Поняття і система підстав зупинення провадження у справі

Зупинення досудового розслідування допускається лише за наявності передбачених в законі підстав.

Під підставою зупинення досудового розслідування слід розуміти доказаність наявності зазначеної в законі обставини, що перешкоджає завершенню провадження у кримінальній справі у встановлений законом строк (ст.219 КПК України)^[52].

Законодавець пов’язує підстави зупинення досудового розслідуванння з наявністю наступних обставин об'єктивного характеру:

1) підозрюваний захворів на важку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;

2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;

3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

В історії кримінального судочинства перелік підстав зупинення провадження в кримінальній справі не залишався незмінним. Устав кримінального судочинства 1864 року, як ми вже відзначали, передбачав зупинення провадження “ в случае неоткрытия места пребывания обвиняемого или побега его ”.

В Україні дане питання знайшло своє втілення тільки в КПК 1927 року, згідно з яким “ в случаях неизвестности места пребывания обвиняемого после безуспешности розыска его в течение 3 месяцев, или в случае временной психической ненормальности его ” можна було зупинити провадження слідства (ст.ст.226 і 227)^[53].

Як ми вже відмічали раніше, свій повноцінний розвиток вітчизняний інститут зупинення досудового розслідування одержав із прийняттям КПК України 1960 року, у який була включена спеціальна глава 19 «Зупинення попереднього слідства». Її положення удосконалилися з розвитком законодавства країни. Так, перед прийняттям КПК України 2012 року законодавець пов’язував підстави зупинення досудового слідства з наявністю наступних обставин об'єктивного характеру:

1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;

2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі;

3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин;

4) зупинення судом слідчих дій на час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи (ст.206 КПК України 1960 року).

У теорії питання про перелік підстав зупинення досудового розслідування вирішуються неоднозначно. На думку одних авторів, зупинення провадження в справі можливо й при настанні інших, не вказаних у законі, обставин. Наприклад, на думку Х.Ж. Кєнжаєва, практика деяких слідчих, які зупиняють розслідування у випадках тривалої й тяжкої хвороби потерпілого чи свідка, проведення великої за обсягом інвентаризації, ревізії або експертизи, цілком виправдана^[54].

Разом з тим, абсолютна більшість авторів обґрунтовано стверджують, що зазначений у законі перелік підстав зупинення кримінальної справи є вичерпним, та розширювальному тлумаченню не підлягає.

При наявності обставин, що перешкоджають закінченню розслідування, але не передбачені законом (хвороба потерпілого, тривале відрядження «ключового» свідка, тривалість проведення призначеної судової експертизи та ін.), провадження не зупиняється, причому, якщо встановлений законом строк слідства спливає, слідчий порушує перед прокурором клопотання про його продовження (ст.295 КПК України).

За змістом чинного законодавства до прийняття рішення про зупинення досудового розслідування слідчий повинні виконати ряд умов – загальних і спеціальних, без яких воно може бути визнане незаконним та необґрунтованим.

До загальних умов належать такі вимоги закону, дотримання яких обов'язково для зупинення досудового розслідування в кожному з передбачених у п. 1-3 ч.1 ст.280 КПК України підстав. До них слід віднести:

· доказаність події злочину (п.1 ч.1 ст.91 КПК України);

· повідомлення особі про підозру (ч.1 ст.280 КПК України);

· проведення всіх слідчих (розшукових) дій, виконання яких необхідно та можливо під час відсутності підозрюваного (ч.2 ст.208 КПК України).

· вжиття заходів до схоронності документів та речових доказів (ст.ст.98,99 і 100 КПК України);

· дотримання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст.49 КК України).

Дотримання першої загальної умови має дуже важливе практичне значення. Невстановлення місцезнаходження підозрюваного не повинно означати негайного зупинення провадження у справі. Слідчому необхідно враховувати, що джерела доказів мають властивості зникати з навколишнього нас світу. Через їх несвоєчасне встановлення злочини часто залишаються нерозкритими^[55], саме тому закон зобов'язує слідчого прийняття рішення про зупинення вчинити всі можливі слідчі (розшукових) дії за відсутності підозрюваного. Ця діяльність спрямована, насамперед, на збирання доказів, що забезпечують всебічне і повне встановлення обставин, які входять до предмету доказування (ст.ст. 9, 91КПК України). Однак, при цьому необхідно також провадити слідчі дії, спрямовані на усунення обставин, які за законом можуть об'єктивно перешкоджати кримінальному провадженню в та його закінченню. Наприклад, провести обшук з метою встановлення місця перебування оголошеного в розшук обвинуваченого (ч.1 ст.234 КПК України).

