ДОСЛІДЖЕННЯ В УПРАВЛІННІ МАРКЕТИНГОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ТА ЇХ НАПРЯМИ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ДОСЛІДЖЕННЯ В УПРАВЛІННІ МАРКЕТИНГОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ТА ЇХ НАПРЯМИ



Згідно Міжнародного кодексу з практики маркетингових та соціальних досліджень діяльність з маркетингових досліджень полягає в об’єктивному зборі і аналізі добровільно одержаної інформації відносно ринків споживачів, виробників товарів і послуг. Маркетингове дослідження повинне проводитися відповідно до загальноприйнятих принципів чесної конкуренції, а також згідно стандартам, заснованим на загальноприйнятих наукових методах. Особливість маркетингових досліджень як функції маркетингу полягає в забезпеченні комунікацій підприємства з суб’єктами ринку: споживачами, посередниками, постачальниками та прямо чи опосередковано – з конкурентами. [1] Необхідність та значимість дослідження диктують потребу в його постійному і науковому обґрунтованому проведенні. Його здійснення вимагає дотримання певних принципів, що гарантуватиме результативність проведення маркетингового дослідження. До таких основних принципів належать: системність; комплексність; економічність; оперативність; реальність; точність; об’єктивність; регулярність. [2] Дослідженням піддаються ринок, конкуренти, споживачі, ціни, внутрішній потенціал підприємства. Усі дослідження в галузі маркетингу безпосередньо пов’язані між собою. Так, ринок має безпосередній зв’язок із визначенням його місткості в цілому або окремих сегментів, кон’юнктурними і прогностичними дослідженнями збуту, вивченням практики діяльності конкурентів, дослідженням передбаченої реакції на введення нового товару. І навпаки, вивчення діяльності конкурентів, ціноутворення, ринкових каналів тощо містить у собі дослідження ринку.

Як методологічна основа дослідження маркетингу використовуються загальнонаукові, аналітико-статистичні методи, а також методичні прийоми, запозичені з різних галузей знань, таких як системний аналіз, теорія масового обслуговування, теорія зв’язку, теорія ймовірностей, сіткове планування, методи ділових ігор, економіко-математичне моделювання, експертні оцінки тощо [3]. Конкретним результатом маркетингових досліджень є розробки, що використовуються при виборі й реалізації стратегії і тактики маркетингової діяльності підприємства. Разом з еволюцією маркетингу змінювались і маркетингові дослідження, їх напрямки. Дубовик О.В. виділила декілька етапів розвитку напрямків маркетингових досліджень, що представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Розвиток напрямків маркетингових досліджень

Часові етапи Пріоритетні напрямки досліджень
Початковий етап Фокус – внутрішнє середовище підприємства
Виробничий етап Фокус – комплекс факторів внутрішнього середовища підприємства та можливості їх удосконалення
Продуктовий етап Фокус розширюється – відокремлюються мікро- та макросередовище підприємства
Етап активізації комерційних зусиль Фокус – мікро- та макросередовище підприємства, проведення ситуаційних досліджень
Етап чистого маркетингу Фокус – мікро- та макросередовище підприємства, де ключовим фактором є споживач
Етап конкурентного маркетингу Фокус уваги спрямовується в середовище бенчмаркінгу

 

Етап конкурентного маркетингу відповідає сучасному періоду розвитку маркетингу та включає множину напрямів маркетингових досліджень. Виділяють наступні напрямки маркетингових досліджень: ринкові дослідження; дослідження споживачів; дослідження попиту; дослідження конкурентів; дослідження структури ринку; дослідження товарів; дослідження ціни; дослідження товаропросування та продажів; дослідження системи стимулювання збуту і реклами; дослідження конкурентного середовища.

У зв’язку з постійним розвитком з’являються нові напрямки в управлінні маркетингом: загальне управління якістю (Total Quality Management – TQM); бенчмаркінг; управління торговими марками (бренд-менеджмент); Інтернет-маркетинг; використання маркетингових баз даних тощо. Прийняття рішень за новими напрямками маркетингової діяльності, послідовне перетворення їх в життя вимагає інформаційно-аналітичного забезпечення, а, звідси, виникають нові області маркетингових досліджень.

Література

1. Зюкова І.О. Потенціал маркетингових досліджень / Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – №4. – С. 3-7.

2. Щербань В.М. Маркетинг: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 208 с.

3. Олійник Т.О. Напрями та методичні засада досліджень у маркетингу / Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2006. – №4. – С. 252-257.

 

Божко Євгенія

учениця гімназії №6

Наук. кер.: Лисенко Н.В.

