Поняття нововиявлених обставин

В законі дається перелік обставин, які визнаються нововиявленими, хоча їх поняття і не сформульоване.

З часу появи інституту перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами самі ці обставини поступово наділялися певними змістовними ознаками, які давали можливість відмежувати їх від інших додаткових матеріалів, що можуть подаватися до інших судових інстанцій, а також свідчили про неправосудність судового рішення, яке набуло законної сили.

Аналіз змін у кримінально-процесуальному законодавстві показав, що корективи, внесені до норм, які регулюють перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, стосуються розширення переліку самих конкретно-визначених обставин, так і тлумачення змістового обсягу деяких із них.

Так, ч.2 ст. 459 КПК до переліку нововиявлених обставин включає:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинувачуваного, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Зміст нововиявлених обставин перебуває в постійному динамічному розвитку. Він весь час доповнюється як у кількісному визначенні самих обставин, так і в їх внутрішнього змісту. У попередньому кримінально-процесуальному Законі були відсутні нововиявлені обставини, вказані в п.3 і 4 ч.2 ст.459 КПК і для нинішнього кримінального провадження вони є новими.

Перелік обставин які визнаються нововиявленими не є остаточним і законодавець дає практикам можливість самим визначатися чи є ці обставини нововиявленими чи ні(п.5ч.2.ст.459 КПК).

В той же час на законодавчому рівні визначаються обставини, які не можуть визнаватися нововиявленими. Так, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускаються. Тобто у цьому питанні закон досить категоричний.

Нововиявлені обставини слід відрізняти від нових матеріалів. Незважаючи на їх схожість, вони мають істотні відмінності, як за самою суттю, порядком їх виникнення та перевірки, наявності певних ознак нововиявлених обставин і подальшого їх використання при постановці питання про перегляд судового рішення.

Нові (додаткові) матеріали, що подаються під час провадження в апеляційній або касаційній інстанції, що вплинули на правильність судового рішення, встановлюють обставини, які виникли до набуття вироком законної сили.

Беручи за основу різну процесуально-правову природу цих обставин, можна визначити, що основою їхньою розбіжністю є їх поява вже після ухвалення судового рішення і набуття цим рішенням законної сили.

Нововиявлені обставини несуть інформацію про недоброякісність вироку, який набув законної сили. У цьому випадку факт виступає як доказ іншого факту, що має значення для справи, і який свідчить про незаконність або необґрунтованість вироку, його неправосудність.

Обставини, які існували на момент ухвалення судового рішення, але не були відомі органам досудового слідства чи суду, та які мають певний зв'язок з предметом доказування і настільки суттєве значення, що можуть стати підставою для зміни або скасування судового рішення за нововиявленими обставинами й є нововиявленими обставинами.

Це поняття дає можливість виділити основні ознаки, якими повинні бути наділені нововиявлені обставини:

– їх невідомість суду з причин, від нього незалежних;

– їх суттєве значення для справи;

– їх наявність в об'єктивній дійсності до ухвалення рішення;

– неможливість урахування під час провадження в справі та ухвалення рішення у зв’язку з їх невідомістю суду;

– їх виявлення тільки після набуття вироком законної сили;

–спеціальний порядок встановлення деяких з них (вироком чи матеріалами справи).

Нововиявлені обставини повинні мати зв'язок з предметом доказування. Встановлення такого зв’язку має свої особливості і полягають вони в тому, що суб’єкт, який встановлює й розглядає нововиявлені обставини пізнає не одразу всі фактичні обставини у справі, а тільки визначені юридичні факти, які в період розслідування справи йому відомі не були. Встановивши обставини, що раніше відомі не були, суд повинен встановити також і зв’язок з предметом доказування у кримінальній справі у якій винесено рішення й яке вже набуло законної сили.

Однією з основних ознак для визначення нововиявлених обставин є виявлення їх після набуття законної сили вироком. Якщо ж ці обставини будуть виявлені до набуття вироком законної сили, то повинен бути застосований інший вид перегляду судового рішення – апеляційний або касаційний.

Зазначимо, що в теорії кримінального судочинства питання необхідності перевірки нововиявлених обставин не викликало особливих дискусій. Факт вчинення злочину, безперечно, перевіряється слідчим шляхом, хоча позиція законодавця в цьому питанні до кінця неконкретизована. Чинне законодавство вказує, що обставини зазначені в п.2 и 3 ч.2 ст.459 КПК можуть стати підставами перегляду судового рішення тільки за наявності вироку, що набув законної сили, а при неможливості постановлення вироку підтверджуються матеріалами розслідування (ч.2 ст.459 КПК). Аналогічним чином можна встановити й обставини, що зазначені в п.1 ч.2 ст.459 КПК. Інших засобів встановити штучне створення або підробку доказів, завідомо неправдиві показання свідка потерпілого, або висновки експерта, на яких ґрунтується вирок, кримінально-процесуальним законом не передбачено.

Цільове призначення встановлення нововиявлених обставин обмежується встановленням юридичних фактів, які спроможні похитнути рішення суду, що набуло законної сили.

Нововиявлені обставини відрізняються одна від одної змістом, порядком їхньої перевірки та закріплення, наявністю певних ознак і подальшого використання при порушенні питання про перегляд судових рішень. Вже в ст.459 КПК законодавець робить легальну класифікацію, формуючи нововиявлені обставини в певні групи.

Штучне створення або підробка доказів, неправильність перекладу, а також неправильність показань свідків, потерпілого, обвинувачуваного, підсудного, неправильні висновки та пояснення судового експерта, на яких ґрунтується вирок – це перша група обставин, віднесених законодавцем до нововиявлених обставин.

Аналізована група нововиявлених обставин характеризується суб'єктами, які своїми діями або бездіяльністю можуть створити такі обставини. До таких суб'єктів законодавець відносить усіх учасників кримінального процесу, за винятком осіб, які здійснюють кримінальне судочинство.

До другої групи законодавець відносить тільки осіб, які здійснюють кримінальне судочинство, і в результаті дій або бездіяльності яких можуть з'явитися нововиявлені обставини.

П’яту групу нововиявлених обставин законодавець не пов'язує із конкретною групою суб'єктів, а вказує, що це – усі інші обставини, раніше не відомі суду на момент винесення рішення.

А п.3 та п.4 ч.2 ст. 459 КПК називає нововиявлені обставини, які не об’єднують будь-яких суб’єктів, але визначають конкретні обставини – скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що належить переглянути; визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом.

Нововиявленими обставинами можуть визнаватися встановлені вироком суду або матеріалами провадження, факти неправомірних або помилкових дій головних та інших суб'єктів кримінального судочинства, а також інші факти, що не були відомі суб'єктам прийняття завершального процесуального рішення в кримінальній справі, але суттєво вплинули на його зміст, а отже й на правосудність рішення.