Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого (зміна підсудності) та наслідки порушення правил про підсудність

 

Кримінальний процесуальний закон (частина перша статті 34 КПК України) передбачає випадки зміни підсудності – направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Однак, це може статися тільки у випадках, якщо:

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в випадках якщо неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду;

3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

4) ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.

Спори про підсудність між судами закон не допускає.

Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою статті 34 КПК України.

Зміна підсудності можлива як судом до якого надійшло кримінальне провадження, так і колегією суддів відповідного суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Закон визначає, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів вирішується колегією суддів.

Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

За поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ може бути змінена підсудність в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Кримінальний процесуальний закон (частина перша статті 34 КПК України) передбачає ще одне правило, згідно з яким у виняткових випадках підсудність кримінального провадження може бути змінено, тобто передано на розгляд іншого суду. Це робиться з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження. У випадках проживання в певній місцевості обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків (така передача кримінального провадження може відбутися лише до початку судового розгляду). У той же час, як на наш погляд, при застосуванні зазначеної правової норми може виникнути проблема у визначенні таких «виняткових випадків», як саме та чому саме інший суд, а не той в який первісно надійшло кримінальне провадження, може розглянути його більш «оперативно та ефективно»?!

Оскільки закон (пункт чотирнадцятий частини першої статті 36, стаття 283 КПК України) наділяє прокурора правом остаточного вирішення питання про форми закінчення досудового розслідування, то, природно, що у разі його звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного, виховного характеру або з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності він попередньо визначає підсудність кримінального провадження, правильність чого перевіряється у ході підготовчого судового засідання.

Одним із прямих наслідків порушення правил підсудності (у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження) може стати направлення судом з підготовчого судового засідання обвинувального акта чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності (пункт четвертий частини першої статті 314 КПК України).

Рекомендована література

Нормативні акти та матеріали правозастосовчої практики

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90—91).

3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., прийнятий Генеральною Асамблеєю ОНН (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.73)– Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_043.

4. Кодекс адміністративного судочинства України, затверджений Законом від 06.07.2005. – (№ 2747-IV) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 35-36. –.№ 37. – Ст.446.

5. Про державну службу:Закон України від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – Ст.490.

6. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 лип. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41–42, № 43. – Ст.529.

7. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: постан. Пленуму Верховного Суду України від 01 лист. 1996 р. № 9 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К.:Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2010. — С. 163—168.

8. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів [Електронний ресурс]: постан. Пленуму Верховного Суду України від 12 квіт. 1996 р. № 4; зі змінами, внесеними постан. Пленуму Верховного Суду України від 03 груд. 1997 р. № 12. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-96.

Основна література

1. Бринцев В. Д. Поєднання одноособової та колегіальної форм правосуддя в кримінальному процесі // Право України. – 1995. - №7. – С.23.

2. Гусев Л. Н. Подследственность и подсудность в советском уголовном процессе. – М., 1974. - 32 с.

3. Назаров І. Значення принципу інстанційності для організації судової системи України та європейських країн – режим доступу: http://www.info-pressa.com/article-697.html.

4. Оверчук С. В. Значення інституту підсудності в кримінальному судочинстві [Електронний ресурс] / С. В. Оверчук. - К.: Часопис Київського університету права, №1, 2002. - 4 с.

5. Оверчук С. В. Щодо питання створення ювенальних судів та підсудності їм кримінальних справ // Створення ювенальної юстиції в Україні: Мат.-ли Всеукраїнської наук.-практ. конф. – Київ, 2005. - С.85-88.

6. Оверчук С. В. Проблеми класифікації підсудності // Наукові записки. Серія «Право». Випуск 3. – Остріг, 2002. – С.288-292.

7. Оверчук С. В. Поняття та види підсудності в кримінальному процесі України: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / С.В. Оверчук. – К., 2005. – 243 с.

8. Організація судової влади в Україні: навч. посіб. / за ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової. – X.: Одіссей, 2007. – С. 46, 101.

9. Сердюк В. В. Юрисдикція судів України за спеціалізацією: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / В. В. Сердюк. – К., 2003. – 19 с.

Додаткова література

1. Землянська В. Діяльність надзвичайних військових судів у добу Директорії // Право України. – 2000. - №10. – С.107-109.

2. Вандышев В. В. Уголовный процесс. Курс лекций. – СПб.:Питер, 2002. – 528 с.

3. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер,2004. – 576 с,

4. Лобойко Л. Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – 672 с.

5. Любавин А. А. Подсудность в советском уголовном процессе: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / МГУ. – М., 1953. – 16 с.

6. Маршунов М. М. Советский уголовный процесс. Учебник / Алексеев Н. С., Бастрыкин А. И., Даев В. Г., Зинатуллин З. З., Комарова Н. А., Крылов И. Ф., Лукашевич В. З., Маршунов М. М. и др.; Под ред.: Алексеев Н. С., Лукашевич В. З. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. – 472 c.

7. Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция: Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр., доп. – М.: Дело, 2001. – 272 с.

8. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. М. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536с.

9. Муравин А. Б. Уголовный процесс. Учебное пособие. – Х.:ООО «Одиссей», 2000. – 400 с.

10. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України /М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко, А. Я. Дубинський; Відп. ред.: В. Ф. Бойко, В. Г. Гончаренко. – 2-ге вид. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 624 с.

11. Пахолок Л. Суди з предметною спеціалізацією в історії судоустрою України // Право України. – 1997. - №7. – С.62-64.

12. Петрухин И. Л. Суд присяжных: проблемы и перспективы // Государство и право. – 2001. - №3. – С.5-15.

13. Пилипчук П. П. На шляху до ювенальної юстиції // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - №5. – С.2-3.

14. Русанова І. О. Проблеми організації суду присяжних в Україні: Автореф. дис… к-та юрид. наук: 12.00.10 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 21 с.

15. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Изд. Акад. наук СССР, 1958. – 704 с.

16. Тертишник В. М. Суд присяжних: суть ідеї, історичний досвід та актуальні проблеми сьогодення // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №11. – С.122-126.

17. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. К.:– А. С. К., 2002. – 1056 с.

18. Тимченко П. М. Проблеми судової підвідомчості: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. Юрид. академія ім. Я. Мудрого. – Х., 2000. – 20 с.

19. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Под общей редакцией В. Т. Маляренко, Ю. П. Аленина. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – 1008 с.

20. Фединяк Л.С. Підсудність та юрисдикційний імунітет держави, її органів та представників. – Львів: Світ, 1998. – 24 с.

21. Шишкін В. І. Військові суди через призму правової держави // Право України. – 2004. - №4. – С. 107 - 110.

22. Шишкін В. І. Судові системи країн світу: навч. посіб.:у 3 кн. /В. І.Шишкін. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 2. – С. 6.