Перспективи розвитку франчайзингу В Україні

Франчайзинг – це нова маркетинг-концепція для України. Але поширюється він дедалі швидшими темпами, і втішним є те, що частіше франшизодавцями стають резиденти України.

У міжнародному плані франчайзинг набув найбільшого поширення в таких областях діяльності, як роздрібна торгівля і сфера послуг. Це пояснюється тим, що інвестиції в цих галузях невеликі і організація бізнесу "з нуля" вимагає менше часу. Що стосується виробничих підприємств, то там ситуація зовсім інша, що і зумовило передачу не всього бізнесу, а певних виробництв, технологій, патентів та інше. Відповідно, більшого поширення в даній області набули спрощені форми франчайзингу: ліцензійне виробництво, міжнародна виробнича кооперація і виробництво на давальницькій сировині [1,48].

Франчайзинг має ряд переваг, які дозволяють зменшити витрати на виробництво та підвищити його ефективність, що є особливо важливим для України в сучасних умовах. Франчайзинг, як метод ведення бізнесу, передбачає створення однорідних підприємств, які мають єдину торговельну марку (товарний знак) та дотримуються однакових умов, форм, методів продажу, єдині вимоги до якості та єдині ціни. Таким чином, за фіксовану плату франшизоодержувач отримує кваліфіковану допомогу, яка в іншому випадку була б для нього надто дорогою. Крім того, вигоди існують і для франшизодавця, оскільки він виходить на нові ринки збуту без суттєвих капіталовкладень; такий метод бізнесу дає можливість розширення географічних меж збуту товару. Франшизодавець потребує меншої кількості управляючих, що зменшує його витрати на заробітну плату. Крім того, франшизоодержувач має більший стимул досягнення кращих результатів, ніж найманий працівник.

Вітчизняні підприємства мають багато шансів примножити досягнуті успіхи шляхом використання механізму франчайзингу. В першу чергу йдеться про франчайзинг розподілу, коли компанії створили б мережу дилерів-франчайзі по всій території країни. Великий інтерес для них може представити і виробничий франчайзинг або кооперація з широко відомими на міжнародному ринку виробниками. Йдеться, перш за все, про підприємства Західної Європи, які територіально ближчі: Німеччина, Франція, Австрія, Італія, Греція, Бельгія. Спершу можуть виявитися взаємовигідними навіть спрощені форми франчайзингу [2,81].

Франчайзинг є відносно новим явищем в економіці України. Разом з тим, за оцінками експертів, франчайзингова форма організування підприємницької діяльності останніми роками набуває швидкого поширення серед вітчизняних суб’єктів господарювання.
На жаль на даний момент варто констатувати, що франчайзинг в Україні не одержав широкого поширення, хоча потенційні можливості впровадження його досить широкі.

Аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду розвитку франчайзингу свідчить, що ця інтегрована форма бізнесу найбільш вигідна і широко застосовується в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою.

Література

1. Безрукова Н. В. Особливості франчайзінгу в міжнародному бізнесі // Науковий вісник. - 2005. - № 1 (15). - С. 47–52.

2. Ляшенко В.И. Развитие франчайзингового режима в Украине // Вісник економічної думки України. – 2007. - № 1. – С. 79-85.

 

Шостак Марина

студентка І курсу ТК ЗНУ

Наук. кер.: Богданова Л.М.

 

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ

ЦІНОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ

В умовах інтенсивної інфляції поступове узгодження суперечливих інтересів споживачів і виробників лишається головною проблемою цінового регулювання продовольчого ринку. Тому слід назвати два принципових напрями, здатних забезпечити позитивну динаміку в розв'язанні цієї проблеми.

Перший - збереження у найближчі роки тенденції швидкого підвищення особистих доходів. Навіть за низької еластичності продовольчого попиту відчутне зростання реальних доходів населення дало змогу досягти зазначеного збільшення душового продовольчого споживання. Для збереження високих темпів зростання особистих доходів слід використати як збільшення ВВП, так і вдосконалення пропорцій його розподілу. Наприклад, у США питома вага кінцевих затрат споживачів у ВВП сягає 70%, в Україні - 57%.

