Трудовий потенціал як складова розвитку підприємства

Характерною рисою сучасного управління підприємствами є визнання зростаючої ролі персоналу як у системі виробництва, так і підвищенні конкурентоспроможності. Зважаючи на це однією з найважливіших складових потенціалу підприємства вважається персонал, оскільки для того, щоб підприємство працювало, необхідно підбирати працівників, які утворюють команду, що втілюватиме в життя розроблену стратегію, вирішувати завдання з управління, виробництва, збуту, маркетингу та фінансів. Без висококваліфікованих робітників потенціал виробництва наближається до нуля, у той час як потенціал «управління» має від'ємне значення за умови наявності неграмотних керівників. Блек і Боал включали навички людей в так звані обмежені ресурси, які можуть бути на одному рівні по значущості за Вернерфелтом з основними засобами [6].

Загалом провідні науковці включають людський фактор у їх класифікацію ресурсів в якості одного з основних активів, що будь-яке підприємство має найти, тренувати, інтегрувати та захищати для створення стійких конкурентних переваг.

Дослідженням трудового потенціалу присвячені праці таких вчених як Дегтярев Н.А., Маслова І.С., Котляр Н.Є., Кунельський Н.А., Пашкова А.В, Головкова Л.С., Болтмана С.О., Бажан Н., Панкратов О.С.

Існує два підходи до визначення трудового потенціалу. З одного боку так званий факторний підхід. Відповідно до нього трудовий потенціал визначається як особистий, людський фактор. З другим, ресурсним підходом, до трудового потенціалу включаються всі громадяни, які можуть приймати участь у процесі виробництва з урахуванням їх фізичних можливостей, що мають знання та професійні навички. Трудовий потенціал — професійні знання, загальна і професійна культура, прагнення до професійного росту [3].

За Федоніним О.С., Рєпіною І.М. та Олексюком О.І. трудовий потен­ціал - це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик [4]. Кальєніна Н.В. визначає трудовий потенціал підприємства як наявні та потенційні можливості його працівників забезпечити реалізацію цілей під­приємства з найраціональнішими витратами всіх виробничих ресурсів за умови впливу сприятливих соціально-демографічних, екологічних та еконо­мічних факторів [2]. Болтман С. О. наголошує на різниці між категоріями трудового і кадро­вого потенціалу. Так, під трудовим потенціалом розглядається здатність до праці індивідуальна чи сукупна, тому дана категорія може використо­вуватися для характеристики окремого індивіда. А «кадровий потенціал» являє собою загальну характеристику системи формування, розподілення та використання кадрів [1]. Кадровий потенціал визначається як сукупність здатностей всіх людей, що зайняті в даній організації і вирішують певні завдання і тим самим опосередковано чи прямо впливають на ефективність діяльності організації в цілому [1].

Зарубіжні вчені виділяють категорію «люди», що оцінює та вимірює потенціал в області людських ресурсів, особливо тих, які стосуються доступу до джерел знань, професійної підготовки та навчання та визначає, яким чином організацією управляють, розвивають та використовують знання і потенціал своїх людських ресурсів окремо або групами в рамках організації в цілому [7]. Якість трудових ресурсів безпосередньо впливає на конкурентні можли­вості фірми і є однією з найважливіших сфер створення конкурентних переваг. Відповідно до проведених досліджень виявлено, що суттєвий вплив на формування та розвиток трудового потенціалу має наявність системи комунікацій, що здатна співпрацювати з ідеями та пропозиціями працівників та загальна культура організації, культура відкритості [5].

Література

1. Болтман С.О. Сравнительный анализ теоретических подходов к определению кадрового потенциала предпринимательских структур [Текст] / С.О. Больман // Экономические науки. - 2008. -№4(41). - С.129-132.

2 Кальєніна Н.В. Сутність категорії «трудовий потенціал підприємства» [Текст] / Н.В. Кальєніна // Держава та регіони. Серія:Економіка та підпри­ємництво.-2008. - №3. - С. 111-115 - ІSSN 1814-1161.

3. Пашкова А.В. Розвиток кадрового потенціалу підприємства [Текст] / А.В. Пашкова // Економіка та держава. - 2005. - № 5. - С. 69-72.

4. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навчальний посібник / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексик. - Київ: КНЕУ, 2004. - 316 с. - С. 14-ISBN 966-574-519-0.

 

Запорожець Андрій

студент V курсу економічного факультету ЗНУ

Наук. кер.: Дугієнко Н.О.

