Особливості управління каналами розподілу підприємства

Останнім часом маркетинг упевнено завойовує ринкові позиції як джерело, що дає змогу створювати й підтримувати певні стандарти людського життя. Маркетинг передбачає широке використання найвигідніших ринкових можливостей. Він залежить від виробництва і забезпечує випуск виробниками лише тих товарів, які можуть бути реалізовані. Звідси випливає важливість маркетингу як процесу, що пов'язує виробника зі споживачем через торгівлю і забезпечує зворотні зв'язки між ними. Ключовий момент маркетингової політики розподілу – управління каналами розподілу. Ефективне управління каналами розподілу не тільки забезпечить підприємству надійні та вигідні відносини з посередниками, але й сприятиме ефективній діяльності підприємства в цілому. Канали розподілу – це маршрути, за якими продукція переміщується від місць виробництва чи видобутку до місць споживання чи використання, зупиняючись у певних пунктах, переходячи від одного власника до іншого, це сукупність фірм або окремих осіб, які беруть на себе обов'язок чи допомагають передати комусь іншому право власності на товари (послуги) на шляху від виробника до споживача [1]. У свою чергу управління каналами розподілу – це комплекс підтримувальних, коригувальних заходів, які сприяють підвищенню ефективності діяльності каналів і базуються на оцінюванні результативності діяльності суб'єктів каналу розподілу [2].

Першочерговим етапом в управлінні каналами розподілу підприємства є процес їх формування. Важливість процесу формування каналів розподілу визначається такими обставинами: вибраний канал розподілу справляє принциповий вплив майже на всю маркетингову програму підприємства; формування каналу розподілу передбачає укладення тривалих комерційних угод з його суб'єктами, які потім дуже важко змінити, нехай навіть вони й будуть помилковими; між суб'єктами каналів часто виникають конфлікти, які погано відбиваються на результатах збутової діяльності підприємства; користувач каналами розподілу (продуцент товарів) часто тією чи іншою мірою втрачає безпосередній контроль над ринком збуту. Виходячи із цього, формування каналів розподілу треба здешевлювати, ретельно дотримуючись певного перевіреного практикою алгоритму.

Отже, формуючи канали розподілу, визначають передусім таке: характер системи розподілу (власна чи незалежна, пряма чи опосередкована); кількість каналів, їх довжину та ширину; форму торгівлі (оптова чи роздрібна); місця складування товарів, нагромадження запасів; асортимент товарів для кожного посередника; перелік сервісних функцій; рівень знижок і комісійних; форму оплати праці торгових представників; типи посередників, їхню доступність; систему привілеїв для посередників; порядок розподілу функцій та відповідальності між суб'єктами цих каналів. Потреби в конструюванні каналів розподілу постають тоді, коли: на ринок запроваджується новий товар; освоюються нові цільові ринки; відбуваються зміни в маркетинговому комплексі; створюється нова фірма; наявний канал не досягає поставлених цілей; змінюється система посередницьких організацій; виникають конфлікти між суб’єктами каналів.

Вибір оптимального каналу розподілу може бути здійснений за використання таких підходів: фінансового – оцінювання фінансових результатів використання вибраного каналу (як і при оцінюванні ефективності інвестування); науково-управлінського – проведення операційних досліджень, використання теорії рішень, моделювання процесів розподілу; суб’єктивно-об’єктивного – на підставі суджень менеджерів та основних правил розподілу; на підставі характеристик товару; вартісного. Вибір суб’єктів каналу – це визначення типів та видів посередників, які працюватимуть у ньому. Для цього перш за все шукають потенційних посередників, після чого за відповідними критеріями відбирають найоптимальніші варіанти. Ф. Котлер зазначає, що управління каналом вимагає відбору й мотивування індивідуальних посередників, а також наступної оцінки їхньої діяльності [3].

Не менш важливим етапом в управлінні каналами розподілу є їхня оцінка. Оцінювання каналів розподілу – це аналіз їхньої діяльності з погляду досягнення поставлених перед ними цілей. Головним тут є аналіз діяльності суб’єктів каналу. Для оцінювання каналів розподілу користуються двома підходами – вартісною оцінкою (порівнювання витрат на канал і отриманих результатів) та аудитом.