Другий напрям - підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва як необхідна умова його конкурентоспроможності на фоні зростаючої економічної відкритості. Існує дуже велика диференціація сільськогостодарських підприємств за показниками врожайності та продуктивності худоби і, як результат, неприпустимо значну варіацію показників собівартості. Така надмірна варіація - ознака нерозвинутості конкурентного ринкового середовища. Механізми ринкової селекції, доповнені соціальними амортизаторами й покликані усувати з ринку його неефективних суб'єктів, поки що не досить дійові.

На закінчення слід торкнутися метоличних питань вимірного аспекту визначення рівня та динаміки цін у продовольчому комплексі. Процес інфляції, що постійно змінює цінові рівні та пропорції, викликає потребу застосування в аналізі вартісних показників статистичного прийому детфляції, який усуває (елімінує) вплив цінового зростання на їхню динаміку. Найточніший метод детфляції - перерахунок усього динамічного ряду в єдиних цінах звітного періоду. Не настільки точний, але технічно менш трудомісткий, а тому частіше застосовуваний метод обчислення цінових індексів-детфляторів - це вимірювання річного цінового зрушення шляхом використання цін попереднього року як порівнянних, з наступним визначенням ланцюгового індексу для детфляції динаміки явища за весь аналізований період.

З позицій споживача цінова ситуація визначаеться купівельною спроможністю його доходу, вимірюваною індексом споживчих цін. Обчислення цього головного дефлятора – методично складна і соціально дуже важлива статистична робота, яка неминуче наштовхується на спроби критичних переоцінок її результатів.

Продовольче споживання має натуральний вимірник його фізичного обсягу (калорійність), що дає змогу оцінити точність дефлятації. Як правило, має місце недооцінка вартості основних фондів через їхню неповну індексацію та переоцінку. Така недооцінка особливо значна в сільському господарстві, де істотна частина фондів перебуває у власності фізичних осіб. Тільки цим, мабуть, можна пояснити той факт. що тут індекс зростання первісної вартості основних фондів у поточних цінах нижчий, ніж у порівнянних, - а це взагалі вилючено в умовах інфляції. Недооблік фондової фондової наявності може слугувати занижувальним фактором у розрахунку необхідного рівня цін.

Уточнень потребує чинна методика обчислення показників рентабельності сільськогосподарського виробництва. Значна частина доходів сільськогосподарських підприємств не калькулюється щодо конкретних продуктів, а бере участь в обчисленні показника рентабельності лише в цілому по господарству, що викривлює показники галузевої ефективності.

Ще в 2004 р. було розроблено і впроваджено методику розрахунку повної собівартості реалізованої продукції, в якій показник виробничої собівартості доповнено розподілом загальногосподарських затрат по об’єктах калькуляції. Аналогічно слід перейти до обчислення показника повної виручки, розносячи всі доходи по об'єктах калькуляції таким чином, щоб загальний показник рентабельності підприємства був середньозваженою величиною з показників рентабельності товарів, робіт і послуг, ним реалізованих. Тільки в цьому разі можна дістати правильне уявлення про рівень цін для виробників.

Таким чином, продовольчий ринок є найбільш актуальним і проблемним в сучасній Україні і тому необхідно розв’язати проблеми його цінового регулювання.

Література

1. Основи економічної теорії: Підручник / А.А.Чухно - К.: Вища шк., 2001. - 365 с.

2. Калита П.Я. Сходження до Європейської досконалості. Конкурентоспроможність. Рада конкурентоспроможності України (За ред. Ю.В.Полунєєва) К., "ЛАТ&К", 2006, с.147

3. Бугай С.М. Рейтингова оцінка соціально-економічного розвитку регіонів як інструмент впровадження державної регіональної політики. Моделювання та інформатизація соціально-економічного розвитку України. Збірник наукових праць. Вип.5: К., ДНДІІМЕ, 2004, с.91-102

4. Павлов О. Парадигма сільського розвитку / Економіка України, - 2006, - №7. с.41-48

5. Підлісацький Г. Економічні проблеми технічного забезпечення сільського господарства / Економіка України, - 2008, - №11, с. 81-87.

 

 

СЕКЦІЯ № 5 ЮРИДИЧНІ НАУКИ

 

Борисов Костянтин, здобувач

Наук. кер.: к. ю. н., доцент Чорнооченко С.І.