Необхідність здійснення діяльності, спрямованої на достовірне встановлення події злочину й дотримання строків давності, обумовлене закріпленням у кримінально-процесуальному законі пов'язаних з ними обставин, при наявності яких необхідно не зупиняти, а закривати кримінальну справу (ст.49 КК України, ст.285 КПК України). На це вказують багато авторів^[56].

До спеціальних умов відносяться ті вимоги закону, дотримання яких необхідно виконати щодо кожної, окремо взятої підстави зупинення.

Так, для законного зупинення кримінальної справи за п.2 ч. 1 ст.280 КПК України слідчому необхідно:

· оголосити розшук підозрюваного (ч.2 ст.281 КПК України);

· виконати всі необхідні та можливі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії для встановлення місцезнаходження підозрюваного (ч.2 ст.280 КПК України);

· вирішити питання щодо долі інших підозрюваних у провадженні, якщо вчинено злочин у співучасті. Якщо у справі притягнуто двох або декількох підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор вправі виділити і зупинити справу відносно окремих підозрюваних (ч.4 ст.280 КПК України).

· засвідчити наявність тяжкого захворювання підозрюваного медичним висновком (п.1 ч.2 ст.280 КПК України).

Для зупинення досудового розслідування за п.3 ч. 1 ст.280 КПК України необхідно документальне підтвердження (повідомлення), що Генеральна прокуратура України (ч.1 ст.545 КПК України) прийняла рішення направити запит про виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва слідчого або прокурора (ч.1 ст.551 КПК України).

У даному випадку міжнародна правова допомога – це проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для виконання завдань досудового розслідування (п.1 ч.1 ст.541 КПК України). Наприклад, у запитах про виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва можуть міститися прохання про допит особи як свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного, про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій (чч.3 і 4 ст.552 КПК України).

Розгляд і виконання запитів такого характеру займає значний час. Це і обумовлює необхідність зупинення досудового розслідування, терміни якого носять законодавчо обмежений характер (ст.219 КПКУкраїни).

Як показує аналіз чинного законодавства зупинення досудового розслідування згідно п. 2 ч. 1 ст.280 КПК України фактично можливо із двох причин невідомості місцезнаходження підозрюваного: а) він переховується від органів слідства; б) його місцезнаходження не встановлене з інших причин. Таке розмежування необхідно чітко усвідомити, тому, що залежно від причини невідомості місця знаходження підозрюваного виникають ті або інші юридичні наслідки.

Зокрема, закон чітко встановлює, якщо підозрюваний ухиляється від слідства або суду, то перебіг терміну давності зупиняється (п.2 ст.49 КК України). У цих випадках перебіг терміну давності відновлюється від дня явки й затримання особи. Якщо місцезнаходження підозрюваного невідоме з інших причин, то перебіг терміну давності не зупиняється й по його закінченню кримінальна справа підлягає закриттю (ст.44,49 КК України, ст.285 КПК України).

Пошукова діяльність слідчого – це одна з напрямків його діяльності, здійснювана шляхом проведення комплексу пошукових, слідчих і інших процесуальних дій у ході розслідування злочину, що має метою виявлення місцезнаходження підозрюваного й інших відомих об'єктів^[57].

Постанова про зупинення досудового розслідування за зазначених підстав буде законною тільки в тому випадку, якщо слідчий прийняв усі необхідні заходи до встановлення місця перебування підозрюваного, у тому числі й шляхом оголошення його розшуку (ч.1 ст.281 КПК України).

