Система стадій кримінального процесу



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Система стадій кримінального процесу



Кримінальний процес – це не тільки заснована на законі діяльність посадових суб'єктів та інших осіб, але і її чітка система.

Найбільш характерними елементами цієї системи є стадії (від грецького слова «stadіon» – певна ступінь (період, етап) у розвитку чого-небудь), тобто етапи процесуальної діяльності, що послідовно змінюють один одного та характеризуються:

1) наявністю конкретних завдань, що узгоджуються із завданнями усього кримінального процесу;

2) колом суб'єктів, які беруть участь у вирішень завдань даної стадії;

3) порядком здійснення діяльності;

4) характером і формою кінцевого рішення, що виражає виконання завдань даної стадії;

5) встановленими в законі строками для даного етапу процесуальної діяльності.

Кожне кримінальне провадження може проходити вісім таких стадій:

1) досудове розслідування;

2) підготовче провадження;

3) судовий розгляд;

4) провадження в суді апеляційної інстанції;

5) провадження в суді касаційної інстанції;

6) провадження у Верховному Суді України;

7) провадження за нововиявленими обставинами;

8) виконання судових рішень.

Кожну з восьми стадій кримінального судочинства буде докладно розглянуто в окремих темах цього підручника. Нижче ми лише вкажемо найбільш характерні їх риси для формування загальної уяви про цілісну побудову кримінального процесу.

1. Досудове розслідуванняпочинається з моменту отримання слідчим, прокурором або іншою уповноваженою службовою особою заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, або після самостійного виявлення цими особами обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Цю стадію не може обминути жодне кримінальне провадження. Досудове розслідування представляє собою правозастосовчу діяльність уповноважених на те службових осіб держави щодо встановлення обставин події кримінального правопорушення і осіб, що його вчинили. Ця діяльність характеризується складними юридичними процедурами. Вона провадиться у двох формах: дізнання (щодо кримінальних проступків) та досудового слідства (щодо злочинів). Саме на цій стадії здійснюється переважна більшість дій зі збирання, перевірки та оцінки доказів, встановлення обставин злочину. Під час досудового розслідування особа повідомляється про підозру, до неї застосовуються заходи процесуального примусу. Стадія встановлює межі судового розгляду, оскільки суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який складається слідчим та затверджується прокурором. Досудове розслідування закінчується після того, як прокурор прийме одне з таких рішень:

- про закриття кримінального провадження;

- про звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

- про звернення до суду з обвинувальним актом або клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

2. На стадії підготовчого провадження здійснюється первісна перевірка матеріалів кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, а також виконуються підготовчі дії, спрямовані на забезпечення ефективного судового провадження у першій інстанції (визначення дати та місця судового розгляду, складу осіб, які братимуть в ньому участь, витребування речей чи документів та ін.). Підсумковими рішеннями в цій стадії є ухвала про призначення судового розгляду або закриття провадження. Суд також може затвердити угоду між потерпілим та підозрюваним (обвинуваченим) про примирення або між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) про визнання винуватості. Якщо обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру не відповідають закону суд повертає їх прокурору для усунення недоліків.

3. Судовий розгляд– це стадія кримінального процесу на якій суд за активної участі сторін обвинувачення та захисту, на підставі дослідження наданих доказів, вирішує питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого та необхідність призначення йому справедливого покарання.

Цю стадію називають головною або центральною, оскільки саме в її межах підводяться підсумки (у вигляді вироку чи ухвали) всієї діяльності правоохоронних органів щодо розкриття та розслідування кримінальних правопорушень.

Судовий розгляд завершується винесенням вироку (обвинувального чи виправдувального) чи ухвали про застосування або відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру

4. Провадження в суді апеляційної інстанціїмає місце тільки в тих випадках коли зацікавлені учасники, круг яких визначений законом, подали апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції у встановлений для цього строк до набрання ним законної сили. Право громадянина на апеляційне та касаційне оскарження рішень суду передбачене у п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України. Апеляційне провадження відіграє контрольну функцію щодо діяльності місцевих судів, а також є гарантією від незаконних та необґрунтованих судових рішень. Подання апеляційної скарги зупиняє набрання законної сили та виконання вироку до прийняття рішення апеляційною інстанцією (крім випадків, передбачених законом). Остання може скасувати, змінити рішення суду першої інстанції, закрити кримінальне провадження, призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а також ухвалити свій вирок.

5. Провадження в суді касаційної інстанціївідіграє роль додаткової гарантії від виконання неправосудних рішень місцевих та апеляційних судів. У порядку касації переглядаються вироки та ухвали про застосування або відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Провадження в касаційній інстанції здійснюється Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та формує єдину судову політику, забезпечуючи однаковість застосування закону при розгляді аналогічних кримінальних справ незалежно від місця їх розгляду. Суд касаційної інстанції вправі своєю ухвалою скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції, скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження, змінити судове рішення. При цьому не допускається прийняття рішення, яке погіршує положення виправданого або засудженого.

