Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх

Під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 КПК України (події кримінального правопорушення; винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; форми вини, мотивів і мети вчинення кримінального правопорушення; виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розміру процесуальних витрат; обставин, які: впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження чи звільнення від кримінальної відповідальності або покарання) обов’язково слід також з’ясовувати такі обставини:

1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження);

2) стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру;

3) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;

4) умови життя та виховання неповнолітнього;

5) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Прокоментуємо деякі з них:

1. Повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження).

З’ясування цих обставин вкрай важливе для того щоб усвідомити чи можливо у конкретній правовій ситуації здійснювати кримінальне провадження за загальними процесуальними правилами, або ж потрібно застосовувати особливий порядок кримінального провадження, передбачений для осіб, яких Кримінальний процесуальний закон України, відносить, до неповнолітніх.

За загальним правилом кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років (частина перша статті 22 Кримінального кодексу України). Це так званий загальний вік кримінальної відповідальності. Й тут слід зазначити, що встановлюючи вік кримінальної відповідальності від 16 років, законодавець враховує, що людина без психічних вад у цьому віці здатна оцінювати фактичну сторону своїх вчинків і їх соціальну значимість, має певний рівень соціальної свідомості, а отже, й спроможна усвідомлювати правові заборони та наслідки їх порушення.

Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вчинення тільки тих кримінальних правопорушень, які перелічені в частині другій статті 22 КК України.

Зниження віку кримінальної відповідальності до 14-ти років законодавець обумовив перш за все тим, що особа у такому віці вже усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність злочинів, які вказані в частині другій статті 22 КК України. Крім того, серед підлітків ці злочини досить поширені, і більшість з них тяжкі та особливо тяжкі, тобто представляють підвищену суспільну небезпечність (статті 11, 12 КК України).

Вік підлітка, перш за все, встановлюється за документами, в яких вказана дата його народження – паспорта чи свідоцтва про народження. Отримані документи про вік неповнолітнього повинні бути залучені до матеріалів справи в оригіналі. Якщо слідчий використовує копію документа, то він повинен перевірити її відповідність оригіналу.

У разі відсутності цих документів слідчий може отримати відомості про вік неповнолітнього з виписки із Книги реєстрації актів громадянського стану, довідки Ф. №1 паспортного відділу, журналу обліку новонароджених пологового будинку чи пологового відділення лікарні, де народився підліток (такі журнали зберігаються в архівах лікувальних закладів 25 років).

Особа вважається такою, що досягла повноліття, не у день свого народження, а починаючи з наступної доби.

У випадку неможливості точно визначити вік особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості, слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення судово-медичної експертизи (пункт четвертий статті 242 КПК України).

При встановленні віку на підставі висновку судово-медичної експертизи слід мати на увазі, що експертиза не може точно визначити вік. Днем народження вважається останній день того року (31 грудня), який названо експертами, а при визначенні судовою експертизою віку (мінімальної і максимальної кількості років) слід виходити з пропонованого експертами мінімального віку.

Примусове залучення такої особи для проведення медичної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.

2. Стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру.

Відомості про стан здоров’я, можливу розумову відсталість неповнолітнього обвинуваченого або підозрюваного можуть бути одержані слідчим від батьків або осіб, які їх замінюють, вчителів, вихователів, ровесників та інших осіб, а також шляхом витребування необхідних документів, характеристик тощо.

Встановлюючи вік кримінальної відповідальності, законодавець виходить із презумпції досягнення особою достатнього рівня розвитку, щоб усвідомлювати протиправний характер своїх дій і їх небажаність. Тут можливе відставання в темпах психічного розвитку підлітків, та, як наслідок, можлива нездатність неповнолітнього повною мірою усвідомлювати характер своїх дій або керувати ними. За наявності таких даних у справі має бути призначена комплексна психолого-психіатрична експертиза для вирішення питання про наявність або відсутність у неповнолітньої особи відставання в психічному розвитку. Отже, у разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза (частина перша статті 486 КПК).

Для з’ясування рівня розвитку, інших соціально-психологічних рис особи неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, які необхідно враховувати при призначенні покарання і обранні заходу виховного характеру, може бути призначена психологічна експертиза.

Коли закон говорить про необхідність встановлення соціально-психологічних рис неповнолітньої особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру, то перш за все мова йде про:

1) відсутність достатнього життєвого та соціального досвіду і міцних широких знань;

2) незрілість в мисленні, що виявляється в невмінні неповнолітніх аналізувати і узагальнювати конкретні життєві ситуації, мислити в логічній послідовності, передбачати соціально-правові наслідки своїх рішень і дій;

3) схильність до фантазій, вигадувань (необхідність вивчення фантазування пов’язана з існуванням його патологічних форм і з можливістю скоєння суспільно небезпечних дій під впливом вигадки, бравади);

4) нестійкість психіки і підвищена емоційність (обумовлені процесом розвитку, що продовжується, і високим темпом пізнання суспільного життя);

5) підвищену навіюваність і самонавіюваність (повинна враховуватися особливо з метою уникнення психологічного тиску з боку органів, що здійснюють дізнання і досудове слідство, що може привести до спотворення свідчень неповнолітнього про фактичні обставини вчиненого правопорушення);

6) нестійкість поведінки (нестійкість психіки, підвищена емоційність, швидка збудливість спричиняють за собою невміння володіти своїми почуттями і емоціями, що, у свою чергу,викликає нестійкість і суперечність поведінки).

3, 4, 5 Ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння; умови життя та виховання неповнолітнього; наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Шляхом витребування певної інформації, характеристик (умовно кажучи починаючи з дитсадочка) допитів самого неповнолітнього, батьків, опікунів, піклувальників, близьких родичів, сусідів, а також представників служби та міліції у справах дітей, представників громадських організацій, підприємств, установ чи організацій, в яких навчався або працював неповнолітній, органами досудового розслідування мають бути з’ясовані такі умови життя та виховання:

1) склад сім’ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї;

2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;

3) зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

Також вкрай важливо з’ясовувати наявність та вплив дорослих підбурювачів та інших осіб, які могли втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, а також його ставлення до вчиненого діяння. На підставі встановлених даних можна буде зрозуміти роль неповнолітнього у вчиненні кримінального правопорушення, а тому тут слід обов’язково встановлювати також у чому саме полягало втягнення, його форми та способи.