 

ТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА НАПРЯМИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ

Тіньова економіка здійснює значний негативний вплив на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Ігнорування такого суперечливого явища, як тіньова економіка, спричиняє серйозні помилки при визначенні макроекономічних показників, та неадекватну оцінку найважливіших процесів і тенденцій, тактичні та стратегічні прорахунки щодо забезпечення конкурентоспроможності економіки. Тіньова економіка як господарське явище є притаманною усім соціально-економічним системам. Ця категорія виражає незаконні (нелегальні, злочинні) засади і одночасно економічний характер цієї незаконної діяльності.

Вчені-економісти не сходяться на думці щодо методик визначення рівня тіньової економіки. Найчастіше використовують методи оцінки, які умовно поділяють на дві групи: мікрометоди (прямі) та макрометоди (непрямі). Мікрометоди базуються на чітко спланованих опитуваннях та анкетах, які носять добровільний характер, або на податкових перевірках. Проте найчастіше вони дають занижену оцінку, оскільки мають тенденцію недооцінки обсягів тіньової економіки через неповноту інформації, надану населенням під час опитувань. Макрометоди базуються на макроекономічних показниках офіційної статистики, даних податкових та фінансових органів, найчастіше дають завищену оцінку. Специфіка кожної країни, нестача статистичних даних вимагають в кожному окремому випадку вибирати сприятливий метод або використовувати комплекс різних методів. В Україні використовуються такі методи визначення тінізації економіки України: метод «витрати населення – роздрібний товарообіг»; фінансовий метод; монетарний метод; електричний метод; метод збитковості підприємств.

Розглянувши всі аспекти тіньової економіки можна зробити висновок: наявність тіньової економіки має як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивні наслідки: забезпечення зайнятості населення та додаткових доходів, вплив на коригування недосконалої політики влади, джерело підприємницького досвіду і можливість його реалізації. Негативні наслідки: втрати бюджету та підвищення тиску на легальну економіку, зниження ефективності макроекономічної політики, погіршення конкурентного середовища для легального бізнесу, створення умов для криміналізації суспільства, корупції та хабарництва, зниження соціальної захищеності працюючих, деформація структури економіки, високий рівень недостовірності інформаційно-статистичних даних. Незважаючи на позитивні наслідки держава має проводити політику детінізації. Механізмами детінізації на сучасному етапі можуть бути:

- реформування національної системи фінансового контролю за здійсненням протизаконної діяльності;

- створення інституту представників митної та податкової служби в зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподатковування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів підприємництва);

- запровадження моніторингу за внутріфірмовими цінами в межах холдингових компаній.

Застосування цих механізмів допоможе легалізувати тіньову економіку, що згодом буде конкурентоспроможною та посяде гідне місце у глобальній економіці ХХІ століття.

Література

1. Базілінська О. Я.Макроекономіка: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2005, с. 34-38.

2. Базилевич В.Методичні аспекти оцінки масштабів тіньової економіки/ Базилевич В., Мазур І.//ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ.-2004.-№ 8.-С.36-44.

3. БазилюкА.В., КоваленкоО.С. Тіньова економіка в Україні. - К.:НАЕІ Мінекономіки Украіни, 1998. - 206с.

4. Латов Ю.В., Ковалев С.Н. Тіньова економіка: для // під ред. д.п.н., д.ю.н., проф. В.Я. Кикотя, д.э.н., проф. Г.М. Казиахмедова. - М.: Норма, 2006.

5. Мазур І.І. Мотивація суб’єктів тіньової економічної діяльності 2006р, с.40-45.

6. Мандибура В. Тіньова складова життєвого рівня населення України // Україна: аспекти праці. - 1999.- №5, с.32-38.

7. Марчук Є. К. Ринкова трансформація економіки України: проблеми і перспективи: Виступ на Всеукраїнській нараді економістів 15 вересня 1995 р. // Марчук Є. К. Виступи, інтерв’ю, статті. – К.: 1997.

8. Матеріали засідання «круглого столу»: Особливості та шляхи детінізації економіки України // За редакцією З.С. Варналія, 2007.

9. Наказ Міністерства економіки України від 18.02.2009 № 123 «Про затвердження Методичних рекомендації розрахунку рівня тіньової економіки».

10. Фрадинський О. Макроекономічна характеристика тіньової економічної діяльності // Наука молода №2. – 2004р, с. 83-90.

 

 

Васильєва Світлана

асистент кафедри економіки та менеджменту

Криворізького факультету ЗНУ

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 89; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.205.167.104 (0.009 с.)