперечності між Законом про зайнятість, Кодексом законів про працю, результатами реформи аграрного сектору, зокрема розпаювання землі. Створення нових робочих місць через чітко спрямовані інвестиції має стати рушійною силою розвитку визначених галузей та регіонів. Пріоритети створення нових робочих місць обумовлюють основні напрями розвитку національного та регіональних економічних комплексів, спеціалізацію окремих регіональних структур і, через попит на робочу силу, розвиток ринку освітніх послуг. Реформування оплати праці має не лише забезпечити належний рівень життя, але й стимулювати населення до активної поведінки на ринку праці до ефективної трудової діяльності.

Література

1. Кіліна Т.М. Зайнятість населення в системі соціально-економічних показників.// Економіка&Держава – 2009. – № 1

2. Таршина О.С. Теоретичні аспекти зайнятості трудових ресурсів і формування ринку робочої сили.// Економіка&Держава. – 2008. № 4.

 

Гороховець Юлія

студентка IV курсу економічного факультету ЗНУ

Наук. кер.: ст. викл. Саєнко О.Р.