6. Провадження у Верховному Суді Українивідбувається з метою перегляду судових рішень, які набрали законної сили, виключно в таких випадках:

- неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;

- встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

7. Провадження за нововиявленими обставинами — це стадія кримінального процесу, змістом якої є перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, через виявлення нових обставин, які не були відомі на момент ухвалення такого рішення і які суттєво впливають на правильність вироку чи ухвали суду.

Підставою для провадження за нововиявленими обставинами є встановлення таких фактів, як:

- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

- зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

- визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється судом тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, за правилами які передбачені для провадження у цій інстанції. Суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

8. Стадію виконання судових рішень не можна ототожнювати з фактичним виконанням вироку чи ухвали суду органами, діяльність яких врегульована нормами кримінально-виконавчого права. Ця стадія полягає в діяльності суду, а також деяких інших учасників зі звернення рішень до виконання, контролю за їх виконанням і вирішенням питань, що виникають під час їх виконання (звільнення від подальшого відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання іншим, звільнення від покарання з випробуванням та ін.).

У більшості випадків ця стадія настає після набрання рішенням законної сили та є завершальною в кримінальному судочинстві. Проте, рішення яке виконується, навіть таке, що вже фактично виконано, може бути переглянуто у касаційному порядку, Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами.

Не кожне кримінальне провадження проходить усі вказані стадії процесу. Провадження може бути закрите на будь-якому етапі. Крім того, відкриття таких стадій як апеляційне, касаційне провадження залежить від волевиявлення сторін, які володіють свободою у поданні апеляційних чи касаційних скарг. Однак, у будь-якому випадку виникнення кримінально-процесуальних правовідносин має місце стадія досудового розслідування.

Джерельна база:

I. Основна література

1. Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе. –Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1974. – 58 с.

2. Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1975. – 176 с.

3. Варфоломеева Т. В.Защита в уголовном судопроизводстве. – К., 1998. – 204 с.

4. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: науково-практичний коментар. — Вид. 4-те, стер. — К. : КНТ, 2009. — 600c.

5. Литвинчук О.І. Кримінально-процесуальна функція слідчого // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. Спецвипуск. – 2008. - № 3. – С. 26-36.

6. Лобойко Л.М. Методи кримінально-процесуального права / Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. — Д., 2006. — 352 с.

7. Маляренко В.Т. Про завдання кримінального судочинства // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 6. – С. 38-48.

8. Михайловская И.Б. Цели, функции, принципы российского уголовного судопроизводства. – М.: Проспект, 2003. - 144 с.

9. Мотовиловкер Я.О. Основные уголовно-процессуальные функции.—Ярославль, 1976. – 94 с.

10. Погорецький М.А.Кримінально-процесуальніправовідносини: структура і система: Монографія. - Харків: Арсіс, 2002. – 158 с.

11. Рогатюк І.В. Обвинувачення у кримінальному процесі України: Монографія. – К.: Атіка, 2007. – 160 с.

12. Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі / Міністерство внутрішніх справ України. Юридична академія. — Д., 2002. — 432 с.

13. Челъцов-Бебутов М.А. Курс уголовно-процессуального права. — Санкт-Петербург, 1995.

14. Чепурний О.О. Кримінально-процесуальні функції на стадії досудового розслідування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2005. — 16 с.

15. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права / Ленинградский гос. ун- т им. А.А.Жданова. — Ленинград : Издательство ЛГУ, 1963. — 172 с.

16. Якуб М.Л. Процессуальная форма в уголовном судопроизводстве. – М.: Юрид. лит., 1981. - 145 с.

II. Додаткова література

17. Альперт С.А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб'єкти (Конспект лекції). — Харків, 1995. – 28 с.

18. Гевко В. Кримінально-процесуальна форма: структура та елементи // Право України. – 2002. - № 6. – С. 139-140.

19. Горбачов О. Кривобок В. Завдання кримінального процесу: витоки, зміст, реалізація // Право України. – 1999. - № 8. – С. 34-37

20. Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори / Василь Шибіко (упоряд.), Максим Михеєнко (упоряд.). — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 240 с.

21. Негодченко О.В. Забезпечення прав та свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2002. – 416 с.

22. Рустамов Х. У.Уголовный процесс. Формы: Учебн. пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 304 с.

23. Элькинд П.С.Цели и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве / Ленинградский гос. ун-т им. А.А.Жданова. — Ленинград : Издательство Ленинградского ун-та, 1976. — 143 с.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.117.56 (0.006 с.)