Таким чином, можна зробити висновки, що для прибуткової діяльності підприємства необхідно забезпечити ефективне управління каналами розподілу при формуванні та впровадженні маркетингової політики розподілу на підприємстві.

Література

1. Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 246 с.

2. Федоренко В. С. Маркетинг. – Черкаси, 2004. – 162 с.

3. Котлер Ф. Основы маркетинга. – СПб.: Коруна: Литера Плюс, 1994. – 700 с.

 

Лозова Наталія

магістрант факультету менеджменту ЗНУ

Наук. кер.: к. е. н., доцент Шишкін В.О.

ОФІС КАЙДЗЕН, ЯК ОДИН ІЗ МЕТОДІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМТВІ

Одним з векторів стратегії розвитку сучасних підприємств сьогодні вважається грамотна побудова кадрової політики. Від правильного розрахунку в її реалізації залежать досягнення лідируючих позицій підприємства на світових ринках, оптимізація виробництва, створення конкурентоспроможної продукції, нарощування обсягів її виробництва, поліпшення умов праці та підвищення її безпеки [1]. Одним з проектів, по покращенню діяльності організаційних складових, які виконують функції кадрової політики на підприємстві є офіс-кайдзен. Його можна впроваджувати на всьому підприємстві, але ми розглянемо лише його специфікацію відносно кадрових підрозділів [2]. Отже: 1) офіс-кайдзен є основою для постійного покращення всієї організації, він створює офісні та адміністративні процеси та робочі групи, які забезпечують безкомпромісну конкурентну перевагу; 2) офіс-кайдзен – це маленькі постійні покращення, які здійснюються кожним працівником; 3) офіс-кайдзен забезпечує фундамент для нової сильної стрибкоподібної конкурентної переваги; це шлях впровадження, філософія управління, структура лідерства та набір інструментів, які зібрані в один пакет.

При впровадженні проекту «Офіс-кайдзен» створюється виконавчий управлінський комітет, який формується із декількох працівників, які працюють у різних кадрових структурних підрозділах. За рахунок звільнення частини їх робочого часу, шляхом автоматизації та вдосконалення кадрової роботи, вони можуть виконувати додаткові обов’язки, які пов’язані з офіс-кайдзен. Переваги офіс-кайдзен наступні: 1) він являє собою підхід, який впроваджує систему для скорочення втрат у довгостроковій перспективі; 2) у ньому немає ніякої теорії, крім основоположних реалій та фактів, які мають відношення до людей, процесів та втрат; 3) він точно вказує, що саме потрібно зробити для впровадження системи організації. Для того, щоб отримати результати, керівники повинні достатньо добре розумітися в тому, як діють та для чого призначені елементи офіс-кайдзен [3].

Таким чином, офіс-кайдзен створює робоче середовище, що характеризується наступними ознаками: надзвичайно продуктивна, добре керована, інформативна та повна ентузіазму організація; здатність швидко впроваджувати необхідні малі та великі зміни; постійне покращення ключових процесів – швидкість, орієнтованість на результат, точність, сфокусованість на клієнтові, відповідність цілям організації, очищеність від втрат, підтримка та управління точними, своєчасними показниками; досягнення стратегічної конкурентної переваги.

Література

1. Козаченко С.В. Изменения, адаптивность организации и управление людскими ресурсами // Вісник економічної науки України. – 2007. – №2. – С. 62-66.

2. Якубенко А. Подготовка кадров в развитых странах // Справочник кадровика. – 2004. – №2. – С. 10-12.

3. Вільям Ларо Офіс-кайдзен: перетворення офісних операцій в стратегічну перевагу. – Мінськ: Гревцов Паблішер, 2009. – 200 с.

 

Медведєва Мар’яна

студентка V курсу факультету менеджменту ЗНУ

Наук. кер.: д. т. н., професор Волков В.П.