Аналізуючи зупинення досудового розслідування внаслідок важкого захворювання підозрюваного, яке перешкоджає його участі у кримінальному провадженні (п.1 ч.1 ст.280 КПК України), слід зазначити, що далеко не всяке захворювання особи тягне прийняття такого рішення. Захворювання підозрюваного стає підставою зупинення тільки тоді, коли воно за своїм характером тимчасово перешкоджає його участі в провадженні й, тим самим, не дозволяє закінчити досудове розслідування. Саме такий висновок випливає із сутності зупинення провадження в справі й змістовної конструкції п.1 ч.1 ст.280 КПК України.

Слід особливо підкреслити, що закон встановлює дію однакового процесуального порядку ухвалення рішення про зупинення досудового розслідування незалежно від виду тяжкого захворювання підозрюваного.

Разом с тим, у законі не визначено коло й критерії віднесення захворювань підозрюваного до “ тяжких захворювань ”. Це привело до неоднозначного тлумачення цієї підстави зупинення досудового розслідування. Оцінка слідчими захворювання підозрюваного як такого, що дозволяє зупинити провадження у справі, викликає труднощі. У зв'язку з цим, необхідно відзначити наступне.

За медичним критерієм до тяжких захворювань необхідно віднести всі інфекційні, “ заразні ” захворювання. І це цілком зрозуміло, тому що вони небезпечні для великої кількості людей. Цієї позиції дотримуються і юристи^[58]. Разом з тим, захворювання повинне бути тимчасовим і виліковним.

До тяжких захворювань необхідно відносити й хронічні захворювання, але тільки в період загострення, тому що вони не дозволяють підозрюваному брати активну участь у кримінальному процесі тривалий час^[59].

Уявляється, якщо підозрюваний не може з'явитися до слідчого через хворобу або його неможливо доставити до нього з цієї ж причини, то слідчий може виконати необхідні слідчі дії за місцем йога лікування.

Однією з важливих умов зупинення досудового слідства за даною підставою є засвідчення факту тимчасового важкого захворювання підозрюваного що перешкоджає його участі в слідчих та інших процесуальних діях.

З питання про характер і категорію захворювання підозрюваного слідчий повинен одержати консультацію фахівця, яку слід облачити в процесуальну форму, наприклад, у вигляді допиту, вилучення й долучення до кримінальної справи історії хвороби або відповідної довідки. Це, однак, не заміняє медичного висновку, що засвідчує наявність тяжкого захворювання (п.1 ч.1 ст.280 КПК України). Для посвідчення даного факту можє бути призначена судово-медична експертиза (ч.2 ст.242 КПК України).

Наявність у справі висновку експерта (ст.101 КПК України) про те, що у підозрюваного є важке захворювання, має ряд принципових переваг перед довідкою лікаря.

По-перше, експерт несе кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдивий висновок, що підвищує ступінь об'єктивності його висновків про стан здоров'я підозрюваного.

По-друге, висновок експерта “ озброює ” слідчого розгорнутими й обґрунтованими даними про стан здоров'я підозрюваного. Він дозволяє слідчому та прокурору більш об'єктивно оцінити зібрані в справі матеріали на предмет правильного вирішення питання про зупинення провадження.

По-третє, експерт, даючи висновок про захворювання особи, може орієнтовно визначити строки його видужання. Це дозволить слідчому більш об'єктивно вирішити питання про зупинення розслідування, а прокурору – про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у зв’язку зі зміною обстановки (ст.48 КК України, ст.285 КПК України).

Слід особливо підкреслити, що багато тяжких захворювань при відсутності гострого періоду в їх протіканні (ремісії) до моменту закінчення досудового розслідування не можуть служити підставою для зупинення провадження у справі. Наприклад, якщо буде встановлено, що тяжке захворювання підозрюваного є хронічним і видужання такої особи не передбачається, то розслідування в справі не зупиняється. У цьому випадку прокурором може бути ініційоване закриття кримінального провадження судом (ст.286 КПК України) на підставі ст.48 КПК України у зв'язку з тим, що особа, яка вчинила діяння, перестала бути суспільно небезпечною через тяжке хронічне захворювання.

Закон пов'язує практично всі підстави зупинення досудового розслідування (пп.1 і 2 ч.1 ст.280 КПК України) з однією загальною для них умовою – неможливістю залучення до участі у процесі підозрюваного. При цьому ці підстави поширюються на всю динаміку досудового провадження.