 

ОСНОВНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТА РЕФОРМУВАННЯ
СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ УКРАЇНИ

Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах та реалізація ефективної облікової політики у сфері державних фінансів посідають достатньо важливе місце у процесі регулювання економічного розвитку держави. Реформування системи бухгалтерського обліку є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Основною проблемою реформування бухгалтерського обліку в бюджетних установах є відсутність єдиних підходів до розробки дієвих механізмів удосконалення системи бухгалтерського обліку з урахуванням вимог міжнародних стандартів, недостатність розробленості питання переходу на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності, а також створення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку.

Аналіз наявної в країні фінансової системи свідчить про недостатню оперативність обліку за надходженням і витратами бюджетних коштів, контроль за їх цільовим призначенням, тривалістю проходження виділених коштів до кінцевого споживача, слабкий взаємозв’язок між фінансовими органами в процесі виконання бюджетів різних рівнів[1,с.9 ].

Саме інформаційний комплекс казначейських органів у поєднанні з банківською системою здатний не тільки функціонально забезпечити виконання органами Державного бюджету, але й призначений організовувати ефективну взаємодію фінансових органів різних рівнів і відомчої залежності, а також банківської та податкової систем [3, с.15].

Основні перспективи розвитку бухгалтерського обліку в Україні полягають в переході до міжнародних стандартів та створенні нової нормативної бази бухгалтерського обліку, що в свою чергу вимагає рішення проблем регулювання бухгалтерського обліку на національному рівні.

Сприяє удосконаленню у порядку складання і виконання бюджету на основі програмно-цільового методу в бюджетному процесі модернізація системи бухгалтерського обліку. Постановою уряду від 16 січня 2007 року №34 затверджено Стратегію модернізації бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки, мета якої - вдосконалення системи бухгалтерського обліку в державному секторі з урахуванням вимог міжнародних стандартів [2, с.29]. Слід зазначити, що міжнародні стандарти обліку для державного сектора є офіційно прийнятими вимогами до фінансової звітності. Фінансова звітність державного сектору є ключовою ланкою в інформаційному забезпеченні державного фінансового контролю, фінансового планування і прогнозування на державному рівні.

Щодо методологічного забезпечення бухгалтерського обліку на рівні інших органів виконавчої влади необхідно зазначити, що єдиного підходу до галузевої нормативної бази з обліку у міністерств та відомств немає. Така розбалансованість свідчить про відсутність загальної концепції створення методичного забезпечення №1 бухгалтерського обліку, а також відсутність координації діяльності органів виконавчої влади, які визначають облікову політику [1, с.23].

Для оптимізації ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах необхідна розробка пропозицій стосовно уніфікації плану рахунків шляхом його деталізації як на рівні синтетичних рахунків, так і на рівні субрахунків. Такі доповнення будуть доречні в частині ведення обліку фінансування та здійснення видатків установи за кодами економічної класифікації видатків. Зазначена процедура, безумовно, є дуже важливою, оскільки від її результату залежить якість бухгалтерського обліку в цілому та довідкової інформації зокрема, коли йдеться про бухгалтерський облік як основну інформаційну підсистему в системі управління організацією.

У підсумку впровадження таких заходів можна очікувати досягнення таких результатів, як адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності в бюджетних установах до міжнародних стандартів та запровадження єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку з виконання бюджетів та кошторисів розпорядників бюджетних коштів, що дасть змогу забезпечити прозорість облікових процесів, складення звітності та отримання інформації про фінансові операції, які здійснюються у державному секторі, поглиблення системи стратегічного бюджетного планування та системи контролю за процесом виконання бюджету, а також забезпечення створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління державними фінансами [4, с. 26-27].

Література

1. Свірко С.В. Організація обліку в бюджетних установах: Навч. посібник. – 2-ге вид., без змін. – К.: КНЕЦ, 2009. – 380 с.

2. Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007–2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 34// Офіційний вісник України. – 2007. – № 4. – 29 січня. –С.29.

3. Сокровольська Н.Я., Шевчук Н.С. Можливі напрями розвитку інформаційної системи казначейства // Науковий вісник БДФА..-2008.-№4.-С.15.

4. Ракитський В. Механізми удосконалення казначейського обслуговування // Казна.-2009.-№4-5.-С.26-27.

 

Іванова Аліса

студентка IV курсу економічного факультету ЗНУ

Наук. кер.: д.е.н., професор Череп А.В.